Історія розвитку логіки як науки

Содержание: Вступ 3 1. Виникнення логіки: антична логіка та логіка стародавньої Індії 4 2. Розвиток логіки як науки від Середньовіччя до наших часів 10 Висновки 17 Список використаних джерел 18

Вступление: Логіка є однією з найдавніших наук. Її витоки сягають ще часів Стародавньої Греції та Індії, а засновником вважають Аристотеля. Спершу логіка зародилася і розвивалася в надрах філософії й ораторського мистецтва та лише згодом виділилася в окрему науку. Розвиток логіки відбувався достатньо повільно. Протягом століть логіка розвивалась за двома основними напрямками. Перший напрямок – давньогрецька логіка, на основі якої розвивалася логіка в Стародавньому Римі, Візантії, Грузії, Вірменії, арабомовних країнах Близького Сходу, в Західній та Східній Європі. Витоки другого напрямку лежать в логіці Стародавньої Індії, на основі якої розвивалася логіка в Китаї, Тибеті, Монголії, Кореї, Японії, Індонезії та на Цейлоні. У нашій роботі ми розглянемо обидва напрямки, зупинившись на найвизначніших їх представниках.  

Выводы:Розглядаючи в даній роботі розвиток логіки як науки, ми з’ясували, що виникла вона практично одночасно в Стародавніх Греції та Індії. Розвиток античної логіки здійснювали представники елейської школи (Парменід), Зенон Елейський, Протагор, Демокріт, Сократ, Платон, Аристотель. Саме останнього вважають батьком формальної логіки, йому належить формулювання трьох основних законів логіки: тотожності, несуперечності (заборони суперечності), виключеного третього. Розвиток логіки в ісламській культурі відбувався завдяки аль-Кінді, аль-Фараді, ібн-Рушд, ібн-Сіні та іншим. Арабомовна логіка мала значний вплив на західноєвропейську логіку епохи розвинутого феодалізму, зокрема на логіку Фоми Аквінського. Логіку в Західній Європі розробляли англієць Дунс Скот, іспанець Раймунд Луллій, англієць Вільям Оккам, француз Жан Буридан, німець Альберт Саксонський. Епоха Відродження характеризується критикою логіки Аристотеля. Проти Аристотеля виступали представники різноманітних напрямів, серед яких Мішель Монтень, Петро Рамус, Бернардіно Телезіо. В епоху Нового часу значний вплив на розвиток логіки чинив Рене Декарт, сформулювавши основні принципи аналітичного методу мислення. Родоначальником індуктивної логіки є Френсіс Бекон, який розробив індуктивні методи визначення причинної залежності між явищами. Засновником математичної логіки є Готфрід Лейбніц, який сформулював один із законів формальної логіки – закон достатньої підстави. Ідеї Лейбніца продовжували розвивати Дж. Міль, Дж. Буль, Ч. Пірс, Е. Шрьодер, П. С. Порецький, Рассел, Д. Гілберт та ін. У ХІХ-ХХ ст. логіка зближується з математикою та знаходить практичне застосування.  

Литература:1. Гетманова А. Д. Підручник з логіки / А. Д. Гетманова. – 2-ге вид. – М. : «ВЛАДОС», 1995. – 303 с. 2. Конверський А. Є. логіка : підручник для студентів юридичних факультетів / А. Є. Конверський. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 296 с. 3. Логіка : опорний конспект лекцій / І. В. Богдановський, О. Г. Льовкіна. – К. : МАУП, 2004. – 168 с. 4. Маковельський О. О. Історія логіки / О. О. Маковельський. – М. : Кучково поле, 2004. – 323 с. 5. Мозгова Н. Г. Логіка : навч. посіб. / Н. Г. Мозгова. – К. : Каравела, 2007. – 248 с. 6. Проценко М. Г. Логіка : посібник для студентів / М. Г. Проценко. – Суми : 2009. – 252 с.