Бюджетний дефіцит, його причини, наслідки, шляхи подолання

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи бюджетного дефіциту 6 1.1. Сутність бюджетного дефіциту 6 1.2. Причини виникнення та соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту 9 Розділ 2. Динаміка бюджетного дефіциту в Україні 17 2.1. Динаміка бюджетного дефіциту за 2007 р. 17 2.2. Динаміка бюджетного дефіциту за 2006 р. 22 2.3. Динаміка бюджетного дефіциту за 2005 р. 26 3. Шляхи подолання бюджетного дефіциту 31 3.1. Основні напрямки подолання дефіциту бюджету 31 3.2. Секвестр Державного бюджету 36 Висновки та пропозиції 38 Список використаної літератури 42

Вступление:В умовах поглиблення економічних реформ важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Одним з основних напрямків наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв’язок з основними показниками розвитку економіки держави. Актуальність теми. Недостатній ступінь розробки теоретичних питань в галузі державного бюджету обумовив не лише його тривале непризнання в якості самостійної економічної категорії, але одночасно перешкоджав розробці моделі бюджетного фонду країни. Бюджетний фонд, що є матеріально-фінансовою базою діяльності держави, формувався виходячи із задач функціонування адміністративно-командної системи. Його величина була орієнтована не на оптимальні пропорції, необхідні для регулювання економіки і вирішення соціальних проблем, а на витратний підхід, покликаний забезпечити фінансовими ресурсами діяльність багаточисельних органів державної влади. При такому підході сфера дії перерозподільчої функції бюджету була майже безмежною. Спроби вийти на оптимальні критерії формування бюджетного фонду держави здійснювалися. Однак їх результативність в умовах тотальної системи планування була невисокою: розміри та рівень централізації фінансових ресурсів в руках органів державної влади визначались командами “згори”, а не науковими критеріями. В цих умовах при формуванні бюджетного фонду країни виходили із потреб у фінансових ресурсах на кожному рівні державного управління, а під них вишукували доходи, які можна було б мобілізувати в бюджет і тим самим забезпечити фіскальні інтереси держави. Поки економіка країни функціонувала без великих збоїв і забезпечувався визначений рівень її ефективності за допомогою адміністративної системи, у доходах і видатках бюджету не було видно явних ознак хвороби. Але як тільки адміністративна система почала розвалюватися і вже не могла вольовими методами забезпечувати нормальне співвідношення між доходами і витратами, так відразу хвороба економіки вийшла назовні, проявивши себе через величезний ріст бюджетного дефіциту. Сьогодні в умовах не достатньо ефективного виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем і вимагає подальшого дослідження. Основні чинники, що впливають на реформування економіки і зростання дефіциту бюджету полягають у економічній та політичній нестабільності, недосконалості законодавчої бази, невиваженій бюджетній та податковій політиці. Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.І. Даниленка, А.О. Єпіфанова, О.Д. Заруби, В.І. Кравченка, І.І. Лукінова, А.М. Мороза, В.П. Москаленка, Г.О. П’ятаченка, М.І. Савлука, І.В. Сало, В.М. Суторміної, Ю.В. Тимошенко та інших. Проблеми бюджету, фінансового планування обґрунтовуються також в працях російських вчених А.М. Александрова, Е.О. Вознесенського, В.П. Дяченка, Є.В. Коломіна, С.І. Лушіна, Л.П. Павлової, В.М. Радіонової, М.Г. Сичова та ряду інших. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту все ще є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку економіки держави. Основною метою дослідження є теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки. Відповідно до поставленої мети у курсовій роботі були поставлені і вирішувались такі завдання дослідження: • розкрити економічну природу бюджетного дефіциту і його роль в умовах економіки перехідного періоду; • визначити чинники виникнення бюджетного дефіциту; • обґрунтувати доцільність бюджетного дефіциту та його фінансування; • розглянути динаміку бюджетного дефіциту в Україні; • удосконалити методи регулювання дефіциту державного і місцевих бюджетів; Об’єктом дослідження є бюджетний процес та його структурні елементи. Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають у процесі бюджетного регулювання дефіциту. Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний – для дослідження інституційних аспектів бюджетного дефіциту; емпірично-статистичні методи – в процесі аналізу динаміки бюджетного дефіциту в Україні.

