Класифікація соціальної інформації

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЯ ЯК УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА КАТЕГОРІЯ 5 1.1. Визначення змісту терміну «інформація» 5 1.2. Види інформації 11 РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 16 2.1. Поняття соціальної інформації 16 2.2. Підходи до класифікації соціальної інформації 21 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33  

Вступление: Актуальність обраного напрямку дослідження обумовлена зростаючим значенням інформації на сучасному етапі суспільного розвитку. Знання, відомості та канали їх передачі окутали весь земний простір. Щоденно кожна людина стикається із певним видом інформації: чи то в транспорті по дорозі на роботу, чи то по радіо, телебаченню, чи то з уст оточуючих її громадян тощо. Інформація повсюдно: на рівні країн, компаній та окремих індивідів. Тож не дивно, що той, хто володіє інформацією, володіє світом, – вислів В. Черчилля, з яким важко не погодитися. Однак сьогодні світова цивілізація характеризується небаченим накопиченням інформації, яка є хаотичною, не завжди достовірною, доцільною та ціннісною. Тому вислів славнозвісного політичного діяча хотілося б дещо переформулювати: лишень той володіє світом, хто вміло вміє систематизувати та оволодіти інформацією. Саме тому, вивчення підходів до класифікації інформації є напрочуд необхідним завданням сучасної наукової думки. Не виключенням є і соціальна інформація, обсяги якої внаслідок розвитку науки та техніки, диференціації способів зберігання та накопичення інформації набули небачених розмахів, що робить її потужним інструментом соціального прогресу. Варто також відзначити, що в Україні предметне поле досліджень у межах проблематики соціальної інформації тільки формується, тому напрочуд важливими є дослідження соціально-філософського осмислення соціальної інформації, її трансформації та класифікації. Таким чином, актуальність та необхідність дослідження класифікації соціальної інформації не викликає сумнівів. Метою дослідження є узагальнення та систематизація сучасних підходів до класифікації соціальної інформації. За для реалізації мети дослідження необхідним є виконання наступних завдань: 1. Визначити сутність та зміст поняття «інформація». 2. Виділити основні види інформації. 3. Виявити теоретичні засади поняття соціальної інформації. 4. Узагальнити підходи до класифікації соціальної інформації. Об’єктом дослідження є соціальна інформація як один із видів інформації, що виникає в процесі людської діяльності. Предмет дослідження складають підходи до класифікації соціальної інформації. Інформаційним базисом дослідження стали напрацювання вітчизняних та зарубіжних фахівців різних напрямків. Так, варто виділити розробки Г. Ф. Ассонова, В. Г. Афанасьєва, Н. Вінера, В. Г. Когана, З. В. Партико, О. В. Пархоменко, Л. В. Піддубної, В. В. Різуна, А. В. Соколова, Ю. Н. Столярова, В. П. Таловова, К. Шеннона та інших. Методологічну основу дослідження складають як загальні, так і спеціально наукові методи пізнання. У ході визначення змісту соціальної інформації широкого застосування набули діалектичний та системний підходи, аналіз та синтез. Для характеристики сутності, значення, структури, соціальної інформації використовувався структурно-функціональний, історико-генетичний та порівняльний методи наукового дослідження, а також системний підхід. Мета та завдання дослідження зумовили логіку викладу та структуру курсової роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, які поділені на підпункти, висновків та списку використаних джерел, який налічує 33 найменування. Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок.

