Вступление:Взаємовідносини «людина – природа», які стоять у центрі сучасних екологічних знань, є основою формування світогляду людини на протязі її історичного розвитку. З настанням XXI століття відбувається усвідомлення кризи цивілізації, заснованої на індивідуалізмі, споживанні та підкоренні природи. Ця криза є комплексною, складається з економічних, соціальних, екологічних, духовних аспектів. Сьогодні деградує не природа, а духовні цінності людини, які стоять на вершині піраміди. Глобальними питаннями співвідношення розвитку психології людства як єдиного організму та впливу, який людина створює на природу, займається екологічна психологія.
Тисячі років людина боролася за своє існування, виживала у війнах, які сама й розв’язувала, епідеміях, голодоморах, виживала і вірила в краще майбутнє. Заради нього вона розвивала науку, техніку, культуру, медицину, формувала нові соціальні системи, залишаючи замало часу на духовний розвиток. І через таку культурну бідність, деградацію екологічної свідомості та етики сучасне суспільство опинилося на порозі жахливої духовної кризи. Одна з найнебезпечніших помилок людини – важливість для неї нагальної вигоди, нехтування відповідальністю за ефект, який мають її дії. Тому до найважливіших завдань сучасності належить встановлення пріоритету розвитку духовності, загальнолюдських цінностей і, як наслідок, зміна тенденцій глобальних змін, тому ця тема є актуальною на сьогоднішній день.
Мета роботи: розглянути глобальні зміни навколишнього середовища з точки зору психології людини.