Право землекористування та його види

Содержание:ВСТУП 2 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА 6 ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ 6 1.1. Поняття права землекористування, його становлення та перспективи розвитку в сучасних умовах 6 1.2. Генеза правого реглювання права землекористування 21 1.3. Принципи та межі здійснення права землекористування 32 РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 42 2.1. Правові засади загального та спеціального права землекористування 42 2.2. Право постійного та тимчасового землекористування 52 2.3. Специфіка права концесійного землекористування 63 2.4. Особливості права користування чужою земельною ділянкою 70 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 82 3.1. Зарубіжний досвід правового забезпечення права землекористування 82 3.2. Окремі проблеми гарантування прав землекористувачів в Україні 92 3.3. Основні напрями вирішення проблеми забезпечення раціонального землекористування з урахуванням зарубіжного досвіду 104 ВИСНОВКИ 114 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 121  

Вступление:Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України особливої актуальності набувають питання реалізації та захисту права громадян вільно, безкоштовно і без будь-яких дозволів переміщатися і перебувати на землях різних категорій, що перебувають у публічній власності, а також мати доступ до відповідних територій, суспільно значимих об’єктів (пам’яток історії, лісових ресурсів тощо). Право громадян на доступ до природних ресурсів, в тому числі до землі, як основі життєдіяльності має загальнотеоретичне і практичне значення. Реформування земельних відносин шляхом законодавчого закріплення різних форм власності на землю (індивідуальної (трудової), приватної, колективної, державної, комунальної, власності Українського народу) поступово утверджує у суспільній свідомості і правосвідомості погляди щодо допустимості і можливості використання землі і земельних ділянок не лише на праві власності чи праві постійного користування або оренди, а й на інших правових титулах з метою забезпечення прогресивного економічного і соціального розвитку на основі узгодженого балансу приватних, громадських, державних, всенародних суспільних потреб та охоронюваних законом інтересів щодо використання і охорони землі як об’єкта права власності Українського народу і основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави. Ситуація ускладнюється відсутністю належного теоретичного обґрунтування земельно-правових приписів, які мають регулювати суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права землекористування. Йдеться, зокрема, про визначення правової природи даного виду права, встановлення особливостей, пов’язаних з виникненням, здійсненням, припиненням та наслідками його реалізації. Організаційно-правовий механізм використання земельних ділянок має бути чітко і повно врегульованим з тим, щоб забезпечував гарантії прав землекористувачів. Науково-теоретичним підгрунтям цього дослідження послужили праці таких українських учених у галузі земельного й екологічного права, як: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, Д. В. Бусуйок, О. Г. Бондар, Ю. О. Вовк, А. П. Гетьман, В.К. Гуревський, К.О. Дремлюга, В. М. Єрмоленко, Н.В. Ільків, І.І. Каракаш, Т. О. Коваленко, Т. Г. Ковальчук, І. О. Костяшкін, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич, Т. В. Лісова, Н.Р. Малишева, Р. І. Марусенко, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний, А. І. Ріпенко, В. І. Семчик, В. Д. Сидор, Н. І. Титова, В. І. Федорович, В. О. Чуйков, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. З. Янчук, В. П. Яніцький та ін. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері землекористування. Предметом дослідження є правові норми, що регламентують суспільні відносини в сфері землекористування, а також практика застосування названих правових норм, теоретичні підходи вчених до вирішення проблем, пов’язаних з досліджуваної тематикою. Метою дослідження виступила розробка теоретичних положень, спрямованих на розвиток доктрини земельного права про право землекористування, а також формулювання практичних рекомендацій щодо оптимізації інституту землекористування. Мета дослідження визначила постановку наступних завдань: ? визначити оняття права землекористування, його становлення та перспективи розвитку в сучасних умовах; ? дослідити генезу правого реглювання права землекористування; ? визначити принципи та межі здійснення права землекористування; ? розглянути правові засади загального та спеціального права землекористування; ? дослідити право постійного та тимчасового землекористування; ? визначити специфіку права концесійного землекористування; ? розглянути особливості права користування чужою земельною ділянкою; ? вивчити зарубіжний досвід правового забезпечення права землекористування; ? встановити окремі проблеми гарантування прав землекористувачів в Україні; ? визначити основні напрями вирішення проблеми забезпечення раціонального землекористування з урахуванням зарубіжного досвіду. