Реформування системи органів МВС в світлі проведення адміністративної реформи

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 8 1.1. Необхідність, своєчасність і мета реформування органів МВС на сучасному етапі 8 1.2. Характерні проблеми реформування органів МВС в світлі проведення адміністративної реформи в Україні 21 1.3. Умови і можливості здійснення реформи МВС на сучасному етапі 26 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОУ ЕТАПІ 34 2.1. Конституційні основи реформування системи органів МВС України та формування нових правовідносин з населенням 34 2.2. Принципи реформування системи органів внутрішніх справ України 45 2.3. Напрямки реформування органів внутрішніх справ України за окремими підрозділами 50 РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ В УКРАЇНІ 69 3.1. Пріоритети реформування органів МВС у контексті євроінтеграційного курсу України 69 3.2. Перспективи та напрями реформування системи органів внутрішніх справ України 78 3.3. Шляхи удосконалення концептуального забезпечення реформування органів внутрішніх справ 84 ВИСНОВКИ 90 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 95  

Вступление: Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасного українського суспільства здійснюється у вкрай складних, суперечливих умовах. У країні вирішується комплекс завдань з реформування економічного, соціального, політичного життя, формуванню інститутів громадянського суспільства, правової демократичної держави. Разом з тим, на темпах і якості проведених в країні реформ продовжують негативно позначатися наслідки вітчизняної та світової системної кризи. Одним з них, безумовно, є високий рівень злочинності, яка за всіма ознаками набуває стійкого характеру і зачіпає всю структуру органів влади, управління і суспільних відносин. Вирішенню цієї проблеми повинна сприяти реформа системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України, яка вперше проголосила пріоритет соціальної ефективності над традиційними внутрівідомчими кількісними показниками в побудові управлінської вертикалі. Однак реально вживані заходи з протидії злочинності і після оголошення реформи в низці територіальних органів внутрішніх справ виявляються, як і колись, неадекватними. Продовжують мати місце практики гонитви за кількісними показниками, маніпуляції зі статистикою і звітними даними, укриття злочинів від обліку, необґрунтованих відмов у порушенні кримінальних справ, незаконного призупинення або припинення досудового розслідування. При цьому як керівництво країни, так і пересічні громадяни усвідомлюють необхідність формування повноцінного інституту поліції, що відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам; реалізації соціально орієнтованих положень і принципів діяльності поліції, закріплених у Законі України «Про Національну поліцію». Однією з важливих проблем в організації діяльності поліції, в цьому сенсі, продовжує залишатися негативна оцінка громадянами соціально-значущих результатів її діяльності. Аналіз здійснених спроб удосконалення систем оцінок в управлінні органами внутрішніх справ показує, що кожна з них, так чи інакше, являла собою модифікований варіант попередньої, заснованої переважно на кількісних показниках. Істинно глибоке реформування їх роботи об’єктивно орієнтує цей інститут на більш повне виконання соціальних функцій та відображення результатів в системі звітних і контрольованих даних. Труднощі такого повороту пов’язані з тим, що крім інерції превалювання вузьковідомчих інтересів, недостатнім є і рівень теоретико-методологічного обґрунтування нового підходу до оцінки ефективності роботи органів внутрішніх справ і насамперед з позиції соціальних критеріїв. Все вищевикладене дозволяє зробити висновок про практичну значимість розробки проблем, пов’язаних з оцінкою соціальної ефективності діяльності органів внутрішніх справ на всіх рівнях їх організації. Очевидно, що реформування системи МВС не може бути зведене до однієї реорганізації бюрократичних за формою і традиціям організаційних структур. Без якісної зміни всього інституційного внутрішньосистемного середовища, включаючи в першу чергу механізми управління, орієнтовані на нові цінності та принципи взаємовідносин із зовнішнім середовищем, самі по собі структурні перетворення не здатні спричинити відчутних результатів. Реформування системи МВС має представляти «настройку» основних організаційно-управлінських засобів і методів управління, включаючи оцінку, на досягнення цілей реформування, які у зв’язку зі стратегічним курсом країни на розвиток і зміцнення інститутів правової держави і громадянського суспільства складаються в утвердженні принципово нових орієнтирів функціонування, пов’язаних із соціалізацією діяльності, пріоритетом захисту прав і свобод людини та громадських інтересів, здатністю протистояти різним кримінальним загрозам. Такі цілі обумовлюють не тільки зростання, але і необхідність перегляду ролі організаційно-управлінських механізмів, покликаних забезпечити відповідні перетворення, їх реальне практичне