Выводы: За наслідками проведеного дослідження щодо обов’язковості доказування та подання доказів у господарському процесі, автор прийшов до наступних висновків:
1) доказування є одним із ключових елементів господарського процесу, адже полягає в необхідності дослідження обставин справи, доведення позиції сторін по справі, аналізі та оцінці доказів, поданих учасниками процесу з метою прийняття рішення суду та встановлення істини по справі; отже, доказування у господарському процесі є логічна й процесуальна діяльність господарського суду та інших учасників господарського процесу, спрямована на встановлення істини в конкретній справі й вирішення спору між сторонами; метою доказування виступає, відповідно, встановлення об’єктивної істини по справі для винесення законного обґрунтованого рішення; доказування має свій предмет, який є певний набір фактів, які потрібно встановити для встановлення істини по господарському спору;
2) суб’єктом доказування у господарському процесі автор визначив суд, сторін по справі, інших учасників господарського процесу, що володіють відповідною процесуальною право- та дієздатністю, статус яких визначений відповідними положеннями ГПК, та які несуть обов’язки щодо доказування (доведення обставин справи) з метою встановлення істини по справі; серед таких суб’єктів: суд, сторони по справі та їх представники; прокурор; треті особи та їх представники;
3) господарський суд виступає необхідним суб’єктом доказування, адже саме на нього покладається обов’язок щодо прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення по справі; він створює необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, витребовує необхідні докази, оцінює докази на предмет їх належності та достовірності за принципами всебічності, повноти, об’єктивності та безпосередності;
4) всі учасники господарського процесу (сторони, треті особи, їх представники, прокурор) повинні довести і обставини, на які вони посилаються, тобто мають обов’язок подання суду необхідних доказів по справі; це означає, що саме від поданих ними доказів та доведених ними обставин залежить результат вирішення справи та прийняте рішення;
5) судові докази автор визначив як відомості про факти, які належить встановити для вирішення конкретної господарської справи, які отримано в порядку, визначеному господарським процесуальним законодавством і належними засобами; у господарському процесі останні складаються з фактичних даних, засобів доказування, процесуального порядку їх одержання, дослідження та оцінки; докази можуть бути класифіковані за характером зв’язку змісту доказу, з фактом, що встановлюється (прямі та непрямі); за процесом формування відомостей про факти (первісні та похідні); за джерелом формування (особисті та речові);
6) особливістю доказування у господарському процесі автор визначив те, що останнє виступає одночасно правом та обов’язком учасників процесу; обов’язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання; обов’язковість подання доказів означає необхідність їх подання у передбачених процесуальним законом випадках та на вимогу суду.