Правове регулювання трудових відносин України та ЄС

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ 7 1.1. Історико-правовий розвиток законодавства про трудові відносини в Україні 7 1.2. Сучасний стан законодавства про трудові відносини в Україні 23 1.3. Правові засади регулювання окремих трудових відносин 29 1.4. Особливості реформування трудового законодавства: перспективи і наслідки прийняття ТК України 35 РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ СФЕРИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В ПРАВІ ЄС 45 2.1. Основні етапи еволюції трудового права ЄС 45 2.2. Закріплення основних трудових прав в законодавстві ЄС 54 2.3. Законодавство ЄС з регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин 70 РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС З ПИТАНЬ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ 84 3.1. Соціальні наслідки Євроінтеграції України 84 3.2. Гармонізація законодавства України зі стандартами ЄС у сфері регулювання праці 93 3.3. Перспективи вдосконалення правового регулювання праці в Україні в рамках співпраці з ЄС 102 ВИСНОВКИ 108 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 116  

Вступление: Актуальність теми дослідження. Інтенсивний розвиток міжнародного права в XX столітті охопив всі сфери міжнародного життя, міжнародно-правового співробітництва. На початок XXI століття розгорнуте регулювання праці на міжнародній арені склалося як на універсальному, так і на регіональному рівні. Важливою особливістю глобалізації норм і стандартів праці є те, що ключова роль у їх формулюванні в міжнародному праві належить міжнародним організаціям. Досягнення права Європейського Союзу, а також проекти майбутніх документів в сфері праці, становлять безсумнівний інтерес для вітчизняної юридичної науки і практики. Це обумовлено, зокрема, можливістю використання корисного досвіду ЄС для вдосконалення вітчизняного трудового законодавства, а також для розвитку вітчизняної правової доктрини. Дослідження правового регулювання праці на рівні Європейського Союзу є важливим для України і в практичному плані, оскільки: 1. По-перше, Європейський Союз є найважливішим стратегічним партнером України на європейському континенті і міжнародній арені в цілому. 2. По-друге, Україна, будучи членом МОП здійснює співробітництво з ним в питаннях регулювання трудових відносин. 3. По-третє, Україна прагне «до поступового досягнення сумісності свого законодавства до законодавства ЄС», гармонізує власне законодавство в сфері охорони праці та норм, що регулюють трудову діяльність. В умовах активізації євроінтеграційних процесів в Україні особливої актуальності набуває питання гармонізації національного законодавства України з законодавством Європейського Союзу. Однією з умов успішної гармонізації, на нашу думку, є дослідження чинного законодавства ЄС з наступним впровадження відповідних норм, стандартів, положень в національне законодавство. Зрозуміло, що певна частина законодавства ЄС набуде чинності для України з підписанням Угоди про асоціацію, умови якої передбачають впровадження відповідних процедур ЄС у відносини з Україною, а це означає, що Україна фактично потрапить в правове поле ЄС. Особливої уваги потребують питання соціально-економічної політики, зокрема щодо гарантій реалізації права на працю, оскільки проблема зайнятості в світі, в тому числі і в ЄС, стоїть дуже гостро. Як відомо, однією з основ ЄС є вільний рух робочої сили, тому принципово важливим завданням в умовах демократичної системи ЄС є гарантування реалізації права на працю, що забезпечує зростання економіки, знімає соціальне напруження та зміцнює політичну систему як в окремих країнах-членах ЄС, так і в усьому ЄС. Ефективне вдосконалення трудового права України неможливе без врахування досвіду та тенденцій розвитку міжнародного права, зокрема європейського права, що відповідає прагненням євроінтеграції України. Питання інтеграції України в Європейський Союз активно розглядаються вітчизняними вченими, що безумовно передбачає гармонізацію українського законодавства з правом Європейського Союзу. Крім того,згідно з положеннями статті 424 Угоди про асоціацію Україна забезпечуватиме поступове наближення до права, стандартів та практики ЄС у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, як зазначено у додатку ХХХІХ до Угоди. Як зазначається в науковій літературі, гармонізація трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу є однією із складових загального процесу приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС шляхом імплементації в установленому порядку в трудове законодавство України певних норм законодавства ЄС. Проблеми гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу досліджували у своїх працях О. Вишняков, В. Муравйов, М. Микієвич, Л. Луць, Ю. Капіца, І. Кравчук, О. Кібенко, Є. Онишко, В. Опришко, Н. Пархоменко, С. Ратушний, І. Яворська та інші вчені. Питанням гармонізації правового регулювання у сфері праці присвятили свої праці Н. Болотіна, М. Дей, М. Грекова, В. Костюк, І. Лаврінчук, М. Смолярова, Ф. Цесарський, Ю. Черткова, Л. Ходос, Н. Хуторян та інші науковці. Звідси представляється необхідним підготувати в рамках вітчизняної науки трудового та європейського права комплексне дослідження правового регулювання праці в Україні та ЄС. Результати такого дослідження з точки зору міжнародного права могли б зіграти значну роль у визначенні міжнародно-правової позиції України у відносинах з Європейським Союзом щодо проблеми захисту трудових прав українських громадян на території держав-членів ЄС. З урахуванням сказаного вище метою роботи є комплексне дослідження регулювання праці Україні та в праві Європейського Союзу на сучасному етапі його розвитку, а також тенденції та перспективи його розвитку. Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких основних завдань: ? охарактеризувати історико-правовий розвиток законодавства про трудові відносини в Україні; ? визначити сучасний стан законодавства про трудові відносини в Україні; ? встановити правові засади регулювання окремих трудових відносин; ? з’ясувати особливості реформування трудового законодавства України; ? розглянути основні етапи еволюції трудового права ЄС; ? дослідити закріплення основних трудових прав в законодавстві ЄС; ? визначити законодавство ЄС з регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин; ? розглянути соціальні наслідки Євроінтеграції України; ? охарактеризувати гармонізацію законодавства України зі стандартами ЄС у сфері регулювання праці; ? визначити перспективи вдосконалення правового регулювання праці в Україні в рамках співпраці з ЄС. Виходячи з поставлених завдань, предметом цього дослідження виступає законодавство, доктрина, судова практика, а також законопроектні роботи України та Європейського Союзу щодо регулювання праці та інших відносин з праці з тим, щоб сформулювати загальні висновки про характер їх регулювання в нормах даної правової системи. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правового регулювання трудових відносин в Україні та ЄС. Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета: формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, метод прогнозування і моделювання, метод системного аналізу, історико-правовий метод. Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження, як аналіз, синтез, дедукція, індукція, абстрагування тощо. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Выводы: 1. Встановлено, що основа трудового законодавства України була сформована ще за радянських часів і досі несе на собі відбиток марксистської ідеології. А у зв’язку з трансформацією трудових відносин після переходу до ринкової економіки виникла необхідність його реформування, в основі якого має лежати нова концепція трудового права. 2. Розглянувши питання щодо особливостей правового регулювання трудових відносин у період незалежності України, необхідно зауважити, що, звісно ж, законодавство в цій сфері не могло не змінитися. У цей період були внесені відповідні зміни до прийнятих за радянських часів нормативних актів, а також з’явилася значна кількість законодавчих актів, які відображають особливості функціонування цього інституту в нових суспільних умовах. Потреба переорієнтації трудового законодавства України у напрямі його адаптації до законодавства Європейського Союзу потребує подальшого реформування сфери регулювання трудових відносин. 3. У проекті ТК України не застосовується термін «індивідуальні трудові відносини», що викликає заперечення і не дозволяє чітко уявити коло суспільних відносин, які регулюватимуться новим Кодексом. Розробники законопроекту фактично здійснили спробу об’єднати дві різні концепції предмету трудового права (за однією концепцією предмет трудового права складають трудові та тісно пов’язані з ними відносини, за другою – індивідуальні та колективні трудові відносини, що пояснюється різними підходами в науці трудового права до розуміння і визначення трудових відносин), яку не можна визнати вдалою. Такий висновок слідує із назви і змісту низки статей проекту ТК України. Зокрема, згідно з частиною першою ст. 19 сторонами трудових відносин визначено працівника та роботодавця. Дана норма не викликає заперечень. Питання виникають щодо змісту частини другої зазначеної статті, в якій закріплені суб’єкти знову ж таки трудових відносин. Одразу звертає на себе увагу те, що у трудових відносинах, про які йдеться у частині першій ст. 19, крім сторін, можуть бути ще суб’єкти, що суперечить теорії індивідуальних трудових правовідносин, адже сторонами індивідуальних трудових відносин є працівник і роботодавець, і жоден із суб’єктів, названих у частині другій ст. 19, не може бути ані їх стороною, ані їх суб’єктом. Насправді суб’єкти, зазначені у частині другій ст. 19, є сторонами колективних, а не індивідуальних трудових відносин, однак дане положення у зазначеній статті чітко не відображено. Структура і зміст проекту ТК України свідчать про те, що регулюванню індивідуальних трудових відносин присвячено більшість книг, за винятком Книги шостої «Колективні трудові відносини», Книги сьомої «Нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства». Книгою третьою проекту ТК України регламентуються умови праці, вона є досить об’ємною і включає 11 глав, норми яких, крім останньої, регулюють різні види індивідуальних трудових відносин. Зазначене регулювання є більш повним і детальним порівняно з КЗпП. Це пояснюється тим, що до проекту ТК України включено норми, які у цей час містяться в різних законах України: «Про відпустки», «Про оплату праці», «Про охорону праці» та ін., які після набрання чинності Трудовим кодексом України втратять чинність. До Книги третьої включено низку глав, які відсутні у чинному КЗпП (глава 4 «Відпустки», глава 8 «Забезпечення інтересів працівників при здійсненні роботодавцем виплат»), що сприятиме більш повному юридичному забезпеченню таких індивідуальних трудових прав, закріплених у ст. 21 проекту ТК України, як право на відпочинок, право на право на справедливу оплату праці, не нижчу за визначену законом