Выводы: Теоретичний та практичний аналіз проблеми виховання інтересу до занять фізичними вправами у дітей молодшого дошкільного віку засобами рухливих ігор дозволив виокремити наступні висновки відповідно до поставлених у роботі завдань:
1. У межах виконання першого завдання здійснено аналіз проблеми виховання інтересу до активної рухової діяльності у дітей в теорії та практиці дошкільної освіти.
Особливості фізичного розвитку дошкільників та активізації їх інтересу до виконання фізичних вправ у ході рухової активності відображено у працях О. Богініч, Р. Буре, О. Вавілової, Е. Вільчковського, Н. Денисенко, Т. Дмитренко, Л. Долинської, О. Дубогай, Є. Кудрявцева, О. Курка,
Л. Лохвицької, Т. Осокіної, Л. Островської та ін.
Зазначено, що дошкільний вік є найбільш сприятливим для формування стійкого інтересу до занять фізичними вправами. Саме у дошкільному віці дитина прагне дізнатися про все, що її оточує, демонструє зацікавленість у різних видах діяльності, й особливо у ході ігрової.
Найбільш важливою формою роботи вихователя із дошкільниками є саме ігрова. Організація та проведення гри є найбільш сприятливою діяльністю, спрямованою на розвиток дитини, її навчання та виховання. Саме гра вважається провідним видом діяльності дитини-дошкільника, і дозволяє найбільш ефективно навчати і виховувати її.
До переваг використання рухливих ігор у ході занять з фізичної культури відноситься те, що вони задовольняють потребу організму дитини в русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду, закріплюють та вдосконалюють різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, рівноваги) дошкільників.
Під час участі в рухливих іграх розвиваються такі важливі фізичні якості дітей, як швидкість, спритність, витривалість. Саме у ході рухливої гри діти вчаться підпорядковувати свою поведінку заданим правилам гри, які регулюють їх поведінку, сприяють вихованню у дошкільників свідомої дисципліни, привчають відповідати за конкретні вчинки, розвивають почуття товариськості. Крім того, у рухливих іграх у дітей формуються організаційні навички, вміння зважати на обставини.
Фізкультурні заняття, побудовані на використанні елементів рухливих ігор, значною мірою сприяють підвищенню рівня фізичної підготовленості, фізичному і психічному розвитку, викликають підвищений інтерес у дошкільників до занять руховою діяльністю, і конкретно до виконання фізичних вправ.
Рухливі ігри систематизуються за видами основних рухів: з ходьбою і бігом; з повзанням і лазінням; з підстрибуванням і стрибками; з киданням і ловом, а також ігри на орієнтування в просторі. Також відомим є поділ рухливих ігор на сюжетні й безсюжетні.
У ході аналізу особливостей застосування рухливих ігор у фізичному вихованні дошкільників було відзначено доцільність їх проведення відповідно до інтенсивності та етапу заняття з дошкільниками.
2. Відповідно до другого завдання охарактеризовано вплив рухливих ігор на виховання у дітей молодшого дошкільного віку інтересу до занять фізичними вправами.
Під час практичного вивчення сформованості інтересу дітей молодшого дошкільного віку до занять фізичними вправами організовано та проведено емпіричне дослідження. Програма дослідження передбачала його проведення в три етапи: констатувальний, формувальний та контрольний.
За узагальненими результатами емпіричного дослідження встановлено, що тільки 18,8% дітей мають високий рівень сформованості інтересу до занять фізичними вправами. Їм цікаво займатися фізичною діяльністю, вони охоче виконують завдання вихователя з фізичної культури, адекватно ставляться до власного здоров’я та розуміють, що для його збереження треба займатися фізичною діяльністю та дотримуватися здорового способу життя. Вони здатні до самостійного контролю за виконанням фізичної вправи, можуть побачити помилку та вчасно її виправити, готові до застосування отриманих знань та вмінь у різних видах діяльності.