здійснення. Велика частина вживаних за останні роки змін в організації системи МВС були підпорядковані швидше вирішенню поточних оперативних завдань і питань, обумовлених ускладненням кримінальної обстановки, розширенням масштабів терористичних проявів, погроз організованої злочинності та корупції. Проте всі, безумовно, необхідні, подібного роду заходи, не здатні досить серйозно вплинути на досягнення цілей реформування МВС. Складнощі на цьому шляху багато в чому обумовлені важко переборним бар’єром системи управління МВС з усіма притаманними йому рисами, відносинами субординації і координації, механізмами керуючого впливу, включаючи прийняті підходи до оцінки їх діяльності, які, діставшись «у спадщину», володіють значною інерційністю. Мета реформування МВС полягає не в тому, щоб поліпшити показники їх діяльності в цифровому вираженні результатів, а у приведенні спрямованості, змісту і якості цієї діяльності у відповідність з її правоохоронним призначенням. Така мета передбачає вирішення серйозних завдань розвитку, пов’язаних з приведенням МВС та результатів його діяльності в стан, що відповідає вимогам функціонування в демократичній правовій державі. У ході підготовки дослідження автором було використано праці провідних учених даної галузі знань, зокрема: В. Авер’янова, С. Алексєєва, О. Бандурки, М. Ануфрієва, Д. Бахраха, В. Бойцової, І. Голосніченка, Є. Додіна, В. Кампо, С. Ківалова, М. Козюбри, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Копєйчикова, Д. Коренєва, Ю. Кравченка, В. Кудрявцева, В. Лукашевича, М. Мельника, Г. Меркурова, П. Михайленка, О. Міненка, В. Пєткова, О. Скакун, Ю. Тихомирова, М. Фролова та інших авторів. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реформування МВС в контексті проведення адміністративної реформи. В якості предмета дослідження виступає реформування МВС в світлі проведення адміністративної реформи. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності реформування органів МВС, виявити стан організації, правового регулювання, закономірності реформування МВС та пропозиції щодо створення ефективної системи органів МВС України. Завдання дослідження: ? визначити необхідність, своєчасність і мету реформування органів МВС на сучасному етапі; ? встановити характерні проблеми реформування органів МВС в світлі проведення адміністративної реформи в Україні; ? дослідити умови і можливості здійснення реформи МВС на сучасному етапі; ? розглянути конституційні основи реформування системи органів МВС України та формування нових правовідносин з населенням; ? уточнити принципи реформування системи органів внутрішніх справ України; ? визначити напрямки реформування органів внутрішніх справ України за окремими підрозділами МВС; ? обґрунтувати пріоритети реформування органів МВС у контексті євроінтеграційного курсу України; ? встановити перспективи та напрями реформування системи органів внутрішніх справ України; ? визначити шляхи удосконалення концептуального забезпечення реформування органів внутрішніх справ. Методологічну основу дослідження склали ідеї і положення системного підходу, що дозволили цілісно у взаємозв’язку різних аспектів і факторів розглянути проблеми діяльності органів внутрішніх справ,. До методологічних основ відносяться також використані функціонально-структурний та історичний підходи. Методологічну роль виконують засадничі положення ряду галузей наукового знання: соціології, кримінології, теорій держави і права, соціального та державного управління, в тому числі положення галузевих дисциплін з проблем організації правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ. У роботі використовувалися як загальнонаукові методи (аналіз і синтез, порівняння та узагальнення), так і приватно-наукові методи (статистичний та порівняльно-правовий аналіз, вивчення документів). Нормативно-правовою базою дослідження послужили Конституція України, кримінальне та адміністративне законодавство, закони та підзаконні акти, що визначають правовий статус правоохоронних органів і регулюють їх діяльність, відомчі нормативні акти органів внутрішніх справ. Теоретична і практична значущість дослідження пов’язана передусім з науковою новизною сформульованих теоретичних висновків і положень, які сприяють розширенню і поглибленню сучасних уявлень про проблеми діяльності органів внутрішніх справ, дозволяють змінити ці уявлення і підходи у відповідність із зміненими умовами, новими вимогами і цілями розвитку органів внутрішніх справ. Практична цінність дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані при розробці пропозицій щодо удосконалення реформування діяльності органів внутрішніх справ, що відповідають сучасним потребам суспільства та організаційно-управлінської практики. На необхідність розробки такої системи оцінки вказує МВС України. Результати дослідження можуть бути також використані в процесі викладання відповідних управлінських дисциплін у навчальних закладах МВС України. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти підрозділів), висновків, списку використаних джерел.

