Особливості екстремальної журналістики в соціальних мережах (на матеріаліх конфлікту на сході України)

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ В СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ 8 1.1. Екстремальна журналістика – поняття, види, функції 8 1.2. Особливості роботи журналіста в екстремальних умовах 15 1.3. Журналістика в соціальних мережах, як особливий вид медіа комунікацій з громадськістю 20 РОЗДІЛ ІІ. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ 32 2.1. Специфічні риси підготовки та публікації журналістських матеріалів екстремального медіа-простору за кордоном 32 2.2. Особливості роботи медіа-працівників у соціальних мережах для збору інформації про бойові дії 44 2.3. Військові конфлікти та війни в Лівії, Іраку та Сирії та їх висвітлення в закордонній пресі 52 РОЗДІЛ ІІІ. ВИСВІТЛЕННЯ СИТУАЦІЇ НА СХОДІ УКРАЇНИ ЗА ДОПОМОГОЮ МАТЕРІАЛІВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ 62 3.1. Журналісти та спільноти, які поширюють інформацію про події на Сході України .62 3.2. Специфіка роботи журналістів в аспекті перевірки отриманої в зоні АТО інформації 71 3.3. Дезінформація і свідома участь екстремальних журналістів в інформаційній агресії 78 ВИСНОВКИ 87 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 91

Вступление: Актуальність теми. Виникнення номінації «екстремальна журналістика» стало можливим саме з причини того, що надто часто траплялися ситуації, працювати в умовах котрих було б небезпечно для життя медійника. До таких можемо віднести катастрофи, війни, військові конфлікти, терористичні акти та інші подібні ситуації, що несуть загрозу життю та здоров’ю представника ЗМІ, котрий працює в зоні посиленої небезпеки. Проте, екстремальна журналістика не може вживатися як поняття в чистому вигляді, адже має власні різновиди та особливості диференціації в залежності від сфери застосування та типу висвітлення тієї чи іншої інформації. Насамперед, варто визначити законодавчу базу для того, аби чітко регулювати права та обов’язки журналіста, котрий працюватиме в «гарячій точці». Але, навчити медійника правильно поводитися в тій чи іншій ситуації можуть тільки ті, хто вже побував у подібних умовах праці. Саме з цією метою журналісти з різних куточків планети зустрічаються та обмінюються досвідом, розповідають про складнощі такого типу роботи, дають поради колегам та навчають елементарним навичкам, що потрібні будуть в зоні підвищеного для життя ризику, новачкам, здебільшого студентам та журналістам-початківцям. Незважаючи на умови журналістської праці, будь-яка інформація, що пропонується в ЗМІ, повинна відповідати таким стандартам, як оперативність, точність, достовірність, повнота у викладі інформації, зрозумілість, простота, відокремлення фактів від коментарів. Ці норми спрямовані на те, щоб суспільство отримувало якісно оброблену інформацію й мало всі можливості, аби аналізувати й інтерпретувати її, виходячи з власних переконань та життєвого досвіду. Особливо це стосується новинних жанрів. В аналітичних жанрах ці стандарти діють дещо по-іншому. Кореспондент аналізує певні явища, подає коментарі компетентних у певному питанні осіб, висвітлює протилежні погляди, але здебільшого право на висновки знову ж таки залишає за аудиторією. Не допускається навмисне ігнорування думок, які суперечать авторським висновкам. Такі чіткі стандарти сформовані саме тому, що сукупність матеріалів у ЗМІ суттєво впливає на формування громадської думки як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. А відсутність можливості передати думку свідків та очевидців з рук в руки робить неможливим об’єктивне висвітлення інформації з таких точок. Тому, найперше завдання журналіста – подавати інформацію збалансовано та з дотриманням журналістських стандартів якості матеріалу. Саме в 2014 році кількість роботи для журналістів в екстремальних точках збільшилася в рази. Насамперед, це події на Майдані, а потім – в зоні проведення антитерористичної операції. За цей час загинув один військовий журналіст. Варто зазначити, що ті кореспонденти, котрі повернулися назад, до редакцій, одразу ж збирали інших журналістів та журналістів-новачків для того, аби поділитися отриманим досвідом. Проте, писати про події в зоні АТО можна було навіть не перебуваючи там особисто. Це стало можливим завдяки активному користуванню соціальними мережами, за допомогою яких можна швидко та оперативно подати потрібну суспільно значиму інформацію. Тобто, журналіст публікує пост чи твіт, в якому висловлює головну думку, спостереження, слова свідка чи очевидця певної події, а інший журналіст, котрий безпосередньо не перебуває на місці події, може