мінімальну заробітну плату, та своєчасну її виплату в повному розмірі. До проекту ТК України вперше включено Книгу четверту «Особливості регулювання трудових відносин за участю окремих категорій працівників і роботодавців». Вперше передбачаються в окремих главах особливості праці працівників із сімейними обов’язками (глава 1), особливості праці працівників за трудовим договором з роботодавцем-фізичною особою (глава 3), особливості трудових відносин членів виробничих кооперативів (глава 4) та деяких інших категорій працівників, а також роботодавців. Це позитивні новели, які викликані потребами сьогодення. Позитивною рисою законопроекту є також те, що на відміну від чинного КЗпП, проект ТК України містить окрему Книгу восьму «Відповідальність сторін трудових відносин», глава 1 якої присвячується регулюванню відповідальності працівників. Таким чином, проектом ТК України порівняно з чинним КЗпП більш повно і детально врегульовані різні види індивідуальних трудових відносин, встановлено нові індивідуальні трудові права та їх гарантії з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів. Водночас чимало норм законопроекту потребують доопрацювання з урахуванням теорії трудового права, наукових розробок сучасних дослідників, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн. 4. Трудове право ЄС завжди було та залишається важливою частиною європейської соціальної політики і тому закономірно, що його становлення та еволюція відбувались разом із розвитком соціальної політики ЄС. Так, у розвитку трудового права ЄС виділяють такі етапи: 1951-1972 рр., 1972-1980 рр., 1980-1986 рр., 1986-1992 рр., 1992-2000 рр., з 2000 року і по сьогоднішній день. Перший етап (1951-1972 рр.) пов’язаний із укладенням Договору про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі, підписанням Римського договору 1957 р., які містили не багато положень, що безпосередньо стосувалися трудового права та права соціального забезпечення, створенням Європейського соціального фонду, що став головним інструментом соціальної політики ЄС. На цьому етапі вважалося, що головна мета Співтовариства є економічною – інтегрувати економіки країн-членів у спільний ринок, соціальним об’єктам відводилася другорядна роль. Другий етап (1972-1980 рр.) характеризується затвердженням Програми соціальних дій, що була спрямована на подолання безробіття. Ця Програма не принесла очікуваних результатів. У цей період було зроблено значний крок вперед у справі покращення безпеки праці та утвердження принципу рівноправності. Протягом наступного періоду (третій етап (1980-1986 рр.)) соціальна політика Співтовариства набуває рис єдності, формується законодавча база трудового права ЄС. Однак через політику дерегулювання Великобританії розвиток трудового права ЄС дещо уповільнюється. Четвертий етап (1986 – 1992 рр.) пов’язаний із підписанням Єдиного європейського акту, Хартії про основоположні соціальні права трудящих, Маастрихтського договору. У цей період формується основний масив норм трудового права ЄС. П’ятий етап (1992-2000 рр.) у розвитку трудового права ЄС пов’язаний із затвердженням Зеленої, Білої книг Європейської комісії, підписанням Амстердамського договору, які внесли суттєві зміни у законодавство ЄС у сфері праці. Метою Європейського Союзу стає сприяння збалансованому економічному та соціальному прогресу. Шостий етап (2000 р. і по сьогоднішній день) пов’язаний із Хартією ЄС про основоположні права 2000 року, Ніццьким договором, підписанням і невдалою ратифікацією Конституції ЄС та укладенням Лісабонського договору, який ще називають «договором реформування». Хартія ЄС про основоположні права втілила зовсім інший підхід до соціальних прав – підхід, який ґрунтується на принципі неподільності, проголошеному в документі (соціальні права більше не вважаються другорядними і займають гідне місце поряд із громадянськими, політичними та економічними правами). Ратифікація Лісабонського договору приведе до становлення ordre communautaire social Союзу. Суд ЄС у своїх рішеннях зазначив, що економічна мета Договору про заснування Європейського співтовариства на сьогоднішній день є підпорядкованою соціальній меті. 5. До предмету трудового права ЄС входять ті питання, які країни-члени не можуть врегулювати самостійно або їх ефективне вирішення можливе лише за умови втручання Союзу. Через це, в основному, норми трудового права ЄС регулюють питання вільного пересування працівників, заборони дискримінації, забезпечення принципу рівності в трудових відносинах між жінками і чоловіками, умов праці, охорони праці, забезпечення зайнятості та захисту прав працівників при припиненні трудових відносин як в результаті банкрутства роботодавця, передачі частини підприємства, так і при колективних звільненнях. Еволюція європейського соціального діалогу свідчить про те, що колективне трудове право на даний час виходить на перший план і диктуватиме подальші умови розвитку трудового права ЄС. 6. Своєрідність джерел трудового права ЄС обумовлена специфікою джерел права Союзу. У зв’язку з цим основними джерелами трудового права є акти первинного (у тому числі первинного додаткового), вторинного (похідного від первинного) права ЄС, принципи права ЄС, судові прецеденти. Крім того, джерела трудового права ЄС можна поділити за територіальною спрямованістю, за способом прийняття та за ступенем обов’язковості. Така значна кількість різних по значенню джерел трудового права ЄС пояснюється особливістю розвитку права Союзу, а власне права інтеграційних об’єднань, яким воно постає перед нами. Основними