Выводы: Узагальнюючи викладене, треба наголосити, що потреба в реформуванні системи органів МВС України в цілому була породжена невідповідністю результатів діяльності ОВС України чинному законодавству та вимогам суспільства, істотними протиріччями в їх нормах і цінностях у порівнянні з очікуваним ефектом від діяльності та мети існування як органу виконавчої влади. Саме ж реформування системи органів МВС України так і не набуло запланованих ознак переважно через помилковість вжитих заходів і повну відсутність у реформаторів науково обґрунтованої методології реформи, яка повинна бути розроблена, апробована та запроваджена. Тому й можна констатувати, що: 1. Жодна з істотних проблем системи ОВС, що мала місце на початку реформування, досі остаточно не вирішена. Здебільшого, держава продовжує ігнорувати реальні потреби МВС. Не виконаним виявилось основне призначення реформування системи МВС України – докорінна реорганізація її периферійної ланки. Остаточно не вирішена проблема деполітизації ОВС; населення у повному обсязі досі не довіряє працівникам системи, яка здебільшого не здатна (на їх думку) вирішити їхніх проблем. При цьому, сьогодні реформування системи органів МВС України однозначно є інтегрованим в адміністративно-правову реформу в Україні процесом, має всі її природні наслідкові ознаки та потребує на певну активізацію. Потребують нормативного визначення поняття «орган внутрішніх справ України» та «система органів внутрішніх справ України». 2. Проте важливим досягненням є прийняття за основу побудови ОВС України (і, відповідно, системи Міністерства в цілому) і впровадження континентально-європейської моделі поліцейської організації, що властива романо-германській правовій сім’ї. 3. МВС України побудовано та функціонує за системним принципом, йому властиві усі ознаки системи, і тому справедливим є сприймання МВС України як системи. Системоутворюючою ланкою у системі МВС України пропонується визнати протидію правопорушенням і злочинності. Відтворюючий аспект системних досліджень у правоохоронній галузі вбачається в інтегративній категорії системності. Вільне вживання терміна «правоохоронна система» вимагає додаткового контекстного системно-сутністного сприйняття, тому доцільним є використання поняття «система правоохоронних органів». Термін «правоохоронна система» може вживатись тільки у спеціальних випадках. Характерною особливістю сьогодення є імітація системності реформування системи органів МВС України та системна імітація означеного реформування. Нагальним є пристосування до потреб реформування системи органів МВС України, і взагалі системи правоохоронних органів держави, теорії управлінської діяльності ОВС, спираючись на більш ретельне визначення змісту категорій «структура-елемент-функція-система». 4. Досі не визначеними є прикладні аспекти теоретичних засад стратегічного планування стосовно системи органів МВС України, що потребує свого вирішення. Якісне прогнозно-стратегічне управління розвитком системи МВС України можливе тільки на засадах комплексного підходу з врахуванням загальних знань управлінської галузі. Щодо реформування системи МВС України рекомендуємо звернути увагу на відбір і розробку проектів інноваційних правоохоронних технологій, що мають стратегічне значення для розвитку та діяльності системи МВС України, та інноваційне інвестування яких виходячи з цього здійснюватиметься виключно за рахунок Держбюджету. 5. Доцільною є постановка та розв’язання проблеми з дослідження особливостей процесу управління реформуванням системи МВС України та критеріїв оцінки ефективності такого управління. В Україні досі не визначена пріоритетна ідеологія щодо підходів до реформування правоохоронних органів сектору безпеки держави. 6. Наразі встановлені три концептуально орієнтованих напрямки реформування правоохоронних органів: реформування окремих правоохоронних органів сектору безпеки держави; реформування правоохоронних органів сектору безпеки держави, системно об’єднаних за галузевим (юстиційним) принципом; реформування правоохоронних органів сектору безпеки держави, системно об’єднаних за функціональним (щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави) принципом. Склад правоохоронних органів, що системно об’єднуються за галузевим (юстиційним) і функціональним (щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави) принципами, концептуально ще не визначено. 7. Загальна ідеологія реформування системи органів МВС України повинна прямо випливати з Конституції України, і побудником такого реформування є тільки Український народ. Громадськість найбільш усього зацікавлена в удосконаленні діяльності поліції. Самими проблемними, «рейтинговими» питаннями, що хвилюють населення України, є безкарність шахраїв і злочинців, самооборона громадян та небезпека використання поліцією незаконних методів роботи. Сьогодні доцільною є організація дійсно реального (в межах технічних можливостей) відкритого діалогу між керівництвом МВС України та населенням щодо викриття, обговорення та вирішення існуючих проблем у діяльності органів внутрішніх справ. При цьому не мають права на існування знеособлені відповіді громадянам, що подаються від імені МВС України. Кожне повідомлення, що надходить на адресу Міністерства, має бути фахівцями розглянуте у стислий строк та отримати конкретну реалізацію у вигляді як електронної відповіді адресату, так й окремого доручення щодо виконання, якщо таке потрібно. 