Вступление: Як довели сучасні дослідження, учених, художників і фахівців, що вирізнялися надзвичайною продуктивністю або творчими здібностями, крім високого інтелекту об’єднували деякі особистісні риси, мотивація до роботи і перцептивний стиль.
Вирішальне значення у підвищеній творчій віддачі відіграє не надзвичайний природний дар, а велике прагнення до реалізації, дуже сильна установка, що стимулює до безперервних пошуків. Часто генії довго не можуть виявити, в якій галузі вони обдаровані. Головними у феномені геніальності є підвищений тонус, здатність до концентрації, потужність життєвих сил. Вивчаючи генетичні передумови геніальності, вчені зосереджуються на особливостях обміну речовин, гормонального балансу, що можуть підвищувати продуктивність діяльності.
Можна розглянути також генетичний підхід до вивчення феномену геніальності. Реалізація приватних варіантів і модифікацій генетичного походу призводить до створення окремих теорій геніальності, в основі яких лежать відповідні пояснювальні принципи:
1. Еволюційні теорії геніальності і творчості будуються на переконанні, що людська роль у створенні нового не відрізняється від ролі природи, а проблема творчості − це специфічний прояв виникнення нового в процесі природної та культурної еволюції. Сюди входить дарвінівський підхід до походження генія. Дана теорія ґрунтується на класичній моделі Ч. Дарвіна і Д. Кемпбелла, яка розглядає творчий процес, як єдність трьох етапів: варіації, вибору та збереження найбільш вдалих комбінацій. Так, автор даної теорії Д. Саймонтон стверджує, що еволюція і природний відбір самі по собі є адекватною моделлю для розуміння геніальності і діяльність творчого генія краще розуміється як дарвінівський процес зміни і відбору 7. Також теорія самоорганізації та культурно-екологічна теорія.
2. Спадкова теорія ґрунтується на генетичну обумовленість геніальності, а також на припущенні, що геніальність передається у спадок з покоління в покоління. Ці ідеї вперше були концептуально оформлені Ф. Гальтоном у його знаменитій книзі «Спадковість таланта» (1869) і підтримані Л. Терменом і Г. Холлінгворт. Сюди відносяться патологічна теорія геніальності, теорія 5-ти стигм.
3. Соціогенна теорія включає в себе вплив сім’ї, теорію виховання та вплив учителя.
Окрім вищезгаданих теорій існують ще теорія самовиховання, теорія імпресінга, культурогенна теорія. Пробудження, становлення і самоздійснення генія здійснюється протягом його творчого життя і являє собою деяку ідеальну траєкторію, яка на кожному часовому етапі викреслюється оптимальною взаємодією особистості зі світом, батьками, вчителями, найближчим професійним оточенням, суспільством і світом культури.
При цьому необхідно підкреслити, що геніальність визначається не одним, і не декількома факторами, а скоріше цілою системою факторів при обов’язковій дії центрально-інтегруючої, духовно-смислової детермінанти, а саме активного творчого «Я» − центру усвідомлення, переживання і свободи, суб’єкта прийняття самостійних рішень і здійснення вільного вибору на всіх етапах існування і розвитку.
У пояснення феномену геніальності суттєвий внесок зробили представники патологічних, психоаналітичних теорій, а також теорій якісної та кількісної переваги.
Отже, розглядаючи питання геніальності та наукові дослідження щодо впливу психічних досліджень на творчу діяльність видатних людей, ми побачимо, як дійсно пов’язані ці феномени між собою − геніальність та розлад психіки. На прикладі видатних особистостей, можна зробити висновки щодо цього тісного взаємозв’язку.