Выводы:Валютна інтеграція як економічне явище з’явилася в середині XIX століття, коли було утворено відразу кілька валютних союзів. У той же час, найбільше значення дане явище набуло в сучасному світі, в епоху зростання глобалізації і посилення конкуренції на світових ринках. Багато країн світу в даний час прагнуть до валютної інтеграції, прагнучи реалізувати себе в якості значущих гравців на світових ринках і зміцнити курси національних валют. Європейська економічна і валютна інтеграція XX століття (з 1957 р) безпрецедентна за своєю масштабністю та амбітності. При її розвитку найбільш широко використовувався досить гнучкий міжурядовий підхід, який на максимально взаємовигідних умовах враховував суверенні права держав в економічній і валютній сфері, участь в валютній та економічній кооперації до підписання Маастрихтського договору носило менш суворий характер. Маастрихтський договір 1992 р змінив положення економічної та валютної інтеграції в ієрархії сфер діяльності Товариства, висунувши її на одну з ключових позицій. При вирішенні питань Економічного і валютного союзу тепер в першу чергу переважає наднаціональний підхід. Участь в економічній і валютної інтеграції для нових членів ЄС стало обов’язковим, що також свідчить на підтримку тези про зміну методів функціонування ЕВС. У світовій практиці можна виділити кілька форм валютної інтеграції, кожна з яких має свої позитивні і негативні сторони. В процесі валютної інтеграції країни - учасниці угоди проходять кілька етапів розвитку валютного союзу, який у багатьох роботах постає вищою формою валютної інтеграції, проте, на думку ряду авторів, не є «панацеєю від усіх бід». Економічний і валютний союз – вища форма економічної інтеграції держав-членів Європейського Союзу. Засновано в 1992 р Маастрихтським договором про Європейський Союз, здійснюється в рамках Європейського співтовариства. ЕВС складається з двох компонентів – економічного і валютного. Основою економічного компонента ЕВС є внутрішній ринок, на якому в повному обсязі діють свободи пересування товарів, послуг, осіб, капіталів і платежів, а також свобода установи. Іншою складовою економічного компонента ЕВС є координація економічних політик держав-членів Європейського Союзу. Це передбачає не тільки просту координацію економічних політик, але і жорсткий контроль з боку інститутів Союзу за розміром бюджетного дефіциту держав-членів, а також за платіжним балансом цих держав. Крім того, державам-членам забороняється отримувати пільгове кредитування з боку центральних банків таких країн, а також здійснювати цілий ряд кредитних операцій з центральними банками, включаючи овердрафти. Крім того, в рамках економічного компонента ЕВС держави-члени та інститути Союзу визначають загальні цілі, відповідно до яких і повинні визначатися і координуватися економічні політики держав-членів.
Європейські країни пройшли довгий і тернистий шлях до утворення європейського валютного союзу. Не раз переговори по створенню ЕВС заходили в глухий кут, постійно йшли суперечки з необхідності тих чи інших дій, домовленостей. До сих пір не всі країни – початкові учасниці Європейського союзу перейшли на єдину валюту. Тому для того, щоб оцінити перспективи подальшого розвитку ЕВС, необхідно зважити всі позитивні і негативні сторони введення євро, проаналізувавши економічні та соціальні аспекти цієї безперечно однєї з найбільш значущих подій початку XXI століття.