Вимоги до оформлення службових документів

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА НОРМАТИВНІ ЗАСАДИ СКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ СЛУЖБОВИХ ДОКУМЕНТІВ 10 1.1. Нормативні вимоги до службових документів 10 1.2. Методологічні правила оформлення документів 16 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ ДОКУМЕНТІВ 22 НА ПІДПРИЄМСТВІ 22 2.1. Вимоги до оформлення ділових документів 22 2.2. Службові документи на підприємстві: класифікація, зразки, реквізити 30 ВИСНОВКИ 45 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 48 ДОДАТКИ 54  

Реферат: Пояснювальна записка до дипломної роботи «Складання та оформлення службових документів»: 45 сторінок, 63 використані джерела, 2 додатки. ДОКУМЕНТАЦІЯ, СЛУЖБОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ, ДОКУМЕНТ, ДІЛОВОДСТВО, КЛАСИФІКАЦІЯ, УНІФІКАЦІЯ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ. Об’єкт дослідження – службовий документ. Предмет дослідження – нормативні вимоги щодо оформлення службових документів. Мета роботи полягає у визначенні та характеристиці вимог до оформлення службових документів. У дипломній роботі охарактеризовано зміст та призначення службових документів, описано процеси їх уніфікації та стандартизації. поняття «службовий документ» з метою визначення документів, якими користується будь-який суб’єкт організації діловодства у своїй діяльності. Службовий документ − це документ, який створила або отримала установа (чи інший суб’єкт господарювання) в процесі діяльності. Він використовується для визначення документів, якими оперує будь-який суб’єкт організації діловодства (підприємство, установа) у своїй діяльності. Оформлюються службові документи згідно з чинними стандартами. Функція оформлення службового документа полягає у фіксації реквізитів службового документа, встановлених правилами документування. Тому складанню службових документів потрібно ретельно приділяти увагу та належним чином їх оформлювати. Проведене дипломне дослідження дало змогу встановити, що службова документація відіграє провідну роль на підприємстві. Вдосконалення службової документації необхідно здійснювати головним чином шляхом її уніфікації та стандартизації, що не лише зменшить матеріальні й часові витрати, а й забезпечить її більшу інформативність.

Вступление: Актуальність дослідження пояснюється тим, що невід’ємною частиною знання про документ є обізнаність з основними вимогами до їх оформлення. Головні вимоги щодо оформлення документів містить Державний стандарт України в тому числі і правила оформлення реквізитів. У сучасному суспільстві складно знайти елемент структури, функціонування якого б не оформлялось документально. Це стосується і таких інституцій як сім'я та окрема особистість, виробничий колектив, так і політична партія, орган державної влади та місцевого самоврядування, певні сторони діяльності яких обов’язково оформляються за допомогою документів. Документ виступає головним об’єктом у сфері управління, є фундаментом документаційних досліджень, що визначає наукове, практичне та історичне значення і регулює відносини суб’єктів у їх практичній діяльності. В житті людини та суспільства документи в цілому виступають в якості історичного джерела доказів, що впливає на науково-технічний розвиток інформації, її систем, у різних сферах науково-технічного, економічного, культурного і політичного розвитку. Документи регулюють інформаційні процеси, потоки, створюють сучасні інформаційно-технічні банки даних по вертикалі та горизонталі. Кількість документів постійно збільшується. Відзначимо істотну роль службової документації, яку відіграє вона в житті кожної працездатної людини, й продовжує залишатися актуальною і в умовах розвитку ринкових відносин. Також актуальність даного наукового дослідження визначається сукупністю низки факторів, таких як: зростання обсягу документообігу в організаціях, підприємствах, установах; порушення правил організації та ведення діловодства; недостатня підготовленість керівників й співробітників організацій, установ, підприємств, у тому числі працівників діловодних підрозділів, в питаннях діловодства; слабке впровадження засобів механізації та автоматизації в процеси