Дивідентна політика підприємства

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЕВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ 5 1.1 Поняття дивідендів, їх види та джерела виплат 5 1.2 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики 13 1.3 Типи дивідендної політики та фактори що її визначають 18 РОЗДІЛ 2. НАРАХУВАННЯ ТА ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 22 2.1 Методи нарахування дивідендів різними типами підприємств 22 2.2 Джерела та форми виплати дивідендів 28 2.3 Оподаткування дивідендів 31 РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ НА РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 38 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46  

Вступление: Сучасні фінансові потрясіння змусили звернути увагу на проблеми корпоративного управління. Рівень якості корпоративного управління впливає на прийняття рішень про можливість капіталовкладень в компанію, є характеристикою її капіталізації. Важливим елементом корпоративного управління виступає дивідендна політика, спрямована на оптимізацію пропорцій між споживчим і капиталізованим прибутком з метою максимізації ринкової вартості компанії. З огляду на те, що дивідендна політика впливає на багато аспектів управління фінансами корпорації, таких як рух грошових та фінансових засобів, ліквідність, структура капіталу, ціна акцій та ціна компанії в країнах з розвиненою ринковою економікою, її розробці надається значна увага. Головним вибором дивідендної політики є реінвестування коштів в акціонерне товариство, або виплата дивідендів. Існують теоретичний та практичний аспекти вивчення дивідендної політики та її впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Формування ефективної дивідендної політики акціонерних товариств передбачає визначення такого розміру дивідендних виплат, який при задоволенні прав акціонерів на частину прибутку акціонерного товариства забезпечить наявність достатнього обсягу інвестиційних ресурсів як внутрішніх, так і зовнішніх, не порушить фінансового стану підприємства та сприятиме ефективній взаємодії учасників корпоративних відносин. Вирішуючи питання пропорційності між виплатами акціонерам та реінвестуванням чистого прибутку, дивідендна політика впливає на формування та використання фінансових ресурсів, темпи виробничого та фінансового розвитку підприємства, на вартість капіталу, на фінансову стійкість і ринкову вартість підприємства (впливаючи на ціну акцій). Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування дивідендної політики та практичний аналіз її проведення на підприємстві. Для досягнення мети роботи були поставлені наступні завдання: • розглянути поняття дивідендів, їх види та джерела виплат; • дослідити зміст, значення та основні завдання дивідендної політики; • проаналізувати типи дивідендної політики та фактори що її визначають; • розглянути методи нарахування дивідендів різними типами підприємств; • розглянути джерела та форми виплати дивідендів; • дослідити питання оподаткування дивідендів; • проаналізувати вплив дивідендної політики на результати господарської діяльності підприємства. Об’єктом дослідження є дивідендна політика підприємства. Предметом дослідження є процес формування дивідендної політики підприємства. Для досягнення мети та вирішення основних задач курсовоїї роботи застосовані різноманітні методи дослідження. До основних загальнонаукових методів дослідження, які використані автором, відносяться: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу; групування, статистичні, математичні, графічного аналізу; системний і комплексний підходи. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять законодавча база, періодичні та монографічні видання, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій, статистичні матеріали а також ресурси Інтернету.  