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових та приватнонаукових методів пізнання. Загальнотеоретичною основою дослідження є діалектичний і системний підходи до пізнання правових явищ. Застосовувалися загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, метод узагальнення, порівняльно-історичний метод) і приватнонаукові методи юридичної науки – формально-юридичний та формально-логічний, а також порівняльно-правовий, і методи тлумачення норм права – граматичний, системний, історичний, логічний. Емпіричною основою дослідження послужили дані про практику застосування правових норм, також інформація про особливості регульованих ними правових відносин, опублікована в спеціальних дослідженнях і мережі інтернет. Нормативною базою дослідження є нормативно-правові акти різних рівнів системи права: Конституція України, Земельний кодекс України, земельне, екологічне, цивільне законодавство, підзаконні нормативні правові акти. Наукова новизна дослідження. Робота є комплексним дослідженням, присвяченим вивченню місця права землекористування в системі земельних правовідносин. У роботі обґрунтований самостійний характер права землекористування, уточнена специфіка його правового регулювання. Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані уроботі, можуть бути використані у: ? науково-дослідній діяльності – як основа для подальшого наукового дослідження проблем права землекористування; ? правотворчій діяльності – для удосконалення чинного земельного та цивільного законодавства у частині регулювання здійснення прав землекористування; ? навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з земельного права, при підготовці навчальних курсів та викладанні навчальних дисциплін; ? правовиховній роботі – для формування професійної правосвідомості та подолання правового нігілізму. Структура роботи включає в себе вступ, три розділи, що складаються з 10 підрозділів, висновки і список використаних джерел.  

Выводы:Проведене дослідження дозволяє зробити певні висновки, пропозиції й рекомендації, що можуть мати як теоретичне, так і практичне значення. Дослідивши стан вивчення проблематики здійснення права землекористування, можна стверджувати, що ці проблеми у ретроспективі й дотепер були і є предметом обмежених досліджень правознавців. Водночас в результаті реформування земельних відносин активізується науковий пошук науковців у галузі земельного права щодо реалізації прав землекористування. Науковий аналіз і оцінка наявних дисертаційних робіт, монографій та інших публікацій з питань здійснення прав землекористування свідчать, що в них комплексно розкривається юридична природа переважно окремих видів землекористування або ж автори торкаються окремих проблем здійснення прав прав землекористування. При цьому поки що не було зроблено спроби системного та комлексного дослідження права землекористування в сучасних умовах. Право користування земельними ділянками може бути визначене як право законодавчо визначених суб’єктів використовувати на підставі рішення відповідного уповноваженого субєкта тимчасово зайняті земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні інших осіб, без зміни їх цільового призначення. У законодавчому регулюванні права землекористування пропонуємо виділити п’ять основних періодів, а саме: Стародавнього світу (час древніх слов’ян V ст. до н.е. – IX ст. н.е.; доба Київської Русі IX ст. – поч. XII ст.), Середньовіччя (друга половина ХІV ст. – перша половина ХVІІ ст.), Нового часу (кін. ХVІІ ст. – поч. ХІХ ст.), Радянський (кін. XІX ст. – поч. XX ст.) та період незалежної України (новітній) (кін. ХХ – поч. ХХІ ст., який триває по теперішній час). Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що чинне законодавство передбачає низку правових гарантій, спрямованих на забезпечення здійснення праваземлекористування. Право землекористування включає надану законом юридичну можливість: 1) використовувати землі, на які поширюється режим користування для задоволення життєво необхідних потреб: естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних, як шляхи сполучення тощо; 2) вимагати від держави, всіх юридичних та фізичних осіб виконання їх обов’язків щодо цільового використання, відтворення та охорони земель, на які поширюється право землекористування, недопущення становища, що шкідливо впливає на здоров’я громадян; 3) при необхідності звертатись за державним чи громадським захистом свого порушеного права. Надання земельних ділянок у користування й виникнення відповідних суб’єктивних прав мають свої особливості, зумовлені видом прав на користування землею. Ідеться, зокрема, про право на загальне користування