Особливості адаптації оператора технічної системи до чинника персональної відповідальності в умовах наявності потенційних небезпек

Содержание:  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. АДАПТАЦІЯ ЯК ОСНОВНА ПЕРЕВАГА ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА 5 1.1. Стан дослідження професійної адаптації 5 1.2. Взаємозв’язок процесу адаптації людини-оператора з діяльністю функціональних систем і мобілізацією фізіологічних резервів організму 10 РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ АДАПТАЦІЇ ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА ТЕХНІЧНОЇ СИСТЕМИ ДО ЧИННИКА ПЕРСОНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 16 2.1. Сутнісні характеристики чинника персональної відповідальності 16 2.2. Визначення ролі складових, факторів в успішності адаптації оператора технічної системи 21 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27  

Вступление:  На сучасну трудову діяльність людини значно впливають автоматизація та комп’ютеризація праці, що призводить до підвищення вимог до людини-оператора. Наслідками цього є розвиток професійних захворювань та травматизм. В цих умовах дослідження проблеми адаптивних можливостей людини набуває особливої значущості, оскільки морфофізіологічні особливості людини, які сформувалися протягом тривалого періоду еволюції, не можуть змінюватися з такою ж швидкістю, з якою змінюються технологічні процеси і навколишнє середовище. Ефективність та безпека роботи операторів в умовах сучасного виробництва нерозривно пов’язані з високою надійністю й ефективністю діяльності персоналу. Це вказує на те, що підвищення ефективності виробництва потребує значної уваги до психологічної роботи з людьми, насамперед, правильному психологічному відбору працівників та їхній психологічній підготовці з врахуванням адаптаційних можливостей до чинника персональної відповідальності. Тема адаптації стала предметом широкого вивчення таких вчених, як А. Асмолов, Л. Виготський, В. Загвязинський, А. Петровський, які розглядали філософські та психологічні аспекти адаптації спеціалістів у різних професійних сферах. Питання адаптації до професійної діяльності й основи професійної компетентності працівників різних сфер діяльності досліджувалися такими науковцями, як Е. Зеєр, Т. Калугіна, О. Климова, Н. Кузьміна, О. Ткаченко, А. Макарова та інші. Питання відповідальності все частіше привертають увагу вчених, серед яких такі відомі українські науковці, як В. Авер’янов, Н. Александров, С. Ващенко, І. Голосніченко, С. Гончарук, В. Доненко, Ю. Іщенко, І. Картузова, С. Ківалов, А. Клюшніченко, В. Колпаков, М. Коваль, А. Комзюк, В. Кузнєцов, О. Кузьменко, О. Куракін, Д. Лук’янець, В. Смирнов, О. Старцев, В. Столбовий, В. Поліщук, П. Трачук, О. Щербак, В. Щербина, В. Шкарупа, М. Хавронюк та російські: Д. Бахрах, І. Бачило, Б. Лазарєв, Л. Попов, В. Чмутов та інші. Важливість проблеми вивчення специфіки діяльності оперативного персоналу не викликає сумніву. Актуальність дослідження пояснюється необхідністю вивчення особливостей адаптації оператора технічної системи до чинника персональної відповідальності. Метою дослідження є вивчення адаптаційних можливостей людини-оператора до чинника персональної відповідальності. Об’єктом дослідження – є адаптивні можливості оператора технічної системи в процесі професійної діяльності. Предметом – процес адаптації оператора технічної системи до чинника персональної відповідальності. Головними завданнями дослідження є: 1. Охарактеризувати стан дослідження професійної адаптації в науковій літературі. 2. Розкрити взаємозв’язок процесу адаптації людини-оператора з діяльністю функціональних систем і мобілізацією фізіологічних резервів організму. 3. Проаналізувати сутнісні характеристики чинника персональної відповідальності. 4. Визначити роль складових, факторів в успішності адаптації оператора технічної системи. Методами дослідження є: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація й узагальнення теоретичних даних, представлених у науковій літературі.

Выводы: Аналіз наукових праць з проблеми професійної адаптації операторів технічних систем показав, що останнім часом відбулися зміни у дослідженнях професійної адаптації. Мова йде про перехід від теоретичних до емпіричних досліджень, від аналізу проблем адаптації до вивчення психологічних аспектів професійної адаптації операторів технічних систем, до пошуку основних складових і провідних факторів, спрямованих на успішність професійної адаптації. Професійна адаптація є важливим етапом процесу професійного самовизначення людини, де виявляються недоліки попередньої професійної орієнтації та професійної підготовки, здійснюється процес формування нових установок, потреб, інтересів у сфері праці і, нарешті, виявляється, наскільки життєві плани виявилися реальними. Адаптація розглядається, як своєрідний критерій пристосування індивіда до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці та особливостей конкретної спеціальності. Пріоритетним фактором напруженості праці оперативного персоналу є високий рівень емоційного навантаження, обумовлений значним ступенем відповідальності (відповідальність за якість основної роботи), значущістю помилки, ступенем ризику для власного життя, для безпеки інших осіб, а також можливістю раптового виникнення аварійних ситуацій і необхідністю їх швидкого усунення. Для здійснення успішної діяльності в подібних умовах, оператор технічної системи повинен бути психічно здоровою, тренованою людиною, стійкою до дії несприятливих факторів в умовах роботи. З урахуванням даних теоретичного аналізу професійно-психологічні вимоги до кандидата на посаду оператора технічної системи можуть бути сформульовані в такий спосіб: необхідна досить висока загальна обдарованість, професіоналізм і стійкість до конкретних факторів впливу й умов діяльності; висока критичність до себе, терпимість до оточуючих, уміння працювати в колективі; здатність до швидкого навчання і засвоєння суспільного досвіду; здатність до активної саморегуляції; сильний, урівноважений, рухливий тип вищої нервової діяльності; оптимальні якості уваги, пам’яті, сприйняття, мислення та інших психічних процесів; емоційна стійкість до різних стресових ситуацій і факторів; висока надійність операторської діяльності у звичайних та ускладнених умовах. Фундаментальним фактором успішної адаптації операторів технічних систем до чинника персональної відповідальності є формування психологічної готовності оперативного персоналу до безпомилкових ефективних дій в умовах професійного стресу в аварійних режимах за рахунок розвитку адаптивних індивідуально-психологічних властивостей. Повноцінне дослідження адаптації людини можливе лише за реалізації комплексного підходу до вивчення всіх рівнів організації людини від психосоціального до біологічного з урахуванням їх взаємозв’язків і взаємовпливів.