Выводы: На основі проведеного в курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки. В економічній літературі сьогодні зустрічаються різні визначення термінів дивідендної політики та дивіденду. Найбільш поширеним і узагальнюючим можна виділити наступне: дивідендна політика являє собою механізм формування та розподілу прибутку між акціонерами. Дивідендна політика може розглядатися як елемент фінансової стратегії, спрямованої на ефективний розподіл прибутку з метою максимізації добробуту акціонерів компанії. Дивіденди являють собою грошовий дохід акціонерів і певною мірою показують, наскільки успішно працює та комерційна організація, в акції якої вони вклали свої кошти. Велика частина компаній основним джерелом фінансування своєї діяльності вважає реінвестований прибуток. І оскільки виплата дивідендів зменшує обсяг реінвестованого прибутку, рішення про розмір і порядок виплати дивідендів є рішенням про обсяги і джерела фінансування діяльності компанії і впливає на розмір залучених зовнішніх джерел капіталу. Сьогодні існують три підходи до формування дивідендної політики – “консервативний”, “помірний” (“компромісний”) і “агресивний”. Кожному з цих підходів відповідає певний тип дивідендної політики. Об’єктом дослідження обрано "ХХХХ" – одне з найбільших формувань "ХХХХ", яке забезпечує близько 20 відсотків потреби торговельної мережі Києва в хлібобулочних і кондитерських виробах. До складу хлібокомбінату входять 3 цехи (хлібний, булочний, кондитерський), які оснащені 16 поточно-механізованими лініями по виготовленню хліба, хлібобулочних, бубликових і к"ХХХХ" коливається у певному інтервалі 0,248-0,25, тобто має постійне значення. Він говорить про відсутність змін на краще у дивідендній політиці. Акціонери отримують постійний дохід, але він повністю залежить від прибутку "ХХХХ". Співвідношення “ціна-дохід” має тенденцію до зниження. Протягом останніх років законодавче регулювання оподаткування дивідендів в Україні активізується. Держава випробувала кілька різних способів та прийомів стягнення коштів, найбільш вдалі з яких узагальнені в нормативно-правових актах, що регулюють основи оподаткування. Імперативність в оподаткуванні відображається в діючій податковій політиці, основна мета якої зводиться, по-перше, до формування дохідної частини державного бюджету і, по-друге, до стимулювання розвитку економічного потенціалу країни. При цьому ефективна система оподаткування дивідендів повинна розумно сполучати фіскальну, регулюючу і контрольну функції. Дивіденди нараховуються емітентом корпоративних прав і виплачуються власнику таких корпоративних прав, виходячи з чистого прибутку, розрахованого за даними бухгалтерського обліку, неза-лежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами податкового обліку. Авансовий внесок платник податку повинен сплатити незалежно від обраної системи оподаткування. Така сплата стосується і юридичних осіб на спрощеній системі оподаткування, якщо вони вирішать виплачувати дивіденди своїм засновникам. Причому платник єдиного податку не має права зменшити свої зобов’язання щодо сплати єдиного податку звітного періоду на суму такого попередньо сплаченого авансового внеску. З метою покращення дивідендної політики "ХХХХ" запропоновано використати політику постійного зростання розміру дивідендів. Для "ХХХХ"  застосування цієї політики забезпечить високу ринкову вартість акцій і формування позитивного його іміджу у потенційних інвесторів при додаткових емісіях. Розрахунок ефективності впровадження нової дивідендної політики при відсотку збільшення дивідендів – 5% показав що вона забезпечить зростання коефіцієнтів дивідендних виплат та співвідношення “ціна-дохід”.

Литература:1. Податковий кодекс України від 02.02.2014 р. Електронний ресурс / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 2. Про акціонерні товариства : Закон України від 17.09.2008 р. № 514–VI Текст // ВВР. — 2008. — № 50–51. — ст 384. 3. Про господарські товариства : Закон України від 19.09.1991 р. № 1576–XII Текст // ВВР. — 1991. — № 49. — ст.. 682. 4. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств : навч. посібник / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. – 3-тє вид., виправл. і доп. – К. : Знання-Прес, 2009. – 299 с. 5. Алексеева Л.В., Березинец И.В., Ильина Ю.Б. Влияние структуры собственности на дивидендную политику российских компаний // Вестник СПбГУ. Сер. Менеджмент. 