послуговуватися публікацією колеги та з посиланням на неї формувати власний інформаційний матеріал. Проте, в цьому випадку потрібно виокремити ряд особливостей та небезпек, що стосуються, перш за все, правдивості та перевірки й підтвердження фактів такого повідомлення. Саме тому, актуальність дослідження була зумовлена аналізом інформації про особливості роботи журналіста в соціальних мережах для ефективного висвітлення теми конфлікту та проведення антитерористичної операції в південно-західній частині України. Науковий пошук дослідження було спрямовано на встановлення головних правил формулювання журналістських матеріалів, котрі створювалися б на основі дописів із соціальних мереж стосовно теми проведення АТО на території України. Мета дослідження – виокремити особливості здобування та оприлюднення журналістом інформації щодо подій у зоні АТО у соціальних мережах, визначити особливості роботи медійника, що формує власні авторські матеріали на основі дописів, визначивши основні критерії його праці та їх диференційних ознак. Для досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: ? розкрити поняття екстремальної журналістики з точки зору його виникнення та трансформації, визначити особливості вивчення такого курсу, власне види екстремальної журналістики та їх функції; ? пояснити особливості роботи журналіста в екстремальних умовах, наголосити на вимогах до особистих та професійних якостей працівника; ? виокремити журналістику в соціальних мережах, як особливий вид медійних комунікацій з громадськістю, зважаючи на те, що інформація, опублікована тим чи іншим журналістом в соціальній мережі може слугувати як першоджерело для інших інформаційних агенцій; ? визначити основний перелік журналістів та спільнот, які поширюють інформацію про події на Сході України та розкрити особливості роботи журналістів в зоні АТО, охарактеризувати суть дезінформації та свідомої участі екстремальних журналістів в інформаційній агресії; Об’єкт дослідження – дописи відомих журналістів та спільнот, які оприлюднюються у соціальних мережах Twitter та Facebook. Предмет – особливості створення, поширення та використання журналістами повідомлень про події в зоні АТО у соціальних мережах. Джерельна база дослідження. Під час дослідження було опрацьовано дописи, публікації та твіти, опубліковані працівниками медіа –сфери в соціальних мережах Twitter та Facebook. Методологічна основа та методи дослідження. Для проведення цього дослідження використовувалися такі методи, як моніторинг, контент-аналіз – якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об’єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Також для досягнення поставлених завдань був використаний аналіз – умовне розчленування предмету вивчення на складові елементи, тобто на частини, певні ознаки, властивості тощо. Кожна частина досліджувалась як частина цілого. Також було застосовано синтез – сполучення розчленованих та досліджених у процесі аналізу частин, встановлення зв’язку між ними та пізнання предмету як єдине ціле. Вже на перших стадіях дослідження отримані дані оцінюються, і з’являється певне уявлення про предмет. За допомогою порівняльного методу було відокремлено новітні методи впливу від уже описаних і відомих, а також – було висвітлено факти відхилення від журналістських стандартів подачі інформації. За допомогою описового методу тлумачилися основні риси та особливості функціонування комунікативних методів у просторі масової політичної комунікації та їх реалізації під час репрезентативності матеріалів про події в зоні АТО. Завдяки індуктивному методу було виведено закономірності застосування певних технологій впливу, тенденцій їх трансформації в залежності від ефективності/неефективності, зв’язок між інформаційною кампанією та реакцією суспільства на отриманий медіа продукт, подальшого практичного використання одержаних знань та перспективи подальшого наукового дослідження цієї теми. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше виявлена специфіка роботи екстремального журналіста на просторі соціальних мереж для збору, аналізу, класифікації, моніторингу та безпосередньої подачі інформації для суспільного загалу із збереженням журналістських стандартів якості матеріалу. Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів (Поняття екстремальної журналістики в сучасному науковому дискурсі; Закордонний досвід екстремальної журналістики в соціальних мережах; Висвітлення ситуації на сході України за допомогою матеріалів соціальних мереж), висновків, списку використаних джерел (позицій). Загальний обсяг роботи – сторінок комп’ютерного набору, з них – список використаних джерел.