діловодного обслуговування діяльності організацій, установ, підприємств. Різні аспекти документування досліджували вчені, зокрема, C. Кулешов 45, Г. Беспянська 33, Ю. Столяров 58, Г. Швецова-Водка 62, А. Діденко 37, Ю. Палеха 50, В. Савицький 57, Л. Погиба 55 та ін. До перших спроб визначення документа відносять дослідження К. Мітяєва, який у одній з перших свої робіт ототожнює поняття «документ» з архівознавським терміном «документальні матеріали», називаючи документами «акти державної влади, офіційне та приватне листування, плани, графіки, малюнки, рукописи наукових і художніх творів, мемуарів і щоденників, плакати, відозви, негативи та позитиви фотознімків і кінофільмів, матеріали звукозапису тощо». У наступних роботах Г. Мітяев визначає документ як «результат свідомого закріплення (документування) інформації про явища об’єктивної дійсності різними способами з метою надійної передачі цієї інформації у часі і на відстані при обов’язковій ідентифікації закріпленого мовою слів» 54, с. 166. Як зазначає Н. Кушнаренко, в Україні офіційно існує три значення поняття «документ», які зафіксовані в кількох держаних стандартах. Співвідношення між поняттями вибудовуються за принципом ієрархії, тобто спостерігається підпорядкування одного поняття іншому, де кожне більш широке поняття поглинає, включає в себе вужче 57, с. 313. Найбільш глибоке дослідження стосовно співвідношення понять документ зроблено Г. Швецовою-Водкою у дисертаційній роботі та підручнику «Документозавство». В ході дослідження нею виявлено, що розвиток теорії та практики документації призвели до формування у ній чотирьох різних значень «документа» 62: Документ 1 – будь-який матеріальний об’єкт, що несе закріплену на ньому інформацію, яку можна використовувати для вивчення якогось фізичного чи інтелектуального явища; Документ 2 – матеріальний об’єкт, який є результатом людської праці і який свідчить про людський інтелект і рівень розвитку цивілізації; Документ 3 – матеріальний об’єкт, який створюється з метою втілення людських думок, знань, почуттів (або відомостей, призначених для передавання); Документ 4 –матеріальний (субстанційний) об’єкт, на (в) якому соціальна (семантична) інформація закріплена способом запису. Останнє визначення стало найбільш розповсюдженим, затвердженим міжнародним та українським державним стандартами. Одночасно з документаційно-інформаційною наукою розвивались уявлення про документ як історичне джерело. В результаті сформувались наступні значення «документа» як: Документ 5 – запис, створений в процесі визначеної людської діяльності, пов’язаної з фіксуванням семантичної інформації, яка відображає саме цю діяльність, тому що є її «залишком»; Документ 6 – запис, що містить юридичні факти; Документ 7 – запис, який містить юридичні факти, засвідчені належним чином. У побуті сформувалось значення Документа 8 – запис юридичного характеру, який засвідчує юридичні факти, що стосуються особистості. Всі існуючі до сьогодні значення «документа» мають єдине підґрунтя (значення Документа 1) і являє собою послідовне звуження обсягу поняття. Тлумачення документа, його різновидів та похідних понять зазначені у нормативних документах, що регламентують документно-інформаційну діяльність. Основні категорії діловодства та документознавства закріплені в законах України «Про діловодство», «Про інформацію», Державному стандарті України «Діловодство і архівна справа» (ДСТУ 2734-94), інструкціях з діловодства у міністерствах, центральних і регіональних органах виконавчої влади, на підприємствах, організаціях, установах та в інших нормативно-правових актах 58, с. 4. Тому велике значення для створення службових документів мають їхня стандартизація та уніфікація. Сутність уніфікації полягає у встановленні єдиного комплексу видів і різновидів документів для аналогічних управлінських ситуацій, єдиних форм та правил їх складання і а оформлення. Вона, включаючи і стандартизацію документів, впорядковує процес створення документів, скорочує обсяг їхнього тексту. На разі найголовнішою проблемою серед науковців є чітке визначення поняття документ (а також його видів, різновидів та їхні функцій, зокрема службового документа). За тривалий історичний період значення