Легати, фідеїкоміси і кондіцили як інститути спадкового права

Содержание: ВСТУП 3 1. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГАТІВ В РИМСЬКОМУ СПАДКОВОМУ ПРАВІ 3 2. ФІДЕЇКОМІСИ І КОДИЦІЛИ В РИМСЬКОМУ СПАДКОВОМУ ПРАВІ 10 ВИСНОВКИ 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18

Вступление: Актуальність теми дослідження. Загальновідомо, що інститут спадкування є невід’ємною частиною і прямим продовженням інституту приватної власності, так само, як і самі спадкові відносини похідні від відносин власності. Свобода волі заповідача полягає у можливості призначити виконавця заповіту, поставити права спадкоємців у залежність від певних умов і т.п. Нарешті, маючи можливість і схильність при житті займатися меценатством, благодійною діяльністю і здійснювати дії, спрямовані на досягнення загальнокорисних цілей, заповідач має право покласти на спадкоємців відповідні обов’язки і усвідомлювати, що і після смерті його загальнокорисна діяльність буде продовжена. Сукупність норм, що здійснюють регулювання цих відносин, як частина регулювання спадкування за заповітом, утворює вельми специфічний інститут, іменований інститутом особливих заповідальних розпоряджень. Сучасне цивільне законодавство України серед розпоряджень заповідача передбачає спеціальні заповідальні розпорядження, серед яких найбільш дискусійними залишаються заповідальний відказ (легат) і заповідальне покладення (фідеїкоміс), що були відомими й поширеними в практиці ще за часів існування римського приватного права і досить вдало рецепійовані в сучасну цивільну галузь права. Питання про заповідальний відказ і покладання, що можуть складати зміст заповіту, вже досить тривалий час привертають увагу вчених – цивілістів і практикуючих юристів. Розкриваючи сутність будь-якого явища, не можна обійтися без вивчення історії його виникнення, виявлення етапів його розвитку і тенденцій становлення. Склалося так, що в римському приватному праві ми знаходимо більшість сучасних інститутів вітчизняного права. Інститут спадкування в римському приватному праві займає одне з центральних місць і є предметом найбільшої гордості римських юристів, які розробили основні поняття, принципи спадкового права. Майже все сучасне вітчизняне спадкове право є рецепцією римського права. Хоча римське право прямо ніде не застосовується, ступінь його впливу на правове життя велика настільки, що воно зберегло свій авторитет: всі основні поняття спадкового права є римськими, деякі його інститути регламентуються так само, як і дві тисячі років тому в Римі. У зв’язку з цим представляється необхідним виділити специфічні розпорядження заповідача, визнані римським спадковим правом (легат, фідеїкоміс і кондицил) і дослідити їх. Окремі аспекти правової характеристики заповідального відказу і заповідального покладення були предметом досліджень як дореволюційних цивілістів (Д. І. Мейєр, В. І. Серебровський, Г. Ф. Шершеневич та ін.), так і вчених радянської епохи (Б. С. Антимонов, О. С. Йоффе, Е. А. Флейшиць, Б. Л. Хаскельберг та ін.). Пильну увагу щодо питань спадкування взагалі та заповіту зокрема привертає і юридична література останніх років. Так, серед сучасних вітчизняних цивілістів увагу цьому інституту було приділено в працях В. В. Васильченка, Ю. О. Заіки, В. Ігнатенко, В. Ю. Чуйкової, Л. В. Шевчук, С. Я. Фурса, Є. І. Фурса тощо. Отже, метою роботи виступає дослідження легату, фідеїкомісу і кондицілу в римському спадковому праві. Основні завдання роботи: ? дослідити поняття та особливості легатів в римському спадковому праві; ? визначити зміст фідеїкомісів і кодиціл в римському спадковому праві. Об'єктом дослідження є суспільні відносини, з приводу яких виникає необхідність правової регламентації застосування легатів, фідеїкомісів і кодиціл. Предметом дослідження є легати, фідеїкоміи і кодиціли як інститути римського приватного права. Методологія дослідження. Дослідження проведено на основі загальнонаукового діалектичного методу пізнання. З спеціально-наукових методів найбільш широко застосовувалися: метод системного аналізу, догматичний метод, формально-логічний, системно-структурний метод. За допомогою формально-логічного, догматичного методів і методу системного аналізу визначено місце інституту особливих заповідальних розпорядженьв загальній системі римського спадкового права. Використання системно-структурного методу дозволило розкрити особливості застосування легату, фідеїкомісу і кондицилу в спадкових відносинах. Практичне значення дослідження. Практична значущість дослідження визначається тим, що отримані матеріали вносять внесок у розробку теорії римського спадкового права в цілому і заповідальних розпоряджень зокрема. Результати дослідження можуть бути використані у правозастосовчій діяльності. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичних матеріалів та посібників.

