Вступление: Актуальність теми дослідження. Характерною особливістю сьогодення є значне зростання навантажень на психіку людини. Сучасний спосіб життя вимагає від людини надзвичайно високої активності і великих духовних витрат. Хвилювання, неприємності, стреси, зростання кількості міжособових контактів, необхідність опрацьовувати колосальні потоки інформації тощо, – усе це впливає на психічну сферу особистості, спричиняючи різноманітні дезадаптації, депресивні розлади, нервові «зриви» тощо. Як наслідок, серед захворювань людини невпинно збільшується частка тих, у етіопатогенезі яких провідну роль відіграють психічні, емоційні чинники. Йдеться, зокрема, про психосоматичні захворювання, неврози, нервово-психічні розлади та реактивні стани, що негативно впливають на здоров’я та працездатність населення.
Про вплив душі на тіло, тобто про взаємозв’язок психіки і фізіології, було відомо ще давньогрецьким філософам і лікарям. Однак сам термін «психосоматика» з’явився лише на початку XIX століття (введений у 1818 р.), а найбільш широке поширення цей підхід отримав в 1920-х-1950-х роках. А в Україні психосоматична медицина почала розвиватися на початку 90-х років ХХ століття.
Сьогодні термін «соматопсихічні та психосоматичні розлади» має два значення. Одне пов’язане з його застосуванням в галузі загальної медицини, інше – з хворобами, в патогенезі яких важливу роль відіграють психологічні, психовегетативні фактори та риси характеру особистості. В рамках психосоматики психологи-психотерапевти досліджують зв’язки між характеристиками особистості (конституційні особливості, риси характеру й особливості стилів поведінки, тип емоційних конфліктів) і тим чи іншим соматичним захворюванням (І. Дрозд).
При цьому важливою умовою психічного здоров’я кожної людини є сім’я, її стабільність та гармонійність функціонування. Особливого значення психологічний клімат у родині, характер батьківсько-дитячих взаємин набуває у процесі розвитку та становлення особистості дитини (І. Руденко). Крім того, сім’я може бути й стимулятором виникнення різних порушень та захворювань як психіки, так і тіла всіх членів родини. Особливо це стосується впливу сімейних патернів на психосоматичні захворювання.
Велике значення у вивченні психосоматичних захворювань належить не тільки визначенню етіології та впливу сімейних факторів на їх виникнення і протікання, а й дослідження психотерапевтичних шляхів впливу та надання психологічної допомоги людині із психосоматичним захворюванням.
У численних дослідженнях розглядаються різні аспекти впливу психотерапії: на реакції серцево-судинної системи (П. Буль, О. Картамишев, К. Платонов, Г. Хованська та ін.); на зміни в шлунково-кишковому тракті (Н. Бесчинська, Ю. Левін, К. Платонов, І. Преображенська та ін.); на вегетативні зміни (М. Березіна, П. Буль, Б. Васильєва, С. Жихарев, О. Картамишев, Т. Кисельова та ін.). Користуються популярністю роботи А Александрова, Ю. Альошиної, М. Бурно, Ф. Василюка, Б. Карвасарського, М. Папуша, В. Століна, А. Співаковської та ін., які розглядали особливості надання психотерапевтичної допомоги не тільки людині із психосоматичним захворюванням, а й її родині, найближчому оточенню, що призводить до його виникнення.
Дослідження впливу сімейних патернів на формування психічних захворювань у дітей базується на основі вивчення положень праць психіатрів, медиків, психологів та інших науковців, серед яких: Д. Авдєєв, В. Астраханцева, А. Горшков, Р. Дмитриченко, Н. Дмитрієва, Е. Ейдеміллер, Г. Колоколов, Ц. Короленко, В. Селіверстов, В. Юстіцкіс та ін. Однак фахівцями в області психології, медицини, психіатрії частіше декларується, ніж досліджується, значення сімейних відносин у виникненні невротичних порушень і психічних захворювань пацієнтів, недостатньо досліджень й впливу сімейних патернів на виникнення психосоматичних захворювань.
Об’єкт роботи – психосоматичні захворювання.
Предмет – особливості впливу сімейних патернів на формування психосоматичних захворювань.
Мета роботи – розглянути особливості впливу патогенних сімейних патернів на формування психосоматичних захворювань людини.