Выводы:В умовах ринкової економіки, як стверджують сучасні західні фінансові теорії, дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Унаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття. Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду, тобто протягом економічного циклу. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету. Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки вона тільки трансформується в ринкову. У світовій практиці для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела. Неінфляційні джерела це: - фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Внутрішні позики здійснюються через продаж державних цінних паперів (облігацій, векселів) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Залучення для покриття дефіциту державного бюджету зовнішніх позик у таких міжнародних організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і в розвинених країнах та їхніх об'єднаннях типу ЄС характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються країнами з перехідною до ринку економікою, у тому числі Україною; - трансферти - фінансування у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги. Зменшити дефіцит бюджету уряд може і накопиченням заборгованості - прострочення платежів за борги або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер. Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів. Кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту широко використовували в Україні. З 1991 р. до 1995 р. кредити Національного банку були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. З 1995 р. поряд із кредитами НБУ для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997 р. НБУ припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, і акцент було повністю перенесено на зовнішні і внутрішні джерела. У країнах з ринковою економікою має місце конституційне закріплення незалежності національного емісійного банку від виконавчої та законодавчої влади. Емісійний банк не зобов'язаний фінансувати уряд, таким чином ставиться заслін інфляційному вибуху, який би мав місце у випадку, якби гроші друкувались на замовлення уряду. Дефіцит бюджету можуть покривати також додатковою емісією грошей. Унаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит. Держава зобов'язана формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту. До заходів, які сприяли б, з однієї сторони, збільшенню доходів бюджету, а з другої - скороченню державних видатків можна віднести: - спрямування бюджетних коштів на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових технологій у виробництво; - створення сприятливих економічних умов для суб'єктів господарювання шляхом удосконалення податкової політики та інших складових бюджетного механізму; - скорочення державного сектору економіки і, відповідно, бюджетного фінансування; - залучення іноземного капіталу; - зниження видатків на оборону і управління тощо. Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом існує і такий метод як механізм секвестру видатків бюджету. Він вводиться у випадку, якщо в процесі виконання бюджету має місце перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень доходних джерел бюджету. Секвестр бюджету заключається в пропорційному зниженні бюджетних видатків (на 5, 10,15 і т. д. відсотків) щомісячно за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада. При розробці стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом необхідно керуватися наступним: - бюджетний дефіцит - зло, але ще більшим злом для економіки і фінансів країни є мниме його усунення шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче. Так, наприклад, нинішній бездефіцитний бюджет України зводиться на так званій касовій основі. Проте з цього абсолютно не виходить, що бездефіцитність касова перетворюється в бездефіцитність реальну, коли усі видатки відповідають реальному споживанню бюджетних секторів; - баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над видатками не завжди є невід'ємною рисою здорової, що динамічно розвивається економіки. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит; - для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту. Робота друкарського верстата, що призводить до емісії, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому неприпустима. Дефіцит може покриватися тільки на позиковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів; - для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні міри не застосовувалися при цьому. Розробка і послідовна реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими мірами, будуть сприяти поверненню нашої країни на шлях соціально-економічного розвитку.

Литература:1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 37-38, ст. 189. 2. Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 7-8, ст.162. 3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 9, N 10-11, ст.96. 4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 7-8, ст.66. 5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, N 5-6, ст.78. 6. Конституція України, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141. 7. Васильченко З.М Доходи бюджету в системі управління економікою. // Фінанси України № 6, 2005. – С.75. 8. Васильченко З.М. Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі.- K., 2000. 9. Висновки за результатами аналізу та експертизи проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" / Підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 11.10.2006 № 25-4 / - Київ: Рахункова палата України, 2006. - Випуск 14. 10. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за дев'ять місяців 2006 року / Підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 21.11.2006 № 29-3 / - Київ: Рахункова палата України, 2006. - Випуск 18. 11. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за перше півріччя 2006 року / Підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 22.08.2006 № 20-2 / - Київ: Рахункова палата України, 2006. - Випуск 15. 12. Гладченко Л. Традиціїний підхід до визначення дефіциту, його аналітичне значення // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2003.- № 2.- C.255-263 13. Горбачук В. Решение проблемы бюджетного дефицита с учетом контроля инфляции // Финансовые риски (рус.).- 2005.- № 1.- C.101-107 14. Деркач И.И. Гордєєва Л.Л. Бюджет і бюджетний процес на Україні. - Дніпропетровськ, 2007.– 380с. 15. Дьяконова І. Удосконалення методів фінансування дефіциту бюджету України // Економіка України, №11. – 2005. - С.84-86. 16. Жибер Т.В. Бюджетна політика України // Фінанси України. - 2005. - № 8. - с.7-11. 17. Кодацький В.П. Зниження бюджетного дефіциту в умовах ринку // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2005.- № 6.- C.16-19 18. Льовочкін С.В. Теоретичне обгрунтування державного боргу // Фінанси України.- 2006.- № 1. С.18-27. 19. Манків Н.Г. Макроекономіка: Підручник: Навчальне видання: англ.- К.: Основи, 2000.- 588 c. 20. Огонь С. Податкова політика і доходи бюджетів України. Фінанси України № 5. - 2005. – С.23. 21. Постанова Кабінету Міністрів України № 1202 від 14 вересня 2004 р. “Про схвалення Прогнозу показників зведеного бюджету по основних видах доходів, витрат і фінансування на 2006-2008 роки і довгострокову перспективу”. 22. Радіонова І. Макроекономічні чинники дефіциту бюджету в Україні // Економіка України, №9. - 2005. - С.15-23. 23. Разумов О.К. Проблемы бюджета // Государство и бюджет. - 2006. - № 3. – С. 34. 24. Савлук М. Загострення проблеми фінансування бюджетного дефіциту в 2004 році // Вісник НБУ. - 2004. - №5. – С.70. 25. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України (укр.).- 2004.- № 5.- C.83-88 26. Сова О.Ю. Сутність та види дефіциту державного бюджету // Фінанси України (укр.).- 2005.- № 9.- C.20-25 27. Степаненко В.О., Бондарчук Т.Г. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу // Фінанси України. - 2006. - №4. – С.45. 28. Федосов В., Гладченко Л. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики // Финансовые риски (рус.).- 2006.- № 3.- C.19-33 29. Харазішвілі Ю., Любіч О.О. Про взаємозв'язок дефіциту бюджету та макроекономічних показників в Україні // Економіка України (укр.).- 2006.- № 6.- C.31-41 30. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. 31. Ющенко В., Лисицький В. Надмірне державне споживання – головний фактор фінансової нестабільності України // Вісник НБУ, № 6. – 2006. - С. 3-10. 32. Януль І.Є. Бюджетна політика України проблеми та перспективи // Фінанси України.-2006.- №2. – С.57.