Продюсерська система в Україні

Задание:Предмет – «Аналіз кінотелевиробництва як фінансово-творчої структури».

Содержание:Вступ 7 Розділ 1. Продюсерство як сфера суспільно-культурної діяльності 9 1.1. Історія і світова практика продюсерства 9 1.2. Співвідношення понять «продюсер» і «режисер». Основні функції продюсера 15 Розділ 2. Продюсерство як новітній феномен в культурному житті україни 19 2.1. Становлення, особливості та проблеми інституту продюсерства в Україні 19 2.2. Українські продюсери та основні сфери їх діяльності 34 Висновки 38 Список використаних джерел 40  

Вступление:Зміни, що відбулися в Україні за останні десятиліття, викликали не лише кардинальне оновлення суспільно-економічної ситуації в державі, але й спричинили появу нових сфер виробничої діяльності і відповідних їм професій. Одна з цих нових сфер діяльності представлена в українському культурному і медійному просторі за посередництва запозиченого з англійської терміну «продюсер», що поряд з іншими англомовними термінами на позначення нових напрямків професійної діяльності був занесений в Україну потоком культурного імпорту в пострадянські часи. За роки незалежності професія продюсера і феномен продюсерства як нові й раніше не властиві для України явища неодноразово ставали предметом суперечок, досліджень, дискусій. З’ясуванню сутності діяльності продюсера, висвітленню її економічних і законодавчих аспектів, її можливостей і перспектив, зокрема, в Україні присвячують свої наукові розвідки В. Миславський, І. Жданова, С. Іванов, Н. Кротова, М. Макаренко, О. Мусієнко-Фортунська, І. Зубавіна, О. Гриценко і В. Солодовник, Т. Анохіна, Н. Гончаренко, Т. Метельова, Є. Мягка, І. Покулита, А. Полховський. Однак здебільшого ці розвідки торкаються окремих аспектів продюсерської діяльності або її окремих сфер (кіновиробництво, музика) і мають переважно загально-теоретичний характер, тоді як системний аналіз практичного досвіду і фактографії саме українського продюсерства залишається наразі недостатньо висвітленою. Ця обставина, а також масштаб і відчутні успіхи продюсерської діяльності в Україні визначили актуальність обраної теми курсової роботи. Мета роботи полягає у вивченні особливостей формування і функціонування продюсерської системи в Україні. Для досягнення мети було визначено такі завдання: 1) на підставі вивчення джерельної бази конкретизувати зміст понять «продюсер» і «продюсерська система», з’ясувати специфіку функціональних обов’язків продюсера і режисера; 2) проаналізувати й узагальнити стан продюсерської системи західного світу; охарактеризувати основні категорії продюсерів і принципи їх виокремлення; 3) на підставі аналізу фактичного матеріалу схарактеризувати історію становлення, стан і проблеми продюсерської системи в Україні; вивчити персоналії українських продюсерів, окреслити їх основні категорії. Об’єктом дослідження є феномен продюсерства. Предметом – особливості української моделі продюсерської системи. Новизна роботи визначається конкретизацією деяких загальних положень та введенням в науковий обіг нового фактографічного матеріалу. Практична цінність отриманих результатів зумовлюється можливістю їх використання в процесі викладання академічних дисциплін, при підготовці статей і рефератів. Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.  