первинними джерелами трудового права ЄС є Договір про функціонування Європейського Союзу, Договір про Європейський Союз, Амстердамський договір, Ніццький договір, Лісабонський договір, Єдиний європейський акт, Хартія про основоположні права ЄС. Необхідно сказати, що установчі договори і договори, що вносять зміни і доповнення до них, а також Хартія про основоположні права ЄС окреслюють загальні напрями дій Союзу в сфері праці. Ці напрями за допомогою вторинних актів та прецедентного права пристосовуються до потреб правового регулювання трудових відносин. Загальні принципи права ЄС використовуються Судом ЄС у тому випадку, коли певні правові відносини не можуть бути врегульовані ані за допомогою установчих договорів, ані інших актів первинного та вторинного права, тобто, коли існує прогалина в правовому регулюванні. Характерною особливістю джерел трудового права ЄС є наявність декларативних (формально необов’язкових) актів, наприклад, Хартії про основоположні соціальні права трудящих 1989 року. Суд ЄС може використовувати принципи, закріплені в таких актах для тлумачення положень Договорів. Важливою складовою джерел трудового права ЄС виступають акти соціального партнерства. Ці акти, за допомогою дієвого механізму імплементації їх положень у внутрішнє законодавство країн-членів, фактично на даний час визначають напрямки подальшого розвитку трудового права Європейського Союзу. 7. Трудове законодавство ЄС, що регулює трудову міграцію, в основному стосується надання працівникам-мігрантам гарантій від дискримінації щодо їх права на винагороду, участь в управлінні підприємством, процесах виробничої демократії, просуванні по службі, доступі до отримання професійної освіти та інших соціальних пільг, а також прав при звільненні із організації. Визначено, що до колективних трудових прав, які гарантуються працівнику-мігранту нарівні із національними працівниками, належить право на членство у професійних спілках, право обирати та бути обраними в якості кандидатів, право на членство в адміністрації та органах управління, органах представництва працівників на підприємстві. У результаті розвитку інституту охорони праці в ЄС формується принцип доповнення, який використовується Європейським Союзом для встановлення мінімуму вимог з охорони праці, спільних для всіх держав-членів. Інститут умов праці є комплексним за своє природою і тому регулює широке коло питань – від робочого часу до правового регулювання праці працівників, які працюють на умовах неповної зайнятості та строкових трудових договорів. Так, Директива 2003/88/ЄС від 4 листопада 2003 р., яка консолідує Директиву 93/104/ЄС про деякі аспекти організації робочого часу та Директиву 2000/34/ЄС від 22 червня 2000 р., застосовується для визначення мінімальних періодів щоденного відпочинку, щотижневого відпочинку та щорічної відпустки, а також для визначення перерв у роботі, максимальної щотижневої тривалості робочого часу; регулює деякі аспекти нічної роботи, змінної роботи та трудового розпорядку. Деякі норми права Союзу, що регулюють робочий час, не є універсальними, а відносяться лише до певної категорії працівників (працівники дорожнього транспорту, цивільної авіації, моряки, молодь). Норми, що регулюють працю працівників агентств із тимчасового найму, працівників, що працюють на умовах неповної зайнятості і за строковим трудовим договором, спрямовані на захист таких працівників від дискримінації, якої вони можуть зазнати у силу свого статусу порівняно із працівниками підприємства, де вони працюють. Таким працівникам мають забезпечуватися такі ж основні умови праці та зайнятості, як і працівникам цього підприємства. Інститут захисту прав працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця забезпечує виплати за неоплаченими претензіями найманих працівників. У випадку, коли підприємство є транснаціональним, то за неоплачені претензії найманих працівників несе відповідальність гарантійна установа тієї країни, на території якої робота виконується звичайно або постійно. Перехід підприємства, частини підприємства або бізнесу не є підставою для нового роботодавця розпочати звільнення працівників. Інститут скорочення штатів спрямований на захист прав працівників, особливо їх прав на інформування та проведення консультацій щодо запланованих звільнень з причин організаційного, структурного і технологічного характеру. Хоча Директива 98/59/ЄС про зближення законодавства держав-членів, що стосується скорочення штатів, як така, не забороняє керівництву підприємств зменшувати кількість працюючого персоналу, проте вводить цей процес у чіткі процедурні рамки, які дозволяють, якщо не попередити, то принаймні зменшити негативні наслідки колективних звільнень. 8. Можна стверджувати, що гарантування трудових прав за новітнім трудовим законодавством має здійснюватися з врахування позитивного досвіду впровадження системи юридичних гарантій реалізації права на працю, передбачених чинним Кодексом законів про працю України, при розробці і прийнятті нового Трудового кодексу України. Угода про асоціацію з ЄС передбачає еволюційний підхід до гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС, однак ефективна гармонізація трудового законодавства із законодавством ЄС можлива, перш за все, з внесенням відповідних змін до Конституції України. Наступним кроком, на наше переконання, має стати адаптація національного трудового законодавства, зокрема в частині гарантування трудових прав і свобод людини, на національному рівні через зміни чинних та прийняття нових нормативно-правових актів. Потрібно також здійснювати гармонізацію на міжнародному рівні, що виражається у приєднанні України до низки європейських конвенцій в галузі гарантування соціально-економічних прав. Найбільш дієвим інструментом оновлення трудового законодавства України в аспекті його гармонізації із законодавством Європейського Союзу є впровадження європейських стандартів щодо гарантування трудових прав і свобод.

