Вступление:У житті сучасного суспільства набуває важливого значення проблема раціоналізації природокористування, коли виникає необхідність здійснення поряд із експлуатацією природних ресурсів і питань охорони навколишнього середовища. Проблема ця є глобальною, вона стосується як високорозвинених, так і держав, які знаходяться ще на етапі розвитку, і тому із кожними роком стає все більш актуальною. Але при всіх відмінностях сучасного природного та соціально–економічного розвитку держав однією із характерних рис цієї важливої проблеми, окрім глобальності, довгостроковості досліджень є, також, необхідність наукового передбачення потенційно – можливих (у деяких випадках незворотних) змін у природних системах з метою попередження їх за рахунок оптимізації водокористування. Якщо проблему природокористування розглядати диференційовано, тоді у числі найбільш складних і різносторонніх її аспектів, необхідно назвати водні питання (водні природні системи). Розглядаючи «життя» (динаміку) водойм і водотоків всіх розмірів і рангів ми повинні виходити із наступних важливих передумов 2, 9:
– водне середовище – це те середовище, де виникло життя на Землі;
– водні маси – це середовище існування, як в минулому, так і в наш час, багатьох ланок глобального трофічного ланцюга;
– водні маси – це арена господарської діяльності людства, яка розпочалася з перших кроків біологічного і соціального життя та особливо збільшилася в наш час;
– вода – один з невід’ємних умов існування життя на Землі; наявність або відсутність води визначає розвиток життя в всіх його формах у біосфері;
– кількісне та якісне виснаження поверхневих вод призвело до часткової втрати екологічного балансу водними системами України в умовах дії на них техногенних факторів, коли в ряді випадків, виникають незворотні деградаційні процеси, що порушує екологічно безпечний розвиток водних систем; за умов порушення трофічних і саморегулюючих взаємозв’язків в гідроекосистемах відбуваються структурно – функціональні зміни в них, що призводить до забруднень гідроекосистем, що унеможливлює отримання високоякісної питної води, використання води на деяких виробництвах 10.
Таким чином, відтоді, як потреби людини вийшли за межі суто біологічних, основними факторами, що призвели до порушення екологічно безпечного розвитку гідроекосистем стали обмежуючі (лімітуючі) фактори, пов’язані з надходженням до води наднормативних кількостей речовин антропогенного походження. На планеті Земля, на разі практично не залишилося поверхневих вод, які тією чи іншою мірою не були б забруднені. Саме, посилення за останні роки впливу природно – антропогенних факторів на функціонування водних систем створює екологічну небезпеку не лише їх розвитку, а й існування самої людини.
Сучасний екологічний стан басейнів річок викликає серйозну стурбованість, тому що внаслідок багатофакторного впливу на них не відбувається збереження природної організації гідроекосистем через порушення внутрішньоводоймних процесів, які є віддзеркаленням самовідновної здатності водних систем. Екологічна стабільність водних систем може бути досягнута лише за умов раціонального використання водних ресурсів. У зв’язку з цим надзвичайно важливим та актуальним є створення банку даних екологічної оцінки стану водних систем України з урахуванням не тільки рівня забрудненості гідроекосистем, зміни їх хімічного стану, але й змін структурно – функціональних властивостей.
Метою роботи є екологічна оцінка сучасного стану водних систем р. Тетерів з метою досягнення екологічно збалансованого їх розвитку на тепер і перспективу.