Поняття "логічна помилка". Види логічних помилок.

Содержание:Вступ 3 1. Поняття «логічна помилка» 4 2. Логічні помилки в доказах за Арістотелем 5 3. Види та приклади логічних помилок 7 4. Основні відомості про софізми та паралогізми 12 Висновки 15 Список використаних джерел 17  

Вступление: Термін «логіка» походить від грецького слова «логос», яке має близько двадцяти значень: слово, думка, поняття, розум, закон та ін. Мислення людини відбувається не хаотично, а підлягає певним логічним законам. Під законом логіки розуміють внутрішній, необхідний, суттєвий зв’язок між думками. Багато великих філософів, видатних діячів науки і культури − М. В. Ломоносов, М. Г. Чернишевський, К. А. Тімірязєв і К. Д. Ушинський − надавали великого значення вивченню логіки, знанню її законів. Розвивати здатність до логічного мислення К. А. Тімірязєв розглядав, як неодмінний обов’язок кожного громадянина. Наука логіка навчає, як правильно будувати умовиводи, доведення, прищеплює вміння правильно оперувати поняттями й судженнями, застерігає від можливих логічних помилок. Незнання законів та правил логіки, невміння користуватися ними в процесі правового дослідження нерідко призводять до різноманітних логічних помилок, котрі в професійній діяльності юриста одночасно виявляються юридичними помилками, тому тема роботи є досить актуальною в наш час. Метою роботи є розкрити поняття «логічна помилка» та розглянути види логічних помилок. Логіка − це наука про абстрактні об’єкти: закони мислення, поняття, судження, умовиводи, а також про універсальні відношення між ними і позамовною дійсністю. Людина схильна до помилок. Різних помилок. Серед них досить поширеними є логічні помилки.  

Выводы: Логіка потрібна скрізь, де постає потреба приводити в певний порядок розрізнені емпіричні факти і знання, систематизувати їх і визначити точну суть поняття. Особливо важливе значення вона має: ? для наукової діяльності, розвитку творчого мислення; ? у галузі філософії, бо в ній більше, ніж в інших галузях знань, займаються побудовою абстрактно-логічних конструкцій, понять гранично загального характеру; ? у наукових суперечках, дискусіях, в умінні вести полеміку; ? в юриспруденції, практиці судової діяльності (обвинувачення, захист тощо); ? в конкретних економічних науках, коли потрібно здійснити необхідний формалізований аналіз економічної інформації; ? для точного вираження думок в усній та письмовій мові; ? у парламентській, політичній діяльності. Мислити логічно − це значить мислити точно і послідовно, не допускати протиріч у своїх міркуваннях і вміти розкривати логічні помилки. Першим вченим логічних помилок є Арістотель. Його робота «Про софістичні спростування» присвячена аналітичному розбору можливих помилок, що допускаються софістами в міркуванні, в доказі. В ході написання роботи, ми дізналися, що логічні помилки − це такі помилки, які пов’язані з порушенням логічної правильності міркувань та вони бувають: ненавмисні навмисні. Перші з них виникають через порушення неусвідомлюваного правил логіки і називаються паралогізмами. В перекладі з давньогрецького паралогізм означає не правильне міркування, яке з’являється внаслідок порушення виведення, хоча в даний час до паралогізмів відносять також помилки, пов’язані з порушенням правил, які стосуються тези й аргументів доказу. Софізми, як вже зазначалося раніше, являють собою навмисні, свідомо вчинені помилки, розраховані на те, щоб ввести противника в оману, видати неправду за істину і тим самим домогтися перемоги в суперечці. Розбір софізмів, перш за все, розвиває логічне мислення, тобто прищеплює навички правильного мислення. Деякі вчені виділяють такий вид логічних помилок, як парадокс − певною мірою вмотивоване судження, що суперечить здоровому глузду. В широкому значенні − неочевидне висловлювання, істинність якого встановлюється досить важко, в цьому розумінні парадоксальними прийнято називати будь-які несподівані висловлювання, особливо якщо несподіваність їх смислу виражена в дотепній формі. Отже, можна зробити висновок, що логіка вивчає правильне мислення людини. Мета викладення логіки − формування логічної культури. Вміння критично мислити, активно застосовувати логічні знання в практиці, уникати логічних помилок, спростовувати хибні думки сприяє прогресу в усіх сферах життя.

Литература: 1. Ахманов А. С. Логическое учение Аристотеля / А. С. Ахманов // Учёные записки Московского областного педагогического института. − 1954. − Т.24. − Вып. 2. 2. Арутюнов В. Х. Логікам: навч. посібник для економістів / В. Х. Арутюнов, Д. П. Кирик, В. М. Мішин. − Вид. 2-ге, допов. і перероб. − К. : КНЕУ, 2000. − 144 с. 3. Бирюков Б. В. Логические ошибки / Б. В. Бирюков, В. Л. Васюков. // Новая философская энциклопедия, Т. II. − М., 2001. − С. 438−439. 4. Богдановський І. В. Логіка : опорний конспект лекцій / І. В. Богдановський, О. Г. Льовкіна. − К. : МАУП, 2004. − 168 с. 5. Бандурка О. М. Курс логіки : підручник / О. М. Бандурка, О. В. Тягло. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 160 с. 6. Брюшикин В. Н. Логика : учебник для вузов / В. Н. Брюшикин. – Москва : Гардарики, 2001. − 334 с. 7. Войшвилло Е. К. Логика / Е. К. Войшвилло, М. Г. Дегтярев. – Москва : Владос, 2001 – 528 с. − 363 8. Ивин А. А. Логика : учеб. пособие для студентов ВУЗов. − М. : ОНИКС, Мир и Образование, 2008. − 336 с. с. 135 9. Конверський А. Є. Логіка (традиційна та сучасна) : підручник для студентів вищих навчальних закладів / А. Є. Конверський. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 536 с. 10. Кириллов В. И., Старченко А. А. К43 Логика: учебник для юридических вузов / под ред. проф. В. И. Кириллова. − Изд. 6-е, перераб. и доп. − М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. − 240 с.Кирилов с. 14-15 11. Маковельский А. О. История логики / А. О. Маковельский. − М. : Кучково поле, 2004. − 323 с. 150-153. 12. Тофтул М. Г. Логіка : посіб. для студ. вузів / М. Г. Тофтул. − К. : Академія, 1999. − 336 c.– С. 131 – 179 13. Шахов Б. Е. Логика / Б. Е. Шахов // Журнал «Самиздат» 09/04/2011. 14. Чернышев Б. С. Софисты / Б. С. Чернышев. − Изд.3. – М. : КомКнига, 2010. − 176 с.