Литература: 1. Белявцева К. Механизмы психологической защиты и совладающее поведение у диспетчеров энергосистем / К. Белявцева // Научно-теоретический журнал «Ученые записки». – 2009. – № 8(54). – С. 14–18. 2. Бодров В. Психология и надежность: человек в системах управления техникой / В. Бодров, В. Орлов. – М. : Издательство института психологии РАН, 1998. – 112 с. 3. Бондаренко І. Проблема професійної адаптації молодого психолога-практика / І. Бондаренко // Психологія: зб. наук. праць. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2003. – Вип. 21. – С. 256–265. 4. Варус В. Методика оценки выраженности психологического типа для прогнозирования эффективности операторской деятельности / В. Варус, А. Буров, И. Филатова, Е. Бурова // ЧФ: проблемы психологии и эргономики. Специальный выпуск. – 2007. – №3(2). – С. 34–35. 5. Галактионов А. Особенности формирования психического образа аварийных ситуаций при обучении операторов АСУ / А. Галактионов, И. Грошев // Психологический журнал. – 1996. – № 2. – С. 46–55. 6. Гриб О. Система підтримки прийняття рішення при аварійних ситуаціях в енергосистемах / О. Гриб, О. Довгалюк, А. Ерохін // Світлотехніка та електроенергетика. – 2008. – № 4. – С. 64–68. 7. Гринців М. Психологічні особливості професійної адаптації молоді / М. Гринців // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Сер. : Психологічні науки. – 2012. – Т. 2, Вип. 9. – С. 54–57. 8. Драб Я. Професійно-важливі якості оперативного персоналу електроенергетичного підприємства як фактор готовності до роботи в аварійних ситуаціях / Я. Драб // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2011. – Вип. 2. – С. 1–14. 9. Єна Т. Гігієнічна і психофізіологічна оцінка професійної діяльності диспетчерів енергосистем / Т. Єна // Укр. журн. з пробл. медицини праці. – 2008. – № 1(13). – С. 13–19. 10. Журавлев Б. Системный анализ процессов адаптации человека-оператора к внешним условиям деятельности / Б. Журавлев, Е. Муртазина // Известия ЮФУ. Технические науки. – 2010. – № 9. – С. 8–11. 11. Завалова Н. Принцип активного оператора и распределение функцій между человеком и автоматом / Н. Завалова, Б. Ломов, В. Пономаренко // Вопросы психологии. – 2001. – № 3. – С. 23–24. 12. Карпов А. Психологическая структура деятельности: реальность и концептуализация / А. Карпов // Психология субъекта профессиональной деятельности / под ред. В. Барабанщикова, А. Карпова. – М. : Ярославль, 2000. – Вып. 2. – 200 с. 13. Каськов І. Особливості соціально-психологічної адаптації людини у складних умовах життєдіяльності / І. В. Каськов. // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2010. – Вип. 4. – С. 14–20. 14. Кокурин А. Психологическое обеспечение экстремальной деятельности / А. Кокурин // Развитие личности. – 2004. – № 4. – С. 190–204. 15. Медведев В. Устойчивость физиологических и психофизиологических функций человека при действии экстремальных факторов / В. Медведев. – Л. : Наука, 1982. – 104 с. 16. Небылицын В. Д. Надежность работы оператора в сложной системе управления / В. Д. Небылицын ; под ред. Б. А. Душкова // Хрестоматия по инженерной психологии. – М. : Высшая школа, 1991. – С. 238–249. 17. Психологическая энциклопедия под ред. Р. Корсини, А. Ауэрбах. – 2 е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 1096 с. 18. Рижко О. Удосконалення процесу адаптації працівників до умов сьогодення / О. Рижко, І. Паламарчук // Збірник наукових праць Української державної академії залізничного транспорту. – 2013. – Вип. 135. – С. 148–150. 19. Солодков А. Физиологические резервы организма и эффективность труда / А. Солодков // Актуальные вопросы физиологии труда. – Горький, 1982. – Ч. 2. – С. 48–49. 20. Химич И. Взаимосвязь адаптации, физиологических резервов организма и физического воспитания студентов ВУЗа / И. Химич // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. – 2014. – Вип. 118(1). – С. 356–359.