Выводы:Викладені вище міркування і спостереження дають можливість зробити такі висновки. 1. Формування інституту продюсерства і утвердження терміну «продюсер» в його сучасному значенні стало наслідком інтенсивного розвитку кінематографу на поч. ХХ ст., коли виникла потреба в особливих спеціалістах для організації процесу кіновиробництва і контролю за ним. З плином часу термін «продюсер» поширився й на інші сфери – театр, музику, телебачення, Інтернет. 2. Аналіз світового досвіду показав, що діяльність продюсера містить значну фінансово-комерційну компоненту і можлива лише за ринкових економічних відносин. Функціонал продюсера як цілком самостійного фахівця істотно відрізняється від функціоналу режисера. Режисер відповідає виключно за креативну, творчу частину проекту і головне для нього – творчий результат. Продюсер опікується головним чином фінансовими і організаційними питаннями, керує проектом в цілому і головне для нього – комерційний успіх. Сукупність і специфіка принципів і правил, що регламентують процес виробництва кінопродукції, функції виробника, а також його відносини зі споживачем кіно продукту утворюють продюсерську систему і визначають особливості її національних / регіональних моделей. 3. Проведене дослідження засвідчує, що у межах західного світу залежно від спеціалізації у певній сфері мистецтва і розваг, характеру і обсягу виконуваних функцій окреслилося кілька категорій продюсерів (кінопродюсер, телепродюсер, музичний продюсер, театральний продюсер; виконавчий продюсер, креативний продюсер, асоційований продюсер, лінійний продюсер, співпродюсер). Функціонал продюсера також є різним на різних етапах кіновиробництва – від пошуку ідеї до пост-продакшену і дистрибуції. 4. Виникнення інституту продюсерства в Україні завдяки надбанням українських фахівців, передусім Йосипа Тимченка, відбувалося синхронно з США і Західною Європою наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. У 1920-х роках через більшовицьку націоналізацію кіносправи його розвиток був перерваний на кілька десятиліть. Відродження продюсерської системи в Україні відбувається синхронно з іншими пострадянськими країнами у другій половині 1980-х років. 5. На сьогоднішній день продюсерська система в Україні функціонує за синкретичною моделлю: спонсорські кошти + держбюджет + закордонні інвестиції. «Національні особливості» і проблеми продюсерської системи в Україні визначаються:відсутністю ринку самого кінопродукту, домінуванням спонсорської форми підтримки шоу-бізнесу, прямою залежністю від інвестицій (головним чином, закордонних) у кіноіндустрію, відтоком з країни коштів, що надходять від прокату кінофільмів, концертів приїжджих знаменитостей, недостатнім законодавчим забезпеченням, відсутністю системи фахової підготовки продюсерів. Головне завдання кіновиробництва полягає у пошуку шляхів до активної промоції вітчизняних фільмів. При цьому український продюсер з огляду на ситуацію в Україні повинен бути «більш ідеологічним», ніж його колеги на Заході, оскільки мусить представляти певну ідеологію кіно як засобу консолідації населення в єдину націю. 6. Вивчення конкретних персоналій українських продюсерів засвідчило, що сфера продюсерської діяльності в Україні включає у себе кілька основних, достатньо традиційних напрямків: кіноіндустрію телебачення; театр; музику (шоу-бізнес). При цьому 70% з українських продюсерів – це люди, які долучилися до продюсерської діяльності як способу реалізації особистого творчого потенціалу поза межами здобутої фахової підготовки.  

