Роль інформаційних й аналітичних телепрограм у формуванні громадської думки під час виборчих кампаній-2014

Задание:

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО КОНТЕНТУ 10 1.1. Вітчизняні та зарубіжні дослідження контенту інформаційних та аналітичних програм 10 1.2. Особливості роботи телевізійних програм політичного спрямування в період виборчих кампаній 18 1.3. Термінологічна база. Поняття контенту в сучасному інформаційному дискурсі 27 Висновки до першого розділу 33 РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОВІДНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ У ДОВИБОРЧИЙ ТА ВИБОРЧИЙ ПЕРІОДИ 35 2.1. Джерела дослідження 35 2.2. Характеристика вибірки – канали і програми 40 2.3. Активність рейтингових українських телеканалів у періоди перед, під час та після виборів 48 2.4. Відповідність інформаційних та аналітичних програм визначеним журналістським стандартам 51 Висновки до другого розділу 59 РОЗДІЛ 3. ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ КОНТЕНТУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТА НАЛІТИЧНИХ ПРОГРАМ В РІЗНІ ВИБОРЧІ ПЕРІОДИ 61 3.1. Характеристика вибірки дослідження на предмет якісних особливостей контенту 61 3.2. Особливості контенту інформаційних та аналітичних програм досліджуваних періодів 64 3.2.1. Спокійний період (4-23 березня 2014 року) 64 3.2.2. Період президентської виборчої кампанії (2-25 травня 2014 року) 68 3.2.3. Період парламентських перегонів (5-24 жовтня 2014 року) 72 3.2.4. Післявиборчий період (2-19 грудня 2014 року) 79 3.3. Використання маніпулятивних технологій в телевізійних програмах інформаційного та аналітичного характеру в ефірі досліджуваних телеканалів 81 Висновки до третього розділу 91 ВИСНОВКИ 94 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 100 ДОДАТКИ 112  

Вступление: Актуальність теми. Інформаційна та аналітична журналістика діє за певними стандартами, сформованими та випробуваними багатьма роками. Будь-яка інформація, що пропонується в ЗМІ, повинна відповідати таким постулатам, як оперативність, точність, достовірність, повнота у викладі інформації, зрозумілість, простота, відокремлення фактів від коментарів. Ці норми спрямовані на те, щоб суспільство отримувало якісно оброблену інформацію й мало всі можливості, аби аналізувати й інтерпретувати її, виходячи з власних переконань та життєвого досвіду. Особливо це стосується новинних жанрів. У аналітичних жанрах ці стандарти діють дещо по-іншому. Кореспондент аналізує певні явища, подає коментарі компетентних у певному питанні осіб, висвітлює протилежні погляди, але здебільшого право на висновки знову ж таки залишає за аудиторією. Не допускається навмисне ігнорування думок, які суперечать авторським висновкам. Такі чіткі стандарти сформовані саме тому, що сукупність матеріалів у ЗМІ суттєво впливає на формування громадської думки як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Адже, як писав В. Ф. Іванов, мас-медіа допомагають розібратись у численній масі соціальний подій, формують громадську думку, утверджують систему соціальних цінностей, зразків соціальної поведінки. 2014-й рік відзначився особливою насиченістю у суспільно-політичному житті країни. На долю ЗМІ випала значна кількість роботи, зокрема – величезний масив інформації, який необхідно було опрацювати відповідно до стандартів та у відповідному вигляді подати аудиторії. Разом з тим в країні повністю змінилася влада. Цьому передували дві виборчі кампанії – президентська та парламентська. Саме така конфігурація політичних сил і їх розстановка у різних гілках влади значною мірою організована через інформаційну кампанію, яку вели підконтрольні певним групам ЗМІ. Особливо це стосується телеканалів – наймасовішого за кількістю контактів з аудиторією виду медіа. Контент телевізійних програм під час активізації політичних процесів зазнав суттєвих змін. З’явилися спеціальні проекти, які позиціонували себе як цикл журналістських розслідувань. У новини потрапляли матеріали, які не мають нічого спільного з інформаційним жанром. У ток-шоу провідних телевізійних каналів пріоритет надавався одним і тим самим політикам, тоді як інших запрошували максимум один раз за всю виборчу кампанію. Своєрідним чином подавалася і статистична інформація. Особливо це стосувалося соціології. Результати виборчих кампаній можна вважати своєрідним віддзеркаленням громадської думки в суспільстві у короткостроковому періоді. За останній рік можна спостерігати кілька поворотних моментів у її зміні. Вперше в історії України президента обрали в один тур (хоч ще кілька місяців тому на це місце з суттєвим рейтингом претендував зовсім інший політик). Те ж саме – і з парламентською кампанією. Партія, створена за місяць до виборів, отримує перше місце на виборах. Цьому передувало створення образів у ЗМІ, покрокова інформаційна політика через підконтрольні медіа, яка змінювала громадські настрої у відповідному напрямку. Значною мірою для досягнення поставленої мети ЗМІ дещо відхилялися від дотримання класичних, усталених стандартів журналістики, певним чином викривлюючи реальність і моделюючи суспільну думку. Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах в межах науково-дослідної теми «Український медійний контент у соціальному вимірі» (№11БФ045-1) Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема магістерської роботи безпосередньо пов’язана з науковою проблематикою кафедри телебачення і радіомовлення «Вивчення контенту українського телебачення і радіомовлення» Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з навчальною програмою курсів «Теорія масової комунікації», «Соціологія громадської думки», «Комунікативні технології», «Журналістський фах: телебачення», «Політична журналістика», «Іміджелогія» тощо. Мета й завдання дослідження. Науковий пошук дослідження було спрямовано на встановлення підміни стандартів та функцій журналістської діяльності задля моделювання суспільних настроїв у заздалегідь визначеному напрямку. Таким чином, мета дослідження – встановити, наскільки контент інформаційних та аналітичних телепрограм дозволяє громадянам оволодіти повною інформацією задля свідомого вибору. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1 Здійснити моніторинг джерельної та інформаційної бази з окресленої теми. 2 Визначити особливості вітчизняних та зарубіжних досліджень контенту інформаційних та аналітичних програм. 3 Виокремити специфічні риси телевізійних програм політичних програм у виборчий період. 4 Вивести загальне для нашого дослідження поняття контенту, зважаючи на сучасний інформаційний дискурс. 5 Охарактеризувати джерельну базу дослідження (зокрема, дослідження Академії Української Преси) стосовно поведінки ЗМІ в період виборів 2014 року. 6 Охарактеризувати канали та програми, обрані для аналізу в межах дослідження. 