Выводы: Отже, у процесі досладження було досягнуто таких результатів: 1) було розкрито поняття екстремальної журналістики з точки зору його виникнення та трансформації, визначено особливості вивчення такого курсу, власне види екстремальної журналістики та їх функції. Екстремальна журналістика – це один з напрямків журналістики, в якому збір і аналіз інформації для підготовки публікацій у засобах масової інформації ведеться безпосередньо в зонах бойових дій, етно-релігійних та інших збройних конфліктів, районах надзвичайних положень, природних і техногенних катастроф. При цьому робота журналіста ускладнена самою ситуацією, в якій він виконує свої професійні обов’язки, а також ризиком для його життя і здоров’я. Зроблено висновок, що сьогодні «екстремальні» матеріали гостро затребувані на ринку журналістської інформації, вони непогано оплачуються як споживачем, так і редакціями ЗМІ. Однак не варто забувати, що журналістика екстремальних ситуацій є винятково небезпечним ремеслом і тому завжди вимагала і буде вимагати від репортера, якої б статі він не був, спеціальних навичок і знань.До екстремальних умов роботи журналіста зазвичай відносять висвітлення бойових дій, природних катаклізмів і стихійних лих (виверження вулканів, землетруси, сходження снігових лавин, паводки тощо), а також надзвичайні події (пожежі, транспортні катастрофи, кримінальні події тощо). У переважній більшості редакцій існує неписане правило: до висвітлення бойових дій, чи етнічних конфліктів залучаються спеціально навчені журналісти. А висвітлювати надзвичайні події доводиться практично всім творчим працівникам редакцій. 2) визначено особливості роботи журналіста в екстремальних умовах, наголошено на вимогах до особистих та професійних якостей медіа-працівника. Головна особливість роботи журналіста в екстремальних умовах полягає в тому, що ту чи іншу подію підвищеної небезпеки неможливо заздалегідь спланувати та створити чіткий алгоритм дій стосовно того як та коли подавати матеріал. По суті, журналіст повинен працювати по факту, тобто вже після того як подія відбулася тамала очевидні наслідки.Підготовка журналіста, котрий повинен працювати в зоні бойових дій чи природних катастроф різнотипного походження повинна відрізнятися від підготовки медіа-працівника, котрий прагне збудувати кар’єру в межах чотирьох стін редакції.У сучасних конфліктах засоби масової інформації становлять велику мобілізуючу і бойову потугу. Досить часто вони такий же бойовий ресурс, як танки і повітряна підтримка, оскільки з допомогою телебачення і преси можна досягнути більше, аніж зусиллями офіцерів з виховної роботи. ЗМІ допомагають мобілізувати і підняти бойовий дух воїнів та привернути до конфлікту міжнародну увагу (якби це було не так, військове командування США під час другої війни в Іраку не збивало б супутник іракського телебачення). Окрім того, у сучасному світі, в епоху глобальних інформаційних технологій, ЗМІ стали важливою зброєю і в регулюванні збройних конфліктів, і у їхній дестабілізації. У сучасному суспільстві без ЗМІ практично неможливо організувати конфлікт, і вони вже давно є частиною і однією з фронтових ліній конфлікту. Кожен журналіст при всіх претензіях на об’єктивність, діє у визначеному владою полі і за певної заангажованості (політичної, етнічної чи редакційно-бюрократичної). Засоби масової інформації володіють можливістю в своїх репортажах роздувати чи зменшувати полум’я конфлікту. 3) було виокремлено журналістику в соціальних мережах, як особливий вид медійних комунікацій з громадськістю, зважаючи на те, що інформація, опублікована тим чи іншим журналістом в соціальній мережі може слугувати як першоджерело для інших інформаційних агенцій. Соціальна мережа – це віртуальна мережа, яка є засобом забезпечення сервісів, пов’язаних з встановленням зв’язків між його користувачами, а також різними користувачами і відповідними їх інтересам інформаційними ресурсами, встановленими на сайтах глобальної мережі. Точніше кажучи, це веб-сайти з можливістю вказати інформацію про себе (школу, інститут, дату народження та інше), за якою вас зможуть знайти інші учасники мережі. Соціальна мережа спрямована на побудову спільнот в Інтернеті з людей зі схожими інтересами і діяльністю. Зв’язок здійснюється за допомогою сервісу внутрішньої пошти або миттєвого обміну повідомленнями.