Выводы:Отже, єдиного підходу до трактування політичних партій не існує, що обумовлено різноманіттям їх ознак, властивостей, типів та функцій, які вони виконують. У найбільш загальному визначенні під політичною партією прийнято розуміти стійку політичну організацію, яка прагне здобути підтримку значних соціальних груп і ставить мету здобуття та утримання державної влади, реалізуючи інтереси своїх членів і симпатиків.
Існує цілий ряд підходів до класифікації політичних партій. Так, виділяють кадрові та масові політичні партії, демократичні, авторитарні та тоталітарні, ліберальні, консервативні, соціалістичні, комуністичні й інші політичні партії. Можуть бути м’які, слабкі та жорсткі, сильні політичні партії, відкриті, з вільним членством, і закриті, елітарні тощо. Наявність же великої кількості типологій партій за різними критеріями свідчить про складність і багатогранність даного політичного інституту.
Не має єдиного переліку і функцій, які виконують політичні партії. Залежать вони, насамперед, від середовища, в якому діє та чи інша політична партія і проявляються у боротьбі за владу, соціальній інтеграції, узагальненні інтересів певних груп суспільства, політичному рекретуванні тощо.
Конфігурації політичних партій та зв’язки між ними утворюють партійні системи, які відіграють важливе значення у демократичних суспільствах.
Не менш важливими гравцями на політичній арені є громадсько-політичні об’єднання та рухи – неурядові, некомерційні, добровільні об’єднання громадян, що створюються з метою здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення соціальних, культурних та інших інтересів. Варто відзначити, що в Україні перелік громадських організацій напрочуд великий, але їхній потенціал далеко нереалізований, а вплив на перебіг політичних процесів в країні напрочуд низький.