7 Визначити кількісні та якісні показники активності українських досліджуваних телеканалів в період до, під час та після виборів. 8 Окреслити відповідність контенту журналістським стандартам. 9 Охарактеризувати особливості контенту інформаційних та аналітичних програм у спокійний період, період президентської виборчої кампанії, період парламентських перегонів та післявиборчий період. 10 Визначити роль використання маніпулятивних технологій в телевізійних програмах інформаційного та аналітичного характеру в ефірі досліджуваних телеканалів. 11 Зробити відповідні висновки. Об’єкт дослідження – інформаційні та аналітичні програми 3-х рейтингових каналів («1+1», «Інтер» та «5 канал»). Предмет – контент інформаційних програм «ТСН» («1+1»), «Час. Підсумки дня» («5 канал»), «Подробиці» («Інтер») та аналітичних «ТСН. Тиждень» («1+1»), «Час. Підсумки тижня» («5 канал»), «Подробиці тижня» («Інтер»), які транслювалися в прайм-таймі. Джерельна база дослідження. Під час дослідження було опрацьовано інформаційні та аналітичні передачі телеканалів «Інтер» («Подробности», «Подробности недели»), «1+1» («ТСН», «ТСН. Тиждень», «Українські сенсації») та «5 каналу» («Час», «Час. Підсумки дня»). Телеканали обиралися відповідно до рейтингу, складеного GFK-медіа в жовтні 2014-го року. Дослідження будувалося навколо п’яти ключових персоналій українського політикуму: Петра Порошенка, Арсенія Яценюка, Андрія Садового, Олега Ляшка, Юлії Тимошенко. Досліджено висвітлення їх діяльності різними засобами масової інформації, а також – зміни у висвітленні суспільно-політичного життя країни в залежності від перестановки в політичних силах. Хронологічні межі – активний період виборчої кампанії та поствиборчий період: квітень-грудень 2014-го року. Рівень наукового опрацювання. Науковці В. Шкляр, О. Гриценко, Г. Кривошия, А. Чічановський вважають основною функцією журналістської діяльності вплив на громадську думку. Вплив журналістського тексту на громадськість вивчав і В. Різун. Він писав, що навіть нейтрально забарвлена інформація може містити у собі приховані елементи впливу. Схожа позиція щодо формування громадської думки текстовими засобами у М. Феллера. Одними з останніх досліджень у цьому питанні є дисертації В. Корнєєва та Л. Городенко, у якій автори класифікують прихований вплив у текстовому та жанровому середовищі. Л. Кисельова досліджує формування впливу на рівні лексики та семіотики. Вона розглядає систему мови з точки зору комунікації, що дозволяє оцінити прагматичний потенціал тексту. Відомий політолог С. Кара-Мурза визначає основні тенденції у маніпулюванні думками громадськості протягом останнього століття. Крім того, звертає увагу на роль ЗМІ у важливих політичних процесах як головного засобу донесення інформації та фактора формування громадської думки. Певні напрями також досліджені в наукових працях І. Гриніва, О. Коновця, В. Королька, О. Порфімович. Методологічна основа та методи дослідження. Для проведення дослідження використовувалися такі методи, як моніторинг (за прізвищем політиків, кількістю та якістю поданої про них інформації, наявністю й кількістю іміджетворчих елементів, специфікою джерела ЗМІ). Також застосування набув контент-аналіз, зокрема, якісний тип, який пов’язаний із фіксуванням явних та прихованих технологій впливу в інформаційно-аналітичних масивах провідних телеканалів. Також для досягнення поставлених завдань використовується аналіз – умовне розчленування предмету вивчення на складові елементи, тобто на частини, певні ознаки, властивості тощо. Кожна частина досліджується як частина цілого. Аналізувалася громадська думка на різних етапах хронологічних рамок дослідження, наявність маніпулятивних технологій у телевізійних матеріалах за період виборчої кампанії, зміна політичних вподобань населення за короткий проміжок. Також використовувався метод синтезу – сполучення розчленованих та досліджених у процесі аналізу частин, встановлення зв’язку між ними та пізнання предмету як єдине ціле. Вже на перших стадіях дослідження отримані дані підлягали і оцінці, були одержані певні уявлення про предмет. За допомогою порівняльного методу були відокремлені новітні методи впливу від уже описаних і відомих, а також – встановлені факти відхилення від журналістських стандартів подачі інформації. За допомогою описового методу тлумачилися основні риси та особливості функціонування комунікативних методів у просторі масової політичної комунікації та їх реалізації під час виборчих кампаній. Завдяки індуктивному методу було виведено закономірності застосування певних технологій впливу, тенденції їх трансформації в залежності від ефективності/неефективності, зв’язок між інформаційною кампанією та реакцією суспільства на отриманий медіа продукт (відображено в результатах голосування) та інші. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше досліджена поведінка телевізійних ЗМІ під час президентської та парламентської виборчих кампаній 2014-го року. Разом з тим встановлено масове порушення журналістських стандартів провідними телеканалами під час виборчих кампаній 2014-го року, причому з використанням новітніх комунікативних методів політичного іміджмейкингу, серед яких – мовні звороти, технології верстки, використання фактологічних, композиційних, стилістичних та графічно-зображальних способів маніпуляції громадською думкою. Також встановлена залежність стрімкої зміни суспільних настроїв та зміни реакції аудиторії на політичні процеси в країні від інформаційного та аналітичного контенту телеканалів. Відслідковано, які маніпулятивні технології спрацьовують в українському суспільстві та моделюють громадську думку, а які викликають лише відторгнення і, зрештою, зворотний ефект. Теоретична цінність кваліфікаційної роботи визначається внеском у дослідження актуальних проблем формування та функціонування громадської думки шляхом масмедійної комунікації, зокрема – використанням засобів прихованого та явного впливу, визначення ролі ЗМІ у комунікативному процесі на етапі донесення інформації до громадськості. Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприяє підвищенню якості ЗМІ, зростанню їх морально-етичного, культурного та правового рівнів. Віднайдені та систематизовані методи впливу дозволяють маніпулювати свідомістю аудиторії. Використання засобів масової інформації лише як інструменту маніпулювання широкими масами з боку певних структур не дає змогу мас-медіа визначити власну позицію та професійно нести свою місію. Відмова від такої практики дозволила би розвинути систему саморегулювання ЗМІ, зокрема телебачення, яке має найширшу аудиторію. Також – значно підвищила би рівень суспільної свідомості, й громадяни могли би об’єктивно аналізувати ті політичні процеси, які протікають в країні і, відповідно, робити зважений вибір. Отримані результати можуть використовуватися викладачами під час викладення таких нормативних дисциплін, як «Теорія масової комунікації», «Комунікативні технології», «Соціологія громадської думки», «Журналістський фах: телевізійна журналістика», «Конфліктологія», у спецкурсах та спецсемінарах з журналістики та соціальних комунікацій, на курсах і семінарах фахового вдосконалення працівників мас-медіа. Спеціальні знання допоможуть оптимізувати пошук компетентних джерел інформації, сприятимуть уникненню в практичній роботі таких поширених явищ, як використання хибних джерел інформації, підміна одних джерел іншим. На основні отриманих результатів відбувається усвідомлення відповідальності за кожне слово свого матеріалу перед мільйонною аудиторією, а також формується систему цінностей, яка дає змогу об’єктивно й неупереджено висвітлювати процеси, що протікають у суспільно-політичному житті країни. Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки магістерського дослідження апробовані у формі доповіді на всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філології та журналістики» в м. Ужгород на базі Ужгородського національного університету. Структура магістерської дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (107 позицій). Загальний обсяг кваліфікаційної роботи – 119 сторінок комп’ютерного набору, з них 12 – список використаних джерел, 10 – додатки.

Выводы:  Інформаційне наповнення (контент) телевізійних програм вибраного напрямку (інформаційні та аналітичні) має власне визначення. Загалом, це сукупність медіа-текстів, які формують ефірну сітку загалом. Контент інформаційних та аналітичних програм відрізняється відповідно до диференційних ознак самих програм. Інформаційні програми репрезентовані, здебільшого, новинними випусками, що відображають основні відомості про події в країні та світі за певний проміжок часу. Кількість інформаційних програм на телебаченні більш ніж достатня, проте їх протиставляють програмам аналітичного типу. На противагу інформаційним програмам, яких на телебаченні достатня кількість, науковці виокремили аналітичні програми, як окремий вид. Дане поняття отримало й власну дефініцію, у відповідності з якою, аналітична програма була репрезентантом щотижневого, щомісячного або щоденного коментаря до подій, які мають значення для аудиторії і відкрито об’єктивно їх трактують. Провідна функція аналітичних програм – формування суспільної думки. Як інформаційні, так і аналітичні програми на телебаченні, мають диференційні особливості та структурні компоненти. Тобто інформаційна програма повинна включати до своєї структури різнотипні матеріали, які допоможуть глядачеві повністю оцінити суть розкритої перед ним теми. Аналогічно відбувається і при складанні та трансляції програми аналітичного типу. Найбільш типовим видом аналітичного матеріалу в циклі програми є бесіда, яка часто схожа за своїми особливостями на дискусію. Наявність конфлікту, зіткнення різних точок зору, розвиток думки, що рухаються, однак, по заздалегідь написаному сценарію, – основні ознаки аналітичного типу бесіди на телебаченні. Сучасні аналітичні жанри все частіше практикують методи збирання та аналізу інформації, запозичені з соціології, політології, футурології. Деякі дослідники схильні навіть вважати за нові аналітичні жанри версію чи прогноз експерта, що з’явилися останнім часом на телебаченні. Наповнення будь-якої телевізійної програми, в тому числі програм інформаційних чи аналітичних, номінують контентом. Найперше, це загальне визначення контенту, за яким медіаконтент – це загальний інформаційний зміст будь-якого медіа – сукупність медіатекстів. Проте телевізійний контент інформаційних та аналітичних програм потрібно виокремлювати в чотири структурних групи, які найбільш поширені в телевізійному просторі: побудовані за принципом прямого спілкування з глядачами: виступи кандидатів перед телеаудиторією й теледебати, «завуальовані виступи»: ролики, відеокліпи, відеофільми, рекламні телепередачі та політичні шоу, традиційні телевізійні жанри, адаптовані до рекламних цілей. Телевізійний контент інформаційних та аналітичних програм на політичну тему повинен відповідати визначеним вимогам, серед яких: баланс думок і точок зору, оперативність, достовірність (посилання на джерела), відокремлення фактів від коментарів, точність подачі інформації, повнота представлення фактів та інформації. Інформаційні та аналітичні програми на телебаченні, що частково чи повністю висвітлювали питання виборчих перегонів, стали так чи інакше порушниками закону. Для того, аби максимально зменшити випадки порушень виборчого законодавства під час трансляції інформаційних та аналітичних програм, медіа-юристами ГО «Інститут розвитку регіональної преси», було створено електронний посібник для журналістів «Діяльність засобів масової інформації в період виборчої кампанії». У ньому зібрана ключова інформація щодо законодавчого регулювання діяльності ЗМІ під час виборів. Крім дев’яти розділів про права журналістів до і після виборів, у посібнику є шаблон договору на розміщення агітаційної продукції та політичної реклами і зразок заяви до прокуратури про порушення прав журналіста та порушення кримінальної справи за перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Додатки до посібника також включають зразок скарги до окружної виборчої комісії про порушення Закону України «Про вибори народних депутатів» та зразок адміністративного позову про визнання рішень/дій/бездіяльності виборчої комісії протиправними. Загалом, журналісти інформаційних та аналітичних програм під час виборчих перегонів дотримувались виокремлених стандартів до матеріалів на 60% (загальна статистика). Проте, якщо говорити по кожній з програм окремо, то цифри будуть різними. До прикладу, абсолютним лідером серед дотримання стандартів якості журналістських матеріалів стали програми «Час. Підсумки дня» та «Час. Підсумки тижня» на «5 каналі». Найгірші показники в інформаційних та аналітичних програм, що представлені на телеканалі «Інтер». Зважаючи на контент досліджуваних телевізійних програм, цей виборчий період не обійшовся без різного роду маніпуляцій. Зауважимо, що першочергова мета політичного маніпулювання – отримання, реалізація і збереження влади. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки. Відповідно, цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму. Ми опираємось на думку, що маніпуляції під час виборів – це сукупність методів, програм та практик впливу на свідомість електорату з боку суб’єктів виборчого процесу і задіяних ними медіа-корпорацій та інших комунікаторів з метою отримати необхідну підтримку виборців через їх голосування на політичних виборах. Виборчі маніпуляції під час досліджуваного періоду застосовувалися задля досягнення певних цілей, а саме: сфокусувати увагу виборців, інформувати електорат (виборців), виконати просвітницьку функцію, закріпити політичні настанови на голосування, змінити або скорегувати настанови, модифікувати електоральну поведінку, сформувати міцний довготривалий зв’язок. Зазвичай, під час трансляції програм інформаційного та аналітичного змісту під час виборчих кампаній, кандидати та партії послуговувалися такими видами виборчих маніпуляцій, як: маніпуляція соціологією (опитування студійної аудиторії), маніпуляція темами (дискусійна система обговорення дозволяє перевести на свій бік більшу групу людей), маніпуляція порядком (виступ спікерів та висвітлення відповідних тем у різний ефірний час), маніпуляція гостями (налаштування на трансляцію експертних думок), маніпуляція часом (певній людині дають час виступу в контексті, котрий більш сприятливий для підтримки аудиторією). Зважаючи на загальну тенденцію, вибори 2014 року були досить демократичним. Насамперед, це було зумовлено тим, що передвиборча агітація не була монополізованою (не належала одному кандидатові чи партії в більшій мірі, ніж іншим). Також, варто зазначити, що відбулася Революція гідності, котра змінила докорінно мислення самих виборців, які не хотіли більше голосувати за гречку чи купюри. Проте в деяких електоральних частинах (наприклад, Слов’янськ) люди не вміли обирати по-іншому, тому й обирали кандидата за старою схемою. Також, важливо наголосити на тому, що повній прозорості виборчого процесу заважали часті погрози терористів на сході країни. До слова, в порівнянні з виборами 2006 року, виборчі кампанії яких в телевізійному просторі проходили надзвичайно брудно, адже власники телеканалів вели війну між собою. Насамперед, найбільш «оспіваною» була «Партія Регіонів», а найгіршими та найбільш розкритикованими «БЮТ» та «НУ-НС». Аналогічна ситуація з боротьбою медіа-власників спостерігалася і в цій виборчій кампанії, проте настільки яскравих прикладів маніпуляції свідомістю виборців ми не маємо. Загалом, політичні маніпуляції стали більш завуальованими та прикритими, зважаючи на вищий рівень освіченості електорату. Найбільше піарили протягом виборчих кампаній 2014 року на досліджуваних телеканалах лідера радикальної партії – Олега Ляшка. Піар стосувався не тільки оспівування його позитивних рис, а й брудних маніпуляції проти нього та його політичної сили. Найменше піарили кандидатів, які позиціонували себе як аполітичні, або були вихідцями з Майдану чи активними учасниками АТО. Телеканал «Інтер» продовжував захищати інтереси членів колишньої Партії Регіонів, а «1+1» почав активно захищати інтереси відомого бізнесмена І. Коломойського. Варто зазначити, що на «Інтері» найбільше прихованих політичних маніпуляцій, які були спрямовані, найчастіше, на ворогів пана Фірташа, безпосереднього власника цього телеканалу. Ще одна особливість цьогорічних виборів – телеканал «Інтер» розробив специфічне маркування для політичної реклами в ефірі інформаційних та аналітичних випусків програм, номінувавши такий розділ «Кандидатський забіг». Саме в цій рубриці розповідали про те, чим займався той чи інший політик (партія) в цей день (чи інший проміжок часу). Проте досить часто серед справжніх суспільно важливих повідомлень були й такі, що суперечили журналістським стандартам (джинса). У порівнянні зі спокійними періодами (до та після виборів), кількість інформації на політичну тему збільшилася несуттєво, адже інформація про події на Сході та українську армію змінилася інформацією про кандидатів та політичні сили. Серед невирішених частин загальної проблеми є пошук дієвих механізмів регулювання та саморегуляції діяльності ЗМІ за для забезпечення права виборців на об’єктивну і збалансовану інформацію щодо програм та поглядів кандидатів та політичних партій, а водночас забезпечення партіям і кандидатам рівного доступу до ЗМІ під час виборчого процесу на основі комплексного аналізу результатів загальнонаціонального і регіонального медіа-моніторингів та пошуку балансу між регулюванням ЗМІ і редакційною свободою. Забезпечення права на об’єктивну і збалансовану інформацію щодо програм та поглядів кандидатів і політичних партій, а, водночас, забезпечення партіям і кандидатам рівного доступу до ЗМІ під час виборчих кампаній є ключовим принципом інформаційної політики держави, яка прагне досягти європейських стандартів у вітчизняному медійному середовищі. Незважаючи на те, що законодавством передбачено низку норм стосовно рівного та неупередженого ставлення до всіх кандидатів та партій під час трансляції телевізійних програм інформаційного та аналітичного змісту, вже кілька років поспіль актуальними залишаються скарги на телеканали, які не маркують рекламу кандидатів. Аналогічними повідомленнями є й ті, що оголошують про відмову того чи іншого телеканалу в трансляції реклами від певного кандидата (партії). Найбільш вірогідним вирішенням проблеми з очищенням контенту повинно стати створення суспільного мовлення на телебаченні. Таким чином, інформаційний простір не буде монополізовано якоюсь однією людиною, тобто не буде конкретного власника у того чи іншого телеканалу, та не будуть перебувати у державній власності, що також є заангажованим політично варіантом, оскільки державний канал повинен дотримуватися позицій влади у тому чи іншому питанні. Проте, «5 канал», у котрого один безпосередній власник, зумів дійти до межі з високим рівнем якості журналістських стандартів, які відповідають правилам та вимогам. Спробою створення такого типу телебачення став проект «Громадське», де старались об’єктивно подавати інформацію, залучати громадськість до інтерактивну та існувати за рахунок добровільних внесків. Загалом, дослідження активності найбільш рейтингових українських телеканалів в частині транслювання суспільно важливої інформації в форматі інформаційних та аналітичних програм показало, що вибори 2014 року (як президентські, так і парламентські) пройшли в форматі демократичних, незважаючи на політичні маніпуляції, котрі активно використовували на деяких телеканалах. Інформація про порушення під час виборчих кампаній слугувала більше для свідомого електорату, аніж для звичайної глядацької аудиторії. Усі повідомлення викладали в ефір з усвідомленням того, що досвідчений глядач самостійно фільтруватиме інформацію, яку отримує, та не зважатиме на політичні гасла, лозунги та обіцянки, що прямо впливають на його свідомість.

