Самозахист як спосіб захисту прав при вирішенні земельних спорів

Содержание:Вступ 3 1. Поняття та зміст самозахисту земельних прав 4 2. Особливості здійснення самозахисту прав щодо земельної ділянки 7 Висновки 12 Список використаних джерел 13  

Вступление:Актуальність. Права і свободи людини є вищою цінністю. Дане правове положення знайшло закріплення не тільки міжнародних, але і у внутрішньодержавних нормативних правових актах сучасних демократичних держав. Реалізувати свої права і свободи особистості не завжди вдається з вини деяких суб’єктів права. Традиційно склалося, що порушені права і свободи має захищати держава у особі її компетентних органів (суд, прокуратура тощо). Але ні суспільство, ні законодавець не виробили такого ефективного механізму захисту від правопорушень, який би дозволив забезпечувати оперативну і адекватну охорону прав і законних інтересів особи у всіх випадках. Тому державний їх захист не виключає самостійних активних дій кожного з їх захисту всіма способами, не забороненими законом. Такий підхід розширює можливості громадян, які можуть проявляти ініціативу, використовувати різні способи відстоювання своїх прав. Часто виникають ситуації, в яких найбільший ефект у захисті прав і свобод досягається за допомогою дій самої зацікавленої особи. Але практика застосування норм про самозахист досить суперечлива, що обумовлюється неповнотою правового регулювання цих відносин, наявністю в ньому прогалин, нечіткістю формулювань деяких норм права. Зокрема, потребують адекватного правового вирішення питання, пов’язані з механізмом реалізації самозахисту, межами здійснення права на неї та багато інших. У зв’язку з цим, розробка та аналіз поняття самозахисту прав, а також вдосконалення її правового регулювання є одним з пріоритетних завдань у правовій науці. Метою дослідження є визначення специфіки самозахисту земельних прав суб’єктів земельних правовідносин, а також формулювання теоретичних висновків з окресленої проблематики.  

Выводы:Законодавство надає власникам широкий вибір способів захисту порушених прав власності на земельні ділянки. Це наступні способи: 1) самозахист (оперативний захист); 2) нотаріальний захист; 3) звернення до адміністративних органів; 4) звернення до правоохоронних органів; 5) судовий захист; 6) звернення до органів державної виконавчої служби. Право на самозахист ґрунтується на конституційних принципах захисту прав. У відповідності з ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом, засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. Самозахист земельних прав є правомірне діяння, спрямоване на захист суб’єктивного земельного права від порушення чи його реальної загрози. Це діяння здійснюється шляхом самостійних односторонніх дій або бездіяльності власника права, а також самостійних односторонніх дій третьої особи щодо захисту життя і майна заінтересованої особи в стані необхідної оборони або крайньої необхідності, здійснюються без доручення та згоди останнього. У певних випадках самозахист може здійснюватися шляхом колективних дій. Самозахист прав є самостійним комплексним правовим інститутом, оскільки в ньому зосереджені норми різних галузей права (конституційного, цивільного, земельного, адміністративного, кримінального та багатьох інших). Метою правового інституту самозахисту прав є вироблення і вдосконалення механізму забезпечення гарантій реалізації прав і свобод громадянина та надійного, ефективного їх захисту у разі порушення або несвоєчасного надання. Самозахист, як суб’єктивне право, може реалізовуватися з заподіянням шкоди нападаючому (або третім особам) або без такого. Якщо самозахист супроводжується заподіянням шкоди, тоді має бути дотримана умова його пропорційності порушенню прав, свобод і законних інтересів.  

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141. 2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року // Голос України – 2003 – № 45 – 46 – 12 березня; № 47 – 48 – 13 березня // зі змінами та доповненнями 3. Земельний кодекс України вiд 25.10.2001 року, № 2768-III // Відомості Верховної Ради України вiд 25.01.2002 – 2002 р. – № 3, стаття 27// зі змінами та доповненнями 4. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / С. С. Алексеев // Антология уральской цивилистики (1925–1989). – М. : Статут, 2001. – 320 с. 5. Анненков К. Самоуправство и самооборона как средства защиты гражданских прав / К. Анненков // Журнал гражданского и уголовного права. – 1893. – Кн. 3. – C. 41–69. 6. Ванин П. Б. Самозащита гражданских прав: понятие и способы / П. Б. Ванин // Юридический вестник. – 1999. – № 14. – С. 17–18. 7. Вівчаренко О. А. Гарантії права власності на землю в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Вівчаренко Олег Антонович. – К., 2005. – 199 арк. 8. Гаврилюк М. І. Ознаки самозахисту права власності на земельні ділянки в Україні / М. І. Гаврилюк // Університетські наукові записки. – 2013. – № 3. – С. 224–233. 9. Каракаш І. І. Способи захисту й охорони права власності на природні об’єкти та їх ресурси / І. І. Каракаш // Актуальні проблеми держави і права. – 2004. – Вип. 22. – С. 712–719 10. Моя земля – моя власність. Інформаційний довідник / Савчук О., Божидарнік Т., Губені Ю., Гайворонська І., Карпюк В., Василенко В. ; за ред. Савчука О. А. та Губені Ю. Е. – Луцьк, ІАДРП, 2012. – 133 с.