землею, на оренду земельних ділянок, на постійне користування ними, тимчасового зайняття земельних ділянок. Характеризуючи право загального землекористування з урахуванням природно-правового аспекту, слід мати на увазі, що підставами для його юридичного наповнення виступають положення екологічного права в частині використання природних ресурсів. Гарантіями забезпечення такого природокористування виступають обов’язки, покладені законом на підприємства, установи й організації щодо оздоровлення, покращення природного середовища, створення оптимальних умов, необхідних людині для її життя, здоров’я, праці й відпочинку. В інтересах держави й суспільства, охорони довкілля права громадян на користування загальнодоступними благами природи можуть бути обмежені або ж заборонені. Для виникнення права загального землекористування має значення поєднання таких елементів, як наявність відповідної правової норми, внутрішня воля, спрямована на реалізацію загального використання природних об’єктів, і реалізація цієї волі через фактичну експлуатацію природних об’єктів. Для встановлення цього права громадян важливу роль відіграє момент його виникнення, що набувається з народженням людини й оформлення не потребує. Закон не вимагає досягнення фізичною особою необхідної правоздатності й дієздатності для набуттянею відповідної земельної ділянки. Це право є природним, невідчужуваним, розпорядитися ним неможливо, його можна лише здійснювати, фактично користуючись останньою. В умовах сучасності важливим правовим інструментом забезпечення ринкового обігу земельних ділянок виступає інститут права оренди землі. Питання виникнення права на оренду земельної ділянки в Україні сьогодні залишається актуальним, оскільки це найбільш дієвий і простий шлях для її отримання в користування. Виникнення права оренди земельної ділянки, яке законом визнано речовим, пов’язується з державною реєстрацією договору оренди, а не самого права. У правовому значенні оренда землі характеризується специфічними рисами, що вказують на її особливу природу, а саме: ? земельна ділянка надається у володіння й користування; ? право розпорядження орендованою земельною ділянкою здійснює її власник; ? орендар може обмежено розпоряджатися нею на підставах, передбачених законом і договором (суборенди); ? право оренди земельної ділянки має певний строк; ? повернення орендованої земельної ділянки власникові після спливу строку оренди – є обов’язковим; ? обов’язковим також є укладення договору її оренди; ? використовується земельна ділянка для діяльності, не забороненої законом Праву постійного користування земельними ділянками, яке є специфічним речовим правом, притаманний обмежений об’єктно-суб’єктним склад: об’єктом цього права користування можуть виступати лише земельні ділянки державної або комунальної власності; суб’єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені ч. 2 ст. 92 ЗК України. Сутність права постійного користування полягає в можливості використовувати земельну ділянку (вилучати, отримувати її корисні властивості згідно з цільовим призначення землі) без установлення конкретного строку такого користування. Встановлено, що концесія – це надання вітчизняним або іноземним суб’єктам господарювання (концесіонерам) державою або територіальною громадою (концесієдавцем) на підставі договору виключного права на використання з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі об’єкта концесії, у тому числі відповідної земельної ділянки, необхідної для здійснення концесійної діяльності, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов’язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі, майнової відповідальності та підприємницького ризику. Запропоноване визначення, на нашу думку, потребує термінової імплементації в чинне законодавство України (ч. 1 ст. 406 Господарського кодексу України, абз. 2 ст. 1 Закону України «Про концесії», абз. 6 ст. 1 Закону України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг») шляхом закріплення в ньому вищезазначеного широкого розуміння концесії, оскільки ігнорування земельно-правових аспектів концесійної діяльності, зокрема, не визнання земельної ділянки об’єктом концесії, подвійне правове регулювання використання земельних ділянок на умовах концесії, може призвести до значних втрат для держави у формі недостатньої ефективності концесії як форми використання об’єктів державної та комунальної власності, залучення приватних інвестицій у сферу публічної економіки, зниження якісних характеристик земельних ділянок, що вже використовуються в концесійній діяльності. Закріплення в законодавстві України широкого розуміння поняття концесії об’єктивно потребує внесення змін до чинного Земельного кодексу України з метою визнання концесії землі самостійною формою землекористування. Для чого ст. 94 Земельного кодексу України слід викласти в новій редакції: Стаття 94. Право концесії земельної ділянки 1. Право концесії земельної ділянки – це юридично забезпечена можливість суб’єкта на виключних засадах використовувати земельну ділянку. 