Діагностика спеціальних здібностей

Содержание:ВСТУП 3 Розділ І Теоретико-методологічна основа вивчення спеціальних здібностей людини 6 1.1.Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей 6 1.2.Види і структура здібностей 9 1.3.Індивідуальні особливості здібностей 13 1.4.Спеціальні здібності 16 Розділ ІІ Методики дослідження 18 2.1 Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання 18 2.2 Методики дослідження спеціальних здібностей 23 2.3 Області застосування тестів здібностей 30 Розділ ІІІ Проведення емпіричного дослідження та аналіз отриманих результатів 34 Розділ ІV Практичні рекомендації 37 ВИСНОВКИ 39 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41 ДОДАТКИ 43

Вступление:Серед багатьох істотних психічних властивостей, які відрізняють одного індивіда від інших, є його здібності, що виявляються в здатності до якоїсь діяльності. Ця здат¬ність реалізується в конкретних психічних властивостях, які допомагають людині оволодівати знаннями, набувати навичок і вмінь, потрібних для діяльності, а також успіш¬но справлятися із самою діяльністю. Здібності – це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, умінь і навичок не зводяться. Здібності виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки індивід за інших рівних умов швидко і ґрунтовно, легко і міцно освоює засоби її організації і здійснення. Вони тісно пов'язані з загальною спрямованістю особистості, із мірою усталеності схильностей людини до деякої діяльності. У основі однакових досягнень при виконанні діяльності можуть лежати різноманітні здібності; у той же час одна здібність може бути умовою успішності різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації здібностей. У основі психологічних можливостей, що відрізняють конкретну людину від інших, лежать індивідуальні характеристики: конституціональні особливості, нейродинамічні властивості мозку, особливості функціональної асиметрії півкуль головного мозку та ін. Саме ця своєрідність індивідних характеристик виступає як природні задатки, але ще не визначає розвиток здібностей як індивідуальних психологічних можливостей. Успіх діяльності залежить від взаємодії трьох компонентів: знань, умінь і мотивації. Але знання й уміння можуть засвоюватися завзятою працею при відсутності здібностей у цій області, тому їх ще не можна назвати здібностями. Сутність здібностей складають якості психічних процесів, що лежать в основі оволодіння знаннями й уміннями. Проблемою дослідження здібностей займалися свого часу психологи минулого і сучасності, серед яких: Айзенк Г. Ю., Бутчер Т., Голубєва Е.А., Дружинін В. Н., Максименко С.Д., Лейтес Н.С., Матюшкін А.М., Мерлин В.С., Небилицин В.Д., Степанов О.М., Теплов Б.М., Чудновский В.Е. та інші. У сучасній психологічній школі проблема здібностей є однією із самих серйозних проблем. Незважаючи на удавану розв’язуваність проблеми здібностей (спецшколи, школи з різними ухилами, ліцеї і гімназії), справа виявляється набагато серйознішою. Часткова чи повна відсутність сучасних методик у даних школах найчастіше не дозволяє дитині цілком виявити всю гаму своїх здібностей. Тому гостро стоїть проблема діагностики здібностей, особливо спеціальних здібностей. Отже, актуальність вибору теми курсової роботи зумовлена необхідністю визначення особливостей діагностики спеціальних здібностей школярів. Метою роботи є розкриття специфіки діагностики здібностей дитини та спеціальних здібностей зокрема. Об’єктом курсової роботи стали спеціальні здібності особистості. Предметом дослідження є діагностика спеціальних здібностей людини. Відповідно до мети дослідження нами було визначено декілька завдань: 1. Зробити повний аналіз теоретичної та методичної літератури з даної проблеми; 2. Дослідити стан розкриття даної проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних психологів; 3. З’ясування умов та методик діагностики спеціальних здібностей особистості; 4. Проведення дослідження спеціальних здібностей дітей, проаналізувати отримані результати та надати практичні рекомендації. Методологія курсової роботи має комплексний характер і включає такі методи, як теоретичне (аналіз літератури) та емпіричне (спостереження, опис) дослідження, експеримент. Також в роботі використовувалися методи аналізу і синтезу, узагальнення і систематизації.

