Причини розвитку депресивних станів

Содержание:Вступ 3 Депресивні стани: визначення, серйозність, наслідки 4 Причини розвитку депресивних станів 7 Висновки 13 Список використаних джерел 14  

Вступление: Історичні свідчення щодо депресивних розладів сягають Давньої Греції, коли Гіппократ диференціював три типи розладів: манію; меланхолію; френит (запалення, що уражає душу й тіло). Причиною багатьох хвороб Р. Бертон вважав спосіб життя, звичаї, зазначаючи вплив бездіяльності та самотності на виникнення меланхолії. Проблема депресивних розладів є однією з найбільш актуальних у теорії та практиці сучасної медицини. Упродовж XX сторіччя спостерігалося невпинне зростання депресивних розладів, особливо їх рекурентних форм, серед населення провідних держав світу. Така ж тенденція характерна і для початку XXI століття. Зокрема, за даними ВООЗ, уніполярні депресивні розлади, що є лише однією з клінічних груп у загальній структурі депресивної патології), є величезним тягарем для суспільства. Ці розлади посідають четверте місце серед усіх захворювань населення, причому у віковій групі 15-44 роки вони знаходяться на другому місці за тяжкістю наслідків, складаючи 8,6% від кількості років життя, втрачених внаслідок інвалідності. На відміну від інших видів психічних порушень, депресивні стани у 40% випадків не діагностуються вчасно, тому що при депресіях непсихотичного рівня афективна патологія маніфестує переважно у вигляді неврозоподібної сомато-вегетативної симптоматики і хворі спостерігаються лікарями загальної практики. У подібній ситуації пацієнти не отримують адекватного лікування, що призводить виникнення хронічної психічної патології. Найбільш небезпечним є те, що невиявлені депресивні розлади в ряді випадків закінчуються самогубством хворих.

Выводы:Проблема депресивних розладів є однією з найактуальніших у теорії і практиці сучасної медицини. Депресивні cтани – одна з основних причин суїцидальної поведінки, при цьому недіагностовані й неліковані депресивні порушення в ряді випадків закінчуються самогубством хворих У зв’язку з постійним зростанням депресивних розладів, їх діагностика та адекватне лікування із суто психіатричної проблеми стає проблемою загальномедичною. Більшість хворих із реактивними, невротичними депресіями і легкими формами ендогенних депресій насамперед потрапляють до лікарів-інтерністів. Тому очевидною є необхідність поширення знань про депресії, їх етіології, патогенез, клініку, діагностику та лікування. Однак, перш за все лікарям загальної практики потрібно пам’ятати, що депресивні стани – це хронічні психічні розлади, що потребують адекватного кваліфікованого лікування. Тому у випадках встановлення депресії або підозри на її наявність хворі повинні бути в обов’язковому порядку проконсультовані психіатром і переведені під його безпосереднє постійне спостереження або (при поєднаній патології) лікування повинне проводитися за його участю.    

Литература:1. Багацкая Н. В. Аль Анни Инас Гх. Свидан Анализ родословных семей детей с депрессивными расстройствами / Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання фізіології, патології та організації медичного забезпечення дітей шкільного віку та підлітків» – Х., – 2013. 2. Герасименко Л. А., Маскированные депрессии в общесоматической практике / Л. А. Герасименко, Р. И. Исаков // ВІСНИК ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» – 2013 – Том 13, № 2(42) – с. 80-83 3. Дукельський О. О. Психологічні особливості хворих на ішемічну хворобу серця, що перенесли стентування коронарних артерій / О. О. Дукельський // Клінічна Медицина – 2012 – Том XV / 4 – с. 21-27 4. Жердьова Н. М. Характеристика когнітивної сфери у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу зрілого віку залежно від наявності депресивних станів / Н. М. Жердьова //International journal of endocrinology – 2017 – Т.13, №1 – с. 50-55 5. Завгородня Н. І. Підходи до корекції розладів адаптації у жінок, що народили недоношену дитину / Н. І. Завгородня // Вісник проблем біології і медицини – 2014 – Вип. 4, Том 1 (113) – с. 103-109 6. Кирпиченко А. А. Психиатрия: учебник для студ. мед. вузов /А. А. Кирпиченко – 4-е изд., перераб. и доп. – Минск : Вышэйшая школа, 2001. – 606 с. 7. Корнацький В. М. Стратегія цілісного підходу у веденні соматичного пацієнта з тривогою та депресією / В. М. Корнацький, Д. М. Мороз // Світ медицини та біології – 2015 – № 3(52) – с. 19-25. 8. Личко А. Е. Подростковая психиатрия : руководство для врачей / А. Е. Личко. – Л. : Медицина, 1985. – 416 с.]. 9. Пилягина Г. Я. Депрессивные нарушения / Г. Я. Пилягина // Журнал практичного лікаря. – 2003. – № 1. – С. 40–49. 10. Пишель В. Я. Нейробиология депрессивных расстройств / В. Я. Пишель, В. Б. Литвинов, О. О. Хоменко // Архив психиатрии. – 2003. – № 1(32). – С. 49-52 11. Подкорытов В. С. Депрессии. Современная терапия. Руководство для врачей / В. С. Подкорытов, Ю. Ю. Чайка. – Х. : Торнадо, 2003. – 352 с. 12. Циммерман Я. С. Депрессивный синдром в гастроэнтерологии: диагностика и лечение / Я. С. Циммерман, И. Я. Циммерман // Клиническая медицина – 2007. – Т. 85,№ 5. - С. 15-23.] 13. Чазов Е. И. Сегодня и завтра кардиологии / Е. И. Чазов // Тер. архив. – 2003. – № 9. – С. 11-18 14. Andreoulakis Е, Hyphantis Т, Kandylis D, Iacovides A. Depression in diabetes mellitus: a comprehensive review. Hippokratia. 2012 ; 16(3) : 205-214. 15. DeGroot M, Jacobson AM, Samson JA, Welch G. Glycemic control and major depression in patients with Type 1 and Type 2 diabetes mellitus. J Psychosom Res. 1999 ; 46: 425-435. 16. Dysfunctional cognitions, anxiety and depression in irritable bowel syndrome / A.Y. Thijssen fet al.J // J. Clin. Gastroenterol. – 2010. – Vol. 44, № 10. – P. 236-2 17. Hartono J. L. Anxiety and depression in various functional gastrointestinal disorders: do differences exist? / J. L. Hartono, S. Mahadeva, K. L. Goh // J. Dig. Dis. – 2012. –Vol. 13, № 5. – P. 252-25