Соціальні ток-шоу на українському телебаченні

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ТОК-ШОУ 8 1.1. Теоретичні засади функціонування соціальних ток-шоу в українському телеефірі 8 1.2. Особливості телевізійного формату соціальних ток-шоу 17 Висновки до першого розділу 27 РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ ТА СТРУКТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ТОК-ШОУ 29 2.1. Тематика програм «Стосується кожного»(Інтер), «Один за всіх» (СТБ) та «Говорить Україна» («Україна») 29 2.2. Структурні особливості соціальних ток-шоу на українському телебаченні 41 Висновки до другого розділу 55 РОЗДІЛ 3. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА ПАРАДИГМА СТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ТОК-ШОУ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ 57 3.1. Етичні норми діяльності тележурналіста та інструменти їх реалізації 57 3.2. Випадки порушень морально-етичних норм в ефірі соціальних ток-шоу та їх наслідки 62 3.3. Практичні рекомендації щодо уникнення конфліктних ситуацій під час підготовки та зйомок ток-шоу соціального типу 76 Висновки до третього розділу 83 ВИСНОВКИ 86 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 92  

Вступление:Суспільний розвиток ставить нові завдання перед журналістикою, що впливає на діяльність представників медіа-індустрії. Питаннями, котрі потребують вирішення та широкого суспільного обговорення залишаються соціальні. Їх обговорюють та вирішують в рамках ток-шоу відповідного типу. Однак, часто мета не виправдує засоби, котрими послуговуються представники ЗМІ при створенні шоу такого формату. В залежності від медійних трендів та тенденцій український телеефір переповнений різними жанрами телевиробництва. На рейтингових каналах не перестають експериментувати із методами та прийомами подачі матеріалу аудиторії. Таким чином, в Україні з’явилися соціальні ток-шоу. Як правило, вони є наслідуванням англомовних аналогів, проте поки що потребують серйозного доопрацювання, враховуючи етичні, ментальні та національні особливості. Навіть одноманітні за своєю природою ток-шоу мають можливість зайняти провідне рейтингове місце, зважаючи на гостроту соціальності означеної теми. Формат соціального ток-шоу наразі є одним із найпопулярніших різновидів в країні. Такий формат має на меті виконувати просвітницьку функцію. Ток-шоу соціального типу послідовно викликає суспільний резонанс та стає своєрідним арбітром в процесі вирішення складних конфліктних ситуацій. Яскравий конфлікт – запорука успіху соціального ток-шоу. Глядачів наразі не цікавлять позитивні історії, адже інтригуючими є конфліктні ситуації із несподіваним закінченням. Однак, соціальні ток-шоу мають суттєвий недолік – порушуються морально-етичні правила в діяльності журналіста, а також права героїв студії й не тільки. Важливо, аби студійна атмосфера була взірцем того, як саме потрібно проводити дискусію, вирішувати складне спірне питання і так далі. В той же час поведінка ведучого має стати прикладом людяності, етичності, об’єктивності, чесності, неупередженості і так далі. На противагу цьому в шоу є ефект скандальності, котрий може спровокувати негативні риси самого модератора, котрі суперечать його позитивному іміджу. Актуальність теми зумовлена недостатньою дослідженістю специфіки висвітлення проблематики соціальних ток-шоу та порушення морально-етичних цінностей під час студійних дискусій. Зарубіжні етичні кодекси для журналістів акумулюють цінності та гуманістичні чесноти, проте Національною радою з питань телебачення та радіомовлення відповідний перелік рекомендацій був прийнятий відносно недавно. Іншим фактором є низький рівень освіченості українських представників ЗМІ: частина не отримала потрібних знань під час навчання, а інші – відверто ігнорують можливість навчатися паралельно з робочим процесом. Соціальне ток-шоу є конкурентним форматом на телебаченні. Зокрема, його транслюють на головних рейтингових каналах країни. Проте, незважаючи на ріст популярності такого жанру шоу, в науковому дискурсі його вивчення спорадичне, що зумовлено низьким попитом на інформацію. Українці шукають не тільки розважальні шоу, але й прагнуть