поняття «документ» постійно змінювалося. До сьогоднішнього часу застосовуються різні визначення, то надаючи йому найширше значення, то звужуючи його розуміння до одного будь-якого виду. У чинних нормативних документах подано різні дефініції поняття службовий документ, не мас єдності й у формулюваннях науковців. М. Цивін наводить тлумачний переклад службового документа з англійської мови, який у перекладі на вітчизняний еквівалент позначається як офіційний документ / record – документ, складений або одержаний окремою особою або організацією в процесі своєї поточної діяльності та збережуваний цією особою або організацією 58, с. 4. Для визначення документів установи М. Комова вживала поняття «ділові документи». Вона визначає діловий документ як різновид документів, що не публікуються, тобто призначений для одноразового використання з метою ухвалення або виконання безпосередніх управлінських рішень. М. Комова вважала, що діловий документ утворюється у процесі управлінської діяльності 43, с. 12. З логіки діяльності будь-якої установи випливає, що з усієї сукупності документів, які створюються в процесі її функціонування, переважна частина документів належить до категорії службових. Службові документи є системоутворюючою частиною документаційного фонду установи. З наукових позицій «службовий документ» – це документ, який створила або отримала установа (чи інший суб’єкт господарювання) в процесі діяльності. З позицій законодавства термін «службовий документи» використовується для визначення документів, якими оперує будь-який суб’єкт організації діловодства (підприємство, установа) в своїй діяльності. Також згідно з Законом України «Про діловодство», службовий документ являє собою офіційно зареєстрований службою діловодства або відповідним чином засвідчений документ, що одержаний чи створений суб'єктом організації діловодства у процесі його діяльності та має відповідні реквізити. Т. Іванова і Л. Піддубна відзначають, що службові документи є, по-перше, внутрішньообіговими документами (на відміну від зовнішньо-обігових), тобто такими, що створюються і функціонують тільки в установі (навіть у разі пересилання документа, наприклад листа, однією установою іншій); по-друге, службові документи належать до неопублікованих документів, тобто таких документів, що на відміну від опублікованих, не є виданнями чи їх частинами 40, с. 44. Питанню класифікації службових документів присвячені даукові доробки С. Шевчука 63, А. Чуковенко 61, В. Янкової 61, М. Басакова 32, М. Васильєва 35, М. Рогожина 56 та ін. Так, С. Шевчук, розглядаючи класифікацію службових доку¬ментів, враховує їхню тематичну різно-плановість та характерні особливості. На його думку, службові листи виступають яскравим прикладом для здійснення класифікації службових документів методом групування чи утворення кла¬сів відповідно до визначених ознак. Зокрема, він виокремлює службові листи, що потребують відповіді (до них він відносить листи-прохання, листи-звернення, листи-пропозиції, листи-запити, листи-вимоги); та що не потребують відповіді (до них автор відносить листи-попередження, листи-нагадування, листи-відмови, листи-повідомлення, листи-розпорядження, супровідні та гарантійні листи) 63. Дослідники як А. Чуковенко, В. Янкова класифікують службові документи за такими ознаками, як за видом зв'язку, за територіальною ознакою, за місцем в інформаційному обміні, за завершеністю інформаційною обміну, за етаном у системі документообігу, за рівнем типізації, за побудовою, за відношенням до дій партерів, за ставленням до повноти та точності ін¬формації, за тематикою, за ієрархією управління, за правовим статусом кореспондента, за кількістю адресатів, за кількістю листів від одного автора: пер¬винні, повторні листи, за наявністю інформації про адресата 61. На думку вказаних дослідників перелік ознак класифікації листів не вичерпується окресленими підставами поділу, та вказують ще декілька ознак класифікації, напри¬клад: статус відправника і одержувача, терміно¬вість підготовки і виконання, категорія доступу до інформації, віднесення до певних поштових категорій і розрядів тощо. Дослідниця М. Басакова в основі класифікації службових документів вбачає наступні ознаки: функціональність, тематика, адресат, структура, аспекти 32. М. Васильєв 35 та М. Рогожин 56 в своїх роботах класифікують службові документи (листи) на основі єдиної озна¬ки – залежно від їх змісту. Вони виокремлюють наступні види службових листів: листи-прохання; листи-повідомлення; листи-запити; листи-заяви; листи-підтвердження; листи-замовлення; листи-пропозиції (оферти); листи-доповнення; листи-рекламації (претензії); інформаційні листи; гарантійні листи; презентаційні листи; листи прямої поштової розсилки; стислі письмові повідомлення; супровідні листи; листи-привітання; листи-запрошення; листи-вибачення; листи для висловлення жалю і співчуття; листи з нагоди представлення; листи з нагоди від'їзду; іміджеві листи; листи-подяки; рекомендаційні листи; міні-листи; листи негативного змісту; листи для висловлення відмови від будь-якої пропозиції; листи для звернення в різні інстанції в приватному порядку; листи-резюме. Класифікація М. Васильєва і М. Рогожина охоплює всі можливі види службових документів, конкретизує їх функційні ознаки. Автори класифікації стисло і конкретно згрупували листи у різновиди всьою лише за однією ознакою, але висвітливши та охопивши всі критерії та ас¬пекти класифікації, створення та функціонуван¬ня цього виду документа. Відзначимо, що на теперішній час залишаються не дослідженими питання категорій тексту службового документа. Вагомий внесок у розроблення цієї проблеми зробили І. Гальперін, О. Селіванова, О. Воробйова, З. Тураєва, Р. Харвег, X. Вейнрих, В. Дресслер. Однак серед науковців відсутня одностайна думка щодо визначення категорії тексту та засобів, які забезпечують їхнє вираження. Мета дослідження полягає у визначенні та характеристиці вимог до оформлення службових документів. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: ? визначити нормативні вимоги до службових документів; ? охарактеризувати методологічні правила оформлення документів; ? з’ясувати вимоги до оформлення ділових документів; ? розкрити класифікацію службових документів, навести їх зразки та реквізити. Об’єктом дослідження є службовий документ. Предметом дослідження виступають нормативні вимоги щодо оформлення службових документів. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає діалектика як загальнонауковий метод пізнання. Крім цього, в роботі також були використані різні методи наукового дослідження: системний аналіз (у ході аналізу поняття «документ», «службовий документ»), формально-логічний (при визначенні нормативних вимог до службових документів), описовий (при з’ясуванні вимог до оформлення ділових документів), метод аналізу (в ході визначення нормативно-методичної бази роботи зі службовими документами), узагальнення (відображено класифікація, зразки, реквізити службових документів). Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Основний обсяг роботи становить 76 сторінок, з них основного тексту – 50 сторінок, списку джерел, літератури та додатків – 20 сторінок.

Выводы: Отже, результати проведених досліджень дають змогу сформулювати такі висновки. Визначено методологічні та нормативні засади складання та оформлення службових документів. Охарактеризовані нормативні вимоги до службових документів. Так, з’ясовано багатозначність поняття «документ» та його залежність від галузі використання. Документ виступає в якості матеріального об’єкту, який містить інформацію в зафіксованому вигляді та спеціально призначений для її передавання в часі й просторі. У вітчизняній правій базі, зокрема, у ДСТУ 2392-94, ДСТУ 3017-95, ДСТУ 2732-94 офіційно затверджені декілька визначень документа. З’ясовано використання поняття «службовий документ» з метою визначення документів, якими користується будь-який суб’єкт організації діловодства у своїй діяльності. Відзначена важлива роль інформації службового документа для прийняття рішень, доказом їх виконання і джерелом для узагальнення, а також матеріалом для ведення довідково-пошукової роботи. Оформлюються службові документи згідно з чинними стандартами. Функція оформлення службового документа полягає у фіксації реквізитів службового документа, встановлених правилами документування. Визначені методологічні правила оформлення документів. Так, проаналізована