Выводы:Розглядаючи здібності як індивідуально-психологічні особливості, що виявля¬ються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для людини знання¬ми, навичками і вміннями, ми можемо зробити висновок, що кожна здібність людини — це її складна властивість, внутрішня можливість відповідати вимогам, які ставить перед нею діяльність і суспільство. Істотну роль при цьому відіграє не тільки наявність самих знань, а й уміння користуватися ними, застосовувати їх для розв'язання нових завдань. Тому не можна розглядати здібності людини як власти¬вості, що існують незалежно від її знань, умінь і навичок, до яких насамперед належать життєвий досвід людини, здобуті нею знання, вміння та навички. Здібності є загальними та спеціальними. До загальних здібностей людини відносять здібності до навчання, праці, загальні розумові здібно¬сті та ін. Завдяки їм людина може переходити від однієї діяльності до іншої й успішно нею оволодівати. Спеціальними вважають такі здібності, які виявляють¬ся лише в певних видах діяльності. Це вокальні, спортивні, музичні, художні, математичні та ін. Такий поділ є дуже умовним, бо між загальними і спеціальними здібностями існує тісний зв'язок. Під час діагностики здібностей зазвичай використовують методики інтелектуального тестування, моторних, слухових, зорових здібностей, тестування на визначення рівня абстрактності, логічності мислення тощо. Співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не однакові в різних людей, однак здібності не стільки подарунок природи, скільки продукт людської історії. Вони формуються в процесі становлення особистості на основі природних задатків. Нами було розглянуто проблему діагностики спеціальних здібностей, визначено цілий ряд методик, за допомогою яких варто проводити тестування здібностей дітей. Провівши дослідження із 10 учнями загальноосвітньої школи, ми отримали результат, який полягає у наявності у третини опитаних спеціальних інтелектуальних здібностей. Ми провели індивідуальні бесіди із кожним із опитуваних та порадили звернути увагу на професії, що відповідають їх півню розвитку здібностей. Але, хочемо знову зазначити, що наявність чи відсутність спеціальних та загальних здібностей не завжди впливає на успішність кар’єрного росту та вибір професії, адже багато професій підрозумівають навчання всім необхідним навичкам в процесі професійної діяльності. Та й людині властиво розвивати необхідні для певної діяльності здібності. Тому зазначаємо, що важливо розвивати всі здібності дитини, і загальні і спеціальні, якщо вони є. Обов’язково важлива підтримка дітей, їх намагань та сподівань. Адже, якщо батьки, вчителі та друзі радіють та переживають за дитину, її злети заохочуються, її падіння підтримуються, то така особистість буде впевнено крокувати по життю, розвиватися, самоудосконалюватися та зростати.

Литература:1. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд// Вопросы психологии. — 1995. — № 1. 2. Айзенк Г. Проверьте свои способности. — М.: Мир, 1972. 3. Артемьева Т. И. Методологический аспект проблеми способностей. — М., 1997. 4. Барков В. І., Тютюнников А. М. Як визначити творчі здібності дитини. — К., 1991. 5. Богеен Г.И. Уровни и компоненты речевой способности чело¬века: Учеб. пособие. — Калинин, 1995. 6. Бутчер Т. Ода людським можливостям. – М., Онікс, 1996. 7. Ветер Л.А. Педагогика способностей. — М., 1993. 8. Голубева Э.А. Комплексное исследование способностей //Вопр. психологии. — 2005. — №5. 9. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. — М., 1995. 10. Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. — К., 1999. 11. Загальна психологія: Підруч. для студентів вищ. навч. закладів/ За ред. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2002. 12. Кузьміна Н.В. Формування здібностей. – СПб., 2001. 13. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст. – М., 2001. 14. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Моделювання психологічних новоутворень: генетичний аспект. — К.: Фо¬рум. - Т.2, 2002. 15. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. — К.: Фо¬рум. - Т. 1, 2002. 16. Матюшкин А.М. Одаренные и талантливые дети // Вопр. психологии. — 1998. — №4. 17. Мерлин В.С. Структура личности: Характер, способности, са¬мосознание: Учеб. пособие к спецкурсу. — Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1990. 18. Небылицын В.Д. Психофизиологические исследования инди¬видуальных различий. — М.: Наука, 1996. 19. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Просвещение, 1997. 20. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К., 1998. 21. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003. 22. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. – М., 1995. 23. Чудновский В.Э. Воспитание способностей й формирование личности. — М., 1996. 24. Якиманская М.С. Развивающее обучение. — М., 2002.