Литература:1. Закон України «Про кінематографію» від 13.01.1998 № 9/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1998. – № 22. 2. О национализации кинодела : Декрет СНК РСФСР от 27 августа 1919 года Електронний ресурс. – Режим доступу : https://ru.wikisource.org/wiki 3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну підтримку національних фільмів у продюсерській системі» від 5 червня 1998 р. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/813-98-%D0%BF 4. Постанова «Про внесення змін до Положення про державну підтримку національних фільмів у продюсерській системі» від 27 січня 2016 р. Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/81-2016-%D0%BF 5. Брюховецька Л. Продюсер в Україні: можливість неможливості / Л. Брюховецька, О. Кохан // Кіно-Театр. – 2007. – № 6 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=182 6. Гриценко О. А. Пророки, пірати, політики і публіка : Культурні індустрії й державна політика в сучасній Україні / О. А. Гриценко, В. В. Солодовник; наук. ред. О. І. Кілієвич; Український центр культурних досліджень. – К. : К.І.С., 2003. –168 с. 7. Дослідження нових форм господарювання та фінансування культурно-мистецьких організацій (продюсерство, конкурсні гранти, ангажемент тощо) та розробка рекомендацій щодо їх розвитку // В.В. Солодовник, Т.А. Анохіна, Н. К. Гончаренко, Т. В. Метельова, Є. А. Мягка Електронний ресурс. – Режим доступу : http://tur.kosiv.info/tourism-and-culture/ 8. Жданова Є. І. Управління і економіка в шоу-бізнесі: навч. посіб. / І. Е. Жданова, С. В. Іванов, Н. В. Кротова. – К. : Корнейчук, 2003. – 172 с. 9. Зубавіна І. Продюсерська система в Україні: здобутки і перспективи / І. Зубавіна, О. Кохан // Арт-менеджмент. – 2008. – № 1–2. 10. Зубавіна І. Кіноіндустрія: деякі аспекти очима фахівців / І. Зубавіна // Арт-менеджмент. – 2008. – № 1–2. – С. 6. 11. Зурко Н. Обязанности кинопродюсера / Н. Зурко Електронний ресурс. – Режим доступу : http://russian.nyfa.edu/blogs/how-to-become-a-film-producer/ 12. Конончук Н. Євгеній Гінділіс : Продюсер – історія особистих досягнень / Н. Конончук // КІНО-КОЛО. – 2003. – № 20. – С. 20. 13. Крол А. Продюсирование кино. – Ч. 3: Кто такой кинопродюсер, что он делает и как им стать? / А. Крол Електронний ресурс. – Режим доступу : http://snimifilm.com/statyi/aleksei-krol-prodyusirovanie-kino-chast-3-kto-takoi-kino-prodyuser-chto-delaet-i-kak-im-stat 14. Макаренко М. До проблеми оновлення переліку творчих спеціальностей: кінопродюсер / М. Макаренко // Художня освіта. –2008. – № 4. – С. 109–117. 15. Миронченко В. Я. Продюсер стукає в двері державного телерадіомовлення. Чи впустять? / В. Я. Миронченко, М. І. Прокопенко // Телерадіокур’єр. – 2002. – № 3. 16. Миславський В. Н. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми / В. Миславський. – Х. : Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського, 2007. – 328 с. 17. Миславський В. Н. Становлення кіновиробництва та кінопрокату в Україні (1896–1917 рр.): історико-кінознавчий аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав. : 17.00.04 / В.Н. Миславський; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. – К., 2012. – 15 c. 18. Миславський В. Н. Становлення кіногалузі в Україні 1922 - 1930 років: протиріччя часу і розмаїтість тенденцій : монографія / В. Н. Миславський; Харків. держ. акад. культури. – Х. : Друкарня Мадрид, 2016. – 341 c. 19. Мусієнко-Фортунська О. Відродження продюсерської системи в Україні / Оксана Мусієнко-Фортунська // Художня освіта. –2008. – № 4. – С. 104–108. 20. Обязанности кинопродюсера Електронний ресурс. / Н. Зурко. – Режим доступу : http://russian.nyfa.edu/blogs/how-to-become-a-film-producer/ 21. Пассман Д. Все про музичний бізнес / Д. Пассман. – Х. : Альпина Паблишер, 2009. – 276 c. 22. Покулита І. К. Музичний продюсер як суб’єкт творчості: зміст діяльності та соціокультурні наслідки / І. К. Покулита, А. О. Полховський // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2014. – Вип. 2. – С. 25–32. 23. Профессия продюсер Електронний ресурс. – Режим доступу : http://enjoy-job.ru/professions/producer/ 24. Словник іншомовних слів / Уклад. : С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2000. – 680 с. 25. Халпахчі А. Українська кінофундація – крок до цивілізованої промоції / А. Халпахчі // Арт-Менеджмент. – 2008. – № 1–2. – С. 10. 26. Чекалюк В. Основи продюсерської діяльності / Вероніка Чекалюк. – К. : РНП, ІМВ НАУ, 2012. – 16 с. 27. Чекалюк В. Ефективне продюсування: вивчення теорії та її застосування на практиці як запорука успішності проекту в медіа-середовищі / В. Чекалюк Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.konkurssmi.org/files/user/is_2013_17_13(1).pdf 28. Online Etymology Dictionary Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.etymonline.com/