Використання таких веб-сайтів як Facebook журналістом може відбуватися у двох напрямках: для збору інформації чи для її розповсюдження. Специфіка використання окреслена через визначення переваг та недоліків, що допомагає позначити пріоритетні напрямки підготовки до використання соціальних мереж та уникнути використання недієвих засобів. Здебільшого поняття журналістики соціальних мереж не викликає довіри та асоціюється з рівнем аматорських матеріалів. Проте, існує й та частина читацької аудиторії, котра довіряє тільки такому джерелу інформації, де кожний може поділитися інформаційним повідомленням, долучитися до розмови, взяти участь в обговоренні того чи іншого питання. Інтернет-канали поширення інформації дозволяють не лише оперативно отримати доступ до безлічі фактів, а й перевірити їх достовірність – завдяки можливості онлайн пошуку. До речі, саме можливість пошуку інформації, тобто самостійного виокремлення того масиву даних, який потрібний користувачеві, дозволяє економити час і концентруватися на важливому, не витрачаючи зайвої уваги не інформаційний непотріб. Досить велика кількість журналістських інформаційних агенцій, сайтів, телеканалів та інших засобів комунікації, почали активно використовувати персональні сторінки в соціальних мережах для розкриття діяльності своїх інформаційних платформ. Тобто, користувач соціальної мережі, котрий підписаний на новини зі сторінки того чи іншого інформаційного джерела, швидше дізнається потрібну інформацію в новинній стрічці, і для цього йому не потрібно буде переходити на різні інформаційні портали і шукати потрібну інформацію там. В соціальних мережах громадяни можуть знайти потрібну інформацію та одразу обговорити її, а саме в коментарях можуть бути повідомлення, котрі й стануть інформаційним приводом для того чи іншого журналістського матеріалу чи розслідування. Тому, журналіст, котрий працює в соціальних мережах, повинен мати напрацьовану базу сторінок політиків, активістів, громадських діячів та інших громадян, дописи котрих можуть бути суспільно значимими. Активність у соціальних мережах дає журналісту багато очевидних переваг. Тут можна шукати теми для публікацій, майбутніх героїв сюжетів, популяризувати свої роботи, просувати своє ім’я тощо. Сучасний журналіст, котрий працює в системі соціальних мереж, повинен знати всі тонкощі та хитрощі того, як максимально розповсюдити певну суспільно значиму інформацію за допомогою тих чи інших інструментів сервісних налаштувань відповідної соціальної мережі. 4) було визначено основний перелік журналістів та спільнот, які поширюють інформацію про події на Сході України та розкрито особливості роботи журналістів в зоні АТО, охарактеризовано суть дезінформації та свідомої участі екстремальних журналістів в інформаційній агресії. Поширення інформації про події на Сході України шляхом їх публікації в соціальних мережах стали нормою останнього часу. Не лише прості громадяни, а й журналісти, блогери та політики закликають до створення спеціальних спільнот, в котрий кожний матиме змогу опублікувати важливу та суспільно значиму інформацію про події в зоні АТО. Серед найбільш поширених спільнот та сторінок, на котрих опубліковують та розповсюджують інформацію про роботу в зоні АТО є наступні: «Прес-центр АТО» (офіційна інформація про бойові дії), «АТОшні знайомства» (солдати та волонтери можуть розмістити інформацію про те, яка допомога потрібна, розповідають життєві історії, шукають земляків), «Допомога учасникам АТО» (розміщують дописи про основні потреби військових, фото наданої допомоги, звіти про проведену роботу), спільнота «АТО» (вільний доступ до викладу інформації про бойові дії всіма охочими), «Юристи та адвокати АТО» (група створена для захисту інтересів захисників України), «Допомога дітям АТО» (група створена для збору гуманітарної допомоги дітям, котрі постраждали внаслідок проведення АТО), «Медицина для АТО» (група для підтримки медиків, котрі працюють в зоні АТО), «Герої АТО» (волонтерська організація, котра займається збором інформації про загиблих в результаті проведення антитерористичної операції, і не тільки), «Груз 200» (інформація про бойові дії та загиблих), «АТО. Схід держави» (зведення потреб військових) та багато подібних. З-поміж тих, хто найактивніше публікував інформацію про бойові дії в зоні АТО та став об’єктом журналістських матеріалів, варто виокремити Арсена Авакова (міністра внутрішніх справ), Антона Геращенка (його радника), Дмитра Тимчука (військового журналіста, а нині народного депутата), Наталку Гуменюк (журналіст-екстремаліст), Романа Бочкалу (журналіст з зони АТО), Олександра Загороднього (кореспондент «ТСН» в зоні АТО), Семена Семенченка (бойового командира, а нині нардепа), Анатолія Гриценка (політика), Романа Скрипіна (журналіста), Мустафи Найєма (журналіста, а нині нардепа), Анастасії Станко (журналіста), Богдана Кутєпова (журналіста), Олега Ляшка (політика) та інших.

