Експортна діяльність українських підприємств

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Поняття та форми здійснення експортної діяльності 5 1.1. Поняття та види експортної діяльності 5 1.2. Види фірм, що займаються експортною діяльністю 12 Висновки до 1 розділу 16 Розділ 2. Організація експортної діяльності на підприємствах України 17 2.1. Причини виходу українських підприємств на зовнішні ринки 17 2.2. Стратегія експорту на підприємстві 23 Висновки до 2 розділу 30 Розділ 3. Проблеми та шляхи виходу при здійсненні експортної діяльності українськими підприємствами 32 Висновки до 3 розділу 40 Висновки 42 Перелік використаних джерел 46

Вступление:В умовах переходу до ринкової економіки одним з факторів ефективного функціонування господарюючих суб’єктів є вихід на міжнародні ринки. Міжнародна економічна діяльність суб'єктів господарювання створює умови для їхнього ефективного функціонування в сучасній ринковій економіці і формує об'єктивну основу інтеграції України в світову господарську систему. В сучасному світі основну лінію розвитку суспільного прогресу визначають еволюційні процеси. Принципово нові процеси у відносинах власності зароджуються у зв’язку з розвитком сучасних глобалістичних напрямків. Перш за все йдеться про те, що основною передумовою функціонування об’єктів господарювання на нових ринках є формування ними відповідної стратегії проникнення із урахуванням усих чинників, що впливатимуть на її стан. Ринок скляних виробів є загальносвітовим та діє відповідно до загальних законів економіки та власних тенденцій, що спираються на наявність відповідних природних ресурсів. Із розвитком глобалізації та зростанням потреб споживачів різних країн, вартість цього ринку збільшується кожного року. Україна не стоїть осторонь від цих прогресивних загальносвітових тенденцій економічного розвитку і має стратегічну мету інтеграції в міжнародні процеси. Стратегії виходу на іноземні ринки в сучасних умовах господарювання стають однією із рушійних сил розвитку світової економіки. Тому роль механізмів їх формування в міжнародній економічній діяльності не можна недооцінити. Наразі існують певні тенденції розвитку теорій стратегічного планування завдяки виникненню нових потенційних ринків, проникнення на які становить інтерес до багатьох компаній. Відокремленість певних територій державними кордонами за наявності спільного довготривалого досвіду роботи також викликає необхідність формування відповідних стратегій нового проникнення на такі ринки. Актуальність даної роботи полягає в необхідності досліджувати теоретичні та практичні аспекти формування стратегій виходу на іноземні ринки та здійснювати практичну діяльність із впровадження компаніями України. Метою роботи є дослідження особливостей організації та реалізації експортних операцій. Предметом дослідження є відносини, що виникають в процесі виходу фірми на іноземний ринок з метою здійснення експортних операцій. Для вирішення головної мети цього дослідження у роботі були вирішені такі завдання: - визначена сутність, особливості та роль експортних операцій; - досліджено основні аспекти експортної діяльності компаній; - розглянуті специфічні риси та передумови участі вітчизняних підприємств у експортній діяльності; - вивчено стратегію експортної діяльності та послідовність її реалізації в сучасних умовах; - встановлені головні переваги на шляху ефективного експорту з України та напрямки його інтенсифікації. Основними способами та прийомами дослідження є: аналіз, синтез, групування та порівняння, узагальнення, статистичні методи тощо.

