Вступление: Актуальність теми дослідження. У наш час, як ніколи, в умовах інтенсивних соціальних трансформацій, у пошуку шляхів виходу з конфліктних ситуацій людині будь-якого віку та професії потрібні креативність і досвід внутрішньої гармонізації. Здатність мистецтва до ефективного впливу на особистісне зростання індивіда з метою корекції певних аспектів його самосвідомості лежить в основі такого напрямку практичної психології, як арт-терапія.
Термін «арт-терапія» («art» – мистецтво, «art-therapy» – терапія мистецтвом) особливо поширений в англомовних країнах і означає найчастіше терапію образотворчою діяльністю з метою вираження свого психоемоційного стану. Арт-терапія здатна простими й екологічними засобами актуалізувати внутрішній потенціал кожної людини, сприяти зціленню і встановленню гармонії особистості, формувати творчу позицію людини (В. Нікітін, Л. Фірсова).
Проблемі використання засобів арт-терапії у практиці психологічної роботи присвячені роботи С. Болтівець, Г. Бондаренко, Т. Ілляшенко, О. Хохліної та ін. В Україні проблеми арт-терапії досліджують багато вчених-теоретиків та практиків: А. Бреусенко-Кузнєцов, О. Вознесенська, Н. Волкова, В. Газолишин, Н. Ещенко, О. Любарец, О. Пилипенко, Н. Полякова, Н. Простакова, О. Пинчук, А. Старовойтов, А. Чуприков, Т. Яценко та ін. Методи арт-терапії відповідають очікуванням, установкам, традиціям клієнтів в Україні, для яких характерна орієнтація на емоційно-образне переживання, а не на раціональне вирішення конфліктів.
Російські вчені А. Копитін, О. Свистовська узагальнили основні принципи і робочі прийоми використання арт-терапії в роботі з дітьми як засобу розвитку певних особистісних якостей і вмінь, запропонували підходи до діагностики і корекції емоційних розладів у дітей та підлітків. О. Серова обґрунтувала ефективність творчих методик у самопізнанні і особистісному зростанні.
Творчість спонукає людину по-новому подивитися на звичні речі, подолати перешкоди, які здавалися нездоланними, і вирішити всі конфлікти. На думку Л. Вайденко і А. Копитіна, терапія мистецтвом може бути:
- засобами самовираження почуттів (у тому числі агресії) соціально прийнятним способом, корекції внутрішньої напруги, фантазій, переживань;
- засобами самопізнання. Малюючи, людина може залишитися наодинці зі своїми думками й краще розібратися у своїх переживаннях. Підсвідомі конфлікти й внутрішні переживання легше виражаються за допомогою звернень у розмові. До того ж невербальні форми комунікації в меншій мірі, ніж слово, піддані контролю свідомості;
- допоміжним засобом для діагностичної роботи. Малюнки є переломленням у свідомості дитини оточуючої її дійсності. Можна сказати, що творчість дитини – це своєрідна проекція її особистості. Тому аналіз змісту й стилю художньої діяльності дитини дає педагогу багато цінної інформації про неї 2; 6.
Таким чином, дослідження особливостей використання арт-терапії у психологічній практиці є актуальним і обумовлюється значною цінністю застосування арт-методів у роботі психолога з клієнтами.
Мета роботи – розкрити особливості використання арт-методів у роботі практичного психолога.
Досягнення вказаної мети відбувалося за допомогою виконання наступних завдань дослідження:
1. Теоретично проаналізувати сутність та визначення арт-терапії як психологічного методу роботи, уточнити її функції та призначення.
2. Розкрити особливості використання різних видів арт-терапевтичних методів в діяльності психолога.
3. Вказати основні арт-терапевтичні методи та техніки, використовувані у практиці роботи психолога з клієнтами.