Литература: 1. Божко В. М. Генеза правового регулювання оплати праці / В. М. Божко. – Полтава : Полтавський нац. технічний ун-т імені Ю. Кондратюка, 2010. – 400 с. 2. Тихомиров М. Н. Пособие для изучения Русской Правды / М. Н. Тихомиров. – М., 1953. – С. 87–112. 3. История государства и права СССР. Ч. I // под ред. О. И. Чистякова, И. Д. Мартысевича. – М., 1985. – 280 с. 4. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. : у 2-х тт. / за ред. В. Д. Гончаренка; уклад.: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре«, 1997. – Т. 1: З найдавніших часів до початку ХХ ст. – 464 с. 5. Божко В. М. Генеза правового регулювання оплати праці / В. М. Божко. – Полтава : Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2010. – 400 с. 6. Всемирная история. Энциклопедия. Том 5 Електронний ресурс / автор-составитель: А. С. Злыгостев. – М. : Издательство социально-экономической литературы, 1958. – Режим доступу: http://historik.ru/books/item/f00/s00/z0000034/ 7. Струмилин Г. С. Очерки экономической истории России и СССР / С. Г. Струмилин. – М. : Наука, 1966. – 614 с. 8. Кисилев И. Я. Трудовое право России: историко-правовое исследование / И. Я. Кисилев. – М. : Норма., 2001. – 372 с. 9. Бірюкова А. Г. Трудове законодавство України у контексті становлення та розвитку / А. Г. Бірюкова // Наше право. – 2013. – № 10. – С. 113–118. 10. Венедіктов С. В. Правове регулювання трудових відносин: вітчизняний і зарубіжний досвід / С. В. Венедіктов. – К. : Алерта. – 2012. – 368 с. 11. Вишновецька С. В. Історичні аспекти формування і розвитку галузі трудового права / С. В. Вишновецька // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. − 2009. − № 1. − С. 57−61. 12. Одовічена Я. А. Історична зумовленість змісту трудового договору / Я. А. Одовічена // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія «Правознавство«. – 2013. – Вип. 660. – С. 33–37. 13. Напалкова И. Г. Рабочий вопрос в России в XIX – начале XX века: традиции социального патернализма : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. истор. наук: спец. 07.00.02 «отечественная история« / И. Г. Напалкова. – Саранск, 2005. – 24 с. 14. Киселев И. Я. Трудовое право России: историко-правовое исследование / И. Я. Кисилев. – М. : Норма., 2001. – 372 с. 15. Громан В. В. Устав о промышленном труде : (Св. зак. т. XI. ч. 2, изд. 1913 г., статьи 1–228 и 597) с правилами и распоряжениями, изданными на основании этих статей, с разъяснениями к ним правительствующего сената / В. В. Громан. – Пг. : Изд. Юрид. книжного склада «Право», 1915. – 439 с. 16. Развитие советского трудового права : учеб. пос. / сост. Е. Б. Башкатова. – Рига, 1970. – 36 с. 17. Киселёва Е. И. Исторические предпосылки формирования современного трудового законодательства и его соответствие современному уровню развития трудовых отношений в Украине / Е. И. Киселёва, А. В. Семёнова // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2014. – Т. 27 (66). – № 4. – С. 60−67. 18. Об условиях труда на сезонных работах : постановление ЦИК и СНК СССР от 4 июня 1926 года // Собрание законов СССР. – 1926. – № 40 – Ст. 290. 19. Об условиях труда временных рабочих и служащих : постановление ЦИК и СНК СССР от 14 января 1927 года // Собрание законов СССР. – 1927. – № 9. – Ст. 80. 20. Товстопят Л. М. Історичний нарис становлення трудових правовідносин в Україні (1945–1960 рр.) / Л. М. Товстопят, Л. В. Кузнецова // Порівняльно-аналітичне право : електронне наукове видання. – 2014. – № 2. – С. 60–62. 21. О порядке замещения должностей профессорско-преподавательского состава и научных работников в высших учебных заведениях : приказ Министра высшего и среднего специального образования СССР от 31 июля 1962 года № 283 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1962. 22. О порядке замещения должностей научных работников в научно-исследовательских учреждениях Академии Наук СССР : инструкция, утв. постановлением Академии Наук СССР от 14 декабря 1962 года № 982 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1963. – № 3. 23. Олійник О. М. Історія розвитку трудових відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні / О. М. Олійник // Історія та географія : збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. – 2013. – Вип. 48. – С. 54–58. 24. Бірюкова А. Г. Трудове законодавство України у контексті становлення та розвитку / А. Г. Бірюкова // Наше право. – 2013. – № 10. – С. 113–118. 25. Лазор В. В. Юридические и социальные аспекты сущности трудового договора в современных условиях: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Валерий Васильевич Лазор. – Луганск, 2001. – 199 с. 26. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки : закон України від 20 березня 1991 року № 871–XII (поточна редакція від 01.01.2001, підстава 2213-14) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 23. – Ст. 267. 27. Кодекс законів про працю України : затв. Законом УРСР від 10.12.1971 № 322-VIII (поточна редакція від 24.02.2016, підстава 955-19) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375. 28. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII (поточна редакція від 01.03.2016, підстава 794-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490. 