Литература: 1. Акайомова А. Політична реклама як процес комунікації / А. Акайомова // Віче. – 2011. – № 6, березень. – С. 7–15. 2. Актуальні питання екранної творчості : колектив. моногр. Т. 1 / наук. ред. : О. В. Безручко, Г. О. Десятник ; Київ. міжнар. ун-т, Ін-т телебачення, кіно і театру, Каф. кіно-, телемистец. – К. : КиМУ, 2013. – 215 c. 3. Бахтєєв Б. «Шустер Лайф»: піар в одні воротаЕлектронний ресурс / Б. Бахтєєв // Телекритика : інтернет-видання. – 08.04.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-04-08/92440 4. Біланчук С. Інтенсифікаційні компоненти телевізійного ток-шоу / С. Біланчук // Держава та регіони. Серія Соціальні комунікації. – 2012. – Вип. 3. – С. 40–44. 5. Біланчук С. Інформаційна інтенсифікація як домінанта сучасного телевізійного дискурсу : автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунікацій : 27.00.04 / С. М. Біланчук. – Запоріжжя, 2013. – 20 с. 6. Білоус О. Методика вивчення впливу телебачення на формування національно-патріотичних почуттів дітей / О. Білоус // Педагогічна думка. – 2013. – № 3. – С. 51–53. 7. Бойцов Є. Адаптація телевізійного контенту в середовищі Інтернет / Є. С. Бойцов // Вісник ХДАК. – 2011. – Вип. 34. – С. 217–226. 8. Бурда О. Як розпізнати «джинсу» Електронний ресурс / О. Бурда // Інститут масової інформації. – 03.09.2014. – Режим доступу : http://imi.org.ua/journalisticstandards/45586-yak-rozpiznati-djinsu.html 9. Вардл К. Перевірка контенту, отриманого від читачів Електронний ресурс / К. Вардл // Посібник з верифікації. – Кейс 3: Перевірка контенту, отриманого від читачів – Режим доступу : http://verificationhandbook.com/book_ua/chapter3.php 10. Гаврилюк К. Как делать сюжет новостей и стать медиатворцом / К. В. Гаврилов. – СПб : Амфора, 2007. – 314 с. 11. Гаврилюк П. Природа сучасного телебачення / П. І. Гаврилюк // Культура України. Мистецтвознаво. – 2001. – Вип. 8. – С. 70–78. 12. Ганець О. Інформаційне наповнення (контент) Електронний ресурс / О. Ганець // Сучасні тенденції веб-комунікації. – Рубрика : Блог Ганець Оксана. – 29 жовтня 2013 року. – Режим доступу : http://webstyletalk.net/node/878 13. Германов В. Вплив засобів масової інформації на підсвідомість : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / В. Германов. – К., 2003. – 20 с. 14. Головецький В. Штампи в тележурналістиці / В. М. Головецький // Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. – 2007. – № 31. – С. 210–212. 15. Горовенко Л. М. Громадська думка як чинник політичної відповідальності в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Л. М. Горовенко. – Луганськ, 2014. – 21 с. 16. Громадська думка в Україні. Листопад 2005 року / над звітом працювали Р. Шарма та ін. ; Міжнародний фонд виборчих систем, Фонд «Демократичні ініціативи». – Б. м., 2006. – 46 с. 17. Громадська думка і політика: за матеріалами семінару, 21-23 листопада 1997 р., м. Київ / Фонд «Демократичні ініціативи». – К., 1997. – 91 с. 18. Громадська думка: теоретичні та методичні проблеми дослідження / В. М. Вовк та ін. ; заг. ред. В. Л. Оссовський ; НАН України, Інститут соціології. – К. : Стилос, 2001. – 168 с. 19. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки : збірка. – Вип. 1 / О. М. Балакірєва та ін. ; Державний центр соціальних служб для молоді. – К., 2003. – 163 с. 20. Данькова Н. По цей бік екрануЕлектронний ресурс / Н. Данькова // Телекритика : інтернет-видання. – 17.11.2010. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/telecanaly/2010-11-17/57604 21. Данькова Н. Хто дивиться новини українських телеканалів? Електронний ресурс / Н. Данькова // Телекритика : інтернет-видання. – 16.12.2010. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/telecanaly/2010-12-16/58452 22. Дашевская И. МассМедиа: Программирование на ТВ Электронный ресурс / И. Дашевская // Вroadcasting: телевидение и радиовещание. – Рубрика : Масс Медиа: Программирование на ТВ. – Режим доступа : http://www.broadcasting.ru/ articles2/content/mass-media-programmirovanie-na-tv 23. Дзялошинский И. М. Манипулятивные технологии в масс-медиа / И. М. Дзялошинський // Вестник Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика. – 2005. – № 1. – С. 29–54. 24. Дмитренко О. Громадська думка як чинник демократизації політичної культури в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.03 / О. С. Дмитренко. – К., 2010. – 20 с. 25. Дмитриева Е. Самохин Д.: «Расставим приоритеты: качественный телевизионный контент, а не способ его доставки» / Е. Дмитриева // Broadcasting: телевидение и радиовещание. – 2007. – № 4. 26. Дмитровський З. Телевізійна журналістика: матеріали для вивчення основ тележурналістики : навчальний посібник / З. Є. Дмитровський. – Л. : ПАІС, 2006. – 206 с. 27. Довженко М. Ніч виборів-2014: телеолігархічна гризня, молодіжний Перший і Шустер як завжди Електронний ресурс / М. Довженко // Телекритика : інтернет-видання. – 27.10.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-10-27/99755 28. Довженко О. Програми, які думають, що вони аналітичні / О. Довженко // MediaSapiens. – 9 січня 2011 року. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/ethics/manipulation/programi_yaki_dumayut_scho_voni_analitichni/ 29. Долженкова І. «Технологія обману» в «Українських сенсаціях». Електронний ресурс / І. Долженкова // Телекритика : інтернет-видання. – 15.04.