структура службового документу, до складу якої входять реквізити: найменування виду документа, автор, адресат, заголовок, текст, дата, підпис, резолюція тощо. Різним документам притаманні різноманітні набори реквізитів, а їх сукупність складають формуляр цього документа. Розкриті особливості складання документів на підприємстві. З’ясовані вимоги до оформлення ділових документів, зокрема від виду документа залежить конкретний набір реквізитів, його цільове призначення, зміст, спосіб документування, етапи його підготовки і робота з ним залежать від виду документа. До структури деяких документів входить обмежений склад реквізитів. Відсутність або неправильне зазначення будь-якого реквізиту призводять до юридичної недійсності службового документу. Назва установи, назва виду документа, дата, реєстраційний індекс, текст, підпис входять до складу обов’язкових реквізитів службового документа, й забезпечують його юридичну силу. Службовому документу характерні окремі елементи - реквізити. Кожний службовий документ, незалежно від його виду, змісту й призначення повинен мати заголовок, сформульований службовою особою, яка складала його. Документ адресують по різним напрямкам, зокрема організаціям, структурним підрозділам, посадовим особам, громадянам. Він має затверджуватися посадовими особами, до повноважень яких відноситься вирішення питань, наведених у такому документі, або розпорядчим документом організації. Засвідчення документа передбачає завершення підготовки, воно надає документові юридичної сили, підтверджує відповідальність певної службової особи за його зміст. Наведені класифікація службових документів, їх зразки та реквізити. Мета класифікації службових документів полягає у відображенні, з одного боку, в підвищенні оперативності роботи апарату управління й відповідальності виконавців шляхом розмежування функцій, структурних підрозділів і обов’язків виконавців, чіткого розподілу інформації; з другого боку завдяки використанню інформаційно-довідкового апарату в економії праці. Визначено значення класифікації, яка полягає у забезпеченні швидкого пошуку документів у поточному діловодстві, підвищенні оперативності роботи з документами. Службові документи за функціональною ознакою поділяють на організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні. Наведені реквізити, зразки організаційних документів, до яких належать статут організації, положення про організацію, положення про структурні пiдроздiли, штатний розклад, посадовi iнструкцiї працівників, правила, пам’ятки та iн. (правила внутрішнього трудового розпорядку). Організаційна документація оформлюється на стандартному аркушi паперу з обов’язковим нанесенням усіх потрібних реквізитів, таких як, назва установи i/або пiдроздiлу (якщо документ затверджується керiвником пiдроздiлу), найменування документа, дата, номер документа, заголовок до тексту, пiдпис, гриф затвердження, датою організаційно-правового документа виступає дата його затвердження. Наведені реквізити, зразки розпорядчих документів, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в установах, організаціях чи на підприємствах. Визначена головна функція розпорядчих документів, яка полягає у регулюванні, а цільове призначення вказаних документів полягає в регулювання діяльності, яке дає змогу органу управління забезпечувати реалізацію поставлених перед ним завдань, одержувати максимальний ефект від діяльності підприємства. В якості основного виду розпорядчого документа виступає наказ. Його складання і оформлення регламентується інструкціями щодо роботи з документами, правилами про порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. В них передбачено обов’язкове дотримання низки правил і вимог, що мають забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне виконання їх. До інших видів розпорядчих документів відносять: розпорядження, постанова, рішення, вказівка, ухвала та ін. Наведені реквізити, зразки довідково-інформаційної документації, до складу яких входять довідки, протоколи, огляди, акти, доповідні та пояснювальні записки, службові листи, факси, відгуки, доповіді, звіти, плани робіт, оголошення, телеграми, телефонограми, які також володіють порядком і правилами їх оформлення.