Литература: 1. Адамия Т. Информационный терроризм: опит или вызов / Т. П. Адамия ; под ред. А. С. Быковой // Средства массовой информации в современном мире: молодые исследователи : тезисы докладов межвузовской научно-практической конференции студентов и аспирантов 3-4 марта 2005. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2005. – С. 106–108. 2. Антитеррористическая конвенция // Газета. – 2003. – 9. IV. – С. 3. 3. Артамонова І. Інтернет-журналістика в Україні: еволюція, соціоінформаційний контекст, системні характеристики : автореф. дис... д-ра наук із соц. Комунікацій / І. Артамонова. – К., 2009. – 31 с. 4. Буда А. Зародження пластової журналістики і перші пластові видання : Вип. 22, 2006 / А. Буда // Магістеріум. Журналістика. – С. 68–71. 5. Вайшенберг З. Новинна журналістика : навч. посіб. / З. Вайшенберг.– К. : Акад. Укр. Преси, Центр віл. преси, 2004. – 262 с. 6. Вакулич В. Інформаційні імперативи антитероризму / В. Вакулич // Вісн. Львів. ун-ту. – Вип. 29, 2006. – С. 166–173. – (Сер. Журналістика). 7. Валевська А. В. Журналістика в системі соціальних комунікацій: колект. моногр. / А. В. Валевська, Н. М. Губа и др. ; Н. І. Зикун ; Київ. міжнар. ун-т. – К. : КиМУ, 2012. – 701 с. 8. Вегнер О. Глобалізація: стимул чи перешкода демократичним функціям мас-медіа? Революція в Сербії та Україні : Вип. 22, 2006 / О. Вегнер // Магістеріум. Журналістика. – С. 20–24. 9. Владимиров В. Вступ до спеціальності «Журналістика» : навч. посіб. / В. М. Владимиров ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2011. – 303 с. 10. Все началось с войны слов: Какуцелеть репортеру в «горячейточке» // Журналист. – 1995. – № 5. – С. 54–57. – № 6. – С. 60–63. 11. Гассер Х.-П. Защита журналиста в опасных командировках / Х.-П.Гассер. – М., 1994. – 29 с. 12. Гол Д. Онлайнова журналістика / Д. Гол. – К. : К.І.С., 2005. – 344 с. 13. Горєвалов С. Військова журналістика України в національно-визвольних змаганнях / С. Горєвалов. – Л., 1997. – 317 с. 14. Горшков П. Журналистское расследование как средство соціального контроля / П. В. Горшков ; под ред. А. С. Быковой // Средства массовой информации в современном мире: молодые исследователи : Тезисы докладов межвузовской научно-практической конференции студентов и аспирантов 3–4 марта 2005. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2005. – С. 121–123. 15. Гоян О. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту : підруч. для студ. вищ. навч. закл., якінавч. за напрямом «Журналістика» / О. Гоян. – К. : Веселка, 2004. – 225 с. 16. Давид О. Роль ЗМІ у виникненні кризових ситуацій: у контексті професійних стандартів журналістики / О. Давид // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – Вип. 29. – 2006. – С. 103–106. 17. Данилюк Т. Концептуальні підходи до проблематики українсько-російських взаємин у контексті сучасних імперіологічних студій: Вип. 29, 2006. / Т. Данилюк // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – С. 188–198. 18. Дарадан Т. Коментарі щодо сучасного стану менеджменту ЗМІ та журналістської освіти в Україні / Т. Дарадан // Магістеріум. Журналістика. – Вип. 22. – 2006. – С. 11–13. 19. Дондурей Д. ТВ в механизме террора / Д. Б. Дондурей // Отечественные записки. – 2005. – № 3. 20. Друкер М. Проблема защиты журналистов в опасных командировках / М. М. Друкер, П. Г. Зверев ; под ред. А. С. Быковой // Средства массовой информации в современном мире: молодые исследователи : Тезисы докладов межвузовской научно-практической конференции студентов и аспирантов 3-4 марта 2005. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2005. – С. 109–111. 21. Дубовенко М. Некоторые аспекты разработки социальных приложений, адаптированных к социальным сетям в задачах Интернет-зависимости / М. Дубовенко // Управляющие системы и машины. – С. 39–44. 22. Житарюк М. Українська журналістика: дилема вибору (канал комунікації чи засіб інформації?) / М. Житарюк // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Журналістика. – Вип. 29. – 2006. – С. 78–84. 