Выводы:Експорт - це продаж товарів або послуг іноземному покупцю з відправленням товару в країну покупця. Існують такі основні види експортних операцій: а) поставки експортного товару за готівку; б) експорт товару на умовах комерційного кредиту; в) експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця; г) експорт товару при компенсаційній угоді; д) експорт товару при бартерній угоді; е) експорт товару в рахунок надання допомоги. Крім товарів, можливий експорт робіт (наприклад, будівництво об'єктів за кордоном) і експорт послуг (технічні послуги, навчання спеціалістів та ін.). Експортер може створювати своє підприємство в зарубіжних країнах з метою безпосереднього продажу товарів покупцю в таких формах: а) Відділення - зарубіжний офіс або торгове підприємство, що є частиною структури компанії-експортера і що не наділюється власним капіталом; б) Філіал - дочірні підприємство фірми, в капіталі якого вона володіє контрольним пакетом акцій або паїв. Створюється як окрема компанія або для торгівлі, або із причин, пов'язаних з місцевим законодавством з метою отримання певних пільг. При цьому уряд країни місцезнаходження філіалу може наполягати, щоб певна частина акціонерного капіталу належала її громадянам або її громадяни були членами ради директорів. Ступінь впливу уряду на такі філіали різний в різних країнах; в) Асоційована компанія - окрема компанія, в якій експортер має значну частку. При торгівлі через таку компанію експортер дістає можливість робити вплив на неї, навіть не маючи більшості вирішальних голосів. Купівля-продаж передбачає продаж експортером товарів іноземному партнеру на підставі договору (контракту) купівлі-продажу. При цьому продавець зобов'язав поставити товар, надати документи, що стосуються товару, і передати право власності на товар відповідно до умов зовнішньоекономічного договору, а покупець - сплатити вартість товару і прийняти його поставку згідно вимогам зовнішньоекономічного договору (контракту). Основою державного регулювання експортних потоків і створення інвестиційного клімату, сприятливого для структурної перебудови економіки та нарощування експортного потенціалу на етапах кризового розвитку та стабілізації економіки, є політика обмеженого протекціонізму, спрямована на використання експортних можливостей. Метою усієї системи державного регулювання експорту, за твердженням Л.Тупчієнко, є створення умов для входження України до системи міжнародних господарських зв'язків і використання переваг міжнародної торгівлі при вирішенні завдань економічного розвитку держави за рахунок розширення обсягів, поліпшення структури та умов збуту вітчизняної продукції і послуг на зовнішніх ринках. Як правило, держави зацікавлені у збільшенні експорту, а не в його обмеженні. Зростання експорту означає збільшення прибутків скарбниці та зростання зайнятості. Проте в деяких випадках держави обмежують експорт. Для торговця важливо брати до уваги обмеження експорту не тільки в країні, де виробляються товари, але також у країнах, де виробляються його компоненти або відповідні матеріали. Найчастіше обмеження експорту запроваджуються з внутрішньо-або зовнішньополітичних причин, але непоодинокими є випадки, коли в основі таких дій лежать економічні причини. Іноді обмеження експорту запроваджуються з цілого ряду причин, серед яких є і політичні, і економічні. Серед причин обмеження експорту: - проблеми національної безпеки (наприклад експорт зброї); - небезпека поширення ядерної зброї (експорт збагаченого урану); - збереження природних ресурсів (наприклад видів тварин, що вимирають); - збереження ресурсів для використання всередині країни (наприклад цінних порід дерева); - збереження ресурсів для використання в майбутньому (наприклад нафти). Обмеження експорту можуть здійснюватися в різних формах, наприклад: - експортні квоти; - експортні мита або податки; - заборона експорту визначених товарів. Нерідко держави обмежують експорт, виконуючи свої міжнародні угоди. Як вказує А.І.Кредисов, сьогодні існують два основні напрямки торговельно-політичних методів розширення експорту, які застосовуються розвинутими країнами. Один із них - кредитування експорту в різних формах із метою розширення збуту товарів. У цю групу торговельно-політичних засобів входять експортні кредити, державні гарантії щодо експортних кредитів, державні методи фінансування вивозу товарів за програмами допомоги іноземним державам. Інший напрямок у розвитку торговельно-політичних засобів розширення експорту - продаж товарів на експорт за цінами нижчими, ніж ціни, установлені конкуруючими монополіями, і нижчими, ніж світові ціни, у підсумку - за демпінговими цінами 83. Субсидіювання експорту - це форма державної політики, яка дає змогу продавати на зовнішньому ринку товари вітчизняного виробництва за більш низькими цінами, часто нижчими від цін внутрішнього ринку, а іноді навіть і від витрат виробництва. У 80-х роках застосування субсидій розвинутими країнами призводило до гострих торговельно-політичних конфліктів. Експортні премії також є одним із торговельно-політичних засобів розширення експорту. Експортні премії можуть бути у прямій і непрямій формах. Прямі експортні премії застосовуються у формі надання експортерам прямих разових субсидій при експорті товарів. Вони виплачуються з фондів державного бюджету і дають можливість експортерам знижувати ціни товарів, що вивозяться, і в такий спосіб розширювати експорт. Податкові пільги - це непрямі експортні премії, коли експортерам надаються різноманітні фінансові пільги. Дуже часто це звільнення компаній, що експортують товар, від сплати внутрішніх податків або надання податкових пільг. Одна з форм непрямих експортних премій, що давно застосовується, - це система звільнення від мита або його повернення компаніям, що використовують імпортну сировину для виготовлення експортних товарів (так званий умовно безмитний ввіз і повернення мита). Сутність цієї системи полягає в тому, що з метою розширення вивозу товарів експортерам повертають мито при вивозі товарів, які були сплачені за ввіз імпортної сировини або напівфабрикатів, використаних для виготовлення цих товарів.