29. Про статус народного депутата України : Закон України від 17.11.1992 № 2790-XII (поточна редакція від 01.01.2016, підстава 911-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 3. – Ст. 17. 30. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII (поточна редакція від 28.02.2016, підстава 1020-19) // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 2-3. – Ст. 12 31. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР (поточна редакція від 01.03.2016, підстава 888-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170. 32. Про службу в органах місцевого самоврядування : Закон України від 07.06.2001 № 2493-III (поточна редакція від 01.01.2016, підстава 911-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175. 33. Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів : Положення від 01.03.1999 № 309 (поточна редакція від 21.08.2013, підстава 538-2013-п) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 71. 34. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон від 16.04.1991 № 959-XII (поточна редакція від 01.01.2016, підстава 905-19) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377. 35. Про оплату праці : Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР (поточна редакція від 16.01.2016, підстава 848-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст.121 36. Сичов Д. В. Індивідуальні трудові відносини: теоретично-правові аспекти: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Д. В. Сичов. – Луганськ, 2009. – 188 с. 37. Трудове право: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. ; за ред. В. В. Жернакова. – Харків : Право, 2012. – 496 с. 38. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці : Закон України від 28.12.2014 № 77-VIII (поточна редакція від 13.03.2015, підстава 219-19) // Відомості Верховної Ради. – 2015. – № 11. – Ст. 75. 39. Сучасні проблеми трудового та пенсійного законодавства : матеріали ІV Всеукраїнської наук.-практ. конф. (м. Харків, 27 листопада 2015 р.) ; за заг. ред. К. Ю. Мельника / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Харків : ХНУВС, 2015. – 354 с. 40. Проект Трудового кодексу України: Реєстраційний номер 1658 Електронний ресурс. − Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=53221. 41. Вишновецька С. В. Основні положення Трудового кодексу України / С. В. Вишновецька // У кн.: Кодифікація трудового законодавства України: монографія / Хуторян Н. М., Лаврів О. Я., Вишновецька С. В. та ін. ; за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. М. Хуторян, д-ра юрид. наук, проф. М. І. Іншина, д-ра юрид. наук, проф. С. М. Прилипка, д-ра юрид. наук, проф. О. Я. Ярошенка. – Харків : ФІНН, 2009. – С. 56−73. 42. Чанышева Г. И. Трудовое право Украины / В кн.: Введение в украинское право / под ред. С. В. Кивалова,Ю. М. Оборотова. – Одесса : Юридическая литература, 2005. – С. 327. 43. Лагутіна І. В. Особисті немайнові трудові права працівників у системі трудових прав : монографія / І. В. Лагутіна. – Одеса : Фенікс, 2014. – 428 с. 44. Форманюк В. В. Правові засоби забезпечення трудової дисципліни : монографія / В. В. Форманюк. – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 159. 45. Чанишева Г. І. Соціальний діалог у сфері праці : концептуальні підходи / Г. І. Чанишева // У кн.: Правова доктрина України : у 5 т. Т. 3: Доктрина приватного права України / за заг. ред. Н. С. Кузнєцової. – Харків : Право, 2013. – С. 620−641. 46. Ferner F. & R. Hyman (eds.). Idustrial Relations in the New Europe, (Blacwell, 1992). 47. Hepple B., ‘Introduction’ in B. Hepple (ed.), The Making Labour Law in Europe, (Manshell Publishing Ltd., 1986). 48. Sutcliffe F. Labour and Social Law in EC / F. Sutcliffe // European business law, 1996. – Р. 243−272. 49. Дарморіс О. М. Основные этапы становления и развития трудового права ЕС / О. М. Дарморіс // Митна справа: Науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2009. − № 3 (63). – травень-червень.– С. 77−82. 50. TREATY establishing The European Coal and Steel Community and Annexes І-ІІІ (1951) Електронний ресурс. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/legal-content/RO/TXT/?uri=URISERV:xy0022 51. Treaty establishing The European Economic Community Електронний ресурс. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=URISERV%3Axy0023 52. Sutcliffe F. Labour and Social Law in EC / F. Sutcliffe // European business law, 1996. – Р. 243−272. 53. Shanks M., ‘The Social Policy of European Communities’ (1997) 14 CML Rev 373. 54. Дарморіс О. М. Становлення та розвиток трудового права Європейського Союзу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / О. М. Дарморіс; кер. роботи Г. І. Чанишева; Нац. ун.-т "Одеська юридична академія". – Одеса, 2010. – 20 с. 55. Council Directive 86/378/EEC of 24 July 1986 on the implementation of the principle of equal treatment for men and women in occupational social security schemes / Official Journal L 225, 12/08/1986, P. 0040-0042. 56. Council Directive 86/613/EEC of 11 December 1986 on the application of the principle of equal treatment between men and women engaged in an activity, including agriculture, in a self-employed capacity, and on the protection of self-employed women during pregnancy and motherhood / Official Journal L 359, 19/12/1986, P. 0056-0058. 57. Single European Act / Official Journal L 169/1. 58. Commission Green Paper, European Social Policy, Options for the Union / COM (93) 551. 