23. Журналисты в «горячих точках»: технология профессионального поведения / Сост. О. В. Панфилов. – М. : Российский гуманитарный институт, 2000. – 132 с. 24. Журналисты на Чеченской войне. Факты, документы, свидетельства. / Сост. О. В. Панфилов. – М. : Российский Центр экстремальной журналистики, 1995. – 54 с. 25. Журналістика в піарі та піар у журналістиці : посібник / Упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. – К. : Грамота, 2010. – 288 с. 26. Журналістика : слов.-довід. / Авт.-уклад. І. Л. Михайлин. – К. : Академвидав, 2013. – 317 с. 27. Журналістський фах. Газетно-журнальне виробництво: навч. посіб. для студ. ВНЗ, якінавчаються за напрямомпідготов. «Журналістика» / Т. О. Приступенко та ін. ; за ред. В. В. Різуна. – К. : Київ. ун-т, 2012. – 351 с. 28. Заворотный С. Информация о войне и война за информацию / С. Заворотный, И. Черняк // Журналист. – 1991. – № 6. – С. 52–54. 29. Іванов В. Міжнароднажурналістика. Міжнароднийпіар: навч. посіб. / В. Іванов. – К. : ОсвітаУкраїни, 2011. – 288 с. 30. Іловєцкі М. Правда і маніпуляція в ЗМІ / М. Іловєцкі // Вісн. Львів. ун-ту. – Вип. 29. – 2006. – С. 51–55. – (Сер. Журналістика). 31. Как уцелеть в горячих точках // Журналист. – 1992. – № 10. – С. 2–6. 32. Как уцелеть репортеру в «горячейточке»? // Журналист. – 1995. – № 5. – С. 7–8. 33. Кіров В. Соціонічнийпосібниквійськовогожурналіста / В. Кіров. – Л. : Зах.-Укр. Консалтинг Центр, 2001. – 248 с. 34. Колісник О. Агенційна журналістика: курс лекцій для студ., які навчаються за спец. журналістика / О. М. Колісник. – К. : КиМ, 2013. – 306 с. 35. Корінь Д. Що варто знати журналісту, який працюєв екстремальних умовах Електронний ресурс / Д. Корінь // Інтернет-ресурс: Інститут масової інформації. – Режим доступу: http://imi.org.ua/analytics/41950-scho-varto-znati-jurnalistu-yakiy-pratsyue-v-ekstremalnih-umovah.html. 36. Котляревська Т. Вплив художнього образу на сприйняття читання Інтернет-видань / Т. Котляревська // Наукові записки. – 2011. – № 3. – С. 131–136. 37. Крейг Р. Інтернет-журналістика. Робота журналіста і редактора у нових ЗМІ / Р. Крейг. – К. : Вид.дім «Києво-Могилян. акад.», 2007. – 324 с. 38. Кривошея Г. Журналістика: методичні аспекти літературної праці : навч. посіб. для студ. та фахівців засобів мас. інформації / Г. Кривошея. – К. : КиМУ, 2004. – 301 с. 39. Куліш П. Потенціал соціальних мереж Facebook та Twitter як сучасний метод електронної взаємодії влади та громадськості Електронний ресурс / П. Ю. Куліш // Теорія та практика державного управління. – 2012. – Вип. 2. – С. 132–137. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Tpdu_2012_2_21.pdf. 40. Лильо Т. Органічна журналістика як засіб обмеження ідеологічної тотальності в сучасних ЗМІ / Т. Лильо // Вісн. Львів. ун-ту. – Вип. 29. – 2006. – С. 56–63. – (Сер. Журналістика). 41. Лозовский Б. Журналистика: техникабезопасности / Б. Н. Лозовский. – Екатеринбург : Изд-во Урал.гос. ун-та, 2000. – 136 с. 42. Лозовский Б. Техникабезопасности в работежурналиста / Б. Лозовский // Журналист. – 2002. – № 5. – С. 37–42. 43. Лозовский Б. Техника безопасности журналиста / Б. Н. Лозовский. – Екатеринбург : Изд-воУрал.гос. ун-та, 2000. – 258 с. 44. Лубкович І. Соціологія і журналістика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. Лубкович. – Л., 2002. – 159 с. 45. Лычковская О. Дискурс коммуникативных практик социальныхмедиа (на примереанализаTwitter) Електронний ресурс / О. Р. Лычковская // Вісник Одеського національного університету. Соціологія і політичні науки. – 2013. – Т. 18, Вип. 2(1). – С. 340–352. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vonu_sip_2013_18_2(1)__37.pdf. 46. Мамонтов А. Театральность на войне недопустима / А. Мамонтов // Культура. – 1999. – № 39. – С. 6–7. 47. Миронова К. Апогей непрофессионализма СМИ: причины и следствия судебных исков / К. Н. Миронова // Филологические этюды : Сб. науч. ст. молодыхученых. – Ч.2. – Саратов: Изд-воЛатанова В. П., 2004. – Вып. 7. – С. 188–195. 