2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом. 3. Відносини, пов’язані з концесією землі, регулюються законом. Крім того, для визначення порядку надання землі в концесію та його відокремлення від порядку надання землі в оренду, слід доповнити Земельний кодекс України статтею 124-1, яку викласти в наступній редакції: «Стаття 124-1. Порядок передачі земельних ділянок у концесію» 1. «Передача в концесію земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі спеціального рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення концесійного договору.» Під правами на чужу земельну ділянку пропонується розуміти самостійні абсолютні (але похідні від права власності і такі, що мають характер обтяження) речові права, які є забезпеченою законом можливістю володіння та / або користування земельними ділянками різних форм власності, спрямовані на задоволення балансу потреб та інтересів власника землі та чужих користувачів земельними ділянками шляхом вилучення корисних властивостей з чужої земельної ділянки для певної мети та у встановлених не лише сторонами, але й державою межах відповідно до закону, договору чи рішення суду. Для прав на чужі речі характерними є такі ознаки: 1) похідний від права власності характер; 2) абсолютний характер таких прав; 3) слідування «права за речами» (тобто право на чужу річ пов’язане з певною річчю і без неї не існує. Зміна власника не є підставою для припинення суміжних речових прав); 4) надання суб’єкту суміжного речового права переваги щодо суб’єктів зобов’язального права у реалізації права користування майном; 5) абсолютний захист прав на чужі речі. Права та інтереси особи, яка має речове право на чуже майно, захищаються у тому ж порядку (в тому числі й від власника майна), що й права власника цієї речі. Права на чужі земельні ділянки можна також поділити на речові права виключного або невиключного (сервітут), постійного або строкового, первинного та зазвичай оплатного користування чужою земельною ділянкою для певних потреб. Зміст прав на чужі земельні ділянки завжди формується з врахуванням публічного, суспільного інтересу, який полягає у збереженні корисних якостей землі, вимог її цільового використання, відповідності типу земель тій діяльності, яка має здійснюватися на земельній ділянці, і обов’язкового комплексу природоохоронних заходів, котрі не залежать від волі суб’єктів цих прав і встановлені імперативно. Як показує закордонний досвід, правове регулювання землекористування здійснюються не кодифікованими правовими нормами, а комплексом спеціальних законів, здебільшого в напрямі цивільного права. Майже в жодній країні світу немає зведеного кодифікованого закону на кшталт Земельного кодексу України. У цілому підходи до правового регулювання землекористування за кордоном відповідають українським, за винятком певних особливостей, зумовлених історичними та правовими традиціями і викликами сьогодення, загальносвітовими тенденціями. Сформульовано окремі науково обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню нормативно-правового регулювання у відносинах права водокористування, його охороні та захисту, зокрема: ? право постійного землекористування вимагає чіткого встановлення, які саме юридичні особи розуміються ЗК України під юридичними особами державної та комунальної власності, узгодивши це питання з нормами ЦК України; ? зроблено висновок, що оренда землі є більш гнучкою правовою конструкцією використання земельних ресурсів порівняно з постійним землекористуванням, та в майбутньому набуде превалюючого значення в земельних відносинах; ? норми Земельного кодексу потребують доповнення певними соціальними категоріями громадян (ветерани праці, ветерани війни, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо), які на етапі набуття прав на землю мають особливі правові гарантії та вдосконалення механізму гарантування набуття і реалізації ними прав на землю. Враховуючи, що спеціальне концесійне законодавство України не забезпечує належного рівня законодавчого закріплення вимог з охорони землі, пропонуємо доповнити розділ 3 Закону України «Про концесії» статтею 10-1, яку потрібно закріпити під назвою: «Умови використання земель у концесійній діяльності», в якій викласти наступні положення: ? земельні ділянки, що надані для здійснення концесійної діяльності використовуються виключно для будівництва та експлуатації об’єктів концесії, передача цих земель третім особам забороняється; ? розміри земельних ділянок, що надаються на умовах концесії визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм та проектної документації; земельні ділянки, що використовуються при здійсненні концесійної діяльності, підлягають відновленню та рекультивації.  

