Вступление: В українському суспільстві з моменту здобуття незалежності відбувається реформування соціальної сфери, що безпосередньо позначається на становищі та функціонуванні всіх суспільних інститутів, зокрема інституту сім’ї. Сім’я, яка є первинним соціальним інститутом, перебуває в стані глибокої трансформації. Становище української сім’ї на початку ХХІ ст. визначають, з одного боку, соціально-демографічні проблеми, як продовження довготривалих ретроспективних тенденцій і трансформацій, спричинених зміною соціально-економічної моделі соціуму, та сучасними демографічними процесами в країні. Протягом 2014-2015 рр. основними чинниками демографічного розвитку є зміна чисельності населення, його статевовікова структура, шлюбність, розлучуваність, народжуваність, смертність, міграція безпосередньо вплинули на кількість, розмір, склад і типи сучасних українських сімей.
Наявні проблеми в життєдіяльності та розвитку інституту сім’ї насамперед зумовлюють: зниження престижу сім’ї та нівелюванням сімейними цінностями у суспільстві; суспільна нестабільність та знецінення важливих моральних принципів – порядності, доброти, відданості, взаємодопомоги тощо; непідготовленість молоді до подружнього життя; низький рівень культури населення у питаннях збереження здоров’я та планування сім’ї, внутрішньо сімейних стосунків, запобігання насильству в сім’ї; недостатній рівень педагогічної культури батьків, їх відповідальності за здоров’я та виховання дітей; незадовільний рівень життя багатьох сімей, слабкою мотивацією до самозабезпечення. Молода сім’я – це подружжя, у якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім’ю, у якій мати (батько) віком до 35 років.
Основним нормативним документом, який регламентує роботу з молодими сім’ями є Конституція України, яка містить статті, що конкретизують зміст державної політики щодо сім’ї. Найважливіші питання, пов’язані зі створенням та функціонуванням сім’ї як соціального інституту, регламентовані Сімейним кодексом України.
У травні 2013 р. Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Державну цільову програму підтримки сім’ї до 2016 р., яка спрямована на реалізацію завдань Концепції державної сімейної політики. Мета Програми – збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соціального захисту сімей, які опинились у складних життєвих обставинах.
З метою підвищення соціально-економічного захисту молодої сім’ї та реалізації правових засад державної молодіжної політики в Україні схвалено Концепцію Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до
2016 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України № 325-р від
31.05.2012 р.). Концепція спрямована на реалізацію завдань підготовки молоді до подружнього життя, формування усвідомленого та відповідального батьківства і материнства, ефективного планування сім’ї, зниження кількості розлучень, забезпечення надання адресної підтримки та проведення превентивної роботи з особами, які перебувають у складних життєвих обставинах.
З метою підвищення якості соціальної роботи з молодими сім’ями в Україні здійснюється реформування системи надання соціальних послуг. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг» (2012 р.) внесено зміни до трьох чинних законів, а саме «Про об’єднання громадян», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про соціальні послуги».
Сім’я, як складова соціуму, що виконує певні функції, стала предметом дослідження багатьох філософів, соціологів, педагогів і психологів. У роботах О. Безпалько, І. Беха, Л. Виготського, А. Захарова, І. Звєрєвої, В. Кан-Калика, А. Капської, С. Ковальова, В. Кравець, О. Леонтьєва, А. Макаренка, С. Рубінштейна, В. Століна, В. Сухомлинського, С. Харченка, Л. Чернікова розкривається значення сім’ї у розвитку дитини та обґрунтовується необхідність соціально-педагогічної підтримки сім’ї з боку держави.
Дослідженням функцій сім’ї та її типологізації за певними критеріями присвячені наукові роботи багатьох вчених (О. Безпалько, Л. Ваховський, О. Караман, М. Кратінов, В. Кратінова, О. Мастюкова, О. Песоцька, С. Харченко та ін.), стилів батьківської поведінки (Д. Бомрінд, Д. Боулбі, А. Варга, Т. Вейс, Е. Ейдеміллер, Е. Еріксон, А. Рацул, В. Столін, А. Фромм та ін.) та психологічних аспектів сімейних взаємостосунків (В. Гарбузов, Н. Голан, І. Грига, А. Захаров, Д. Ісаєв, Г. Мішина, Н. Романова, В. Семиченко, Т. Семигіна, К. О’Хаган, О. Холостова та ін.).
До вивчення проблем шлюбу, сім’ї та сімейних відносин зверталися
Т. Алексеєнко, Б. Антонян-Шевчук, С. Ничипоренко, О. Скоромна, С. Толстоухова, Ю. Чаплинська.
Особливості надання соціальної підтримки молодих сімей вивчали
Н. Кривоконь, Б. Антонян-Шевчук, О. Боголюбова, А. Мішин, Л. Нікітіна, А. Капська, Т. Шеляг, П. Шептенко, Г. Воронина.
Не дивлячись на велику кількість розвідок з питань сімейної політики, особливостей надання соціальної підтримки сім’ям різних типів, проблема форм та методів соціальної підтримки молодих сімей ще не була предметом окремого дослідження, що робить тему роботи досить актуальною.
Об’єкт дослідження – молода сім’я.
Предмет дослідження – особливості соціальної підтримки молодих сімей.
Мета дослідження – теоретично проаналізувати та практично розкрити особливості соціальної підтримки молодих сімей.
Завдання дослідження:
1. Охарактеризувати молоді сім’ї у контексті демографічного розвитку України. Висвітлити соціально-економічне становище молодих сімей.
2. Визначити особливості соціальної підтримки молодих сімей.
3. Висвітлити соціальні технології та напрями соціальної роботи з молодою сім’єю.
4. Проаналізувати особливості психолого-педагогічного консультування молодої сім’ї у діяльності соціального працівника.
Для розв’язання поставлених завдань було використано низку методів: теоретичний аналіз психологічної, педагогічної та соціально-психологічної літератури, порівняння і узагальнення джерельної бази з означеної тематики.
Структурно робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків та списку використаних джерел.