Литература:1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-ХІІ від 16.04.91. 2. Закон України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р. N 2371-III 3. Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. N 2097-ХІІ 4. Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000р. 5. Алексунин В.А. Международный маркетинг. Учебное пособие. - М.: Издательский Дом "Дашков и Ко", 2000. - 160 с. 6. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов / Г.Д. Гордеев, Л.Я. Иванова, С.К. Казанцев и др. / Под ред. Проф. Л.Е. Стровского. М.: Закон и право; ЮНИТИ, 1996 7. Волосович С. В. Митно-тарифна політика України: стан та напрями розвитку // Сучасні екон. пробл. розвитку підприємництва: Зб. наук. пр. - К., 2000. - С. 32-37. 8. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. 9. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. 10. Дмитрук М. Стратегічний маркетинг: данина моді високих понять чи інструмент конкурентної боротьби?.. // Маркетинг и реклама - 2003. - №5-6. с. 32-37. 11. Економіка зарубіжних країн / За ред. А.С.Філіпенка. — К.: Либідь, 1998. — С. 7—55. 12. Згуровський М. Науково-технологічний розвиток України за умов світової глобалізації // Дзеркало тижня. — 2001. — № 12. — С. 12—13. 13. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с. ISBN 966-7767-51-5 14. Ламбен Жан-Жак. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива. Пер. с французского. СПб.: Наука, 1996. - XV + 589 с. 15. Лук’яненко Д.Г. Проблеми зовнішнього фінансування української економіки в контексті глобалізації / Сучасна інноваційно-промислова політика України: Інвестиційні пріоритети та інфраструктура .- Чернівці, Рута, 1999, с.296. 16. Международный маркетинг / Багиев Г.Л., Моисеева Н.К., Никифорова С.В. - СПб: Питер, 2001. - 512 с. 17. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 560 с. 18. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: — К.: КНЕУ, 2003. — 948 с. 19. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с. 20. Ортинська В.В. Значення узагальнюючого аналізу при визначенню стратегії маркетингу // Фінанси України - 1998. - №8. - с. 42-49. 21. Пастухова В. Стратегическое планирование на предприятии // Экономика Украины - 2000. - №11. с. 36-42. 22. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України. Матеріали конференції. – Київ, 2002. 23. Политика и практика маркетинга на предприятии/ Кеворков В.В., Леонтьев С.В., 2001. 24. Проблеми забезпечення економічної безпеки і сталого розвитку України / Відп. ред. С.І.Пирожков, Б.В.Губський, А.І.Сухоруков. — К.: НІУРВ, 2000. — 130 с. 25. Словарь терминов рыночной экономики / А.Ф. Ионова, М.А. Комаров, М.М. Максимов и др.; Под ред. В.М. Питерского. - М.: Недра, 1994. - 336 с. 26. Соколенко С. Глобалізація і економіка України – Київ, Логос - 1999 27. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Сб. нормат. док. /Сост.: И.П.Рамусь, С.Н.Кульбачная. - К.: Бліц-Информ, 1996. - 335 с. Видання нормативного характеру (Російська Федерація) 28. Тупчієнко Л. Геополітичне майбутнє України в контексті головної суперечності епохи. — Міжнародна науково-практична конференція «Геополітичне майбутнє України». — К., 1998. 29. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учеб. пособие для вузов / Под общ. ред. А.И. Кредисова.- 2-е изд., перераб. и доп. - К.: ВІРА-Р, 2001. - 640с. 30. Управління зовнішноекономічною діяльністю / за ред. А.І.Кредисова. К., 1998. 31. Федько В.П., Федько Н.Г., Шапор О.А. Маркетинг для технических вузов. Серия "Учебник для технических вузов". Ростов н/Д: Феникс, 2001. - 480с. 32. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999. 33. Шкардун В., Ахтямов Т. Оценка готовности предприятия к реализации маркетинговой стратегии // Маркетинг - 2001. - №3. - с. 79-83. 34. Щербак В.Г., Лозенко А.П. Проблеми проникнення вітчизняних підприємств на зовнішні ринки // Фінанси України - 1999. - №4. - с. 41- 43.