Вступление: Актуальність теми дослідження. Вивчення нервово-психічної стійкості та стресоопірності є актуальним напрямком сучасної психології у зв’язку зі зростанням соціальної та економічної нестабільності та дією інтенсивних стресових чинників, які впливають на людину протягом її життя і ведуть до зниження успішності професійної діяльності, формування негативних психічних станів, погіршення рівня загального здоров’я.
Особливої уваги потребує визначення чинників підвищення стійкості сучасної молоді, що дозволить розробити ефективні програми психологічної підтримки осіб юнацького віку.
Вимоги до якості знань сучасних студентів, їхніх інтелектуальних здібностей постійно підвищуються, але не завжди наявні ресурси організму встигають слідом за змінами зовнішніх по відношенню до людини умов. Протиріччя, що виникають на основі цих змін, негативно впливають на працездатність, фізичне та психічне здоров’я, самопочуття. У студентів знижується стійкість до психоемоційного навантаження, зростає нервово-психічна напруга, збільшується ймовірність появи розумової втоми, що призводить до погіршення психічного здоров’я (О. В. Грицук) 6, c. 5.
При цьому, як зазначає І. О. Ляхова, більшість нервово-психічних і психосоматичних розладів, які виникають у студентів, є результатом порушення процесу адаптації до умов навчання і виражають нестійкість адаптивних механізмів в тривалих і короткочасних екстремальних ситуаціях 16, c. 62.
Серед найбільш стресогенних ситуацій, що впливають на особистість та життєдіяльність студентів, відзначаються труднощі адаптації до навчання у ВНЗ на початкових етапах (1-2 курс) та час екзаменаційної сесії. Так, зокрема, під час сесії значно зростає нервово-психічна напруга, студенти проявляють негативні психоемоційні стани, їм у більшій мірі властиві тривожність, фрустрація, неадекватна поведінка. Таким чином, проблема нервово-психічної стійкості та стресостійкості студентів під час сесії є актуальною для теоретично-прикладного дослідження.
Разом з тим, розвідки, що проводяться у цьому напрямку, не є численними. Проблему визначення нервово-психічної стійкості розглядали: Ю. А. Баранов, В. І. Барко, Ю. Б. Ірхін, М. М. Козяр, С. Ю. Лєбєдєва, І. І. Ліпатов, О. М. Логачов, В. А. Молотай, О. А. Матеюк, О. М. Охременко, І. В. Платонов, В. А. Пономаренко, І. І. Приходько, В. Ю. Рибніков, О. В. Тимченко, А. І. Черняк та багато інших науковців. Проте в їхніх дослідженнях є різні підходи до визначення поняття «нервово-психічної стійкості». Деякі автори використовують поняття «нервово-психічна нестійкість» тощо. Тому є необхідність у визначенні змісту терміну, що надасть можливість визначати осіб з низьким рівнем нервово-психічної стійкості, а також оцінювати вірогідність їх розвитку і проявів у поведінці та діяльності людини.
Разом з тим існує думка, що нервово-психічна стійкість людини становить основу для розвитку стресостійкості. На думку Н. Є. Водоп’янової, «стресостійкість» – це системна динамічна характеристика, що визначає здатність людини протистояти стресовій дії або упоратися з багатьма стресогенними ситуаціями, активно перетворюючи їх або пристосовуючись до них без збитку для свого здоров’я і якості виконуваної діяльності 5, с. 290.
Проблема стресостійкості почала розроблятися у психологічних дослідженнях наприкінці ХХ ст. На сьогодні у працях вітчизняних дослідників (В. А. Бодров, О. А. Кириленко, В. М. Корольчук, В. М. Крайнюк, Г. В. Ложкін, Д. Ю. Морозов, Г. С. Нікіфоров та ін.), а також зарубіжних (Р. Бенджамін, С. Кобаса, К. Купер, Р. Лазарус, А. Лезонен, Г. Сельє, С. Хобфал та ін.) накопичений багатий матеріал з питань стресу та стресостійкості. Виявлені і описані різні типи поведінки людини залежно від наявності у неї психологічних захисних механізмів і копінг-стратегій, присутніх в тих або інших стресових ситуаціях (Р. Лазарус, О. С. Романова, С. Фолкмен та ін.).
Проте недостатньо вивчені питання, які стосуються розвитку стресостійкості та нервово-психічної стійкості студентів під час їх навчання у ВНЗ та у період екзаменаційної сесії.
У зв’язку з недостатньою вивченістю розглянутої проблеми та її актуальністю метою нашого дослідження стало визначення особливостей нервово-психічної стійкості та стресостійкості студентів під час сесії.
Об’єкт роботи – нервово-психічна стійкість та стресостійкість студентів.
Предмет роботи – особливості прояву нервово-психічної стійкості та стресостійкості студентів під час сесії.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні знижених показників нервово-психічної стійкості та стресостійкості студентів під час сесії.
Відповідно до вказаної мети визначено наступні завдання дослідження:
1. Теоретично проаналізувати сутність нервово-психічної стійкості та стресостійкості особистості у психологічній науці.
2. Уточнити особливості прояву нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії.
3. Провести емпіричне дослідження показників нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії, проаналізувати отримані результати.
4. Вказати практичні рекомендації для підвищення показників нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів.
Методи дослідження. Для досягнення вищевказаних завдань було використано наступні методи дослідження:
а) теоретичні: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних щодо особливостей нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії;
б) емпіричні методи: анкетування, опитування, якісні та кількісні методи обробки даних, методи математичної статистики.
Новизна дослідження полягає в уточненні особливостей нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії.
Практичне значення роботи базується на емпірично встановлених показниках нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії, уточненні шляхів підвищення вказаних показників у студентів в ході навчання у ВНЗ.
Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (40 найменувань), додатків. Основний зміст роботи викладено на 50 сторінках, містить 3 таблиці, 3 рисунки, 3 додатки.
Перший розділ роботи присвячений теоретичному обґрунтуванню особливостей нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії.
У другому розділі розкривається методика організації та проведення емпіричного дослідження, дається характеристика вибіркової сукупності опитуваних, обґрунтовується вибір психодіагностичних методик та методів обробки результатів дослідження.
У третьому розділі подаються результати опитування студентів та аналізуються показники прояву нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії.
Четвертий розділ містить практичні рекомендації для підвищення показників нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів.
У висновках подаються узагальнені умовиводи про теоретичні та практичні аспекти нервово-психічної стійкості та стресостійкості у студентів під час сесії.