Вступление: Початок XXI століття, дотримуючись законів історичного розвитку, принесли багато змін в суспільне життя нашої країни. Ці зміни обумовлені розвитком економіки, зрушеннями у науці, культурі, техніці. Але окрім досягнень та вдосконалень, нові часи несуть й нові проблеми, що пов’язані з негативним впливом на психіку людини екстремальних умов та збройних конфліктів. Однією з таких проблем, що потребує свого вирішення, є пошук шляхів подолання негативних наслідків надзвичайних ситуацій, техногенних аварій, військових конфліктів та інших стресогенних ситуацій.
Все більше лікарів різних спеціальностей по всій Україні серед своїх пацієнтів зустрічають вимушених переселенців та учасників бойових дій зі східних областей України. Зважаючи на те, що такі події на території України розгортаються вперше за всі роки незалежності, вони є незвичними, нетиповими, такими, що виходять за межі буденності. Це, в свою чергу, накладає значний відбиток на психічне життя українців – як тих, що знаходяться в областях, де триває протистояння, так і в тих, хто веде мирний спосіб життя.
Проблемі психологічного стресу при виконанні військових професійних обов’язків присвячені численні роботи (Н Дяченко, П. Зільберман, А. Злотніков, Л. Кандибович, І. Ліпатов, В. Маріщук, В. Писаренко, В. Плахтієнко, А. Порицький О. Сіротін, С. Сівін, О. Чернікова, А. Чирва та ін.), які показали, що подолання негативних психологічних станів зростає при засвоєнні відповідних умінь, навичок та когнітивно-поведінкових стратегій. Вказані автори зосередились в основному на когнітивних, поведінкових та психофізіологічних аспектах подолання стресового стану та підвищенні емоційної стресостійкості.
Разом з тим недостатньо уваги приділено проблемі посттравматичного стресового стану, який виникає у військовослужбовців, й особливо у мирних людей, вимушено залучених до виконання військових обов’язків у межах мобілізаційного призиву. Ці люди, не готові до виконання безпосередніх військових завдань, та ті, що пройшли «3-х місячне навчання», часто стають жертвами посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Разом з тим, як відзначає Н. Павлик, під впливом таких значних стресогенних факторів існує ризик виникнення патологічних змін в структурі особистості, які є підґрунтям розвитку особистісних дисгармоній.
Відповідно до вищевказаного важливою є реабілітаційна робота з учасниками бойових дій у зоні АТО. Різні аспекти реабілітаційної роботи з військовослужбовцями розглядають такі вітчизняні та зарубіжні дослідники: Г. Акімов, О. Лобастов, Р. Грінкер, Д. Шпігель (психотравмуючі наслідки світових війн), А. Бравєє,В. Гічун, В. Ковтун, О. Коржиков, Ю. Лях (медико-соціальні аспекти реабілітації військовослужбовців); В. Березовець,
С. Захарик, В. Знаков, І. Ліпатов, Т. Пароянц, В. Попов, П. Сідоров,
В. Стасюк (психотравмуючі наслідки локальних воєнних зіткнень) та ін.
Однак реабілітаційна робота має бути побудована індивідуально відповідно до потреб конкретної людини, для забезпечення найбільш точного та адекватного психологічного результату її відновлення та повернення до повноцінного життя.