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-04-15/92664 30. Долженкова І. Герої та антигерої українського телеефіру. Електронний ресурс / І. Долженкова // Телекритика : інтернет-видання. – 17.10.2014. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/kontent/2014-10-17/99320 31. Долженкова І. День виборів на трьох інформаційних телеканалах. Електронний ресурс / І. Долженкова // Телекритика : інтернет-видання. – 28.10. 2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-10-28/99762 32. Долженкова І. Хроніки халтурного піару Електронний ресурс / І. Долженкова // Телекритика : інтернет-видання. – 08.10.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-10-08/98962 33. Дячук В. Комунікативна культура прямого телевізійного ефіру : автореф. дис. ... канд. культурології : 26.00.01 / В. Дячук. – К., 2009. – 19 с. 34. Журналістика / ред. А. З. Москаленко. – К., 2001. – 80 с. 35. Заворотько Т. Політичні маніпулятивні технології ЗМІ у передвиборній агітації Електронний ресурс / Т. Заворотько // Електронний архів Сумського державного університету. – Режим доступу : http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/26226/1/Zavorotko.pdf 36. Звіт моніторингу журналістських стандартів. Жовтень 2014. Електронний ресурс // Інститут масової інформації. – 05.11.2014. – Режим доступу : http://imi.org.ua/journalist_monitoring/46388-zvit-z-monitoringu-jurnalistskih-standartiv-jovten-2014-roku.html 37. Іванов В. Комп’ютерні технології в засобах масової комунікації: сучасне та майбутнє / В. Ф. Іванов, О. К. Мелещенко ; Київський університет ім. Т.Шевченка. – К. : РВЦ «Київ. Університет», 1997. – 173 c. 38. Канюка М. Тележурналістика: телевізійний фільм / М. С. Канюка, В. В. Ілляшенко ; ред. Л. В. Маришева. – К. : Вища школа, 1987. – 117 с. 39. Карпиленко В. Когнітивні структури тематичних новин в електронних ЗМІ : автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунікацій : 27.00.01 / В. А. Карпиленко. – Київ, 2014. – 15 c. 40. Качачій Р. Чому не люблять журналістські стандарти? Електронний ресурс / Р. Качачій // Інститут масової інформації. – 12.01.2015. – Режим доступу : http://imi.org.ua/analytics/47184-chomu-ne-lyublyat-jurnalistski-standarti.html 41. Качкаева А. Жанры и форматы современного телевидения. Последствия трансформации / А. Качкаева // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 2010. – № 10. – С. 45. 42. Киселев А. Г. Теория и практика массовойинформации : ученик для студентоввузов / А. Г. Киселев. – М. : КноРус, 2012. – 432 с. 43. Козакова К. Особливості створення контенту на українських ефірних та нішевих телеканалах (на прикладі телеканалу HDFASHION) / К. Козакова // Наукові дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір : науковий журнал / голов. ред. В. В. Різун. – К. : Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – 2014. – № 2. – С. 27–36. 44. Кокотюха А. Новини на «Інтері»: безкарна брехня, власна думка чи майданчик агресивних лузерів? Електронний ресурс / А. Кокотюха // Телекритика : інтернет-видання. – 28.02.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-02-28/90916 45. Кокотюха А. Чи доречні в контексті війни «ексклюзивні кадри»? Електронний ресурс / А. Кокотюха // Телекритика : інтернет-видання. – 02.09.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-09-02/97606 46. Костирєв А.Роль засобів масової інформації в процесі демократичного розвитку суспільства : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / А. Г. Костирєв ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 17 с. 47. Кузнецова О.Засоби масової комунікації : посіб. / О. Д. Кузнецова ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Ф-т журналістики. – 2-ге вид., переробл. й доповн. – Л. : ПАІС, 2005. – 199 c. 48. Кулик В. Жанрово-тематична структура українського телевізійного дискурсу / В. Кулик // Політичний менеджмент. 2010. – № 9. – С. 105–114. 49. Куляс І. Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення; професійна етика журналіста-інформаційника : практ. посібник для журналістів / І. Куляс, О. Макаренко. – К. : МГО Інтерньюз Україна, 2006. – 120 с. 50. Лефтер С. Битва телеканалів за своїх мажоритарників. Електронний ресурс / С. Лефтер // Медіаосвіта. – 17.11.2014. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/weekly/bitva_kanaliv_za_svoikh_mazhoritarnikiv/ 51. Лісневська А. Мистецтво телевізійного репортажу : навч.-метод. посіб. для студ. за напрямом підготов. «Кіно-, телемистецтво» та «Тележурналістика» / А. Лісневська, Т. Коженовська; ДЗ «Луганський національний університет ім. Т. Шевченка». – Луганськ, 2013. – 188 c. 52. Лісневська А. Психологія масової комунікації : навч. посіб. для студ. із фаху «Психологія» / А. О. Лісневська ; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – Чернігів : Лозовий В.М., 2012. – 119 c. 53. Мак-Комбс М. Встановленнямпріоритетів: масмедії та громадськадумка / М. Мак-Комбс ; пер. з англ. М. Давиденко. – К. : К.І.С., 2007. – 256 с. 54. Маліс О.