Выводы: Отже, проведене дослідження особливостей соціальної інформації та її класифікації дає підстави для наступних висновків. Поняття «інформація» утвердилося у науковому та буденному обігу зовсім нещодавно, однак сьогодні використовується всюди. До середини XX ст. під ним розуміли відомості, які передавалися усно чи письмово людьми за допомогою умовних знаків і сигналів. Починаючи з середини XX ст., поняття «інформація» зазнало революційних змін, значення якого було переглянуто у всіх видах людської діяльності. Так, інформація стала включати в себе не лише обмін відомостями між людьми, а й між людиною та машиною, машиною та машиною, обмін сигналами в тваринному та рослинному світі, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму. Сьогодні ж дефініцію «інформація» пов’язують із терміном «матерія», визначаючи її як організоване за певними правилами просторове розміщення матерії. І це далеко не єдина концепція визначення змісту інформації. Науковці виділяють від трьох до шести підходів до розгляду сутності даного феномену. Складний та багатоаспектний характер інформації обумовлює відсутність єдиного підходу до її класифікації. Так, за різними ознаками виділяють інформацію соціальну, біологічну та машинну; документовану та недокументовану; відкриту та обмеженого доступу; масову, групову та індивідуальну; внутрішню та зовнішню; письмову, усну, у вигляді зображення, звукового або відеозапису, об’ємно-просторової форми тощо. Насправді, це лишень незначний перелік видів інформації, що ще раз підтверджує бурхливий розвиток теорії інформації, її всеохопний характер. Варто також визнати, що універсальної класифікації інформації на сьогодні не має, більшість із підходів компілюють, перетинаються між собою, досить часто за однакових критеріїв виділяються різні види інформації. Потужним інструментом соціального прогресу сьогодні виступає соціальна інформація, яка являє собою інформацію взаємодій, що циркулює в громадських системах, в соціальному управлінні. Вона забезпечує знаходження, зберігання, передачу інформації від покоління до покоління або між індивідами одного покоління, програмує поведінку індивідів тощо. Аналіз підходів до трактування соціальної інформації вітчизняних та зарубіжних науковців дозволив зробити висновок, що увага вчених більшою мірою акцентується на первинній його складовій – «соціо» і на пріоритетності законів «соціо» в системі «Всесвіт – інформація – людина – суспільство», що певною мірою зміщує акценти у розумінні первинності природи за діалектикою її розвитку і є за науковою сутністю дещо методологічно некоректним. Соціальна інформація, що циркулює в соціальному середовищі, стосується насамперед людини, соціальних груп і суспільства в цілому; суспільних взаємодій і стосунків, суспільних відносин і взаємодій між людьми, їхніх потреб та інтересів, моральних норм, ціннісних орієнтацій і передається комунікативно в процесі людської діяльності, в управлінні соціальними інституціями, процесами, явищами. Соціальна інформація циркулює в соціальному середовищі, яке можна розглядати і як інформаційне, через яке будь-яка людина може отримати соціальну інформацію та її фрагменти. Збільшуючись у кількісному та якісному виразі, на сучасному етапі зростає видовий склад соціальної інформації. Насправді, проблема класифікації соціальної інформації досить складна, так як будь-яка класифікація завжди відносна. У різних областях знань і сферах діяльності існують свої підходи до її систематизації та впорядкування. Її можна групувати, використовуючи різні ознаки. Так, В. Г. Афанасьєвим запропоновано класифікувати соціальну інформацію на основі її співвідношення з часом на інформацію про минуле, про сьогодення та майбутнє. Крім того, соціальна інформація поділяється на фіксовану та нефіксовану; вихідну, проміжну та кінцеву; універсальну, пооб’єктну та функціональну; академічну, евристичну, освітню, придбану в процесі навчання, робочу, спеціальну і тому подібне. Однак, на нашу думку, найбільш комплексною варто визнати класифікацію соціальної інформації за критерієм її призначення, відповідно до якої виділяють масову та спеціальну соціальну інформацію. Якщо масова у свою чергу поділяється на публіцистичну, естетичну та побутову, то спеціальна пов’язана із діяльністю цільових соціальних груп і включає достатньо вагомий перелік типів, зокрема, військову, метеорологічну, наукову, політичну, управлінську тощо. Насамкінець варто відзначити, що розглянуті в роботі підходи до класифікації соціальної інформації не претендують на універсальність. Але, на нашу думку, не варто виділяти однієї класифікації, адже соціальна інформація є напрочуд складним феноменом, а різноманіття підходів до її поділу ще раз підтверджує дане твердження.

