Вступление: Однією із фундаментальних категорій філософської науки є матерія, якою оперують, як правило, для означення об’єктивної реальності, тобто світу речей, властивостей, відносин, станів і процесів, які відображаються людськими відчуттями й існують незалежно від них. Матерія не створюється, не знищується, не вичерпується, матерія вічна і безкінечна якісно і кількісно, має здатність будь-яких форм відображення (відносини об’єкта і суб’єкта, знання), включаючи свідомість. Матерія – загальна субстанція, субстрат будь-яких речей, їх властивостей, відносин і форм руху.
Розвиваючись, змінюючись, рухаючись, матерія невіддільна від простору та часу, які є її основними формами буття. Протягом років погляди науковців щодо сутності та взаємозалежності даних атрибутів матерії змінювалися. Як наслідок, у результаті поєднання елементів матеріалістичних та ідеалістичних поглядів на сутність простору і часу та їх взаємозв’язок з рухомою матерією, в історії філософії виникли два погляди на цю проблему. Вони отримали назву субстанційної та реляційної концепцій простору і часу, які більш детально будуть розглянуті у даній реферативній роботі.
Однак із розвитком науки розширюється концептуальне поле аналізу простору та часу матерії. З’явилося поняття соціального часу та простору, які, на відміну від фізичних, людина творить самостійно. Іншими словами, наука про простір та час не стоїть на місці, поглиблюючись під впливом інших галузей знань.
Отже, метою даного реферату є узагальнення філософських поглядів щодо змісту та залежності простору та часу як основних форм буття матерії.