Выводы: Підводячи підсумки проведеного дослідження, представляється необхідним, провести узагальнення результатів, безпосередньо для кожної з розглянутих проблем теми. Зокрема слід зазначити, що: 1. Відмова (legatum) за заповітом – це дарування за заповітом, розпорядження про передачу окремих речей третім особам. Легат обов’язково повинен служити до вигоди легатарія, а не для погіршення становища спадкоємця. Обтяжити легатом можна тільки спадкоємця, зобов’язання, накладене на легатарія – мізерно. У римському праві існував ряд обмежень на надання легатів за заповітом. Можна стверджувати, що в основі заповідального відказу лежать зобов’язальні правовідносини між спадкоємцем, на якого покладено виконання відказу, та відказоодержувачем, який має право вимагати виконання відказу. У цьому разі легатарій виступає як кредитор, а спадкоємець – боржник. 2. Фідеїкоміси – додаток до заповіту, що містить прохання заповідача до спадкоємця зробити що-небудь на користь третіх осіб. Як правило, цей текст складався заздалегідь (так зв. сodicilli). Зміст деяких положень кодицілів могло бути підтверджено в заповіті, деякі ж положення могли залишитися у вигляді додатку. Навіть якщо заповіт виявлявся недійсним, кодиціли залишалися в силі, і всі викладені там прохання і накази покладалися на законних спадкоємців. Спочатку для спадкоємця фідеїкоміс був найпевніше зобов’язанням морального плану – спадкодавець звертався ніби до fides, тобто честі спадкоємця, але з часом він отримав захист закону. Таким чином, можна стверджувати, що легат і фідеїкоміс, відомі римському приватному праву, є відтворенням сучасного заповідального відказу і покладення, за наявності яких, як правило, закон і пов’язує виникнення сингулярного виду наступництва, що, на відміну від універсального, можливе лише при спадкуванні за заповітом.

Литература: 1. Законы XII Таблиц / Пер. Л. Л. Кофанова. М., 1996. − С. 60−61. 2. Гай. Институции / Пер. Ф. Ф. Дыдынского ; под ред. В. А. Савельева, Л. Л. Кофанова. − М., 1997. − С. 142−143. 3. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права / Чезаре Санфилиппо ; пер. с ит. ; под ред. Д. В. Дождева. М., 2007. – С. 327. 4. Суховерхов О. Г. Інститут «заповідального відказу» у сучасному українському цивільному праві / Олександр Григорович Суховерхов // Від громадянського суспільства – до правової держави: Тези VIІI Міжнародної наукової Internet-конференції студентів та молодих вчених. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. – С. 505−509. 5. Шиндина Н. П. Завещательный отказ : Текст / Н.П. Шиндина, Д. М. Исмагилова / Нотариальный вестник. − 2006. − № 7. − С. 54−57. 6. Дигесты Юстиниана. − М., 2004. − Т. V. Полутом 1. − С. 420−421. 7. Лиманский Г. С. Наследование по завещанию Текст : Актуальные проблемы наследственно-правовой теории и практики : монография / Г. С. Лиманский. − Самара : Самарская гуманитарная академия, 2002. − 128 с. 8. Белицкая Н. А. Прошлое, настоящее и современные тенденции развития института наследования / Н. А. Белицкая // The Bologna Process. Т.1. – Армавир : АЛУ, 2004. – С. 112−121. 9. Цибульська О. Ю. Право відказоодержувача на заповідальний відказ за цивільним законодавством України Текст / О. Ю. Цибульська // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції ; «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 року): У 4-х частинах. − Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». − Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права., 2010. − 365 с. 10. Дроников В. К. Наследственное право Украинской ССР Текст / В. К. Дроников ; Науч. ред. Г. К. Матвеев. − Киев : «Вища школа», 1974. − 160 с. 11. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима / С. А. Муромцев. − М, 2003. – 567 с. 12. Баранник Н. Специальные (особые) распоряжения завещателя / Н. Баранник // Мала енциклопедія нотаріуса (комплект). – 2005. – № 1. – С. 13−16. 13. Федущак-Пославська Г. Основні засади спадкування за римським приватним правом / Г. Федущак-Пославська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – 2004. – С. 69.