Сучасні тенденції розвитку логічного знання

Содержание:ВСТУП 3 1. Загальна характеристика сучасної логіки 4 2. Сучасна класична логіка 7 3. Сучасна некласична логіка 11 ВИСНОВКИ 18 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20

Вступление:Логіка – одна з найдавніших галузей наукового знання, є суттєвим загальнокультурним феноменом від початку її виникнення як науки. Роль логіки у сучасному світі науки важлива і багатопланова. Зрозуміло, що з часом змінюється орієнтація логічних досліджень, удосконалюються логічні методи, виникають нові тенденції, які відповідають потребам науково-технічного прогресу. Після падіння античної цивілізації перше, що було відновлено з античної науки – це логіка Аристотеля. Відома негативна позиція християнства до всієї античної науки, але принципове її визнання почалося саме з перших семи глав аристотелівських «Аналітик». В епоху Відродження знову ж першими були відновлені і активно використовувалися відкриті за часів античності логічні методи. З цього починається філософія Р. Декарта та інших мислителів, з цього часу починається вся наука Нового часу. Аристотелю належить заслуга створення логіки як засобу захисту істини і викриття софістики. Саме в цих якостях вона є незамінною ось уже понад два тисячоліття. У період середньовіччя схоласти продовжили розробку проблем логіки. Вони ввели в логіку латинську термінологію. Ф.Бекон дослідив основи індуктивних умовиводів. Дослідження видатного німецького філософа і математика Г.В. Лейбніца поклали початок другого етапу логіки – символічній логіці (середина ХІХ ст.).

Выводы:З другої половини ХІХ ст. розпочинається другий етап у розвитку логіки, який отримав назву «сучасна логіка». Сучасна логіка включає в себе два розділи: класичну логіку та некласичну. Становлення сучасної логіки починається саме з класичної логіки. Основоположником сучасної логіки вважають Готфріда Лейбніця. Хоча і до Лейбніця такі видатні мислителі як Раймонд Луллій, Клавдій, Томас Гоббс, Рене Декарт намагалися удосконалити формалізацію як метод логіки. До попередників сучасної логіки, окрім Лейбніця, можна віднести П.Г.Ламберта, Ж.Д.Жергона, О. де Моргана, Б. Больцано. Основні ідеї нової логіки виклав Дж.Буль («Математичний аналіз логіки», «Дослідження законів мислення»), який назвав свою систему «алгебра логіки». «Алгебра логіки» Дж. Буля отримала подальший розвиток в працях У.С. Джевонса, Е.Шредера, Д.Венна. Значний вплив на формування сучасної логіки справила робота Г.Фреге «Числення понять». Поширенню ідей Г.Фреге в плані розробки сучасної логіки сприяла трьохтомна праця Б.Рассела та А.Уайтхеда «Принципи математики». Вагомі результати при розробці нової логіки були отримані К.Геделем, А.Тарським, Я.Лукасевичем, А. Черчем, П. Новіковим, А. Марковим та іншими вченими ХХ століття. На сьогоднішній день сучасна логіка – це багатогалузева наука, яка знаходиться в стадії інтенсивного розвитку. Класична логіка – це розділ сучасної логіки, що базується на принципі двозначності, відповідно до якого будь-яке висловлювання є або істинним, або хибним. Логіка висловлювань – це перша частина класичної логіки, яка є порівняно простою логічною теорією. Логіка висловлювань включає в себе алгебру (або, як її іноді називають, морфологічну побудову логіки висловлювань) і числення. Некласична логіка – це розділ сучасної логіки, в основі якого лежить опозиція до класичної логіки. Хронологічно некласична логіка виникає в кінці ХІХ ст. – на початку ХХст. Умовно, в процесі становлення некласичної логіки можна виділити три основні напрямки (критика принципу двозначності; нове тлумачення смислу логічних сполучників; перегляд розділів традиційної логіки засобами некласичної логіки та розширення виразних можливостей логіки). Незалежно один від одного і майже одночасно засновниками багатозначної логіки стають Я. Лукасевич та Е. Пост. Нове тлумачення смислу логічних сполучників (а саме матеріально імплікації) приводить до виникнення систем «строгої імплікації» К. Льюїса та «сильної імплікації» В. Аккермана. Л.Брауер звертає увагу на неуніверсальність дії закону виключеного третього, закону подвійного заперечення, закону непрямого доведення. На межі 20-х років ХХ століття зусиллями Я. Лукасевича та К. Льюїса почала розроблятися модальна логіка, яка своїми витоками йде до Арістотеля та логіків середньовіччя. Модальна логіка – це розділ некласичної логіки, де досліджуються логічні відношення між висловлюваннями, в яких дається їх оцінка з тієї чи іншої точки зору. Свої витоки модальна логіка бере в логіці античності та середньовіччя, але систематичні її розробки припадають на початок ХХ ст.

Литература:1. Бочаров В.А. Аристотель і традиційна силогістика. – М., 1984. 2. Кліні С. Математична логіка. – М., 1973. 3. Конверський А.Є. Логіка: традиційна і сучасна. – К.: 2004. – 535с. 4. Лейбниць Г. Вибрані твори. 5. Лукасевич Я. Аристотелівська силогістика з точки зору сучасної формальної логіки. – М., 1959. 6. Хінтікка Я. Логіко-епістемічні дослідження. – М.,1980.