Литература:1. Альошкіна Л. П. Зарубіжний досвід розвитку земельних відносин: можливості застосування в Україні / Л. П. Альошкіна // Інноваційна економіка. – 2012. – № 3. – С. 291–294 2. Андрейцев В. І. Екологічне право і законодавство суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики : монографія / В. І. Андрейцев. – Д. : НГУ, 2011. – 373 с. 3. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії / В. І. Андрейцев. – К. : Знання, 2005. – 445 с. 4. Андрейцев В. І. Об’єкти земельних правовідносин за новимЗемельним кодексом України / В. І. Андрейцев // Законодавство України (наук.-практ. коментарі). – 2002. – С. 13–19. 5. Андрейцев В. І. Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів / За ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К. : Істина, 2001. – 544с. 6. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2004. – № 58-59. – С. 96-99; 140-143. 7. Бахуринська М.М. Правові засади концесії ділянки ( за законодавством України). – К.:Знання, 2010. – 230 с. 8. Башта М. Емфітевзис у діяльності фермерських господарств в Україні / М. Башта // Нотаріат для вас. – 2013. – № 10. – С. 78–81. 9. Боклаг В. А. Зарубіжний досвід у сфері державного управлінняземельними ресурсами / В. А. Боклаг // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – № 2. – С. 392–398. 10. Большая Советская энциклопедия: в 65 т. / Под. ред. О. Ю. Шмидта. – М. : Советская энциклопедия, 1937. – Т. 34. – 768 с. 11. Бондар Л. О. Правові проблеми власності на природні ресурси / Л. О. Бондар, В. В. Курзова // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 2. – С. 105–109. 12. Бышков П. А. Эмфитевзис в странах континентальной Европы/ П. А. Бышков // Сравнительное право и проблемы частноправового регулирования : матер. научной конференции юридического факультета Российского университета дружбы народов (Москва, 25 января 2011 г.). Вып. 11. – Московская обл., г. Ногинск : АНАЛИТИКА РОДИС, 2011. – С. 29–39. 13. Гетьман А. П. Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України / А. П. Гетьман // Правова система України: історія,стан та перспективи: У 5-ти т. – Х.: Право, 2008. – Т.4 : Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / За ред. Ю. С. Шемшученка. – 480 с. 14. Глотова О. В. Співвідношення норм цивільного та земельногоправа в сфері правового регулювання угод із землею / О. В. Глотова // Вісник Одеського університету внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 174–178. 15. Глотова О. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / О. Глотова. – К., 2003. – 20 с. 16. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144. – С. 440-558. 17. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / С. В. Гринько. – К., 2003. – 20 с. 18. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю : Дис. ... канд. юрид. наук / С. В. Гринько ; КНУ ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 181 с. 19. Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними: Постанова КМУ від 7 червня 2017 р. № 413 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/413-2017-п 20. ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудоваміських і сільських поселень» http://kga.gov.ua/files/doc/normy-derjavy/dbn/Mistobuduvannja-Planuvannja-i-zabudova-miskyh-i-silskyh-poselen-DBN-360-92.pdf 21. Дегтев А. В. Земля – объект земельных и гражданских правоотношений / А. В. Дегтев // Право и экономика. – 2005. – № 8. 22. Долинська М. Надання земельних ділянок під будівництвооб’єктів нерухомого майна / М. Долинська // Нотаріат для вас. – 2008. – № 1- 2. – С. 84–87 23. Екологічне право України: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / За ред. В. К. Попова та А. П. Гетьмана. – Харків : Право, 2001. – 480 с. 24. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті / В. Єрмоленко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 43–46. 25. Заєць О. І. Земельні права за законодавством України / О. І. Заєць // Актуальні проблеми соціального права. Еволюція правового регулювання аграрних, земельних та екологічних відносин: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18.11.2016 р.). – Л., 2016. – С. 93-94 26. Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду» : від 23 листоп. 1989 р. // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0810400-89 27. Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 36. - Ст. 242. 28. Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» від 14 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 3. – Ст. 21. – С. 19–22. 29. Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372. – С. 837–846. 30. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170. 