Цивільні процесуальні правовідносини та процесуальні дії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 5 1.1. Поняття та особливості цивільних процесуальних правовідносин 5 1.2. Склад цивільно-процесуальних правовідносин 9 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ В СТРУКТУРІ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 23 2.1. Поняття та особливості процесуальних дій в структурі цивільного процесу 23 2.2. Класифікація цивільно-процесуальних дій 27 ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34  

Вступление: Актуальність. Концепція цивільних процесуальних відносин багато років привертає до себе пильну увагу вчених-процесуалістів. Причиною тому служить, безсумнівно, високий ступінь складності питань, розглянутих в рамках даної теми, а також той рівень впливу, який теорія цивільних процесуальних правовідносин робить на розвиток науки цивільного судочинства. У процесуальній літературі проблема правовідносин незмінно визнається центральною. Аналіз цивільних процесуальних правовідносин дозволяє скласти картину судочинства по цивільній справі, усвідомити його суть, характерні риси та перспективи вдосконалення. Вивчення зазначеної проблеми вимагає від дослідника вміння абстрагуватися від одиничних актів реалізації процесуальних прав і обов’язків з метою вироблення єдиного для всіх них поняття. Висновки, отримані в ході розробки концепції цивільних процесуальних відносин, можуть і повинні використовуватись при встановленні вимог до процесуальної діяльності учасників правовідносин, при визначенні оптимального співвідношення прав і обов’язків суду та інших суб’єктів при виявленні передумов виникнення цивільних процесуальних відносин, а також кола його можливих учасників, нарешті, при аналізі характеру впливу результатів цивільного судочинства на відповідні матеріально-правові відносини. До теперішнього часу в літературі ґрунтовно досліджено поняття, структура та відмінні риси цивільних процесуальних відносин. Проте всі ці питання досі не мають свого однозначного вирішення і викликають безліч дискусій у правовій науці. Метою дослідження є аналіз сутності цивільно-процесуальних правовідносин, та процесуальних дій, як механізмів їх реалізації, а також формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики. У відповідності до зазначеної мети було поставлено наступні завдання даного дослідження: 1. Визначити дефініцію та сутність цивільно-процесуальних правовідносин. 2. Дати загальну характеристику основних елементів цивільно-процесуальних правовідносин. 3. Дослідити сутність процесуальних дій, як форми участі в процесуальних правовідносинах. 4. Визначити основні види процесуальних дій за базовими критеріями класифікації. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері здійснення цивільного судочинства. Предметом – цивільне процесуальна правовідношення, як вид суспільних відносин, його структура, форми реалізації, а також законодавство України та доктринальні роботи з окресленої проблематики. Методологічну основу роботи склали концептуальні положення діалектико-матеріалістичного методу пізнання, а також приватноправові методи, такі як системний, функціональний, порівняльно-правовий, порівняльно-історичний, формально-логічний, метод комплексного аналізу та ін.

Выводы:Будь-яке правовідношення являє собою суспільне відношення, врегульоване нормами права. Правовідносини – це динамічний стан правового регулювання. Дослідження цивільних процесуальних правовідносин породили у науці безліч дискусій. Цивільні процесуальні правовідносини – це система врегульованих цивільним процесуальним правом відносин, які виникають між судом і іншим учасником цивільного судочинства у зв’язку із здійсненням правосуддя у цивільній справі. Аналіз правової природи цивільних процесуальних правовідносин дозволяє виділити ознаки, які відрізняють їх від інших правовідносин: ? цивільні процесуальні правовідносини виникають завжди між двома суб’єктами цивільного процесуального права; ? обов’язковим суб’єктом будь-якого процесуального правовідношення є суд як орган державної влади, який здійснює правосуддя; ? цивільне процесуальне правовідношення завжди виникає з приводу реалізації процесуального права чи виконання процесуального обов’язку; ? цивільне процесуальне правовідношення існує тільки в правовій формі; ? цивільні процесуальні правовідносини взаємопов’язані і взаємообумовлені, а система правовідносин характеризується рухом цивільного судочинства як механізму судового захисту. Цивільні процесуальні відносини характеризуються наявність обов’язкового суб’єкта – суду. Інших суб’єктів доречно підрозділити на дві групи: 1) особи, які беруть участь у справі і 2) особи, що сприяють здійсненню правосуддя по цивільних справах. Такий поділ знайшов своє відображення у ЦПК України 2004 р. Аналізуючи проблему суб’єктного складу цивільних процесуальних відносин, можна дійти висновку про те, що обов’язковими передумовами вступу особи у правовідносини поряд з нормами цивільного процесуального права і юридичними фактами є наявність у суб’єкта цивільного права чи обов’язки, для реалізації яких він має намір брати участь у правовідносинах, а також цивільна процесуальна дієздатність особи. Правоздатність не може вважатися самостійним правовим явищем і передумовою цивільних процесуальних правовідносин. Об’єктом елементарних процесуальних правовідносин слід вважати свідомість і волю учасників правовідносин; об’єктом єдиного складного цивільного процесуального правовідносини – систему матеріально-правових відносин позивача і відповідача (заявника і заінтересованих осіб), розвиток якої було зупинено в зв’язку із зверненням до суду. Процесуальні дії – це дії, що здійснюються суб’єктами цивільних процесуальних відносин у ході реалізації належних їм прав і обов’язків. Можливість або необхідність вчинення таких дій, а також конкретний їх зміст закріплюються нормами цивільного процесуального права та індивідуалізуються в правах і обов’язках сторін. У науці цивільного процесуального права висловлювалася думка про те, що процесуальна діяльність здійснюється тільки вузьким колом суб’єктів: судом, судовим виконавцем і особами, які беруть участь у справі; дії же свідків, експертів, перекладачів до такої не належать. Ми приєднуємося до тих авторів, які вважають суб’єктами процесуальної діяльності всіх учасників цивільного процесу, наділених цивільними процесуальними правами і обов’язками.  