59. Commission White Paper, European Social Policy: A way forward for the Union / COM (94) 333. 60. Communication from the Commission to the Council, the European Parliament, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions – A Roadmap for equality between women and man 2006-2010 / COM (2006) 0092 final. 61. Council Decision of 19 April 2007 establishing for the period 2007-2013 the specific programme Fundamental rights and citizenship as part of the General programme Fundamental Rights and Justice / Official Journal L 110, 24/07/2007, P. 0033-0039. 62. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the functioning of the European Union / Official Journal C 115/1. 63. Regulation (EEC) No 1612/68 of the Council of 15 October 1968 on freedom of movement for workers within the Community / Official Journal L 257, 19/10/1968, P. 0002-0012. 64. Regulation (EEC) No 1251/70 of the Commission of 29 June 1970 on the right of workers to remain in the territory of a Member State after having been employed in that State / Official Journal L 142, 30/06/1970, P. 0024-0026. 65. Directive 2004/38/EC of the European Parliament and of the Council of 29 April 2004 on the right of citizens of the Union and their family members to move and reside freely within the territory of the Member States amending Regulation (EEC) No 1612/68 and repealing Directives 64/221/EEC, 68/360/EEC, 72/194/EEC, 73/148/EEC, 75/34/EEC, 75/35/EEC, 90/364/EEC, 90/365/EEC and 93/96/EEC (Text with EEA relevance) / Official Journal L 158, 30/04/2004, P. 0077-0123. 66. Council Directive 77/486/EEC of 25 July 1977 on the education of the children of migrant workers / Official Journal L 199, 06/08/1977, P. 0032-0033. 67. Гармонізація трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу : монографія / Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана, Л. П. Гаращенко та ін.. – К. : Юридична думка, 2008. – 304 с. 68. Хантер В. Директивы ЕС: Безопасность и гигиена труда – Инициативы Сообщества, имевшие место после Общеевропейского закона 1987 года Електронний ресурс / В. Хантер. – Режим доступу : http://www.safework.ru/directivs_europ_vhanter/ 69. Council Directive 89/391/EEC of 12 June 1989 on the introduction of measures to encourage improvements in the safety and health of workers at work / Official Journal L 183, 29/06/1989, P. 0001-0008. 70. Council Directive 89/655/EEC of 30 November 1989 concerning the minimum safety and health requirements for the use of work equipment by workers at work (second individual Directive within the meaning of Article 16 (1) of Directive 89/391/EEC) / Official Journal L 393, 30/12/1989, P. 0013-0017. 71. Directive 2001/45/EC of the European Parliament and of the Council of 27 June 2001 amending Council Directive 89/655/EEC concerning the minimum safety and health requirements for the use of work equipment by workers at work (second individual Directive within the meaning of Article 16 (1) of Directive 89/391/EEC) (Text with EEA relevance) / Official Journal L 195, 19/07/2001, P. 0046-0049. 72. Council Directive 89/656/EEC of 30 November 1989 on the minimum health and safety requirements for the use by workers of personal protective equipment at the workplace (third individual Directive within the meaning of Article 16 (1) of Directive 89/391/EEC) / Official Journal L 393, 30/12/1989, P. 0018-0028. 73. Council Directive 94/33/EC of 22 June 1994 on the protection of young people at work / Official Journal L 216, 20/08/1994, P. 0012-0020. 74. Directive 2008/94/EC of the European Parliament and of the Council of 22 October 2008 on the protection of employees in the event of the insolvency of their employer (Codified version) Text with EEA relevance / Official Journal L 283, 28/10/2008, P. 0036-0042. 75. Council Directive 91/533/EEC of 14 October 1991 on an employer’s obligation to inform employees of the conditions applicable to the contract or employment relationship / Official Journal L 288, 18/10/1991, P. 0032-0035. 76. Directive 2003/88/EC of the European Parliament and of the Council of 4 November 2003 concerning certain aspects of the organization of working time / Official Journal L 299, 18/11/2003, P. 0009-0019. 77. Council Directive 93/104/EC of 23 November 1993 concerning certain aspects of the organization of working time / Official Journal L 307, 13/12/1993, P. 0018-0024. 78. Directive 2000/34/EC of the European Parliament and of the Council of 22 June 2000 amending Council Directive 93/104/EC concerning certain aspects of the organization of working time to cover sectors and activities excluded from that Directive / Official Journal L 195, 01/08/2000, P. 0041-0045. 79. Борута І. Трудове право ЄС: Навчальний посібник / І. Борута, Г. І. Чанишева – О.: Юридична література, 2004. – 91 с. 80. Directive 2008/104/EC of the European Parliament and of the Council of 19 November 2008 on temporary agency work / Official Journal L 327, 05/12/2008, P. 0009-0014. 81. Directive 2008/94/EC of the European Parliament and of the Council of 22 October 2008 on the protection of employees in the event of the insolvency of their employer (Codified version) Text with EEA relevance / Official Journal L 283, 28/10/2008, P. 0036-0042. 82. Кілімов В. С. До питання про адаптацію законодавства про працю України до законодавства Європейського Союзу / В. С. Кілімов // Юрист України. – 2012. – № 4. – С. 108−113. 83. Денисевич А. Ю. Адаптація трудового законодавства України до законодавства Європейського Союзу / А. Ю. Денисевич // Форум права. – 2014. – № 2. – С. 104–107. 