Выводы:Чинне господарське процесуальне законодавство та проект ГПК України не містить визначення поняття «зловживання процесуальним правом», такий термін взагалі йому не відомий. Утім ч. 4 ст. 43-4 ГПК України встановлює можливість для суду зобов’язати заявника, який вимагає вжиття запобіжних заходів, забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню запобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарського суду.
Так, при дослідженні питання зловживання процесуальними правами учасниками господарського процесу стає зрозумілим, що відсутнє не тільки визначення поняття, але і його ознаки.
Однак, ця робота передбачає, що основними ознаками зловживання процесуальними правами учасниками господарського процесу є: зловживати процесуальними правами можуть лише ті особи, які беруть участь у справі на наділені відповідними процесуальними правами за ГПК України; недобросовісна поведінка в діях осіб, які зловживають процесуальними правами в господарському процесі; прихована мета зловживання такими правами, яка пов’язана з прямим умислом; має бути присутнім інтерес учасника судового процесу, який зловживає правом, при оцінці відповідної поведінки.
Крім того, у роботі було виділено 8 видів зловживання процесуальними правами учасниками господарського процесу, кожен з яких має свою характеристику та призначення. Також, крім восьми видів зловживання процесуальними правами було окремо визначено класифікацію зловживання процесуальними правами за проектом ГПК України.
У другому розділі було досліджено питання, що наведені нижче.
1. Відповідальність за зловживання процесуальними правами як спосіб стимулювання процесуальної дисципліни учасників процесу, що включає в себе накладання на винну особу судового збору незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 ГПК України); стягнення в дохід Державного бюджету України з винної сторони штрафу у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону (ст. 83 ГПК України); у разі зловживань процесуальними правами з боку учасників судового процесу, представлених адвокатами окремі ухвали можуть надсилатися також до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності в порядку статей 33-36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
2. Розмежування понять «процесуальна диверсія» та «зловживання процесуальними правами» у господарському процесі. Процесуальна диверсія є тим самим зловживанням процесуальним правом, тільки в іншій площині, а саме, як певна методика поведінки сторони правового конфлікту із використанням прав, закріплених процесуальним законодавством. Процесуальні диверсії, як методика поведінки сторони правового конфлікту, можуть носити відволікаючий характер з метою відволікти противника всіма можливими процесуальними засобами від вирішення справді важливих питань та основного конфлікту.
3. Актуальні проблеми визнання зловживання правами учасниками господарського процесу. Так, в цілому практика демонструє насторожене відношення до категорії «зловживання процесуальним правом», що пов’язане в першу чергу з відсутністю концептуальних розробок поняття, суті і ознак зловживання правом в господарському процесі, а також з відсутністю чітких законодавчих норм про відповідальність за процесуальну недобросовісність.