Выводы:Кераміка - це і архітектурно-будівельні матеріали (цегла, черепиця, кахлі, облицювальні плитки, димарі, плитки для підлоги, будівельні перекриття та ін.); кераміка - це і техніка (ізолятори, вогнетриви, труби, теплоізоляційні вироби, деталі для електро- й радіотехнічної промисловості, ракетного виробництва, атомної енергетики, автомобілебудування, квантової оптики тощо); кераміка - це і мистецтво (скульптура, вази, іграшки, сувеніри, мозаїка, ліпні декоративні вставки, панно та ін.); кераміка - це і наш побут, повсякденний посуд (майоліковий, порцеляновий, фаянсовий); кераміка - це і дорожні вироби (мостовий клінкер), і санітарно-будівельні, і ще чимало інших важливих речей. Виробництво керамічних виробів – трудомісткий і довготривалий процес, що вимагає від ремісника володіння різноманітними навичками – починаючи від вибору глини і кінчаючи термічною обробкою виробів. Глина, дрібнозернистий природний матеріал, пилоподібний в сухому стані, пластичний при зволоженні і каменеподібний після випалення. Розрізнюють дві групи властивостей глин: якi визначають характеристики мiцностi, тривкості, крихкості (густина, щільність, опір зсуву, пластичність, структурна в'язкість); які визначають гідростiйкiсть глин (пористість, водопроникнiсть, розмокання, набухання, природна вологість). Ще однією з важливих споживчих властивостей глини є її використання у косметичних цілях. Глина утворюється внаслідок природного фізичного і хімічного вивітрювання польовошпатових гірських порід таких як граніт, абсид (вулканічне скло), туф, а також при розрушенні гнейсів. Добута глина із кар’єру, як правило, повинна проходити ряд процесів до того як поступити на механізовану та технологічну переробку. Із-за строкатості хімічних, фізичних та технологічних показників глини як сировини для виготовлення керамічних виробів на практиці здійснюються такі заходи: вилежування, переморожування, літування та замочування. Якість глини визначається та регулюється стандартами України. Якість керамічних матеріалів характеризується певними фізичними, механічними і спеціальними властивостями, відповідно до яких здійснюється вибір і розрахунок будівельних конструкцій. Таким чином, очевидно, що виробнича діяльність і плани вітчизняних підприємств керамічної галузі свідчать про поступове переміщення керамічного виробництва у східному напрямку. А це, якщо якісні показники не підведуть, дозволяє розраховувати і на західноєвропейські ринки збуту. І, природно, потребуватиме подальшої і значної реконструкції вітчизняних підприємств. Хтозна, можливо, найближчим часом для споживачів кераміки стане цілком природним вибір товару українських виробників. У цілому кон’юнктура українського ринку сприятливо складається насамперед для вітчизняних виробників, а також для імпортерів дешевої плитки з країн «третього світу». Виробникам сприяють і великі запаси сировини (глини), значні обсяги якої все ще експортуються до Італії, Туреччини й інших країн з розвинутою керамічною промисловістю, а потім частково повертаються до України вже у вигляді плитки. Отже, в нинішньому й наступному роках слід очікувати на значний приплив інвестицій у виробництво керамічної плитки, зокрема у створення нових підприємств. Продовжаться інвестиції в розширення й модернізацію виробництва і на традиційних підприємствах — Харківському і Львівському заводах, позаяк зараз вони працюють з максимально можливим завантаженням.