Розвиток Інтернету як комунікативного засобу та його вплив на діяльність суб’єктів політичного процесу в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / О. В. Маліс. – К., 2009. – 19 с. 55. Мальцев В. Громадська думка в системі оцінки діяльності органів внутрішніх справ України : дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.04 / В. В. Мальцев. – Х., 2005. – 200 с. 56. Мироненко Г. Часові профілі «залежних» і «вільних» споживачів телевізійної продукції / Г. Мироненко // Соціальна психологія. – 2007. – № 6. – С. 168–175. 57. Нальотов А. Виборчі технології як чинник впливу на масову свідомість / А. Нальотов // Політичний менеджмент. − 2007. − № 5. − С. 126–137. 58. Недопитанський М. Технологія новин. Електронний ресурс / М. Недопитанський // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1459 59. Нестеряк Ю. В. Регулювання та саморегуляція діяльності ЗМІ під час виборчих кампаній в Україні Електронний ресурс / Ю. В. Нестеряк // Державне управління: теорія та практика. – 2012. – № 2. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2012_2_22.pdf 60. Нечипорук А. Професійне вивчення українського суспільства в контенті газети «Дзеркало тижня»: характеристика, проблеми, конфлікти / А. Нечипорук // Наукові дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір : науковий журнал / голов. ред В. В. Різун. – К. : Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – 2014. – №1. – С. 26–34. 61. Оссовський В. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації / В. Л. Оссовський ; НАН України, Інститут соціології. – К., 1999. – 137 с. 62. Остапа С. «Подробиці тижня» змінюють формат? Електронний ресурс / С. Остапа // Телекртика : інтернет-видання. – 13.10.2014. – Режим доступу : http://www.blogs.telekritika.ua/?id=3679 63. Офіційний сайт компанії GfK Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.gfk.com/ua/Pages/default.aspx 64. Офіційний сайт медіа-групи «1+1» Електронний ресурс. – Режим доступу : http://media.1plus1.ua/ 65. Парламентські вибори 2014 – Україна. Висвітлення виборчої кампанії в Україні Електронний ресурс : попередній звіт за результатами моніторингу. – Режим доступу : http://prostir-monitor.org/foto/mtree/2014/10/Ukr_October-report_24_10.pdf 66. Патрікєєва Н. Медійник має поважати виборця: як писати про вибори. Електронний ресурс / Н. Патрікєєва // Інститут масової інформації. – 08.10.2014. – Режим доступу : http://strichka.com/item/14927785 67. Півторак О. Специфіка змісту соціального контенту провідних інформаційних агентств України (Укрінформ, Інтерфакс-Україна, Українські Національні Новини) / О. Півторак // Наукові дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір : науковий журнал / голов. ред В. В. Різун. – К. : Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – 2014. – № 1. – С. 34–43. 68. Плахтій Т. Маніпулятивний потенціал телевізійних політичних ток-шоу Електронний ресурс / Т. Плахтій // Політіко : блог. – 8.04.2015. – Режим доступу : http://politiko.ua/blogpost58476 69. Полторак В. А Политический маркетинг : учебное пособие для студентов всех спец. по дисциплине «Пабликрилейшнз» / В. А. Полторак ; Днепропетровская академия управления, бизнеса и права. Кафедра социологии, философии и психологии. – Д. : Издательство ДАУБП, 2001. – 96 с. 70. Полторак В. Избирательныекампании: научныйподход к организации / В. А. Полторак, О. В. Петров. – К. : ЗнанияУкраины, 2004. – 120 с. 71. Полторак В. Социологияобщественногомнения : учебное пособие / В. А. Полторак ; Центр социологических и политическихисследований и технологий «Социополис». – К., 2000. – 264 с. 72. Полякова Т. Телевізійна журналістика в умовах інформаційного суспільства (структурно-функціональні трансформації) : навчальний посібник для студентів галузі 0303 «Журналістика та інформація» / Т. О. Полякова, В. Д. Демченко ; Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара. – Дніпропетровськ : Середняк Т. К., 2013. – 170 с. 73. Почепцов Г. Українські політичні комунікації: від ток-шоу до Майдану Електронний ресурс / Г. Почепцов // Український незалежний центр політичних досліджень. – 20.12.2013. – Режим доступу : http://www.ucipr.org.ua/publications/ukraiinski-politichni-komunikatciii-vid-tok-shou-do-maidanu 74. Прасюк О. Маніпулювання свідомістю виборців як комунікативна технологія здобуття політичної влади / О. Прасюк // Теле- та радіожурналістика. – 2010. – Вип. 9. – Ч. 2. – С. 134–139. 75. Прибельська О. Тіньові технології під час виборчих кампаній / О. Прибельська // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді «Родзинка – 2008» Текст : Х Всеукр. студ. наук. конф., 24-26 квітня 2008 р., м. Черкаси. – Черкаси : Видавництво ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. – С. 176–178. 76. Рекомендація комітету міністрів Ради Європи «Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній» Електронний ресурс // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_726 77. Савельева О. Телевизионная реклама и телевизионный контент Электронный ресурс / О. О. Савельева // Высшая школа экономики. – Режим доступу : www.hse.ru/pubs/share/direct/document/113201612‎ 78. Семенюк А. Міжнародні журналістські професійні стандарти та українські мас-медіа. Електронний ресурс / А. Семенюк // ЕлектроннабібліотекаІнститутужурналістики. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2173 79. Соціологія : підручник / В. М. Піча та ін. ; ред. В. М. Піча. – 4-те вид. – Л. : Магнолія-2006, 2007. – 278 с. 80. Соціологія політики : енциклопедичний словник / Центр практичної філософії та ін. / авт.