Особливості розвитку українського бароко

Содержание:ВСТУП 3 1. Українська архітектура та образотворче мистецтво стилю барокко. 4 2. Література, мистецтво та театр періоду українського барокко 8 3. Особливості козацького барокко 11 Висновки 16 Список використаної літератури 18

Вступление:Українське бароко — це і сміливий, і, в той же час, наївний потяг «зробити красиве, зробити не гірше, ніж у людей». Архетипи, позасвідомі образи української колективної ментальності, що до тієї пори мали лише дуже обмежену сферу виявлення — іконопис, гаптування, писанки, оздоблення предметів декоративно-прикладного мистецтва — раптом отримали неосяжне поле для реалізації своєї буйної фантазії: насамперед в галузі архітектури. Спершу цілком позанаціональний стиль набув яскравого національного наповнення. Об’єкт дослідження – українське барокко Предмет дослідження – особливості розвитку українського барокко Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є дослідження впливу стилю барокко на українську культуру. Для досягнення мети потрібно виконати наступні задачі: - дослідити українську архітектуру та образотворче мистецтво стилю барокко; - розглянути літературу, мистецтво та театр періоду українського барокко; - висвітлити особливості українського козацького барокко.

Выводы:Українське барокко, належачи до однієї з найвідмітніших ознак культури XVII—XVIII століть, увібрало в себе най¬суттєвіші грані об'єднавчого характеру. Так само, як і мова, історико-наукове осягнення себе, утвердження православної віри, барокко виявилося тим зовнішнім вираженням єдно¬сті й «одноцілості культури» (термін Вадима Щербаківсько-го), яка допомагала консолідувати націю. Сам дух і неспо¬кій, антиномія потягу до власного, того, що кровно йшло від орнаменту земного буття, переосмислення в контексті цього земного релігійних і світських норм життя, яскраво виражені критицизм і тренос, прагнення до нестандартності, проблисків світла в складних суперечливих лабіринтах буття дали відмітний тип бароккового світосприймання. Поняття «барокко» охоплює не лише архітектуру, а й ужиткове мис¬тецтво, фольклорні мотиви з естетикою яскравих опти¬містичних форм, літописання, театр, музику, малярство. Зароджується бароккова архітектура, а в синтезі з нею й інші мистецтва, на початку XVII століття у Львові (костьол бернардинів 1600 p., єзуїтів 1613—1670 pp.). Вважається, що перший тип будов постав із поєднання тринавної церкви, віддавна пристосованої до літургійних потреб східної обря¬довості, із західним і базилічним типом барокко, близького до візантійсько-української базиліки. До таких споруд нашого краю належать великі церкви в Бережанах, Троїцька церква в Чернігові (1679 p.), собор Мгарського монастиря неподалік від Лубен, будівництво якого розпочав гетьман Самойлович у 1682 році, дві будівлі часів гетьмана Мазепи в Києві -Михайлівський собор (1690—1694 pp.) і Братська церква Академії (1695 p.). Нова Україна XVII в. підіймала з домовини стару Україну княжих лицарів і переможців. Очевидно, форми, в які мимоволі одягалася та реставраційна акція, мусили відповідати естетичним вимогам свого часу. На останках стін, на фундаментах княжих церков зростали тепер бу¬дівлі із сучасним — ренесансовим, а відтак барокковим — оформленням». Змінювалося саме обличчя архітектурного світу, усміх¬нене своєю позолотою, внесенням яскравих народних мотивів, синтезом нового архітектурного та образотворчого мислення. Виконані в барокковому стилі іконостаси XVII— XVIII століть своєю величністю й монументальністю ста¬вали центральною окрасою Єлецького собору, Троїцького собору в Чернігові, Преображенської церкви у Великих Сорочинцях. Остання збудована 1732 року гетьманом Данилом Апостолом. Паралельно відбуваються зміни в літературі. Риси барок¬кового стилю з'явилися в українській поезії й полемічній літературі на початку XVII століття. Борючися зі шляхет-сько-католицькою експансією, українські письменники водночас запозичували у своїх противників-єзуїтів ху¬дожньо-стильові засоби, бароккові за характером. Крім польських і західноєвропейських впливів, українське барок¬ко мало й власні джерела — національні, регіональні. Це, по-перше, давньоруські літературні витоки. По-друге, фольк¬лорні елементи, особливо помітні у творах «низового», або «народного барокко», вертепна драма, жартівливо-пародійні різдвяні й великодні вірші, бурлескні твори. В українському барокко багато прикрас, які могли б здаватися надмірностями. Але, крім того, що тут мають місце певні декоративно-орнаментальні впливи східних традицій, пристрасть до візерунчастих плетених ліній і барвистих кольорів пов'язана з прадавніми язичницькими символами. До того ж, сама земля спонукала до відтворення життя в усій його красі й квітуванні. Людина поклика¬на прикрасити дім працею, а особливо той дім, який асоціюється з божественною гармонією. Краса земна мінлива й скороминуща, абсолют же її духовної величі вічний і незаперечний. В українському барокко злилися в одне ціле відродженські ідеї, меланхолійність і смуток, динаміка форм на противагу спокою, велич пишноти й багатого убрання. Так щедро починає квітнути сама природа, надолужуючи втрачене після бур і катаклізмів.

Литература:1. Анучина Л. В., Гребенюк Н. Є., Лисенко О. А. Українська та зарубіжна культура. — Х.: Одіссей, 2006. — 375 с. 2. Гуцуляк І. Г. Ретроспекція і сучасний стан вивчення українського бароко. – Чернівці: Рута, 2006. — 50 с. 3. Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. Культурологія: українська та зарубіжна культура. — К.: Знання, 2006. — 567 с. 4. Українське бароко та європейський контекст: Архітектура, образотворче мистецтво, театр і музика. — К.: Наукова думка, 1991. — 256 с. 5. Ушкалов Л. В. Есеї про українське бароко. — К.: Факт, 2006. — 284 с. 6. Ушлаков Л. В. Світ українського барокко. — Х.: Око, 1994. — 109 с. 7. Чижевський Д. І. Українське літературне бароко. — К.: Обереги, 2003. — 575 с. 8. Шейко В. М., Тишевська Л. Г. Історія української культури. — К.: Кондор, 2006. — 258 с.