Выводы:У ході проведеного аналізу чинного законодавства про нотаріат, стає очевидним факт того, що нотаріат як особливий і незалежний правозахисний інститут потребує «активного» реформування. Дуже важливо відмітити, що зараз ясно видно тенденцію зближення нотаріату різних моделей і правових систем і з причини цього виникають форми нотаріату, різні елементи, що поєднують в собі, і ознаки. Підвищення ролі нотаріату також є загальносвітовою тенденцією і відіграє важливу роль в цивільному обороті, особливо за рахунок підвищення кількості угод, що вимагають державної реєстрації, надання нотаріусам можливості діяти за межами традиційної сфери повноважень (наприклад, можливості здійснювати медіативну діяльність). Зважаючи на це при реформуванні інституту нотаріату в Україні необхідно враховувати і звертатися до досвіду зарубіжних держав, в першу чергу, до інститутів нотаріату в країнах романо-германського типу.
В цьому аспекті досить цікавим для України є досвід Грузії, яка закріплює принцип єдиного нотаріату, що присуд країнам латинського типу. Зокрема, позитивним для України є досвід Грузії в організації нотаріату, зокрема:
відсутні як розподіл на державний та приватний нотаріат, так і розподіл на нотаріальні округи;
за вчиненням нотаріальної дії особа може звернутися до будь-якого нотаріуса країни;
запроваджено порядок учинення нотаріальних дій із застосуванням засобів електронних комунікацій.
Положення чинного законодавства, що регулює нотаріальну діяльність, багато в чому вже не відповідають сучасним реаліям і принципам моделі нотаріату латинського типу, до якої він відноситься, що не дозволяє використати повною мірою усі можливості, які має цей правовий інститут.
Найважливішими завданнями реформи нотаріальної діяльності є побудова нових, чітких нормативних конструкцій нотаріальних процедур і уніфікація норм законодавства про нотаріат.
Отже, звертаючись до вищевикладеного та підсумовуючи актуальні проблеми в здійсненні нотаріальної діяльності, пропонуються наступні шляхи їх подолання:
перевести нотаріат на єдину організаційно-правову основу, що передбачає, насамперед, скасування державного нотаріату;
законодавчого врегулювати питання про правовий статус нотаріуса, визначивши останнього як посадову особу з державними контрольними функціями, яка є фахівцем, особою компетентною, і сама участь такої особи в складанні документа дає суспільству гарантію проти зловживань та максимально закріплює авторитет держави як інституту, що є гарантом захисту законних прав і інтересів громадян;
закріпити на законодавчому рівні систему принципів нотаріату як провідних положень, на яких ґрунтується нотаріат в Україні;
закріпити в законі склад та зміст функцій нотаріату, які сьогодні законодавчо не визначені, з огляду на той факт, що функції, не властиві нотаріальній діяльності, на нотаріат покладатися не повинні.
законодавчо врегулювати питання щодо обмеження кількості посад нотаріусів у межах одного нотаріального округу (так зване квотування посад нотаріусів);
внести до статті 25 Закону «Про нотаріат» конкретизуючи положення, зокрема, зазначити, що вчинювати нотаріальні дії поза межами нотаріального округу нотаріусу заборонено, за винятком випадків заміщення іншого нотаріуса у встановленому законом порядку; передбачити наслідки порушення цього правила, при цьому останні мають наставати не для зацікавлених осіб (тобто вчинена з подібними порушеннями нотаріальна дія має залишатися в силі), а для нотаріуса, що може бути підставою для притягнення його до професійної відповідальності;
встановити єдиний підхід до оплати вчинюваних нотаріальних дій.