31. Закон України «Про нафту та газ» від 12 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №50. – Ст. 262. 32. Закон України «Про пестициди та агрохімікати» від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №14. – Ст. 91. 33. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. - Ст. 350. 34. Закон України «Про форми власності на землю» : закон втратив чинність від 11 груд. 2003 р. // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2073-12 35. Захапченко П. Історія держави і права України : підручник / П. Захарченко. – К. : Атіка, 2005. – 542 с. 36. Земельне право : підручн. / М. В. Шульга, Н. О. Багай, В. І. Гордєєв та ін. ; за ред. М. В. Шульги. – Х. : Право, 2014. – 520 с. 37. Земельне право України : підруч. / Г. І. Балюк, Т. О. Коваленко, В. В. Носік та ін. ; за ред. В. В. Носіка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський ун-т», 2008. – 511 с. 38. Земельне право України: Підручник / За ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша. – К. : Істина, 2003. – 448 с. 39. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (втратив чинність)// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – С. 98. 40. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page4 41. Земельний кодекс України : науково-практичний коментар / В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. П. Гетьман, С. В. Гринько, В. К. Гуревський, та інші; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; Київ. ун-т права. – 3-є вид., переробл. і доповн. – К. : Ін Юре, 2007. – 895 c. 42. Земельний кодекс Української РСР – К., 1973. – 211 с. 43. Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України : науково-практичний посібник / за ред. Н. І. Титової. – Л. : ПАІС, 2005. – 368 с. 44. Ільків Н.В. Оренда земель сільськогосподарського призначення в Україні: теоретичні й практичні аспекти : Монографія / Н. В. Ільків; ред. Н. І. Титова ; рец.: М. В. Шульга, Я. З. Гаєцька-Колотило; Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2008 (Львів). - 296 с. 45. Каракаш И. И. Право собственности на землю и правоземлепользования в Украине : науч.-практ. пособие / И. И. Каракаш. – К. : Истина, 2004. – 216 с. 46. Ковальчук М. Законодавче забезпечення правового режиму землі як об’єкта інвестиційної діяльності / М. Ковальчук // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – 2012. – Вип. 93. – С. 94–97. 47. Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР // ВВР України. – 1996. – № 30. 48. Коритник М. Порівняльний аналіз земельних відносин в Україні з країнами з розвинутою економікою / М. Коритник, О. Шпичак // Вісник Хмельниц. нац. ун-ту. – 2009. – No 6, т. 1. – С. 256–257. 49. Костин Ю. В. Идеи естественного права в истории государственно-правовой мысли дореволюционной России конца XIX – начала XX века / Ю. В. Костин // История гос-ва и права. – 2007. – № 7. – С. 22–24. 50. Костяшкін І. О. Право загального землекористування громадян : автореф. …канд.юрид.наук : 12.00.06. / І. О. Костяшкін. – К., 2005. – 19 с. 51. Краснікова О. М. Фінанси та кредит у сільському господарстві Лівобережної України епохи вільного підприємництва (1861-1917 рр.) : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.01.04 / О. М. Краснікова ; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1999. – 16 с. 52. Кряжков А. В. Публичный интерес: понятие, виды и защита / А. В. Кряжков // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 91–99. 53. Кузнєцова Н. Проблеми співвідношення земельного та цивільного законодавства при вирішенні господарських спорів з питань земельних відносин / Н. Кузнєцова // Право України. – 2009. – № 9. – С. 19–21 54. Кулинич П. Ф. Застава землі крізь призму земельного законодавства / П. Ф. Кулинич Електронний ресурс. – Режим доступу : www.ulti.kiev.ua 55. Кулинич П. Ф. Правові проблеми охорони і використанняземель сільськогосподарського призначення в Україні : моногр. / П. Ф. Кулинич. – К. : Логос, 2011. – 688 с. 56. Кулинич П.Ф. Право добросусідства за земельним законодавством України // Земельне право України. – 2006. – № 1. – С. 25-33. 57. Кулініч П.Ф. Право постійного землекористування: для кого воно постійне / П. Ф. Кулініч // Юридичний журнал ЮСТІНІАН. – 2005. – № 5. – Електронний ресурс. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=1717 58. Кутателадзе В. О. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови за цивільним законодавством України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. О. Кутателадзе. – К., 2011. – 19 с. 59. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. − № 17. – Ст. 99. 