Вступление:Актуальність досліджуваної теми. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України 1. Ці конституційні приписи поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові функції в державному апараті, органах місцевого самоврядування чи в громадських об’єднаннях, здійснюють службову діяльність в юридичних особах публічного чи приватного права. Не має також значення службове становище особи, відомча чи галузева приналежність підприємства, організації, установи, сфера їх діяльності, організаційно-правова форма і форма власності, на підставі яких вони створені та функціонують. Повною мірою вимога діяти лише в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, поширюється і на тих осіб, які хоча і не належать до службових, але сфера професійної діяльності яких пов’язана з наданням публічних послуг, бо надання таких послуг спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків юридичних і фізичних осіб і тягне за собою наслідки правового характеру.
Забезпечення законності й правопорядку, захист прав і свобод громадян є однією з провідних функцій нашої держави, успішне здійснення яких залежить від багатьох факторів, у тому числі від чіткого виконання посадовою особою своїх завдань та функцій. Попри зазначене, суспільні відносини, які виникають при реалізації влади та службових повноважень службовими особами, не завжди мають позитивно-правовий характер і можуть виражатися у скоєнні різного роду правопорушень. Проблеми сутності, змісту та боротьби з посадовими злочинами набули широкого висвітлення в юридичній літературі. Зокрема, це наукові праці М. І. Мельника, М. І. Хавронюка, А. Н. Трайніна, А. Я. Свєтлова, Е. В. Прокоповича, В. Г. Хашева, О. О. Дудорова, О. Ф. Бантишева, К. П. Задої.
Проте з прийняттям Закону України від 21 лютого 2014 року № 746-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» норма про кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень була суттєво змінена, що обумовлює необхідність аналізу змін, які відбулись.
Такий стан речей дає підстави говорити про широкий підхід кримінально-правової характеристики перевищення влади або службових повноважень, що і зумовлює актуальність даної теми.
Мета і завдання роботи. Метою курсового дослідження є комплексний аналіз кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу за КК України, положень кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, положень науки кримінального права та правозастосовчої практики, які стосуються обраної теми.
Для досягнення зазначеної мети були вирішенні такі основні завдання:
– охарактеризовано поняття злочину перевищення влади або службових повноважень ;
– визначено розвиток кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за перевищення влади або службових повноважень в межах сучасної України;
– здійснено порівняння законодавство про відповідальність за перевищення влади або службових повноважень у законодавстві зарубіжних країн;
– визначено об’єктивну сторона перевищення влади або службових повноважень;
– проведено аналіз суб’єктивної сторони перевищення влади або службових повноважень;
– виділено кваліфікуючі ознаки;
– охарактеризовано відмежування злочину перевищення влади або службових повноважень від інших суміжних злочинів.;
– розкрито особливості кримінальної відповідальності за вчинення злочину «перевищення влади або службових повноважень.
Список використаних джерел включає два елементи: нормативні матеріали, і спеціалізована література. Серед нормативних матеріалів були використанні чинні джерела, Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» та Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», Постанова Верховного Суду « Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень». Науково-теоретичну основу дослідження та юридичного аналізу складу злочину склали праці таких, як О. С. Володавська, Ю. В. Гродецький, С. В. Гізимчук, К. П. Задої, В. І. Тютюгін та інших.
Об’єктом дослідження виступає перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.365 КК України.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Методи дослідження. Для досягнення поставлених мети і завдань дослідження у роботі було використано такі методи: формально-логічний – при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, які використовуються в межах законодавчої характеристики; системно-структурний – використовується для поглибленого дослідження нормативних положень, які встановлюють відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, співставлення їх з іншими положеннями чинного КК; порівняльно-правовий – при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень у кримінальному законодавстві зарубіжних країн; статистичний – при проведенні узагальнення матеріалів кількості вчинених злочинів.
Інформаційною базою стали законодавчі та нормативно-правові акти України, нормативно-правові акти, вітчизняні періодичні видання, наукова література, статистичні дані Генеральної прокуратури України та інформаційні ресурси мережі Інтернет.
Структура. Курсова робота складається зі вступу; трьох розділів з підрозділами; висновки; список використаної літератури (15 найменувань), загальний обсяг курсової роботи становить 27 сторінок.