Свідомість та самосвідомість

Содержание: Вступ 3 1. Філософське осмислення поняття свідомості 4 2. Самосвідомість як особлива форма свідомості 9 Висновки 14 Список використаних джерел 15  

Вступление: Проблема свідомості завжди привертала пильну увагу філософів, оскільки визначення місця і ролі людини у світі, особливостей її взаємин з навколишньою дійсністю передбачає з’ясування природи людської свідомості. Для філософії ця проблема важлива й тому, що ті чи інші підходи до питання про сутність свідомості, про характер її ставлення до буття зачіпають вихідні світоглядні та методологічні установки будь-якого філософського напряму. Природно, що підходи ці бувають різні, але всі вони по суті завжди мають справу з єдиною проблемою: аналізом свідомості як специфічно людської форми регуляції і управління взаємодією людини з дійсністю. Ця форма характеризується насамперед виділенням людини як своєрідної реальності, як носія особливих способів взаємодії з навколишнім світом, включаючи і управління ним. Зі свідомістю в широкому сенсі слова слід пов’язувати і уявлення про самосвідомість. Самосвідомість – це усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. У формуванні самосвідомості істотну роль відіграють відчуття людиною свого власного тіла, рухів, дій. Людина може стати самою собою лише у взаємодії з іншими людьми, зі світом через свою практичну діяльність, спілкування. Таким чином, свідомість виступає ключовим, вихідним філософським поняттям в ході аналізу всіх форм прояву духовного та душевного життя людини в їх єдності і цілісності, а також способів контролю і регуляції його взаємин з дійсністю, управління цими взаєминами. Враховуючи всю значущість поняття свідомості, актуальність та необхідність дослідження філософського осмислення даної дефініції не викликає сумнівів. Отже, метою даної реферативної роботи є узагальнення філософських поглядів щодо сутності понять «свідомість» та «самосвідомість».

Выводы: Отже, свідомість є досить складним поняттям і не підлягає під одне якесь визначення, оскільки використовується в широкому спектрі напрямків. Свідомість може включати думки, відчуття, сприйняття, настрої, уяву і самосвідомость. У різний час вона може виступати як тип ментального стану, як спосіб сприйняття, як спосіб взаємин з іншими. Свідомість може бути описано як точка зору, як Я, або як те, що Томас Нагель називав існуванням «чогось що є подібністю» буття цього тощо. Багато філософів розглядають свідомість як найважливішу річ у світі. З іншого боку, багато вчених схильні розглядати дане поняття як занадто розпливчасте за значенням для того, щоб його використовувати. Проблема того, чим же є свідомість і які її рамки, і в чому ж сенс існування даного терміну виступає предметом дослідження філософії свідомості, психології, нейробіології, дисциплін, що вивчають проблеми штучного інтелекту. У рамках філософії прийнято вважати, що свідомість – це реальність, яка відіграє величезну роль у житті людини та суспільства загалом; це найвища, притаманна тільки людям і пов’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні й самоконтролі поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності. Однією із особливих форм свідомості є самосвідомість, під якою прийнято розуміти усвідомлення людиною себе як особистості, усвідомлення своєї здатності приймати самостійні рішення і вступати на цій підставі у свідомі відносини з людьми та природою, нести відповідальність за прийняті рішення й дії.

Литература: 1. Губерський Л. В. Людина і світ : підручник / Л. B. Губерський, В. Г. Кремень, А. О. Приятельчук та ін. ; голов, ред. Л.B. Губерський. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2001. – 349 с. 2. Данильян О. Г. Філософія : підручник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. – Х. : Право, 2010. – 312 с. 3. Єрескова Т. В. Генезис феномену самосвідомості в історії філософії / Т. В. Єрескова // Мультиверсум : філософський альманах ; Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. – 2004. – № 42. – С. 61–69. 4. Коробкова Ю. Е. Философия : конспект лекций / Ю. Е. Коробкова. – М. : МИЭМП, 2005. – 118 с. 5. Подольська Є. А. Філософія : підручник / Є. А. Подольська. – К. : Фірма «Інкос», Центр навчальної літератури, 2006. – 704 с. 6. Філософія : навчальний посібник / В. А. Буслинський, П. І. Скрипка, В. Ю. Алексєєв, Л. М. Кусок ; за ред. В. А. Буслинського ; Київськ. славістич. ун-т. – К. : б. и., 2002. – 315 с. 7. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка) : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В. X. Арутюнов, С. В. Бондар, Ю. М. Вільчинський та ін. – К. : КНЕУ, 2008. – 312 с. 8. Философский словарь / сост. И. В. Андрущенко. – К. : А.С.К., 2006. – 1056 с. 9. Шульга Е. Н. Философия сознания: методологические инварианты исследования / Е. Н. Шульга // Философия науки. – 2006. – Вып. 12 : Феномен сознания. – С. 196–214. 10. Юнг К. Г. Аналитическая психология. Тэвистокские лекции / К. Г. Юнг. – М. : Рефл-бук, К. : Ваклер, 1998. – 295 с.