Выводы: Отже, в даній роботі було розглянуто тему «Існуючи методи та підходи до контролю та підвищення продуктивності».
В роботі виконано наступні завдання:
Досліджено історичний огляд розвитку продуктивності праці. Вперше сформував і систематизував основні засади класифікації факторів зростання продуктивності праці К. Маркс. Він, зокрема, вважав, що зростання продуктивності праці зумовлене багатьма обставинами, а саме: середнім ступенем кваліфікації робітника, рівнем розвитку науки і техніки, поділу та кооперації праці, розмірами та ефективністю засобів виробництва, природними умовами. Сучасні економісти пропонують розрізняти чинники та умови (передумови) за ступенем дії на рівень продуктивності праці.
Здійснено систематизований аналіз останніх досліджень і публікацій стосовно продуктивності праці. Продуктивність завжди підвищується тільки при зменшенні витрат. Змен¬шення витрат звичайно веде до зростання продуктивності. Проте важливе не тільки саме зменшення витрат, але і його вплив на результати роботи. Часто для змен¬шення витрат вдаються до заміни дорогих матеріалів дешевшими, використанню працівників нижчої кваліфікації та ін.
Проаналізовано закордонний досвід управління продуктивністю праці. Світовий досвід свідчить про те, що підвищення продуктивності праці в масштабах національної економіки можливо в умовах стабільного залучення довгострокових інвестицій у реальний сектор і стійке зниження річних темпів інфляції. Це підкреслює значення показника продуктивності праці як одного з важелів державного макроекономічного регулювання.
Розглянуто шляхи підвищення продуктивності праці на підприємствах. Продуктивність праці є узагальнюючим, універсальним показником, аналіз якого дозволить контролювати поставлені цілі. Продуктивність праці є результативним показником діяльності працівника, підприємства, групи підприємств, галузі, сектору, ринку, держави, але даний показник, а саме – методи управління ним, на сьогодні є маловивченими. За рахунок чинників та резервів підвищення продуктивності праці можна досягти зростання економічної ефективності підприємства.
Здійснено аналіз роботи квиткової каси. При аналізі продуктивності праці касира було застосовано 3 методики, а саме: хронометраж робочого дня; продуктивність праці за обсягом наданих послуг; продуктивність праці за кількістю задоволених запитів. Аналіз хронометражу робочого дня показав, що: продуктивний час роботи касира складає 75% робочого дня; інший час тратиться на підготовчі роботи – 25 хвилин та особисті потреби – 75 хвилин, на непродуктивні дії – 20 хвилин.
Аналіз продуктивності праці за кількістю проданих квитків виявив, що: фактична продуктивність праці касира складає 35,7%; норматив продажу квитків в час – 42 квитки. Аналіз продуктивності праці за якістю наданих послуг (для продажу квитків за швидкістю обслуговування, для надання довідок – за правильністю наданої інформації) показав, що відсоток задоволених роботою касира пасажирів складає 95,05%. При цьому існує потенціал для підвищення продуктивності праці як за швидкістю обслуговування пасажирів так і по зменшенню непродуктивного робочого часу та зменшенню помилок при наданні довідок.
Обґрунтовано алгоритм дій щодо підвищення продуктивності праці. найбільш перспективним, з погляду керування продуктивністю праці, є підхід з позицій «людського капіталу» по типу «Б». Саме в його рамках реально можливе нарощування обсягів людського капіталу і максимізація віддачі від нього, що виявляється у рості індивідуальної і корпоративної продуктивності праці. Оскільки первинний процес формування інтелектуального капіталу відбувається фактично на рівні підприємств і організацій, тобто в рамках корпоративної кадрової політики варто передбачити перерозподіл ресурсів на користь програм професійного розвитку, орієнтованих на інтелектуалізацію виробництва.
Для отримання кредиту обрано ПроКредит Банк, вид кредиту «На обладнання» під 24% річних. Як головний показник ефективності вкладення в здійснення проекту шляхом безпосереднього розрахунку, обчислюється термін окупності інвестицій. Для цього треба знайти дисконтовані величини результату (Р) та загальної суми витрат на реалізацію проекту (В). Розрахунок ведеться окремо для кожного року експлуатації, починаючи з нульового, з наростаючим підсумком. Щороку планується проводити навчання 10 осіб, вартістю 2500 гривень, що складає 25000 грн. доходу на рік. Розрахунки дозволять зробити висновки про вигідність реалізації проекту курсів (підвищення кваліфікації) та їх швидкої окупності (5 років).