Основна частина дітей – близько 50% мають низький рівень сформованості інтересу до виконання фізичних вправ. Ці діти не відчувають радості під час виконання фізичних завдань, їм потрібна допомога вихователя під час виконання вправ, а також у ході оцінки їх правильності. Вони не здатні до прояву ініціативності та активності у ході виконання поставлених завдань. Не можуть застосувати отримані знання та вміння в інших видах діяльності.
Також на основі відповідей дітей було встановлено, що близько 30-40% дітей мають середні показники прояву інтересу до занять фізичними вправами. Ці опитувані правильно розуміли значення здоров’я та важливості дотримання здорового способу життя для його зміцнення, адекватно ставилися до занять фізично культурою, називали рухливі ігри серед інших улюблених ігор. Разом з тим їм була потрібна допомога вихователя в оцінці правильності виконання фізичних вправ. Вони не завжди були готові до застосування засвоєних видів рухової активності у повсякденному житті.
Формувальний експеримент полягав у проведенні рухливих ігор з дітьми на прогулянках, екскурсіях, пішохідних переходах та заняттях з фізичного розвитку. За час формувального експерименту нами було впроваджено 9 рухливих ігор («Ведмежата», «Курчатка», «Метелики», «Жабки», «Ми – сніжинки», «Веселі м’ячики-Колобки», «У лісі», «На городі», «У саду»), два гімнастичних комплекси (комплекс ранкової гімнастики «Колобочок» та комплекс рухливих ігор з використанням фітбола), а також виховне заняття «Ми малята спритні й дужі, ні до кого не байдужі», у ході якого закріплювалися отримані знання та навички дітей з фізичної культури.
У ході контрольного етапу дослідження з метою перевірки ефективності впливу рухливих ігор на розвиток інтересу дітей до занять фізичними вправами було встановлено, що результати контрольної групи дітей залишились незмінними, а серед дітей експериментальної групи в цілому на 12,4-18,7% стало більше дітей з високим рівнем розвитку інтересу до занять фізичними вправами. Крім того, помітним є зниження кількості дітей експериментальної групи з низьким рівнем прояву інтересу до занять фізичними вправами на 18,8%-25%.
В цілому відзначимо, що діти молодшого дошкільного віку експериментальної групи, з якими проводилась формувальна робота, стали проявляти більш позитивне ставлення до занять фізичними вправами, тали більш фізично розвиненими, спритнішими, гнучкішими. Вони стали демонструвати вищу обізнаність з тим, як потрібно слухати та виконувати ігрові завдання, пропоновані вихователем. Загалом був відзначений більш бадьорий настрій дітей при виконанні різних вправ, їх вища ініціативність під час планування ігрових дій та виконання запропонованих правил рухливих ігор. У ході індивідуальних та групових бесід молодші дошкільники більш широко розповідали про сутність здоров’я, здоровий спосіб життя, у практичній діяльності – дотримувалися його основних вимог, були готові до застосування засвоєних рухливих дій у різних видах діяльності у ДНЗ (як під час занять, так і в ході режимних моментів, прогулянок, у вільний час). Також було відзначено зростання самостійності та фізичної впевненості молодших дошкільників – вони стали більш ініціативними та пропонували іншим дітям пограти у рухливу гру (не тільки на занятті, а й під час вільного часу дітей у групі).
На основі встановленої позитивної динаміки змін у розвитку інтересу дітей молодшого дошкільного віку до занять фізичними вправами встановлюємо високу результативність проведеної формувальної роботи з ними, та підтверджуємо ефективність використання рухливих ігор з метою виховання інтересу дошкільників до рухливої активності та занять фізичними вправами.
3. У межах третього завдання дослідження виявлено педагогічні умови виховання інтересу до занять фізичними вправами у дітей молодшого дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу.
Вказано, що формування інтересів – це тривалий процес, який вимагає певних умов і залежить від педагогічного керівництва, від правильного встановлення органічної єдності системи науки, системи пізнання цієї науки та системи її викладання.