8. Досі широко вживане поняття «взаємодія поліції і населення» як спрощене, узагальнююче та невідповідне понятійним нормам рівноправності суб’єктів виникаючих між ними взаємин, прав і обов’язків, має бути удосконалене. Рекомендуємо установлення єдиної, найбільш прийнятної в демократичному суспільстві, форми нормалізації загальногромадських відносин між поліцією і населенням – співробітництва на засадах партнерства. Набутий роками досвід внутрішньовідомчої взаємодії в органах внутрішніх справ не може без належної корекції бути перенесений на відносини поліції та населення. 9. На шляху реформування системи органів МВС України треба кардинально змінити підхід до формування іміджу поліції, в основу якого покласти нові засади відношення поліції до населення та викорінення все ще наявних негативних рис у діяльності поліції. Необхідно переглянути засади партнерства поліції та населення з врахуванням інтересів перш за все населення, які раніше реально не приймалися до уваги. Внести відповідні зміни до чинних нормативно-правових актів. Актуальним є проведення дослідження зі створення більш широкої Концепції соціального партнерства в Україні, складовими якої будуть партнерство системи органів МВС України та інших правоохоронних органів і суспільства. 10. Характерним і негативним у нормотворчій діяльності МВС України з реформування системи органів МВС України є перенесення окремих заходів на більш пізні терміни та їх повтори у наступних Планах основних заходів, а в деяких випадках – й ігнорування плануванням річної нормотворчої діяльності. Конкретні нормотворчі заходи з реформування системи органів МВС України інколи ставляться в однозначну залежність від інших загальнодержавних чи відомчих нормотворчих заходів. 11. Встановлено, що структура МВС України фактично склалася на початку 90-х років. Наступні її зміни здебільшого були викликані кон’юнктурними причинами та тільки в окремих випадках – дійсно потребою боротьби з новими видами злочинів. Рівно, як структурна раціональність центрального апарату МВС України є умовою його результативної діяльності, так і результативна діяльність центрального апарату МВС України впливає на його структурну раціональність. Центральний апарат МВС України потребує належного структурування в чинному Положенні про Міністерство внутрішніх справ України. Утворення ряду підрозділів (Департаментів тощо) та їх назв у центральному апараті МВС України за період, що аналізується, носило здебільшого ситуативний характер. Керівництву МВС України треба звернути увагу на недостатній рівень професіоналізму працівників юридичної служби Міністерства щодо власної нормотворчості. 12. Питання створення та подальшого впровадження місцевої поліції в Україні, навіть незважаючи на її закріплення на законодавчому рівні, виявилося непідготовленим належним чином. Здебільшого, місцева поліція за банальних суб’єктивних обставин стала нікому не потрібним «пасинком», особливих інтересів в існуванні якого всупереч колишнім голосним заявам не відчували а ні органи місцевого самоврядування, а ні МВС України, та заручниками яких вони стали. Безпосередні інтереси місцевих громад в існуванні місцевої поліції не переважили фінансових можливостей органів місцевого самоврядування. А МВС України так і не створило належний відомчий нормативно-правовий «бар’єр» закріплення факту створення та існування місцевої поліції, втративши ті значні преференції, які йому надавались. 13. Потребують на удосконалення загальні питання кадрового заміщення викладацьких посад відомчих ВНЗ молодими викладачами-випускниками і поновлення роботи з виховання курсантів і посилення їх мотивації на отримання якісних знань. Слід зобов’язати МВС України провести роботу з моніторингу зауважень і пропозицій щодо реформування освітянської діяльності системи МВС України. 14. Нещодавно створені на базі колишніх академій нові відомчі університети, щоб дійти реального університетського рівня в системі МВС України, мають дійсно стати багатопрофільними, провідними науково-методичними центрами та істотно розширити освітні напрямки науки, поширювати наукові знання та здійснювати культурно-просвітницьку діяльність, що потребує від них багаторічної напруженої праці та високої кваліфікації професорсько-викладацького складу.