48. Міжнародна журналістика // Зб. робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації «Міжнар. Журналістика». – К., 2002. – 186 с. 49. Моду А. Международное гуманитарное право и деятельность журналистов / А. Моду. – М., 1994. – 29 с. 50. Опасная профессия. Мониторинг нарушений прав журналистов в странах СНГ / Сост. О. В. Панфилов. – М. : Российскийгуманитарныйуниверситет, 2001. – 216 с. 51. Олещук П. Вплив соціальної мережі facebook на політичну мобілізацію / П. М. Олещук // Гілея: науковий вісник. – 2014. – Вип. 88. – С. 336–340. 52. Ольшанский Д. Психологиятеррора / Д. Ольшанский. – М., 2002. – 280 с. 53. Онлайноважурналістика: специфіка, завдання, аудиторія: зб. наук. доп. / Передм. та упорядкув. В. М. Назарук; редкол. :М. А. Зубарєва, Б. М.Юськів Нац. ун-т «Остроз. акад.», Ін-т глобал. стратегій упр., Каф. журналістики. – Острог : ІГСУ : Вид-во Нац. ун-ту»Остроз. акад.», 2013. – 134 с. 54. Перенесієнко І. Використання можливостей соціальної інтернет-мережіFacebook у роботі бібліотек / І. Перенесієнко // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – 2013. – Вип. 35. – С. 203–212. 55. Полякова Т. Телевізійна журналістика в умовах інформаційного суспільства (структурно-функціональні трансформації): навч. посіб. для студентів галузі Журналістика та інформація / Т. О. Полякова, В. Д. Демченко. – Дніпропетровськ : Середняк Т.К., 2013. – 170 с. 56. Полянський І. Методологія розслідувальної журналістики: мотиваційні пріоритети й особливості застосування : Вип. 29, 2006. / І. Полянський // Вісн. Львів. ун-ту. – С. 85–89. – (Сер. Журналістика). 57. Практичні поради журналістам, які відстоюють принципи свободи слова. – К., 1998. – 120 с. 58. Приходько О. Механізми журналістської саморегуляції: європейські рекомендації та українські реалії / О. Приходько // Магістеріум. Журналістика. – 2006. – С. 49–51. – (Вип. 22). 59. Рогова О. СМИ и борьба с терроризмом / О. В. Рогова // Журналистика в 2004 году. СМИ в многополярноммире. Сборник материалов науч.-практ. конференции. Часть 1. / О. Рогова. – М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2005. – С. 257. 60. Романов Ю. Советы дилетанта / Ю. Романов // Журналист. – 1995. – № 5. – С. 15–17. 61. Романов Ю. Школа выживания военного репортера / Ю.Романов // Профессия – журналист. – 2002. – № 2. – С. 16–19. 62. Рус-Моль Ш. Журналістика:посібник / Штефан Рус-Моль; пер. з нім. В. Климченко, В. Олійник. – К. : Акад. укр. преси, 2013. – 345 с. 63. Рыбалко О. Модели поведения журналистов в чрезвычайной ситуации теракта в Беслане / О. М. Рыбалко // Журналистика в 2004 году. СМИ в многополярном мире : Сборник материалов науч.-практ. конференции. – Часть 1. – М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2005. – С. 258–259. 64. Рябинина Т. СМИ в Великой Отечественной войне и в «горячих точках» / Т. К. Рябинина // Средства массовой информации в современном мире: молодые исследователи : Тезисы докладов межвузовской научно-практической конференции студентов и аспирантов 3-4 марта 2005 ; под ред. А. С. Быковой. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2005. – С. 115–116. 65. Тертычный А. Информационная безопасность и возможности саморегулирования журналистики / А. А. Тертычный // Вестник Моск. гос. ун-та. – 2005. – № 3. – С. 46–54. – (Серия 10. Журналистика). 66. Тертычный А. А. Расследовательская журналистика / А. А. Тертычный. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 384 с. 67. Трагедии и журналисты // Журналист. – 2005. – № 11–12. – С. 58–59. 68. Федченко Є. Висвітлення подій під час і після урагану «Катріна» / Є. Федченко // Магістеріум. Журналістика. – Вип. 22. – 2006. – С. 25–29. 69. Харів О. Нелегкіперемовини з сусідом: погляджурналіста / О. Харів // Вісн. Львів. ун-ту. – Вип. 29. – 2006. – С. 199–205. – (Сер. Журналістика). 70. Холод О. Теорія та історія соціальних комунікацій: курс лекцій для студ. магістратури, що навчаються за спец. –журналістика / О. М. Холод.– К. : КиМУ, 2013. – 229 с. 71. Чрезвычайная ситуация на страницах газеты: сенсація или социальная проблема? / Под ред. С. Шайхитдиновой. – Казань: Мастер-Лайн, 2002. – 216 с. 72. Чулівська І. Журналістика епохи соціальних мереж: виклики та небезпеки. Електронний ресурс / І. Чулівська // Інтернет-ресурс «Інститут мостової інформації». – Режим доступу: http://imi.org.ua/bezpeka/. 