Литература:Основною задачею бухгалтерського обліку на підприємстві, що працює в ринкових умовах, є забезпечення числених користувачів специфічною економічною інформацією. Достовірна економічна інформація допомагає приймати відповідальна та ефективні управлінські рішення, що здатні певним чином впливати на майбутній фінансовий стан підприємства, на матеріальне положення його власників (акціонерів), керівників (менеджерів) та найманих працівників, а також на величину надходження коштів до державного бюджету.
У даній роботі проведено вивчення сутності, призначення та вимог до фінансової звітності в Україні. З проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Бухгалтерська звітність – це система показників, що характеризують економічно-правовий стан підприємства (активи та пасиви) на певні дати (як правило, на початок та кінець календарного циклу) та за минулий рік, квартал, місяць та результати діяльності. Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
Звітність як економічна категорія трактується у двох розрізах. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства. З іншого – звітність як елемент методу бухгалтерського обліку – це метод узагальнення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Звітність повинна включати не тільки систему економічних показників, але і сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку і фінансового стану підприємства.
В Україні складання та подання фінансової звітності регулюється нормативними та законодавчими актами, зокрема Законом України „Про бухгалтерський облік і звітність в Україні” та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1.
У другому розділі роботи було розглянуто склад та методику складання Балансу, Звіту про фінансові результати підприємства, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал, Приміток до річної фінансової звітності підприємства.
Баланс – це перша й основна форма фінансової звітності підприємства. Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів господарства та джерел їх формування на певну дату. Для окремого відображення господарських засобів та їхніх джерел формування баланс будується у вигляді двосторонньої таблиці. У лівій частині балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, що називається пасивом,- джерела утворення засобів і цільове призначення їх.
Актив і пасив балансу складаються з окремих розділів, а розділи відповідно – зі статей, кожна з яких відображає величину певного економічно однорідного виду засобів або їх джерел. В активі балансу містяться статті, на яких відображаються матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві - статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов'язання по розрахунках та ін.).
З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у балансі наводиться інформація на початок та кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду – переносять в баланс з головної книги, у якій згруповані дані поточного періоду.
Статті балансу повинні бути узгоджені та дорівнювати залишкам відповідних аналітичних та синтетичних рахунків у головній книзі на кінець звітного періоду.
Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”. Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи та витрати визначаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображається в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.
Розділ 1 Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Кожна стаття базується на даних певного рахунку доходів (класу 7) і витрат (класу 9 або 8).
У розділі 2 Звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів. Показники розділу 2 базуються на даних, відображених в обліку на рахунках класу 8. У разі застосування лише рахунків класу 9 для його заповнення необхідно здійснити аналіз витрат, списаних у дебет рахунків 23, 91-94.
Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітній період. Згідно з П(С)БО 4 інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності має подаватися з використанням непрямого методу.
Звіт про рух грошових коштів дозволяє відстежувати грошові потоки. Грошові потоки характеризують рух грошових коштів, які не можливо простежити при розрахунках фінансових результатів. Це амортизація, капітальні витрати, податки, штрафи, заборгованість, займи та авансові внески. В умовах інфляції та кризи неплатежів керівництво грошовими потоками є найбільш актуальною задачею в управлінні фінансами.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства на протязі звітного періоду. Порядок складання звіту наведено в П(с)БО №5 «Звіт про власний капітал».
Звіт про власний капітал складається по закінченні року на підставі бухгалтерського обліку. Звіт має вигляд шахової таблиці в розрізі статей розділу 1 Пасиву балансу та причин змін власного капіталу. Умовно Звіт можливо розділити на дві частини. В першій наведені коригування, пов’язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок та іншими змінами, які впливають на капітал підприємства. В другій частині наведені чинники які теж приводять до змін капіталу: дооцінка та уцінка необоротних активів; розподіл прибутку -дивіденди, збільшення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу, безкоштовне отримання активів.
Примітки до Звіту – це окремі пояснення, які дозволяють деталізувати та пояснити окремі статті фінансової (бухгалтерської) звітності. Крім того, примітки дозволяють не складати окремі пояснення до кожного Звіту. Як це потребують П(с)БО, а об’єднати всі додатки в одному документі - Примітки до звіту. Всі підприємства, які представляють повний фінансовий Звіт, повинні складати примітки до фінансової звітності, за винятком: бюджетних установ, представників іноземних суб’єктів підприємницької діяльності; суб’єктів малого підприємництва.
У третьому розділі за даними досліджуваного підприємства було проведено аналіз фінансової звітності підприємства.
Під фінансовим станом підприємства необхідно розуміти забезпеченість господарюючого суб’єкта власними та залученими коштами, можливість та ефективність їх використання в своєму обороті при певних економічних умовах.
Аналіз існуючих методик оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства дозволяє зробити висновок про те, що всі вони базуються, практично, на одних і тих самих показниках, в основі числення яких голублять окремі розділи і статті бухгалтерського балансу. Баланс в системі інформаційної бази фінансового аналізу посідає центральне місце, є найважливішим джерелом даних про фінансовий стан підприємства на визначену дату. Для того, щоб аналіз балансу був повним, необхідно дати оцінку змінам окремих його статей. Така оцінка надається за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізів. При горизонтальному аналізі виявляються абсолютні та відносні зміни величин статей балансу за певний період, дається оцінка цим змінам. Велике значення для оцінювання фінансового стану підприємства має вертикальний аналіз. Він використовується для дослідження структури засобів і джерел їх утворення шляхом визначення питомої ваги окремих статей у підсумкових даних та оцінювання цих змін.
Аналіз сукупності всіх показників фінансового стану підприємства з урахуванням специфіки його діяльності, дає змогу зробити висновок, що підприємство має гарну фінансову стійкість, хоча в динаміці деяких показників і спостерігається зниження.
Фінансовий стан ДП „ДОМІНО-ТРЕЙД” є абсолютно стійким. Але деякі фінансові показники погіршились, що дає сигнал до збільшення контролю над фінансовим станом підприємства.