Вступление:Відомо, що здавна люди за зовнішнім виглядом і
поведінкою оточуючих прагнули визначити їх характер, почуття, наміри, здібності. У сучасних умовах особливого значення набуває вміння розуміти
людську психологію і в діловому, і в особистому житті. Особливо ці навички
є важливими у сферах консультативної психологи, психотерапії,
кадрового менеджменту, соціальної роботи.
Візуальна психодіагностика – діагностичний метод вивчення і інтерпретації індивідуальних особливостей, психологічних станів, властивостей і процесів людини на основі спостереження за зовнішнім виглядом і поведінкою. Мова тіла відноситься до невербального спілкування і несе в собі інформацію про людину.
Мова тіла – це несвідома мова, її неможливо контролювати,
це найперший канал комунікації дитини із зовнішнім світом. Значна частина людського спілкування відбувається за допомогою невербальних сигналів, які зчитуються нашою підсвідомістю і визначають наше емоційне ставлення до іншої людини. Візуальна психодіагностика використовує накопичені знання зарубіжних і вітчизняних вчених в області фізіології, генетики, диференціальною психології, зоопсихології, медицини, антропології, тілесно-орієнтованої психотерапії. Не залишилися поза увагою і стародавні вчення про людину, такі як астрологія, хірологія, фізіогноміка, графологія.
Візуальна психодіагностика, крім загальнокультурного значення має і
суто прикладний характер, є галуззю психології кадрового
менеджменту, організаційної психології, психотерапії та психологічного
консультування, тренінгової діяльності, акторського мистецтва, педагогіки.
Актуальність теми пояснюється тим, що здавна людське обличчя було предметом дослідження вчених і для сучасної науки – це також досить важливий аспект. Мета роботи – розглянути людське обличчя як об’єкт візуальної психодіагностики.