Литература:  Законодавчі та нормативні документи 1. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення ДСТУ 2392-94. Чинний від 01.01.95. – К. : Держстандарт України, 1994. – 53 с. 2. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. ДСТУ 2394-94. – К. : Держстандарт України, 1994. – 89 с. 3. Видання. Основні види. Терміни та визначення. ДСТУ 3017–95. Чинний від 01.01.96. – К. : Держстандарт України, 1996. – 47 с. 4. Про Національний архівний фонд та архівні установи : Закон України № 3814-XII вiд 24.12.1993 р. (поточна редакція від 21.05.2015, підстава 316-19) // Відомості Верховної Ради України. − 1994. – № 15. – Ст. 86. 5. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 04.02.1998 р. № 74/98-ВР (поточна редакція від 02.12.2012, підстава 5463-17) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – С. 181. 6. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22.05.2003 № 851-IV (поточна редакція від 30.09.2015, підстава 675-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – С. 275. 7. Про електронний цифровий підпис : Закон України від 22.05.2003 № 852-IV (поточна редакція від 28.06.2015, підстава 222-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – С. 373. 8. Про обов’язків примірник документів : Закон України від 9.04.1999 р. № 595-XIV (поточна редакція від 13.01.2016, підстава 927-19) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – С. 199. 9. Про стандартизацію : Закон України від 17.05.2001 р. № 2408–ІІІ (поточна редакція втратила чинність 03.01.2015, підстава 1315-18) // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1057. 10. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – К. : Держстандарт України, 1994. – 52 с. 11. ДК 010-98. Державний класифікатор управлінської документації. – К. : Держстандарт України, 1999. – 50 с. 12. ДСТУ 3843-99. Державна уніфікована система документації. Основні положення. – К. : Держстандарт України, 2000. – 8 с. 13. ДСТУ 3844-99. Державна уніфікована система документації. Формуляр-зразок. Вимоги до побудови. – К. : Держстандарт України, 2000. – 9 с. 14. ДСТУ 4163-2003. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. – К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с. 15. ДСТУ 2732:2004. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. – К. : Держспоживстандарт України, 2005. – 32 с. 16. ДСТУ 4423-1:2005 Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Ч. 1. Основні положення (ISO 15489-1:2001, MOD). – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 28 с. 17. Стандарти з інформації, бібліографії, бібліотечної та видавничої справи: чинні в Україні на 1.05.2010 р. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.library.univ.kiev.ua 18. ДСТУ 4163-2003. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. – К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с. 19. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – К. : Держстандарт України, 1994. – 52 с. 20. ДСТУ 2732-2004. Діловодство і архівна справа. Терміни і визначення понять. – К. : Держстандарт України, 2004. – 33 с. 21. ДСТУ 4423-1:2005. Інформація та документація. Керування документаційними процесами. Ч. 1. Основні положення (ISO 15489-1:2001, MOD). – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 28 с. 22. ДСТУ 3843-99. Державна уніфікована система документації. Основні положення. – К. : Держстандарт України, 2000. – 8 с. 23. ДСТУ 4163-2003. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. – К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с. 24. Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 (поточна редакція – втрата чинності від 12.12.2011, підстава 1242-2011-п) // Офіційний вісник України. – 1997. – № 43. – Ст. 50-105. 25. Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади : Постанова КМУ від 28.10.2004 р. № 1453 (поточна редакція від 01.01.2007, підстава 1700-2006-п) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – Ст. 2895. 26. Про затвердження Порядку обов’язкової передачі документованої інформації : Постанова КМУ від 28.10.2004 р. № 1454 (поточна редакція від 09.11.2011, підстава 1122-2011-п) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – Ст. 2896. 27. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Голови Служби безпеки України від 12.08.2005 р. № 440 (поточна редакція від 26.01.2016, підстава z0011-16) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 2089. 28. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: Постанова КМУ від 27.11.1998 р. № 1893 (поточна редакція від 17.10.2014, підстава 503-2014-п) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48. – Ст. 1764. 29. Методичні рекомендації щодо складання відомчих (галузевих) переліків документів із зазначенням термінів їхнього зберігання / Держкомархів України. УНДІАСД. – К., 1997. – 18 с. 30. Методичні рекомендації з розробки та застосування примірних та типових номенклатур справ / ГАУ при КМУ, УДНДІАСД. – К., 1997. – 17 с. 31. Методичні рекомендації щодо застосування ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» / Держкомархів України. УНДІАСД. – К., 2004. – 62 с. Наукові, довідкові, навчальні видання 32. Басаков М. Приказ и деловое письмо / М. Басаков. – Ростов на Дону: Феникс, 2005. – 224 с. 33. Беспянська Г. Діловодство : навч. посіб. для дистанц. навч. / Г. Беспянська. – К. : Університет «Україна», 2005. – 418 с. 34. Блощинська В. Сучасне діловодство : навч. посібник / В. Блощинська. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с. 35. Васильев М. Деловое письмо / М. Васильев. – М. : Налоговый вестник, 2011. – 320 с. 36. Глущик С. Сучасні ділові папери : навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів / С. Глущик. – 2-е вид. – К. : А. С. К., 2000. – 173 с. 37. Діденко А. Сучасне діловодство : навч. посіб. / А. Діденко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Либідь, 2000. – 284 с. 38. Діловодство і документація : навчально-методичний посібник / укл. П. Добродумов. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2014. – 209 с. 39. Іванова Т. Муніципальне діловодство / Т. Іванова, Л. Піддубна. – К. : Аспект-Прес, 2004. – 312 с. 40. Іванова Т. В. Діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування / Т. В. Іванова, Л. П. Піддубна. – К : ЦУЛ, 2007. – 360 с. 41. Карпенко О. Сучасне діловодство : навч. посіб. / О. Карпенко. – Харків : Нац. аерокосм. ун-т «Харк. авіац. ін-т», 2009. – 75 с. 42. Козоріз В. Загальне і кадрове діловодство : навч. посібник / В. Козоріз. – К. : МАУП, 2002. – 168 с. 43. Комова М. Документознавство: навч. посіб. / М. Комова. – Львів : Тріада плюс, 2007. – 296 с. 44. Коршунов О. П. Библиографоведение. Общий курс : учеб. для библ. фак. ин-тов культуры, ун-тов и пед. вузов / О. П. Коршунов. – М. : Кн. палата, 1990. – 232 с. 45. Кулешов С. Управлінське документознавство : навч. посібник / С. Кулешов. – К. : ДАКККІМ, 2003. – 57 с. 46. Михайлов А. Основы информатики / А. Михайлов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Наука, 1968. – 756 с. 47. Молдаванов М. Сучасний діловий документ: зразки найважливіших документів укр. мовою / М. Молдаванов. – К. : Техніка, 1992. – 399 с. 48. Новицька О. Сучасні класифікації службових листів / О. Новицька // Студії з архівної справи та документознавства / Держ. архів. служба України, УНДІАСД; редкол.: С. Г. Кулешов (голов. ред.) та ін.. – К., 2013. – Т. 21. – С. 124 – 127. 49. Паламар Л. Мова ділових паперів : практ. посіб. / Л. Паламар. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К. : Либідь, 1998. – 296 с. 50. Палеха Ю. Документаційне забезпечення управління: підручник / Ю. Палеха. – К. : МАУП, 1997. – 343 с. 51. Палеха Ю. Управлінське документування. Ведення загальної документації / Ю. Палеха. – 3-тє вид., доп. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 383 с. 52. Перелік документів, що утворюються в установах Державної митної служби, із зазначенням строків їх зберігання. – К., 1997. – 166 с. 53. Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів їхнього зберігання / УДНДІАСД. – К., 1997. – 256 с. 54. Піддубна Л. Документ та його основні характеристики: сутність поняття, властивості, атрибутика / Л. Піддубна // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. – 2012. – Вип. 1. – С. 165–172. 55. Погиба Л. Складання ділових паперів : практикум / Л. Погиба – К. : Либідь, 2002. – 240 с. 56. Рогожин М. Современное деловое письмо / М. Рогожин. – М. : ГроссМедиа, 2009. – 272 с. 57. Савицький В. Документ як базове поняття документаційного забезпечення управління / В. Савицький // Університетські наукові записки. – 2005. – № 4. – С. 313–318. 58. Столяров Ю. Соціальні комунікації: розвиток в інформаційному просторі / Ю. Столяров // Вісн. Харків. Держ. акад. к-ри : зб. наук. пр. – 2000. – Вип. 2. – С. 3 – 8. 59. Терминологический словарь по информатике. – М. : МЦНТИ, 1975. – 752 с. 60. Тугаєнко-Сєряк С. Довідник службовця / С. Тугаєнко-Сєряк. – К. : А. С. К., 2000. – 416 с. 61. Чуковенков А. Деловая переписка / А. Чуковенков, В. Янковая. – М. : Дело, 2004. – 432 с. 62. Швецова-Водка Г. М. Типологія книги : навч. посібник для студ. вузів культури і мистецтв / Г. М. Швецова-Водка. – Рівнен. держ. ін-т культури. – К. : Кн. палата України, 1999. – 68 с. 63. Шевчук С. Службове листування : довідник / С. Шевчук. – К. : Літера, 1999. – 208 с.