Литература: 1. Фролов М. Ю. Міськрайоргани внутрішніх справ в умовах правової реформи : дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / М. Ю. Фролов ; Національний ун-т внутрішніх справ. − Х., 2001. − 224 с. 2. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник / Т. О. Коломоєць (заг. ред.). – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 559 с. 3. Лошицький М. Реабілітація поліцейського права / М. Лошицький // Право України . – 2002. –№ 7. – С. 95−99. 4. Міхровська М. Державне управління та публічна адміністрація: шлях до демократії / М. Міхровська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – Юридичні науки. – № 88. – С. 90−93. 5. Галушка В. Ю. Методологічні засади випереджального державного управління Електронний ресурс / В. Ю. Галушка. – Режим доступу : http://www.m.nayka.com.ua/?op=1&j=derzhavne-upravlinnya-udoskonalennya-ta-rozvytok&s=ua&z=841 6. Козік М. А. Взаємодія і партнерство органів внутрішніх справ та громадян: крізь призму адміністративних послуг / М. А. Козік // Митна справа. – 2011. − № 4 (76). – Ч. 2. – С. 166−170. 7. Кравчук Л. Актуальні питання теорії і практики проведення в Україні адміністративної реформи / Л. Кравчук // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. − 1999. − № 4. − С. 5−12. 8. Білик В. М. Організаційно-правові засади реалізації поліцейської функції в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. М. Білик. – К., 2008. – 240 с. 9. Вовк О. Концепція національної безпеки України: теоретичний аспект / О. Вовк // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Серія Юридичні науки. – 2011. – № 89. – С. 77−81. 10. Станік С. Законодавче забезпечення адміністративної реформи – важливий напрямок правової політики в Україні / С. Станік // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. − К., 2009. − № 4. − С. 19−26. 11. Медведчук В. В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення / В. В. Медведчук. – К., 2007. – 170 с. 12. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування : навч. посіб. / Є. В. Курінний. – Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 92 c. 13. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: академ. курс: підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін. ; НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юридична думка, 2007. Т. 1 : Загальна частина. – 591 с. 14. Міхровська М. С. Адміністративна реформа в Україні: аналіз, періодизація та перспективи Електронний ресурс / М. С. Міхровська. – Режим доступу : http://applaw.knu.ua/index.php/holovna/item/348-administratyvna-reforma-v-ukrayini-analiz-periodyzatsiya-ta-perspektyvy-mikhrovska-m-s 15. Безпалова О. І. Сутність правоохоронної функції держави / О. І. Безпалова // Наука і правоохорона. – 2011. − № 4. – С. 241−246. 16. Кубко Є. Б. Теоретичні питання організаційного розвитку адміністративних структур / Є. Б. Кубко // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. − К., 1997. − С. 231−234. 17. Голіна В. В.Запобігання злочинності (теорія і практика) : навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с. 18. Прокопенко Ю. В. Деякі аспекти оптимізації діяльності міліції України в умовах формування правової держави Електронний ресурс / Ю. В. Прокопенко. – Режим доступу : http://pravoznavec.com.ua/period/article/35067/%CF 19. Баранник П. Д. Управлінська діяльність у системі органів внутрішніх справ на реґіональному рівні : глосарій / П. Д. Баранник. – Д. : Штаб УМВС України в Дніпропетр. обл., Моноліт, 2007. – 128 с. 20. Ковальська В. В. Місце та роль міліції, як органу виконавчої влади, в системі право- охоронних органів держави / В. В. Ковальська // Форум права. – 2008. − № 3. – С. 224−228. 21. Гаврилюк Т. Становлення відносин між поліцією та населенням у європейських країнах: історичні передумови та сучасні тенденції / Т. Гаврилюк // Вісн. Академії управління МВС. – 2010. − №3(15). – С. 54−62. 22. Волуйко О. М. Еволюція муніципальної міліції в умовах здійснення політико-правових реформ в Україні / О. М. Волуйко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету : Серія «Юриспруденція». – 2014. – № 12, т. 1. – С. 154−157. 23. Діденко Н. Г. Організаційно-правові засади правоохоронної діяльності в ЄС: регіональний аспект / Н. Г. Діденко // Державне будівництво. – 2013. – С. 1−10. 24. Россоха С. В. Концептуальні засади зміни ролі та місця органів внутрішніх справ України Електронний ресурс / С. В. Россоха. – Режим доступу : http://vjhr.sk/archive/2015_3_1/19.pdf 25. Зозуля І. В. Теорія і практика реформування системи МВС України : монографія / І. В. Зозуля. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 480 с. 26. Довгань О. І. Особливості механізму системи управління якістю в діяльності органів внутрішніх справ України / О. І. Довгань // Право і безпека. – 2010. – № 5 (37). – С. 112–116. 27. Концептуальні підходи до реформування Міністерства внутрішніх справ у контексті загальнонаціонального плану реформ Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1782/ 28. Заросило В. О. Централізація та децентралізація в роботі міліції України та поліції зарубіжних країн / В. О. Заросило // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2012. – №3. – С. 76−80. 29. Правоохоронні органи України: стан, напрями і проблеми реформування Журнал «Національна безпека i оборона» Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/project.php?news_id=145 30. Бардук В. С. Шляхи оптимізації правоохоронної діяльності Електронний ресурс / В. С. Бардук. – Режим доступу : http://gisap.eu/ru/remedial-activity. 31. Камінський А. І. Становлення місцевої міліції в умовах реформування органів внутрішніх справ України : дис... канд. наук: 12.00.07 / А. І. Камінський. − К., 2008. − 232 с. 32. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М. Бандурка. – Х., 1998. – 480 c. 33. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР (поточна редакція від 04.04.2016, підстава 888-19) // Відомості Верховної Ради України. − 1997. − № 24. − Ст. 170. 34. Криштанович М. Нормативно-правове регулювання діяльності ОВС у сфері забезпечення національної безпеки України / М. Криштанович // Державне управління та місцеве самоврядування. – ДРІДУ НАДУ. – 2014. – Вип. 1.(20).– С. 165−169. 35. Кравченко Ю. Ф. Кінцевий пункт реформування – Європейська модель МВС / Ю. Ф. Кравченко // Іменем закону. – 2000. – 28 квітня. 36. Зозуля І. В. Базові засади переходу до нової концепції реформування системи органів МВС України / І. В. Зозуля // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 8. – С. 55–63. 37. Проневич О. С. Організаційно-правові засади діяльності поліції (міліції) Німеччини, Польщі та України: порівняльно-правовий аналіз : монографія / О. С. Проневич. – Харків : НікаНова, 2011. – 509 с. 38. Свірін М. О. Реформування системи МВС України: проблеми та перспективи / М. О. Свірін // Актуальні проблеми управління та службово-оперативноїдіяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 26 жовт. 2007 р.) – К. : «МПЛеся», 2008. – С. 40–43. 39. Кампо В. М. Деякі проблеми адміністративної реформи в Україні / В. М. Кампо // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції. − К., 1997. − С. 218−220. 40. Конституційне право України : підручник / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2013. – 544 с. 41. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ю. Ф. Кравченко ; Ун-т внутр. справ. – Х., 1998. – 194 с. 42. Селюков В. С. Від міліції до поліції: правові проблеми, чинники, вектори реформування / В. С. Селюков // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. − 2013. − № 1. − С. 198−206. 43. Козюбра М. І. Права свободи людини і громадянина у новій Конституції України / М. І. Козюбра // Адвокат. – 2006. − № 2. − С. 3−6. 44. Копєйчиков В. Що береже моя міліція? / В. Копєйчиков, О. Троян // Віче. − 1994. − №10. − С. 41−50. 45. Зозуля І. В. Пропозиції з удосконалення реформування системи МВС України / І. В. Зозуля // Форум права. − 2009. − № 2. − С. 161−174. 46. Зозуля І. В. Стан і шляхи реформування системи МВС України: тези до сучасного моменту / І. В. Зозуля // Форум права. − 2012. − № 1. − С. 344−357. 47. Тодика Ю. Реалізувати потенціал основного закону / Ю. Тодика // Віче. – 2011. − №6 (111). – С. 3−12. 48. Петрова І. П. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції України : дис... канд. юр. наук: 12.00.07. / І. П. Петрова ; НАДПСУ – Ірпінь. − 2004. – 214 с. 49. Демиденко В. О. Посилення боротьби з корупцією як засіб покращання забезпечення прав і свобод людини / В. О. Демиденко // Науковий вісник Нац. акад. внутр. справ України. − 2013. − № 2. − С. 206−211. 50. Загальна декларація прав людини : Міжнародний документ від 10.12.1948 (поточна редакція від 10.12.1948) // Офіційний вісник України. – 2008. − № 93. – Ст. 3103. 51. Довбиш В. А. Основи конституційного права України : навчальний посібник / В. А. Довбиш, І. Д. Похило, В. З. Довбиш ; Під заг. редакцією В. А. Довбиша. − В. : ВДТУ, 2001. – С. 57. 52. Грохольський В. Л. Проблеми конституційного принципу верховенства права та практика його реалізації / В. Л. Грохольський // Вісник Одеського університету внутрішніх справ / МВС України. − 1999. − №1. − С. 36−44. 53. Про Національну поліцію : Закон України 02.07.2015 № 580-VIII (поточна редакція від 01.01.2016, підстава 928-19) // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 40-41. − Ст. 379. 54. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. − №30. – Ст. 141. 55. Дубко Ю. В. Реформування МВС України як складової сил охорони правопорядку / Ю. В. Дубко // Південноукраїнський правничий часопис. − 2013. − № 2. − С. 6−7. 56. Юрченко О. М. Актуальні питання реформування МВС України / О. М. Юрченко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). − 2013. − № 1. − С. 103−116. 57. Олейник А. Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности личности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни : автореф. дис... канд. юрид. наук.: 12.00.02 / А. Е. Олейник ; КВШ, − К., 1986. − 24 с. 58. Корнієнко М. В. Окремі аспекти реформи МВС / М. В. Корнієнко // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. − 2015. − № 4. − С. 145−148. 59. Караханов В. Е. Оперативное внутрисистемное управление: вопросы теории : учебн. пособ. / В. Е. Караханов. − М. : Академия МВД СССР, 1980. − 65 с. 60. Банчук О. Шанс на реформу: чи змінить правоохоронну систему законопроект про поліцію / О. Банчук, Б. Малишев // правда. – 2015. – 2 лютого. 61. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности: Методологические проблемы современной науки / Э. Г. Юдин. – М. : Изд-во «Наука», 1978. – 391 с. 62. Хохлов Е. Н. Приоритетные идеи в области управления / Е. Н. Хохлов, Н. А. Бурыгин. – К. : ОНПИ «АЛИБРА»-НМЦПА, 1993. – 102 с. 63. Жминько В. Каким должен быть закон о национальной полиции Электронный ресурс / В. Жминько, Е. Захаров, О. Мартыненко // Зеркало недели. – 2015. − № 23. – Режим доступа : http://gazeta.zn.ua/LAW/kakim-dolzhen-byt-zakon-o-nacionalnoy-policii-_.html 64. Кравченко Ю. Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ю. Ф. Кравченко ; Ун-т внутр. справ. – Х., 1998. – 194 с. 65. Зозуля І. В. Структурна раціональність і організаційна функціональність центрального апарату МВС України в нормотворчій діяльності Міністерства як першооснова реформування системи МВС України / І. В. Зозуля // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 37–55. 66. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с. 67. Карташов В. А. Система систем: Очерки общей теории и методологии / В. А. Карташов. – М. : Прогресс-Академия, 1995. – 325 с. 68. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с. 69. Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України : Положення від 03.09.2012 № 769 (поточна редакція від 08.02.2013, підстава z0037-13, z0038-13, z0039-13) // Офіційний вісник України. – 2012. – № 73. – Ст. 2951. 70. Зозуля І. В. Пошук балансу і врівноваженої координації процесу реформування системи МВС України під час реформування правоохоронних органів держави / І. В. Зозуля // Форум права. – 2005. – № 1. – С. 35–43. 71. Бесчастний В. Актуальні питання реформування МВС України / В. Бесчастний // Віче. − 2011. − № 2. − С. 16−19. 72. Зозуля И. В. Реформирование системы МВД Украины: возможность исправления организационно-правовых ошибок / И. В. Зозуля // Ученые записки Таврического национального универ-ситета им. В. И. Вернадского. – Серия: Юридические науки. – 2010. – Т. 23 (62). − № 1. – С. 190−196. 73. Зозуля І. В. Оптимізація структури МВС України як елемент його реформування / І. В. Зозуля // Форум права. − 2015. − № 1. − С. 115–122. 74. Новостворений Департамент фінансової та економічної безпеки МВС викриватиме оборудки, які спричиняють значні збитки економіці держави Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.npu.gov.ua/uk/publish/ printable_article/378540 75. Негодченко В. О. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / В. О. Негодченко ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 219 с. 76. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / В. М. Плішкін ; за ред. Ю. Ф. Кравченка. – К. : Нац. академія внутр. справ України, 1999. – 702 с. 77. Про затвердження Положення про патрульну службу МВС : Наказ МВС від 02.07.2015 № 796 (чинний, поточна редакція від 02.07.2015) // Офіційний вісник України. – 2015. – № 54. – Ст. 1767. 78. Сергєєв А. В. Місцева міліція : монографія / А. В. Сергєєв ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. О. М. Бандурки. – Харків : Вид-во ХНУВС, 2006. – 176 с. 79. Климович І. С. Організаційно-правові засади діяльності місцевої міліції / І. С. Климович // Наук. вісник НАВСУ. – 2005. – № 6. – С. 51–56. 80. Грищенко М. В. Аналіз правового механізму забезпечення суспільного правопорядку на місцевому рівні / М. В. Грищенко // Наук. вісник Дніпропетровськ. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 2. – С. 230–233. 81. Про утворення місцевої міліції : Указ Президента України від 22.01.2001 р., № 29/2001 (втратив чинність, поточна редакція від 31.10.2008, підстава 916/2008) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 112. 82. Доля Л. М. Становлення місцевої міліції в Україні / Л. М. Доля // Наука і правоохорона. – 2008. – № 1. – С. 116–123. 83. Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 22 січня 2001 року № 29 : Указ Президента України від 10.10.2008 р., № 916/2008 (поточна редакція від 10.10.2008) // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 42. – Ст. 1190. 84. Негодченко О. В. Створення місцевої міліції – перспективний напрям реформування органів внутрішніх справ / О. В. Негодченко // Наук. вісник Юрид. академії Міністерства внутр. справ. – 2003. – № 3. – С. 3–9. 85. Сергєєв А. В. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. В. Сергєєв ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 19 с. 86. Иващенко А. Кого готовит «реформированная» система милицейского образования / А. Иващенко // 2000. – 09.06.2006. 87. Крижанівський А. Ф. Декілька концептуальних питань щодо реформування ОВС в умовах становлення громадянського суспільства в Україні / А. Ф. Крижанівський // Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (м. Одеса, 14-15 жовтня 2014 р.). – Одеса : Одеськ. юрид. ін-т Нац. ун-ту внутр. справ, 2014. – Ч. 1. – С. 41–45. 88. Опришко І. В. Діяльність органів внутрішніх справ у сучасних умовах її реформування / І. В. Опришко // Наук. вісник Нац. академії внутр. справ України. – 2013. – № 5. – С. 129–135. 89. Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ : Наказ МВС України від 15.03.2006 р. − № 263. 90. Крижанівський А. Пора якісних зрушень? / А. Крижанівський // Іменем закону. − 2005. − 11-17 лют. − С. 10−11. 91. Про затвердження Порядку відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС від 15.01.2015 № 29 (поточна редакція від 22.09.2015, підстава z1043-15) // Офіційний вісник України. – 2015. – № 14. – Ст. 369. 92. Венедіктов В. С. Проблеми реформування системи МВС України : монографія / В. С. Венедіктов, І. В. Зозуля. – Ужгород : ВАТ «Патент», 2005. – 216 с. 93. Опришко І. В. Актуальні питання управління органами внутрішніх справ за умов реформування правоохоронної системи України / І. В. Опришко // Наук. вісник Нац. академії внутр. справ України. – 2001. – № 4. – С. 42–47. 