Вступление: Актуальність теми дослідження. Рівень соціально-психологічної компетентності будь-якого сучасного фахівця, який працює з людьми, повинен включати деякі відомості про найбільш часті початкові прояви психічної патології. Актуальність такої постановки питання полягає не тільки і навіть не стільки в необхідності раннього (в інтересах хворого) розпізнавання психічного розладу, а в тому, що при повільному, поступовому розвитку хвороби її початкові прояви можуть бути не настільки демонстративні, щоб можна було відразу запідозрити психічне захворювання. Але в той же час ці прояви, головним чином, зміни поведінки і характеру, можуть протягом тривалого часу вносити серйозний дисонанс у психологічний клімат сім’ї, колективу, виробничої групи.
Саме тому поведінкові прояви психічних захворювань є інформативними для початкового встановлення факту їх виникнення та визначення стадії протікання.
При цьому важливим питанням у визначенні факту психічного розладу є адекватність його сприйняття самою людиною. Часто людина або не усвідомлює, або ж заперечує факт психічного розладу чи захворювання, не зважаючи на явні та поведінкові симптоми, що вказують на неврози, посттравматичні психози чи інші психічні розлади.
Всебічне наукове вивчення проблеми реакцій людини на своє захворювання розпочалося з праць німецького лікаря А. Гольдшейдера. Він уперше описав відчуття, переживання та уявлення хворого про свою хворобу і назвав їх аутопластичною картиною захворювання. А. Гольдшейдер виокремив два рівні у картині захворювання: «сенситивний», який виникає на основі відчуттів, та «інтелектуальний», що є результатом розмірковувань хворого про свій фізичний стан 4, с. 157.
У вітчизняній літературі проблема ставлення особистості до хвороби розглядалася в працях таких вчених, як П. Ганнушкіна, В. Гіляровський, Г. Захар’їна, С. Корсакова, Є. Краснушкіна, М. Мудрова та ін. Дослідження проблеми типів ставлення особистості до захворювання подано у працях А. Степанова, П. Якубова (типи ставлення до хвороби за взаємодією, що складається між лікарем і пацієнтом), Р. Лурія (внутрішня картина хвороби й ятрогенні захворювання), А. Личко та Н. Іванова (класифікація типів ставлення до хвороби).
Проте проблема ставлення до психічних розладів, адекватності та критики свого стану є недостатньо дослідженою і становить науково-практичний інтерес.
Таким чином, актуальність теми дослідження полягає у важливості розгляду особливостей поведінкових проявів психічних розладів та характеристик сприйняття людиною факту власного психічного захворювання чи розладу (адекватності, критики, адаптації тощо).
Метою реферативної роботи є характеристика особливостей поведінкових проявів психічних розладів, узагальнення характеристики сприйняття психічно хворою людиною свого стану.