Выводы:На основі проведеного в курсовій роботі дослідження можна зробити наступні висновки.
1. Було розкрито теоретичні підходи до визначення поняття «державний банк». В українському законодавстві під державним банком розуміється банк, який має мати у статутному капіталі державну частку не менше 51%, контролюється та управляється державними органами влади.
2. Було визначено роль та місце державних банків на ринку банківських послуг України. Історично склалося, що в банківській системі України впродовж тривалого періоду функціонувало два державних банки – «ХХХХ» та «ХХХХ», які були створені за рішенням Кабінету Міністрів України, капітал сформований з коштів державного бюджету, а державі належить 100% статутного капіталу.
Сьогодні в Україні діють близько 10 банків з різною часткою державного капіталу, причому тільки 3 з них банки зі 100% державним капіталом.
3. Міжнародний досвід свідчить, що саме через державні банки влада більшості розвинених країн здійснює свою економічну політику, спрямовану на відновлення і розвиток економіки. Специфікою власне державних банків є виконання ними особливих функцій – функцій, які не властиві комерційному сектору, або ж функцій, які є комерційно невигідними для інших фінансових установ, проте мають важливе значення для розвитку національної економіки.
4. Об’єктом дослідження обрано «ХХХХ» – правонаступник Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України. Банк був утворений відповідно до Розпорядження Президента України № 106 від 20 травня 1999 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 876 від 21 травня 1999 року.
Основна діяльність «ХХХХ» полягає у веденні банківських рахунків та залученні депозитів юридичних та фізичних осіб, наданні кредитів, здійсненні платежів, емісії банківських платіжних карток, розвитку торгового еквайрингу та альтернативних каналів продаж, торгівлі цінними паперами та у здійсненні операцій з іноземними валютами. Стратегічна мета – це впровадження сучасних банківських технологій та продуктів як основи підвищення операційної ефективності та забезпечення зваженого і стійкого зростання у довгостроковій перспективі.
5. Було виявлено особливості регулювання діяльності державних банків в Україні. Зважаючи на специфіку функціонування державних банків, доцільним є створення відповідної системи економічних нормативів та фінансових показників, які б дозволяли найбільш адекватно оцінювати ефективність їх діяльності. Така система може включати усі існуючі економічні нормативи та фінансові показники або лише частину з них. Можливим є також врахування певних галузевих показників в залежності від сфери функціонування конкретного державного банку.
Впровадження оперативного та повного моніторингу за діяльністю даних банків є обов’язковою складовою адміністративної політики Національного банку України, оскільки це надасть можливість більш повно та прозоро оцінювати результати діяльності державних фінансово-кредитних установ, що дозволить оперативно впроваджувати певні заходи для забезпечення їх платоспроможності у мінливих фінансово-економічних умовах.
6. Аналіз діяльності державних банків у порівняні з приватними банками дав змогу зробити висновок про низьку ефективність функціонування банків із державною участю. Нажаль, ці банки сьогодні займаються штучним акумулюванням капіталу, а використовують його з низькою ефективністю, внаслідок чого фінансові результати функціонування цих трьох досліджуваних банків є незначними.
7. Узагальнивши концептуальні засади реформування системи банків з державною участю в Україні було запропоновано заходи вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує та визначає діяльність державних банків:
По-перше, доповнення Закону України «Про банки та банківську діяльність» відповідними статтями, що передбачали б більш чітку та повну регламентацію основних принципів, загальних для всіх державних фінансово-кредитних установ функцій та напрямків їх функціонування.
По-друге, створення окремих законів та підзаконних актів, постанов НБУ тощо для кожного окремого державного банку.
8. Ефективність функціонування державних банків напряму залежить від оптимального співвідношення між уповноваженими органами управління ними. На сьогоднішній день майже кожна банківська установа, аналогічно до Національного банку України, має мережу власних відокремлених підрозділів, що охоплюючи той чи інший регіон чи державу в цілому, визначає територіальну специфіку даного банку – регіональну чи національну. Тому можна стверджувати, що створення відокремлених підрозділів державних банків є одним із найважливіших питань, що мають бути вирішеними при організації їх діяльності. Також потребує вдосконалення система правового регулювання діяльності банків, в тому числі з державним капіталом.