Литература: 1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492/ зі змінами та доповненнями. 2. Васильєв С. В. Цивільний процес : навч. посіб. / С. В. Васильєв. – Х. : Одіссей, 2008. – 480 с. 3. Гражданский процесс : учеб. – 2-е изд, перераб. и доп. / под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. – М. : Проспект, 2000. – 472 с. 4. Гражданский процесс : учеб. – 2-е изд., перераб. и доп. / под ред. М. К. Треушникова. – М. : Издательский Дом «Городец», 2007. – 784 с. 5. Гурвич М. А. Советское гражданское процессуальное право / М. А. Гурвич. – М. : Высшая школа, 1964. – 536 с. 6. Захарова О. С. До питання про цивільну процесуальну форму / О. С. Захарова // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – Число 2. – С. 27–30. 7. Захарова О. С. Суб’єктний склад цивільних процесуальних правовідносин / О. С. Захарова // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – Число 3. – С. 21–26. 8. Курило М. П. Щодо визначення об’єкта правовідносин у різних галузях процесуального права / М. П. Курило // Форум права. – 2013. – № 2. – С. 266–271. 9. Курс гражданского процесса: теоретические начала и основные институты / Т. В. Сахнова. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 696 с. 10. Островська Л. А. Визначення поняття процесуальної дії в контексті компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах / Л. А. Островська // Адвокат. – 2012. – № 4. – С. 23–26. 11. Паскар А. Л. Цивільні процесуальні відносини: структурно-функціональний аналіз : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук / А. Л. Паскар. – К., 2009. – 20 с. 12. Столковський В. І. Цивільна процесуальна правосуб’єктність закладів охорони здоров’я / В. І. Столковський // Університетські наукові записки. – 2008. – № 4. – С. 175–178. 13. Сеник С. Поняття цивільних процесуальних правовідносин / С. Сеник // Вісник Львівського університету. – Серія юридична: зб. наук. праць . – 2009. – Вип. 49 – С. 138–141. 14. Тертишніков В. І. Цивільний процес України (лекції) : навч. посіб. / В. І. Тертишніков. – Харків : Видавець Вапнярчук Н. М., 2006. – 256 с. 15. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / В. І. Тертишніков. – Х. : Ксилон, 2006. – 460 с. 16. Фурса С. Я. Цивільний процесуальний кодекс України : наук. – практ. комент. : у 2 т. / С. Я. Фурса, C. И. Фурса, С. В. Щербак ; за заг. ред С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я. ; КНТ, 2007. – 916 с. 17. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України : академ. курс / М. Й. Штефан. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с. 18. Штефан О. О. Цивільне процесуальне право України : навч. посіб. / О. О. Штефан. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 360 с. 19. Ясинок М. М. Особливості окремого провадження у цивільному процесуальному праві України (теоретико-правовий аспект) Текст : монографія / М. М. Ясинок ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – Суми : СНАУ, 2011. – 380 с. 20. Яценко Н. Г. Цивільна процесуальна правосуб’єктність суду / Н. Г. Яценко // Вісник Академії адвокатури України. – 2013. – Число 1. – С. 51–56.