Вступление: Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасного українського суспільства здійснюється у вкрай складних, суперечливих умовах. У країні вирішується комплекс завдань з реформування економічного, соціального, політичного життя, формуванню інститутів громадянського суспільства, правової демократичної держави. Разом з тим, на темпах і якості проведених в країні реформ продовжують негативно позначатися наслідки вітчизняної та світової системної кризи. Одним з них, безумовно, є високий рівень злочинності, яка за всіма ознаками набуває стійкого характеру і зачіпає всю структуру органів влади, управління і суспільних відносин.
Вирішенню цієї проблеми повинна сприяти реформа системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України, яка вперше проголосила пріоритет соціальної ефективності над традиційними внутрівідомчими кількісними показниками в побудові управлінської вертикалі.
Однак реально вживані заходи з протидії злочинності і після оголошення реформи в низці територіальних органів внутрішніх справ виявляються, як і колись, неадекватними. Продовжують мати місце практики гонитви за кількісними показниками, маніпуляції зі статистикою і звітними даними, укриття злочинів від обліку, необґрунтованих відмов у порушенні кримінальних справ, незаконного призупинення або припинення досудового розслідування.
При цьому як керівництво країни, так і пересічні громадяни усвідомлюють необхідність формування повноцінного інституту поліції, що відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам; реалізації соціально орієнтованих положень і принципів діяльності поліції, закріплених у Законі України «Про Національну поліцію». Однією з важливих проблем в організації діяльності поліції, в цьому сенсі, продовжує залишатися негативна оцінка громадянами соціально-значущих результатів її діяльності.
Аналіз здійснених спроб удосконалення систем оцінок в управлінні органами внутрішніх справ показує, що кожна з них, так чи інакше, являла собою модифікований варіант попередньої, заснованої переважно на кількісних показниках. Істинно глибоке реформування їх роботи об’єктивно орієнтує цей інститут на більш повне виконання соціальних функцій та відображення результатів в системі звітних і контрольованих даних. Труднощі такого повороту пов’язані з тим, що крім інерції превалювання вузьковідомчих інтересів, недостатнім є і рівень теоретико-методологічного обґрунтування нового підходу до оцінки ефективності роботи органів внутрішніх справ і насамперед з позиції соціальних критеріїв.
Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про практичну значимість розробки проблем, пов’язаних з оцінкою соціальної ефективності діяльності органів внутрішніх справ на всіх рівнях їх організації.
Очевидно, що реформування системи МВС не може бути зведене до однієї реорганізації бюрократичних за формою і традиціям організаційних структур. Без якісної зміни всього інституційного внутрішньосистемного середовища, включаючи в першу чергу механізми управління, орієнтовані на нові цінності та принципи взаємовідносин із зовнішнім середовищем, самі по собі структурні перетворення не здатні спричинити відчутних результатів.
Реформування системи МВС має представляти «настройку» основних організаційно-управлінських засобів і методів управління, включаючи оцінку, на досягнення цілей реформування, які у зв’язку зі стратегічним курсом країни на розвиток і зміцнення інститутів правової держави і громадянського суспільства складаються в утвердженні принципово нових орієнтирів функціонування, пов’язаних із соціалізацією діяльності, пріоритетом захисту прав і свобод людини та громадських інтересів, здатністю протистояти різним кримінальним загрозам.
Такі цілі обумовлюють не тільки зростання, але і необхідність перегляду ролі організаційно-управлінських механізмів, покликаних забезпечити відповідні перетворення, їх реальне практичне здійснення.
Велика частина вживаних за останні роки змін в організації системи МВС були підпорядковані швидше вирішенню поточних оперативних завдань і питань, обумовлених ускладненням кримінальної обстановки, розширенням масштабів терористичних проявів, погроз організованої злочинності та корупції. Проте всі, безумовно, необхідні, подібного роду заходи, не здатні досить серйозно вплинути на досягнення цілей реформування МВС. Складнощі на цьому шляху багато в чому обумовлені важко переборним бар’єром системи управління МВС з усіма притаманними йому рисами, відносинами субординації і координації, механізмами керуючого впливу, включаючи прийняті підходи до оцінки їх діяльності, які, діставшись «у спадщину», володіють значною інерційністю.