2011.b № 4 6. Аналіз практики дивідендних виплат Електронних ресурс / Н. В. Харченко // Вісник Полтавської державної аграрної академії, 2012. – №1. – С. 148-153. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.uaportal/chem_chem_biol/VPDAA/2012 7. Білоченко А. М. Удосконалення формування та реалізації дивідендної політики підприємств з державною часткою в Україні / А. М. Білоченко // Фінанси України. – 2008. – № 5. – С. 96–102. 8. Віннікова В. Сутність та зміст дивідендної політики підприємства / В. Віннікова // Вісник ТНЕУ. – 2011. - №4. – С. 77-83. 9. Винокуров С.С., Гурьянов П.А. Дивидендная политика и интересы крупных акционеров // Финансовая аналитика: проблемы и решения, 2013 № 12 10. Горова К. Дослідження впливу дивідендної політики підприємства на інвестиційну привабливість його акцій / К. Горова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №3. – С. 45-53. 11. Давиденко Н.М. Формування ефективної дивідендної політики акціонерних товариств України / Н.М. Давиденко // Науково-технічний збірник НУБПУ. – 2011. - №10. – С. 268-273. 12. Денис О.Б. Напрямки вдосконалення дивідендної політики вітчизняних акціонерних товариств / О.Б. Денис // Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. - №23.1. – С. 190-194. 13. Дмитрієв І. А. Формування дивідендної політики акціонерних товариств: монографія / І. А. Дмитрієв. – Х. : ХДЕУ, 2010. – 195 с. 14. Каліна І.І. Реалізація ефективної дивідендної політики в сучасних умовах / І.І. Каліна // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. - 2010.–- №27. – С. 44-50. 15. Ковальська К. Чинники формування дивідендної політики акціонерного товариства / К. Ковальська // Економіка. – 2009. – №11. – С. 87-90. 16. Колісник М. Дев’ять видів дивідендної політики / М. Колісник // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №4. – С. 67-72. 17. Короленко М.В. Дивідендна політика акціонерного товариства. \\ Фінанси України, № 2 - 2010. – с. 58-63. 18. Корпоративные финансы: Учебник для вузов // Под ред. М.В. Романовского, А.И.Вострокнутовой.- СПб.: Питер, 2011. 214 с. 19. Лісна І. Дивіденди нерезиденту: облікові лабіринти / І. Лісна // Все про бухгалтерський облік. – 2010. – № 32. – C. 6–45.Поважний О.С. Проблеми використання фінансових інструментів у акціонерних товариствах. – Фінанси України, № 1- 2008. – с. 137-142. 20. Приймак І.І. Дивідендна політика як стратегія підприємства у сфері розподілу прибутку / І.І. Приймак, М.М. Байдала // Фінанси України. – 2011. – №6. – С. 31 – 35. 21. Салига К., Дивідендна політика підприємства як напрям покращення його інвестиційної привабливості / К. Салига, А. Стринадко // Економічний аналіз. – 2011. - №8. – С. 59-62. 22. Сисой Ю.В. Формування дивідендної політики сучасних підприємств: зарубіжний досвід та вітчизняні особливості / Ю.В. Сисой // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект. – 2011. - №7. – С. 368-372. 23. Солошенко Л. Дивіденди: новації – 2010 / Л. Солошенко, О. Уварова // Податки та бухгалтерський облік: Видавничо-консалтингова корпорація Фактор. – 2010. – № 49. – C. 24–30. 24. Тулай О. Прибуток підприємства: теоретико-прагматичні аспекти / О. Тулай, М. Тріпак // Світ фінансів. – 2010. – № 4. – С. 138–149 25. Управління дивідендною політикою АТ Електронний ресурс – Режим доступу : http://www.management.com.ua/finance/fin029.html. – 09.02.2014. – Назва з екрану. 26. Федотова К.О. Теоретичні аспекти формування дивідендної політики акціонерного товариства / К.О. Федотова // Комунальне господарство міст, Науково-технічний збірник. Серія: Економічні науки. – 2008. -№80. – С. 322-330. 27. Чинники формування дивідендної політики акціонерного товариства електронний ресурс : К. Ковальська. – Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2009. №107-108. – С.87-89. – Режим доступу : http://papers.univ.kiev.ua/ekonomika/articles/Characteristic_features_of_dividend_policy_formation_in_joint_stock_corporations_14241.pdf. 28. Хмелевський О. В. Оцінка прибутковості промислових підприємств : монографія / О. В. Хмелевський. – Хмельницький : Поліграфіст, 2011. – 202 с. 29. Офіційний сайт НКЦПФР. Електронний ресурс – Режим доступу: http://nssmc.gov.ua 30. Fama E., French K. The Capital Pricing Model: Theory and Evidence // Journal of Economic Perspectives. – 2004. – Vol. 18. – № 3. – pp. 25-46.