Литература: 1. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII (редакція від 21.05.2015, підстава 317-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650. 2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356. 3. Ассонов Г. Ф. Информация в современном мире / Г. Ф. Ассонов, Т. А. Желтан. – К. : УкрНИИНТИ, 1991. – 40 с. 4. Афанасьев В. Г Социальная информация / В. Г. Афанасьев. – М. : Наука, 1994. – 200 с. 5. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Д. Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996. – С. 194–251. 6. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине / Н. Винер ; пер. с англ. И. В. Соловьева и Г. Н. Поварова ; под ред. Г. Н. Поварова. – 2-е издание. – М. : Наука; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. – 344 с. 7. Грабельников А. А. Организация информационного производства на телевидении : учебно-методический комплекс / А. А. Грабельников, И. И. Волкова, Н. С. Гегелова. – М. : РУДН, 2008. – 250 с. 8. Ємельянов С. Л. Генезис поняття «інформація» у законодавстві України в контексті проблеми її захисту / С. Л. Ємельянов // Право і Безпека. – 2012. – № 2. – С. 29–33. 9. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання): Монографія / Р. А. Калюжний, О. Д. Крупчан, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. Я. Швець, B. C. Цимбалюк ; за заг. ред. М. Я. Швеця, О. Д. Крупчана. − К. : НДЦ правової інформатики АПрНУ, 2002. – 191 с. 10. Информатика для юристов и экономистов / С. В. Симонович и др. – СПб. : Питер, 2001. – 688 с. 11. Калініна Л. М. Засади соціально-педагогічної інформації / Л. М.Калініна // Освіта і упр. – 1999 (2001). – Т. 3. – № 4. – С. 19–27. 12. Коган В. З. Теория информационного взаимодействия: Философско-социологические очерки / В. З. Коган. – Новосибирск, 1991. – 200 с. 13. Колтачихіна О. Ю. Становлення поняття «інформація» в кібернетиці та теорії інформації (середина ХХ ст.) / О. Ю. Колтачихіна / Питання історії науки і техніки. – 2012. – № 1. – С. 2–7. 14. Копійка-Коваленко С. Спроба потрактування феномену «соціальне»: інтергалузева проекція / С. Копійка-Коваленко // Теле- та радіожурналістика. – 2010. – Вип. 9. – Ч. 2. – C. 91–98. 15. Кохановська О. В. Інформація як об’єкт правовідносин / О. В. Кохановська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63. – С. 73–76. 16. Левицкий Ю. А. Інтеграція утворення науки й виробництва в інформаційному суспільстві / Ю. А. Левицкий ; ред. В. В. Гаків. – Новосибірськ : Наука, 2002. – 163 с. 17. Майстренко О. В. Соціальна інформація, як знання про стан соціальної системи Електронний ресурс / О. В. Майстренко // Сучасні проблеми управління підприємствами: теорія та практика : мат. Міжнар. наук.-практ. конф., 15-16 листопада 2010 р. – Х. : ХНЕУ, 2010. – Режим доступу : http://www.repository.hneu.edu.ua/jspui/handle/123456789/7648. 18. Манойло А. В. Государственная информационная политика в особых условиях : монография / А. В. Манойло. – М. : МИФИ, 2003. – 388 с. 19. Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації : навч. посіб. / З. В. Партико. – Львів : Афіша, 2008. – 290 c. 20. Пархоменко О. В. Соціальна інформація як чинник інноваційного розвитку / О. В. Пархоменко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності : збірник наукових праць ПДТУ. – 2010. – Т. 1. – С. 16–20. 21. Пархоменко О. В. Теоретичні основи системи «інформація – знання» : посібник / О. В. Пархоменко. – К. : Держ. ін-т інтелектуал, власності, 2008. – 172 с. 22. Піддубна Л. В. Соціальна інформація в комунікаційному просторі сучасного суспільства / Л. В. Піддубна // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – Харків : Право, 2012. – Вип. 1 (11). – С. 114 – 121 23. Пушкин В. Г. Системное мышление и управление: (Тектология А. Богданова и кибернетика Н. Винера) / В. Г. Пушкин, А. Д. Урсул. – М. : Луч, 1994. – 185 с. 24. Різун В. В. Теорія масової комунікації : підручник / В. В. Різун. – Київ : Просвіта, 2008. – 260 с. 25. Российская социологическая энциклопедия / сост. С. А. Айвазян, Н. А. Аладжалова, И. О. Александров и др. ; ред.-сост. А. В. Кабыща, общ. ред. Г. В. Осипов ; РАН, Институт социально-политических исследований. – М. : Норма, Инфра-М, 1998. – 672 с. 26. Селезньова О. М. Класифікація інформації: порівняння нормативного та наукових підходів / О. М. Селезньова // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – № 1. – С. 195–197. 27. Соколов А. В. Введение в теорию социальной коммуникации : учебное пособие / А. В. Соколов. – СПб. : СПбГУП, 1996. – 320 с. 28. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб, пособие / А. В. Соколов. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. – 461 с. 29. Столяров Ю. Н. Сущность информации / Ю. Н. Столяров ; Отделение «Библиотековедение» Междунар. акад. информатизации ; Гос. публ. науч.-техн. б-ка России. – М., 2000. – 120 с. 30. Таловов В. П. О читательской психологии и теоретических основах ее изучения: (опыт анализа материалов отечественной литературы) / В. П. Таловов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1973. – 77 с. 31. Харенко О. В. Друкована масова інформація як вид інформації: правовий аспект / О. В. Харенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2014. – № 4. – С. 162–170. 32. Харенко О. В. Поняття «інформація» в юридичній науці та законодавстві України / О. В. Харенко // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 3. – С. 119–124. 33. Чанышев О. Г. Введение в искусственный интеллект : курс лекций. Часть 1. От психофизиологической проблемы до экспертных систем. Лекция 4. Информация, данные, знания. – Омск, 2008. – 8 с. 34. Shannon C. E. Collected Papers, edited by N. J. A. Sloane and A. D. Wyner. – New York : IEEE Press, 1993. – 924 p.