Мета реформування МВС полягає не в тому, щоб поліпшити показники їх діяльності в цифровому вираженні результатів, а у приведенні спрямованості, змісту і якості цієї діяльності у відповідність з її правоохоронним призначенням. Така мета передбачає вирішення серйозних завдань розвитку, пов’язаних з приведенням МВС та результатів його діяльності в стан, що відповідає вимогам функціонування в демократичній правовій державі.
У ході підготовки дослідження автором було використано праці провідних учених даної галузі знань, зокрема: В. Авер’янова, С. Алексєєва, О. Бандурки,
М. Ануфрієва, Д. Бахраха, В. Бойцової, І. Голосніченка, Є. Додіна, В. Кампо,
С. Ківалова, М. Козюбри, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Копєйчикова, Д. Коренєва,
Ю. Кравченка, В. Кудрявцева, В. Лукашевича, М. Мельника, Г. Меркурова,
П. Михайленка, О. Міненка, В. Пєткова, О. Скакун, Ю. Тихомирова, М. Фролова та інших авторів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реформування МВС в контексті проведення адміністративної реформи.
В якості предмета дослідження виступає реформування МВС в світлі проведення адміністративної реформи.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності реформування органів МВС, виявити стан організації, правового регулювання, закономірності реформування МВС та пропозиції щодо створення ефективної системи органів МВС України.
Завдання дослідження:
? визначити необхідність, своєчасність і мету реформування органів МВС на сучасному етапі;
? встановити характерні проблеми реформування органів МВС в світлі проведення адміністративної реформи в Україні;
? дослідити умови і можливості здійснення реформи МВС на сучасному етапі;
? розглянути конституційні основи реформування системи органів МВС України та формування нових правовідносин з населенням;
? уточнити принципи реформування системи органів внутрішніх справ України;
? визначити напрямки реформування органів внутрішніх справ України за окремими підрозділами МВС;
? обґрунтувати пріоритети реформування органів МВС у контексті євроінтеграційного курсу України;
? встановити перспективи та напрями реформування системи органів внутрішніх справ України;
? визначити шляхи удосконалення концептуального забезпечення реформування органів внутрішніх справ.
Методологічну основу дослідження склали ідеї і положення системного підходу, що дозволили цілісно у взаємозв’язку різних аспектів і факторів розглянути проблеми діяльності органів внутрішніх справ,. До методологічних основ відносяться також використані функціонально-структурний та історичний підходи. Методологічну роль виконують засадничі положення ряду галузей наукового знання: соціології, кримінології, теорій держави і права, соціального та державного управління, в тому числі положення галузевих дисциплін з проблем організації правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ.
У роботі використовувалися як загальнонаукові методи (аналіз і синтез, порівняння та узагальнення), так і приватно-наукові методи (статистичний та порівняльно-правовий аналіз, вивчення документів).
Нормативно-правовою базою дослідження послужили Конституція України, кримінальне та адміністративне законодавство, закони та підзаконні акти, що визначають правовий статус правоохоронних органів і регулюють їх діяльність, відомчі нормативні акти органів внутрішніх справ.
Теоретична і практична значущість дослідження пов’язана передусім з науковою новизною сформульованих теоретичних висновків і положень, які сприяють розширенню і поглибленню сучасних уявлень про проблеми діяльності органів внутрішніх справ, дозволяють змінити ці уявлення і підходи у відповідність із зміненими умовами, новими вимогами і цілями розвитку органів внутрішніх справ.
Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані при розробці пропозицій щодо удосконалення реформування діяльності органів внутрішніх справ, що відповідають сучасним потребам суспільства та організаційно-управлінської практики. На необхідність розробки такої системи оцінки вказує МВС України. Результати дослідження можуть бути також використані в процесі викладання відповідних управлінських дисциплін у навчальних закладах МВС України.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, списку використаних джерел.