Вступление:
Вихованці допоміжної школи, внаслідок викликаних різними причинами відхилень у вищій нервовій діяльності, тимчасово відстають у розумовому розвитку і мають вади рухової функції, що, зрозуміло, знижує їхні можливості не тільки в засвоєнні знань, а й оволодінні практичними діями під час навчання, ігор, самообслуговування, праці. З огляду на це вивчення особливостей моторики молодших школярів у різних видах діяльності і застосування педагогічних засобів, які посилюють здатність опановувати рухові вміння й навички, є важливою ділянкою корекційно-виховної роботи, безпосередньо пов’язаної з підготовкою вихованців до життя. Рівень розвитку названих потенцій – важливий показник готовності учня до трудової діяльності. Оптимальна за змістом і обсягом рухова активність молодшого школяра – важлива передумова його фізичного та психічного розвитку. До того ж виконання цілеспрямованих рухових дій у ході навчання, праці, ігор посідає центральне місце в удосконаленні аналізаторів, забезпеченні їх взаємодії, а внаслідок цього і в корекції вад таких дітей. Слід підкреслити, що саме на заняттях фізкультурою рухові дії виступають водночас як об'єкт і засіб психофізіологічного розвитку дітей.
Однак фізичні вправи позитивно впливають на розвиток особистості лише тоді, коли правильно виконуються. Тож ясно, що формування у школярів спроможності опановувати рухові дії і виробляти в них уміння правильно виконувати їх у всіх видах діяльності є важливим завданням фізвиховання учнів допоміжної школи.
У молодших школярів цього типу навчального закладу виявляються вади рухів у побутових, навчальних, ігрових і трудових діях. Спостереження за учнями під час одягання та взування показує: багато з них не можуть правильно виконати ці добре відомі їм операції. Впадає у вічі те, що діти не вміють прибрати зручну робочу позу, невміло працюють руками й погано взаємодіють ними. Особливо трудно їм виконувати дії, пов'язані з ізольованими рухами пальців рук, наприклад, при застібанні ґудзиків, зашнуровуванні черевиків, переважно всією кистю, надмірно напружуючи при цьому м'язи і погано координуючи рухи.
На уроках письма в багатьох дітей зафіксовано недоліки у вигляді порушень просторової регуляції, повільного темпу, надмірного напруження руки і недостатніх рухів кисті. Вони міцно стискують ручку пальцями, що залишаються нерухомими, пишуть букви переважно за допомогою рухів передпліччя та плеча, надто сильно натискують на перо.
Під час праці учні-початківці виявляють незграбність і невпевненість рухів. Спостерігається така своєрідність: діти виконують трудові дії однією (як правило, правою) рукою, а другою лише тримають предмет. Коли ж за вказівкою вчительки школяр почав розминати вибір з пластиліну пальцями лівої руки, то перестав напружувати пальці правої.