94. Венедиктов В. С. Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України : наук.-практ. посібник / В. С. Венедиктов, М. І. Іншин, М. М. Клемпарський та ін. ; За заг. ред. В. С. Венедиктова. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 212 с. 95. Юнін О. С. Окремі аспекти реформування ОВС України / О. С. Юнін // Форум права. − 2015. − № 1. − С. 382–387. 96. Сервецький І. В. Щодо реформування структури ОВС / І. В. Сервецький, О. В. Сапрун // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). − 2013. − № 1. − С. 242−248. 97. Венедиктов В. С. Професіоналізм працівника на терезах реформування системи МВС України / В. С. Венедиктов, І. В. Зозуля // Право і безпека. – 2013. – Т. 2, №.4. – С. 8–17. 98. Шакун В. Коли фінансування міліції набуває кримінологічних ознак / В. Шакун // Голос України. – 18.09.2013. – № 175. 99. Єгорова Е. М. Соціально-психологічні аспекти реформування системи органів внутрішніх справ України / Е. М. Єгорова // Вісник Ун-ту внутр. справ. – 2009. – Вип. 8. – С. 48–51. 100. Бандурка О. М. Національний університет внутрішніх справ: десять років становлення міліцейського вузу нової генерації / О. М. Бандурка // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 3–11. 101. Іллічов М. О. Загальні функції посадової особи органів внутрішніх справ України / М. О. Іллічов // Вісник Одеськ. ін-ту внутр. справ. – 2014. – № 3. – С. 61–66. 102. Фомін Ю. В. Напрямки реформування органів внутрішніх справ України як складового елементу національної публічної адміністрації / Ю. В. Фомін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. − 2011. − № 4. − С. 59−67. 103. Венедиктов В. С. Правоохоронні технології як об’єкт інноваційної діяльності / В. С. Венедиктов, І. В. Зозуля, С. Г. Перцов // Право і безпека. – 2013. –Т. 2. – № 1. – С. 7–11. 104. Зозуля І. В. Сценарій для міністра Електронний ресурс / І. В. Зозуля. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/LAW/stsenariy_dlya_ministra.html 105. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Рус. яз., 1991. – 917 с. 106. Малько А. В. О некоторых чертах модернизационных процессов в современных условиях / А. В. Малько, А. Ю. Саломатин // Государство и право. – 2004. – № 3. – С. 23–31. 107. Ковальська В. В. Міліція в системі правоохоронних органів держави (адміністративно-правові аспекти) Текст : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. В. Ковальська ; Київ. міжнар. ун-т. − К., 2008. − 422 с. 108. Криштанович М. Ф. Механізм участі громадськості в процесі сучасного реформування органів правопорядку / М. Ф. Криштанович. // Демократичне врядування. − 2015. − Вип. 15. – C. 76−82. 109. Криштанович М. Ф. До питання про завдання і напрями сучасного реформування органів внутрішніх справ України / М. Ф. Криштанович // Ефективність державного управління. − 2015. − Вип. 42. − С. 162–168. 110. Горбач В. Адміністративно-територіальна реформа в Україні має бути реформою публічного адміністрування Електронний ресурс / В. Горбач. – Режим доступу : http://soskin.info/ea/2006/5-6/20060515.html 111. Аминов И. И. Опыт организации и деятельности полиции зарубежных стран как источник административной реформы МВД России / И. И. Аминов // Закон и право. – 2008. – № 2. – С. 116–117. 112. Опришко І. В. Проблеми реформування органів внутрішніх справ України на сучасному етапі та шляхи їх вирішення / І. В. Опришко // Наук. вісник Нац. академії внутр. справ України. – 2002. – № 5. – С. 213–220. 113. Комплексный обзор сектора безопасности Украины планируется завершить до октября 2006 г. – А. Кинах Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.niisp.org/vydanna/panorama/issue.php?s=vpip0&issue=2006_2 114. Коляда П. Які зміни до закону «Про міліцію» вітала б міліція / П. Коляда // Міліція України. – 2000. – № 7. – С. 4–5. 115. Ивнева Е. В. Практика использования права : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. В. Ивнева ; Негосударственное образовательное учреждение «Нижегородская правовая академия (институт)». – Нижний Новгород, 2006. – 27 с. 116. Бандурка О. М. Правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ / О. М. Бандурка // Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України : матеріали симпозіуму професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України (м. Сімферополь, 20-22 травня 2005 р.). – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – С. 3–7. 117. Бєлая Л. В. Ефективність діяльності ОВС України в умовах розбудови демократичної соціально-правової держави / Л. В. Бєлая // Основні напрямки реформування ОВМС в умовах розбудови демократичної держави : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 14-15 жовтня 2014 р.). – Одеса : Вид-во Одеського юрид. ін-ту Нац. ун-ту внутр. справ, 2014. – Ч. 1. – С. 73–75. 118. Іллічов М. О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / М. О. Іллічов ; Нац. академія внутр. справ України. – К., 2002. – 173 с. 119. Горбулін В. Сектор безпеки: стан і напрями реформування Електронний ресурс / В. Горбулін, О. Литвиненко // День. – 22.12.2015. – № 232. – Режим доступу : http://day.kyiv.ua/uk/article/svitovi-diskusiyi/sektor-bezpeki-stan-i-napryami-reformuvannya