-упоряд. В. А. Полторак та ін. ; редкол. : А. В. Толстоухов та ін. – К. : Видавництво Європейського університету, 2009. – 442 с. 81. Супрун Л. Основні стандарти подачі інформації журналістом Електронний ресурс / Л. Супрун // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2401 82. Тард Г. Социальная логика / Г. Тард. – СПб : Социально-психологический центр, 1996. – 554 с. 83. Телевибір глядачів 28 жовтня Електронний ресурс // Телекритика : інтернет-видання. – 29.10.2012. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/telecanaly/2012-10-29/76332 84. Телевизионная журналистика : учебник / под ред. А. Я. Юрковского. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 237 с. 85. Телевізійна й радіожурналістика : збірник науково-методичних праць / ред. : В. В. Лизанчук ; Львівський національний університет ім. І.Франка. – Л., 2002. – Вип. 4. – 192 с. 86. Теленовини на порозі змін? Моніторинг АУП Електронний ресурс // Медіосвіта : інтернет-видання. – 30.04.2014 – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/monitoring/daily_news/telenovini_na_porozi_zmin_monitoring_aup/ 87. Темех Н. Д. Українське телебачення і проблеми формування духовності молоді : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / Н. Д. Темех. – Л., 2005. – 20 с. 88. Тищенко Ю. Основні особливості діяльності ЗМІ під час виборчої кампанії Електронний ресурс / Ю. Тищенко // Молодіжна альтернатива. – Режим доступу : http://www.ya.org.ua/old/brochure/2002/002/005.htm 89. Ткаченко Н. Масова культура в Україні: тенденції та закономірності розвитку : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.12 / Н. О. Ткаченко. – К., 2012. – 19 c. 90. Традиционные масс-медиа на грани исчезновения? Электронный ресурс // Книги для журналиста. – Режим доступа : http://www.sovmedia.ru/journalist/tradicionnye-mass-media-na-grani-ischeznoveniya/ 91. Тулуп М. Контент, за який не шкода грошей Електронний ресурс / М. Тулуп // MYMEDIA. – Режим доступу : http://www.mymedia.org.ua/articles/psb/kontent_za_yakiy_ne_shkoda_groshey.html 92. Федорів Т. Телевізійні новини в політичній комунікації України: жанрова типологія, технологія виробництва, взаємодія з аудиторією : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / Т. В. Федорів. – К., 2004. – 18 c. 93. Федорова А. Синдром «П’ятниця вечір» у політичних ток-шоу України / А. Федорова // Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації : український науковий журнал. – 2012. – № 2. – С. 278–281. 94. Филипповский И. Ставки украинских телеканалов в 2014 Электронный ресурс / И. Филипповский. – Режим доступа : http://www.satorbita.com/forum/novosti-televideniya/topic-850.html 95. Форми і засоби ЗМІ (радіожурналістика, тележурналістика, Internet-журналістика) : програма курсу, метод. вказівки та метод. забезпечення для студ. зі спец. 6.030400 «Міжнародна інформація» та 6.030500 «Прикладна лінгвістика» (з урахуванням Болонського процесу) / уклад. Г. А. Носирєва ; Міжнародний Слов’янський університет. – Х., 2008. – 19 с. 96. Халтобін В. Громадська думка, як фактор формування дисципліни праці, певного порядку доцільної діяльності : автореф. дис. … канд. соціол. наук : 22.00.01 / В. О. Халтобін. – Х., 1993. – 18 с. 97. Чоповський Д. Журналістські стандарти: нормативна довідка. Електронний ресурс / Д. Чоповський // Інститут масової інформації. – 16.01.2011. – Режим доступу : http://imi.org.ua/journalist_monitoring/32371-jurnalistski-standarti-normativna-dovidka.html 98. Шальман Т. Жанрові діалогічні форми сучасного українського телебачення : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / Т. М. Шальман. – К., 2007. – 19 с. 99. Шаповал Ю. Мистецтво журналізму : монографія / Ю. Г. Шаповал. – Л., 2007. – 320 с. 100. Шаповал Ю. Телевізійна журналістика: навчальний посібник / Ю. Г. Шаповал ; Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука. – Рівне, 2008. – 111 с. 101. Шарма Р. Громадська думка в Україні напередодні парламентських виборів 2007 року: результати досліджень IFES, вересень 2007 р. / Р. Шарма и др.; USAID. – Б. м. : IFES, 2007. – 48 с. 102. Що і де дивилися про вибори: програма спецпроектів і телемарафонів загальнонаціональних телеканалів. Електронний ресурс // Медіаосвіта : інтернет-видання. – 27.10.2012. – Режим доступу : http://vybory.mediasapiens.ua/2012/10/27/vyborchi-perehony-ukrajinskoho-tb/ 103. Якими були теленовини напередодні виборів. Моніторинг АУП. Електронний ресурс // Телекритика : інтернет-видання. – 27.05.2014. – Режим доступу : http://www.telekritika.ua/kontent/2014-05-27/94097 104. Яковець А. Телевізійна журналістика: теорія і практика : підручник / А. В. Яковець. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 240 с. 105. Ярощук О. Як журналістів готують до виборів? (із матеріалів тренінгу). Електронний ресурс / О. Ярощук // Громадський простір: інтернет-видання. – 02.11.2014. – Режим доступу : http://www.civicua.org/news/view.html?q=2305167 106. Ятчук О. Соціально-комунікаційні моделі та технології інтерактивного телебачення : автореф. дис. ... канд. наук. із соц. комунікацій : 27.00.01 / О. М. Ятчук. – Київ, 2014. – 15 c. 107. Яценко В. Громадська думка в системі механізмів державного управління : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / В. А. Яценко. – К., 2010. – 20 с.