Основними етапами процесу формування пізнавального інтересу дітей є: 1) підготовка ґрунту для появи пізнавального інтересу – створення умов які, сприяють виникненню потреби в даних знаннях і відповідному виді діяльності; 2) створення позитивного ставлення до навчального предмету і до діяльності; 3) організація діяльності, за якої формується справжній пізнавальний інтерес.
Важливе значення для розвитку інтересу дошкільників має ігрова діяльність. Цінність гри полягає ще й в тому, що вона викликає радісні переживання, задоволення, життєрадісність, активність, позитивно впливає на нервову систему і дає певні фізіологічні й виховні наслідки. Застосування ігор у взаємодії з дошкільниками сприяє тому, що під час навчально-виховного процесу (занять, ігор, праці) створюється нестресогенний психологічний мікроклімат, який сприяє саморегуляції дитини. Це такий психічний стан, коли імпульсивність, агресивність, тривожність перебувають у дитини в межах норми.
Відповідно до вказаного, ігрова діяльність є однією з основних під час формування інтересу дошкільників до навчання різним формам активності, прагнення виконувати ті чи інші фізичні вправи та види рухової діяльності.
Основними шляхами підвищення рухової активності та розвитку рухових умінь і навичок у дітей на заняттях фізичної культури є: 1) застосування навчально-розважальних ігор; 2) змагання, які сприятимуть активізації дітей з метою суперництва та самоствердження в колективі; 3) використання нестандартних занять; 4) застосування функціональної музики (музичний супровід допомагає дітям більш активно, з емоційним піднесенням виконувати запропоновані завдання).
При цьому створення інтересу до занять фізичними вправами, як передумови формування потреби у цій діяльності, може здійснюватись лише у процесі самої діяльності.
4. Відповідно до четвертого завдання розроблено методичні рекомендації для вихователів щодо підвищення інтересу у дітей молодшого дошкільного віку до занять фізичними вправами в процесі ігрової діяльності.
Турбуючись про виховання пізнавального інтересу дошкільника до навчально-виховного процесу, формуючи його інтерес та позитивну мотивацію до занять фізичними вправами, педагог має використовувати методично вдалі форми і методик роботи з дітьми.
Завдання педагога полягає в такій організації заняття, щоб діти засвоювали передбачений програмою матеріал підсвідомо, із задоволенням рухаючись, граючись. Організовуючи роботу під час проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, педагог велику увагу має приділяти підбору вправ. При цьому він має враховувати можливості та стан здоров’я дітей, їх індивідуальні особливості, адже недостатня підготовленість педагога може викликати у дітей небажання виконувати вправи, призвести до втрати інтересу й мотивації до активної рухової діяльності, з’явиться почуття невпевненості.
Важливими умовами практичної діяльності педагога-вихователя
у напрямку активізації інтересу дітей молодшого дошкільного віку до занять фізичними вправами, що підвищить успішність виконання ними рухливих видів діяльності, є: 1) використання легкої, приємної музики, яка задає темп виконання завдань, створює бадьорий настрій в групі дітей; 2) забезпечення відповідної наочності, що повторює сюжет чи сприяє уявному перетворенню дітей на головних героїв-виконавців пропонованої рухливої гри; 3) створення сприятливої позитивної атмосфери спілкування між педагогом та вихованцями, де дорослий контролює якість виконання дітьми фізичних вправ та м’яко і ненав’язливо корегує дотримання ними правил рухливих ігор.
Доведеною є ефективність використання рухливих ігор у процесі формування інтересу дітей до занять фізичними вправами. Відповідно до цього радимо підібрати оптимальний за віковими та психофізіологічними показниками доступності комплекс рухливих ігор, які використовувати у розвивальній роботи з молодшими дошкільниками.
Мета роботи досягнута, завдання виконано.
Перспективним напрямом дослідження є подальше науково-практичне вивчення особливостей застосування рухливих ігор у процесі формування інтересу дітей (середнього та старшого дошкільного віку) до занять фізичними вправами, що сприятиме збагаченню методичної бази фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі.