Просвітництво

Содержание:Вступ 3 1. Філософські погляди Вольтера 4 2. Ставлення Вольтера до релігії і Бога 5 3. Основні положення філософії Вольтера 9 Висновок 13 Список використаних джерел 14  

Вступление:Епоха Просвітництва являє собою впливовий загальнокультурний рух епохи переходу від феодального ладу суспільства до капіталізму. У період цієї історичної епохи спостерігалася боротьба, яку молода тоді буржуазія і народні маси вели проти феодального ладу і його ідеології. Специфіку змісту епохи Просвітництва в більшій мірі відрізняє дві суттєві ознаки. Перше – це його соціальний і моральний ідеал. Друге – план реалізації даного конкретного ідеалу. Основною метою діяльності яскравих представників епохи було бажання затвердити на землі «царство розуму», в якому люди будуть досконалими в усіх відношеннях, завдяки чому восторжествує гармонія інтересів вільного індивіда і справедливого суспільства, гуманізм стане вищої нормою соціального життя. Діячі епохи Просвітництва залишили глибокий слід у філософії, науці, мистецтві, літературі та політиці. Вони виробили новий світогляд, покликане розкріпачити людську думку, звільнити її від рамок середньовічного традиціоналізму. Характерні риси епохи Просвітництва, її проблеми і сам людський тип просвітителя: філософа, письменника, громадського діяча – найяскравіше втілилися у творчості і в самому житті Вольтера (1694-1778). Його ім’я стало як би символом епохи, дало назву цілому ідейному течією європейського масштабу («вольтер’янства»).  

Выводы:Вольтер – французький просвітитель, письменник і мислитель. Панував над умами майже все 18 століття. Раніше всіх відчув насувається революцію у Франції і сприяв її ідеологічний підготовці. Вольтер і його соратники вимагали свободи думки, слова. Своє політичне кредо висловив – «Кращий уряд той, в якому підкоряються тільки законам». Йому імпонував суспільно-політичний устрій в Англії – обмеження влади короля, парламентаризм. Прагнучи впливати на принципи королів, написав працю про Петра Великого. Листувався з Катериною II. З усіх форм державного правління Вольтеру найбільшою мірою імпонував «освічений абсолютизм». У темряві й невігластві він бачив головне джерело пороків і злочинів. Освічений монарх з освіченим народом могли б разом з успіхом вирішувати всі завдання, що стоять перед державою, ефективно протидіяти всім формам соціального зла. Наділений і філософським, і літературним даруваннями, володіючи глибоким і іронічним розумом, Вольтер став славою французького Просвітництва. Життєвий шлях його був нелегкий, але чудовий: не один раз за свою боротьбу проти старого світу він піддавався переслідуванням, сидів у Бастилії, змушений був тікати з Франції. Але вже за життя він користувався величезною популярністю: його приїзд до Парижа незадовго до смерті став справжнім тріумфом. Перенесення праху Вольтера в паризький Пантеон в 1791 р. стало закономірним визнанням його величезного внеску у французьку культуру. Склавши славу французької культури, Вольтер одночасно став гордістю світової культури.  

Литература:1. Бородинов В. Д. Політологія / В. Д. Бородинов. – Д. : КІТІС, 2010. – 392 с. 2. Культурологія. Історія світової культури : навчальний посібник для вузів / під. ред. проф. А. Н. Маркової. – М. : ЮНИТИ, 2009. – C. 44. 3. Мареєв С. Н. Історія філософії (загальний курс): навчальний посібник / С. Н. Мареєв, Є. В. Мареева. – М. : Академічний Проект, 2009. – 544 с. 4. Політологія : підручник / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Изд-во МУ, 2010. – 548 с. 5. Соколов В. В. Історичне введення в філософію: Історія філософії по епохах і проблемам : підручник для вузів / В. В.Соколов. – М. : 2014. – 488 с. 6. Філософія. Серія: Золотий фонд російських підручників. – М. : Юнити-Дана, 2009. – 653 с.