60. Малишева Н. Екологічне право: вектори розвитку в 21 сторіччі / Н. Малишева // Юридичний журнал «ПравоУкраїни». – К. : «Ін Юре», 2/2011. – С. 114–123. 61. Марусенко Р. І. Правові аспекти земельних сервітутів вУкраїні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Р. І. Марусенко. – К., 2005. – 211 с. 62. Марченко С. І. Правовий режим земель спеціальногонесільськогосподарського використання / С. І. Марченко, В. В. Носік, Т. О. Коваленко // Земельне право України. – К., 2008. – 511 с. 63. Мірошниченко А. Колізії між приписами земельного тацивільного законодавства: перспективи усунення та рекомендації щодо вирішення / А. Мірошниченко // Право України. – 2009. – № 3. – С. 126–131. 64. Мірошниченко А. М. Земельне право України : навч. посібн. / А. М. Мірошниченко. – К. : Алерта, 2012. – 512 с 65. Мірошниченко А. М. Право землекористування // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 6. – С. 3–44. 66. Мірошниченко А. М. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / А. М. Мірошниченко, Р. І. Марусенко. – 5-те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2013. – 542 с. 67. Місінкевич А. Л. Правове забезпечення рекультивації земель вУкраїні : монографія / А. Л. Місінкевич. – Хмельницький : Хмельницький ун-т управління та права, 2015. – 140 с. 68. Мічурін Є. О. Вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. – 2-ге вид., перероб. та доп.. – Х. : Юрсвіт, 2007. – 436 с. 69. Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки : моногр. / К. О. Настечко. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 240 с. 70. Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / К. О. Настечко ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2010. – 20 с. 71. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За заг. ред. В. В. Медведчука. – К. : Юрінком Інтер, 2014. – 656 с. 72. Нестеров Ю. В. Практичні поради зі збереження біорізноманіття у сільськогосподарських угіддях / Ю. В. Нестеров. – К. : Wetlands International Black Sea Programme, 2005. – 48 с. 73. Нестеровський Е. А. Кадастр земель зарубежных стран : учеб. пособие // Е. А. Нестеровский. – Минск : ИВЦ Минфина, 2007. – 288 с. 74. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу : моногр. / В. В. Носік. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с. 75. Носік В. В. Правове регулювання земельних відносин натериторіях спеціальних (вільних) економічних зон та пріоритетного розвитку / В. Носік // Право України. – 1999. – № 6. – С. 49–54. 76. Носік В. В. Співвідношення та взаємодія цивільногозаконодавства із земельним, природоресурсним та екологічним законодавством / В. В. Носік // Правова система України : історія, стан та перспективи : у 5 т. – Т. 3 Цивільно-правові науки. Приватне право / за ред. Н. С. Кузнєцової. – Х. : Право, 2008. – С. 602–637. 77. Носік В. В. Право власності на землю в Україні // Право власності в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – С.432–499. 78. Орхуська конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються на-вколишнього середовища», 25-28 червня 1998 р., ратифікована Верховною Радою України 6 липня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – 5 серпня. 79. Основной закон Федеративной Республики Германии // Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты : 211 пер. с нем. / под ред. Ю. П. Урьяса. – М. : Прогресс, 1991. – Приводится по : Конституции государств Европейского Союза / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : ИНФРА-М–НОРМА, 1997. – С. 181–234. 80. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик от 13 декабря 1968 г. // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1968. – № 51. – Ст. 485. 81. Піфко О. О. Реєстрація прав на землю у країнах Європи:порівняльний аналіз : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / О. О. Піфко. – Ужгород, 2011. – 20 с. 82. Погрібний О. О. Поняття і зміст добросусідства в земельному праві / О. О. Погрібний, В. К. Гуревський // Земельне право України. – 2006. – № 3. – С. 19-23. 83. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VI / Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14, № 14–15, № 17. – Cт. 112. 84. Постанова Верховної Ради Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки «Про земельну реформу» : за станом на 12 лют. 2004 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100 85. Про благоустрій населених пунктів : Закон України Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 86. Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-VII // Відомості Верховної Ради. – 2014. – № 37–38. – Ст. 2004. 87. Про внесення в дію Земельного кодексу Текст : Постанова Президії ВУЦВК від 29 листопада 1922 р. // ЗУ УСРР. – 1922. − № 51. – Ст. 750. 88. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою : Закон України від 15 січня 2009 р. № 875-VI // Відомості Верховної Ради. – 2009. – № 23. – Ст. 282. 89. Про державний контроль за використанням і охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350. 90. Про землеустрій Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 91. Про мисливське господарство та полювання : Закон України від 22.02.2000 р. № 1478-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. − № 18. – Ст. 132. 92. Про оренду землі : Закон України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2288. 93. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18; 94. Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування : Закон України від 23 лютого 2012 р. № 4442-VI // Відомості Верховної Ради України . – 2012. – № 49. – Ст. 553 95. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 червня 1992 року № 2456-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502. 96. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425; 97. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 200. 98. Рішення Конституційного Суду № 11- рп/2001 від 13.07.2001 р http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v011p710-01 99. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 Електронний ресурс. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05 100. Рогожин А. Й. Історія держави і права України: підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак. : У 2 ч. / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов ; за ред. А. Й. Рогожина. – К. : Ін Юре, 1996. – Ч. 1. – 368 с. 101. Семчик В. І. Земельне право України : підруч. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К. : Ін Юре, 2008. – 600 с. 102. Семчик В. І. Український народ як суб’єкт права власності на землю / В. І. Семчик // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2(33)-№3(34). – С.558-566. 103. Советский энциклопедический словарь / Под. ред. А. М. Прохорова. – М. : Советская энциклопедия, 1990 – 1630 с. 104. Сырых Е.В. Земельное право : учебник / Е. В. Сырых. – М. : ЗАО Юстицинформ, 2004. – 336 с. 105. Теория государства и права: Учебик для юридических вузов и факультетов / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М. : Наука, 1997. – 570 с. 106. Титова Н. І. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми / Н. І. Титова // Право України. – 2004. – № 3. – С. 71–77. 107. Ткаченко Е. Н. Право пользования курортными, лечебно-оздоровытельными и рекреационными зонами : дис… канд. юрид. наук : 12.00.06. – Х., 1999. – 161с. 108. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії іїхніми державами-членами, з іншої сторони, від 26 верес. 2014 р. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011/print1453143355744063 109. Уркевич В. Про правове регулювання користування чужоюземельною ділянкою для сільськогосподарських потреб / В. Уркевич // Юридичний радник. – 2009. – № 2 (28). – С. 29–31 110. Федорович В. І. Новели Земельного кодексу України 2001 року і земельні права громадян // Землі с-г призначення: права громадян України : наук.-навч. посібн. / за ред. проф. Н. І. Титової. – Л. : ПАІС, 2005. – С. 238–263. 111. Федчишин Д. В. Правове забезпечення використання та охорони земель громадської забудови : монографія / Д. В. Федчишин. – Х. : Фінарт, 2015. – 248 с. 112. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356. 113. Цивільний кодекс України: наук.-практ. коментар / за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – 3-тє вид., перероб. та допов. – К. : Алерта, КНТ; ЦУЛ, 2010. – 752 с. 114. Чау Тхі Хань Ван. Земельне законодавство соціалістичної республіки В’єтнам і України: порівняльно-правовий аналіз : дис. … к.ю.н. : 12.00.06 / Чау Тхі Хань Ван. – Х., 2007. – 20 с. 115. Шульга М. В. Стан розвитку земельного права / М. В. Шульга // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5т. – Т. 4 : Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права / за ред. Ю. С. Шемшученка. – Х. : Право, 2008. – С. 73–80. 116. Шульга М. В. Судовий захист земельних прав громадян у населених пунктах : Рад. право. / М. В. Шульга. – 1991. – № 7. – С. 29 117. Яценко Д. М. Право користування чужою земельноюділянкою для забудови : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. М. Яценко. – К., 2010. – 203 с. 118. From Land Use Right to Land DevelopmentRight: Institutional Change in China’s Urban Development http://citeseerx.ist.psu.edu/ viewdoc/download?doi=10.1.1.885.4330&rep=rep1&type=pdf 119. Pietras M. Bezpieczenstwo ecologiczne w Europie / M. Pietras. – Lublin, 2015. – 387 s.