73. Шаблиовский В. Под маской антитеррора: спецслужбы и тероризм / В. Шаблиовский // Супер-Волонтер. – 2005. – №3. 74. Шаблиовский В. Проблемы мотивации терроризма / В. Шаблиовский // Проблеми безпеки. – 2006. – №5. 75. Шаблиовский В. Ценусвоейжизни спроси у похитителей / В. Шаблиовский // Супер-Волонтер. – 2003. – №1. 76. Шкляр В. Масова свідомість і журналістика: проблеми взаємодії / В. Шкляр // Магістеріум. Журналістика. – Вип. 22. – 2006. – С. 37–39. 77. Шкляр В. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра / В. Шкляр. – Кн. 3.– К., 1998. – 180 с. 78. Яковець А. Телевізійна журналістика: теорія і практика: підруч. / А. Яковець. – К. : Вид.дім «Києво-Могилян. акад.», 2007. – 240 с. 79. Salmi A. Libya: YouTube videos challenge official media Електроннийресурс / A. al-Salmi // BBC. – 2011. – 18 February. – Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/journalism/blog/2011/02/libya-youtube-videos-challenge.shtml 80. Arab Social Media Report Електроннийресурс // Dubai School of Government. – 2011. – May. – Режим доступу: http://interactiveme.com/wp-content/uploads/2011/02/Arab-Social-Media-Report.pdf 81. Bagley S. Social Media - a New Battleground for Activists and Governments Alike Електроннийресурс / S. Bagley // VOA News. – 2011. – 3 March. – Режим доступу: http://www.voanews.com/english/news/middle-east/Social-Media--117312843.html 82. CNNArabic.com re-launches Електроннийресурс // AME Info. – 2010. – 2 November.– Режим доступу: http://www.ameinfo.com/247553.html 83. Douglas I. The real use of social media in the Egyptian revolution Електроннийресурс / I. Douglas // The Telegraph. – 2011. – 14 February. – Режим доступу: http://blogs.telegraph.co.uk/technology/iandouglas/100006366/the-real-use-of-social-media-in-the-egyptian-revolution/ 84. Facebook reach tops newspapers in Mena Електроннийресурс //AME Info. – 2010. – 25May. – Режимдоступу: http://www.ameinfo.com/233507.html 85. Ghaly R. Does Social Media Sets «New World Order» in building Revolutions throughoutthe Middle East Електроннийресурс / R. Ghaly // Scribd. – 2011. – 31 January. – Режим доступу: http://www.scribd.com/doc/48152214/Does-Social-Media-Sets-%E2%80%9CNew-World-Order%E2%80%9D-in-building-Revolutions-throughout-the-Middle-East 86. Graham-Felsen S. How Cyber-Pragmatism Brought Down Mubarak Електроннийресурс / S. Graham-Felsen // The Nation. – 2011. – 11 February. – Режим доступу: http://www.thenation.com/article/158498/how-cyber-pragmatism-brought-down-mubarak 87. McDonald K. Middle East upheavals a model of 21st-century revolutions Електроннийресурс / K. McDonald // National Times. – 2011. – 18 February. – Режим доступу: http://www.theage.com.au/opinion/society-and-culture/middle-east-upheavals-a-model-of-21stcentury-revolutions-20110217-1ay3x.html 88. Morozov E. Facebook and Twitter are just places revolutionaries go Електроннийресурс / E. Morozov // Guardian. – 2011. – 7 March. – Режим доступу : http://www.guardian.co.uk/commentisfree/2011/mar/07/facebook-twitter-revolutionaries-cyber-utopians 89. Seksek T. Facebook statistics in the MENA region Електроннийресурс /T. Seksek // In-teractive Middle East. – 2011. – 16 February. – Режим доступу: http://interactiveme.com/index.php/2011/02/facebook-statistics-in-the-mena-region/ 90. Social media sparks change in Middle East, helps spread Gospel Електроннийресурс // Christian Telegraph. – 2011. – 11 February. – Режим доступу: http://www.christiantelegraph.com/issue12215.html 91. Zayed D. Al Jazeera TV makes waves with Tunisia coverage Електроннийресурс / D. Zayed // Reuters. – 2011. – 22 January. – Режим доступу: http://en.news.maktoob.com/20090000550808/Al_Jazeera_TV_makes_waves_with_Tunisia_coverage/Article.htm 92. ZdenekM. YusufAl-QaradawiIssuesFatwatoKillGaddafi Електронний ресурс / M. Zdenek // DigitalIslam. – 2011. – 22 February. – Режим доступу: http://www.digitalis-lam.eu/article.do?articleId=6243