Есе за кінострічкою релігійної тематики «Ной» (2014)

Вступление:Сьогодні розвиток науки та техніки набув небаченого розмаху. Людина стає раціоналістичною, цинічною. Не існує жодного аксіоматичного твердження, яке б вона не змогла піддати сумніву, не має сьогодні такого ідеалу, основи якого людство не намагалося б розвіяти. Нігілізм та зневіра стали цінностями сучасного технократичного суспільства. Крім того, воно стало бездуховним, замкнутим, злісним, перестало відчувати та піддаватися емоціям. З цих причин сучасне суспільство і називають суспільством масового споживання у широкому розумінні даного вислову. Але десь же має бути той духовний острів любові та добра? Десь же є те джерело животворної води, яка здатна зцілити збіднілі та виснажені душі? Так, саме мистецтво, і, насамперед, кінематографічне, на мою думку, має взяти на себе таку роль. Тому не дивно, що за останні десятиліття світовий кінематограф збагатився стрічками релігійного характеру, які привертають увагу глядачів до життєвих пріоритетів, наповнюючи кінозали добром та співчуттям, любов’ю та переживанням, теплом та вірою. Так, достатньо згадати «Повстання світу», «Голгофа», «Священна Гора», «Страсті Христові», «Син Божий», «Продовження Біблії» та багато інших. У 2014 році світ побачив довгоочікуваний художній фільм «Ной» Даррена Аронофскі, свою думку з приводу якого я хотіла б викласти у даній роботі.  

Выводы:  «Ной» – це фільм не тільки про добро і милосердя, а й про право вибору. У кожного є право вибирати, і кожен сам для себе вирішує, що правильно особисто для нього. Тому все в наших руках – які б рішення ми не приймали. Але варто пам’ятати, що залишаючись сам на сам із своїми проблемами і шукаючи шляхи їх вирішення, не варто забувати про одвічні людські цінності добра, любові, милосердя, співчуття, каяття, підтримки, турботи, совісті…