84. Телічко О. А. Процес адаптації трудового законодавства України в сфері охорони праці до європейських стандартів / О. А. Телічко // Юридична наука і практика. – 2011. – № 1. – С. 24–30. 85. Ентін Л. М. Право Європейського Союзу: основні категорії та поняття : навч. посіб. / Л. М. Ентін. – К. : ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 102 с. 86. Шестерякова И. В. Глобализация и международные трудовые нормы: этапы развития / И. В. Шестерякова // Юрист-правовед. − 2010. − № 3. − С. 112. 87. Лукаш С. С. Міжнародно-правове регулювання в сфері праці / С. С. Лукаш // Юридична наука і практика. − К., 2011. − №2. − С. 28. 88. Кілімов В. С. До питання про адаптацію законодавства про працю України до законодавства Європейського Союзу / В. С. Клімов. – Юрист України. – 2012. – С. 108–113. 89. Черняева Д. В. Международные стандарты труда / Д. В. Черняева. − М. : КНОРУС, 2010. − С. 22. 90. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право : учебник для вузов / И. Я. Киселев. – М. : Дело, 1999. – 728 с. 91. Козик А. Л. Международное и национальное трудовое право (проблемы взаимодействия) : монографія / А. Л. Козик, К. Л. Томашевский, Е. А. Волк. − Мн. : Амалфея, 2012. − С. 48−49. 92. Киселев И. Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда / И. Я. Киселев. – Изд. 2-е, исп. и доп. – М. : Эксмо, 2006. – 608 с. 93. Case C-283/81, SrI CILFIT and Lanificio di Gavardo SpA v. Ministry of Health, 1982 ECR 3415. 94. Ентін Л. М. Право Європейського Союзу: основні категорії та поняття : навч. посіб. / Л. М. Ентін. – К. : ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 102 с. 95. Communication of Commission of 26 June 2002 on The European social dialogue, a force for innovation and change / COM (2002) 341 final. 96. Industrial relations in Europe 2008 (Directorate-General for Employment, Social Affairs and Equal Opportunities). – Luxemburg: Office for Official Publications of the European Communities, 2009 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/GA/TXT/?uri=URISERV:em0016 97. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота : учеб. пособ. / под ред. проф. В. В. Безбаха, доц. А. Я. Капустина, проф. В. К. Пучинского. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. – 281 с. 98. Вандамм Ф. Пересмотр Европейской социальной хартии / Ф. Вандамм // Международний обзор труда. Т. 133. – № 4-6. – 1994. – М., 1995. – С. 164−167. 99. Національна безпека і оборона. − Центр Разумкова. − 2013. − № 4–5. 100. Россия и страны мира 2012. Статистический сборник. − М., 2012. 101. Межгосударственный статистический комитет СНГ. Електронний ресурс. − Режим доступу : http://www.cisstat.com. 102. Калініна С. П. Аналіз динаміки безробіття в країнах Європи Електронний ресурс / С. П. Калініна. − Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvs/2012_2/152.pdf. − С. 152–155. 103. Країни із найнижчим рівнем безробіття Електронний ресурс. − Режим доступу : http: //www.rate1.com.ua/ua/ suspilstvo/rivenzhittja/2225. 104. Emerson M. et al. The Prospects of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine. − Center for European Policy Studies: Brussels, 2012. 105. U21 Rankings of National Higher Education Systems 2012 Електронний ресурм. − Режим доступу : http:// www.universitas21.com. 106. Статистичний щорічник України за 2012 рік / за заг. ред. О. Г. Осауленка. − К. : ТОВ «Август Трейд», 2013. − 559 с. 107. Cruz P. Comparative Law in a Changing World. − L, 1995. 108. Опришко В. Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом / В. Ф. Опришко // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції, 1998 р., жовтень. − К. : Ін-тут законодавства Верховної Ради України, 1998. − С. 11−25. 109. Україна в міжнародно-правових відносинах // Бюлетень законодавства та юрид. практики України. − 1994. − №5. – С. 88−91. 110. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. − К.: Вища школа, 1980. − 232 с. 111. Венская конвенция о праве международных договоров / Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков // Международное право в документах. − М. : Проспект, 2000. − С. 64−94. 112. Рабінович П. Імплементація міжнародних договорів в Україні та гармонізація з ними національного законодавства (деякі загальнотеоретичні аспекти) / П. Рабінович, Н. Радонович // Вісник Академії правових наук України. − 1999. − №1. − С. 81 − 90. 113. Про міжнародні договори України : Закон від 29.06.2004 № 1906-IV (поточна редакція від 20.07.2014, підстава 1323-18) // Відомості Верховної Ради України. − 2004. − №50. − Ст. 540. 114. Буроменський М. Застосування міжнародно-правових норм про права людини у внутрішньому правопорядку України / М. Буроменський // Вісник Академії правових наук України. − 1999. − №1. − С. 86−94. 115. Про утворення Інституту нормотворчої діяльності при Кабінеті Міністрів України : Постанова від 31.03.1999 № 502 (поточна редакція від 31.03.1999) // Офіційний вісник України. − 1999. − №14. – С. 54. 116. Справа 12/86, Demirel v Stadt Schwäbisch Güdn 1987 ECR 3719. 117. Муравйов В. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС / В. Муравйов, Н. Мушак // Віче. – 2013. – № 8. – С. 12–18. 118. Костюк В. Л. Особливості вдосконалення джерел трудового права в сучасних умовах / В. Л. Костюк // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». – Т. 26 : Юридичні науки. – 2004. – С. 50–54. 119. Черткова Ю. В. Міжнародно-правові акти як джерело трудового права України / Ю. В. Черткова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Т.22 (61) – 2009. – №1. – С. 173–178.