почути про гострі соціальні проблеми, обговорити їх, дати власний вирок тому чи іншому героєві в студії і так далі. Розважальні та політичні ток-шоу наразі є в надлишку, а соціальні тільки починають формуватися на відносно новому рівні свідомості реципієнтів. Між телеканалами залишається конкуренція та боротьба за глядацьку аудиторію, тому журналісти часто апелюють до порушення поставлених правил та норм. Ток-шоу сьогодні є одним із телевізійних жанрів, котрий найбільше користується популярністю у глядачів. Зважаючи на фактор конкуренції, від творців соціальних ток-шоу вимагається не тільки високий професіоналізм, але й вміння творчо підходити до ведення дискусії в студії, інтерактиву з аудиторією, контролю над героями та експертами і не тільки. Жанрове різноманіття ток-шоу на українському телебаченні наразі є одним із найбільш рейтингових та прибуткових. Як свідчать рейтинги, саме такі програми займають провідні позиції за результатами щомісячних аналітичних досліджень. Соціальні ток-шоу, що стали об’єктом дослідження, в ефірний час дивляться від трьох до семи мільйонів глядачів одночасно. Однак, редактори-професіонали працюють на конкуруючих каналах та змушені вигадувати нові методи роботи та співпраці з аудиторією, знайти диференційну нішу. Це зумовлено тим, що позиція в рейтингу прямо впливає на рівень прибутку конкретного телеканалу. Жанр ток-шоу має сильні сторони та потенційні можливості з перспективою на майбутнє. Глядач може побачити та зрозуміти, що певні труднощі, з котрими він зустрічається, є типовими, а не індивідуальними. Для інших можливо знайти аналог та вирішення власної проблеми за допомогою коментарів експертів та публічному виступу самого модератора ток-шоу. Основними представниками глядацької аудиторії соціальних ток-шоу є домогосподарки та представники українців середнього рівня достатку. У відповідності до аналітичних даних, вік глядачів становить 4+. За допомогою шоу такого типу можливо сформувати механізм формування чи зміни загальносуспільної думки. Глядачу потрібно не просто почути про соціальну проблему конкретного індивіда, але обговорити її, знайти єдиний правильний вихід. Ток-шоу соціального типу синтезує ознаки інтерв’ю, гри, дискусії, а також концентрується навколо особистості ведучого. Драматургія соціального ток-шоу пов’язана з тим, що формат базується на схемі «питання-відповіді». Саме в залежності від того які питання вибере ведучий/модератор, як поставить їх аудиторії, героям чи експертам, а також яким чином контролюватиме «клімат» в студії, залежить те, чи з’явиться інтрига, котра визначає успіх соціального ток-шоу. На українському телебаченні більшість рейтингових каналів мають власні ток-шоу різного жанру: політичного, соціального чи розважального. Головне – глядачам пропонують плюралізм думок, оцінки експертів, можливість робити власні висновки, голосувати, підтримувати чи осуджувати і так далі. Субстанцією для створення ток-шоу соціального типу в Україні стали аналогічні програми американського походження. Іноземний досвід дав поштовх до створення якісного українського продукту після здобуття країною незалежності. Поступово в Україні відбувалися зміни в жанрі ток-шоу, виокремився формат соціального типу проектів, що вимагали щорічні тренди й тенденції в медіа. До недавнього часу взірцем соціальних ток-шоу були проекти російського ведучого Андрія Малахова, проте в останнього пріоритетним є ефект скандальності, тоді як українські обрали головною ідеєю ефект співучасті та співпереживання героям. Українські ведучі вирізняються інтелектом та професійним минулим, є вмілими модераторами та правильно коригують атмосферу в студії шоу. В аспекті загальнолюдських морально-етичних норм та випадків їх порушення українські соціальні ток-шоу мають достатню кількість недоліків. Якість вітчизняного продукту не завжди відповідає заявленим цілям, не завжди виправдовує використані методи та прийоми. Тому можна говорити про доцільність продукування якісного українського ток-шоу соціального спрямування з урахуванням рекомендацій до морально-етичних норм та правил в журналістиці. Об’єктом дослідження стали соціальні ток-шоу на рейтингових телеканалах України. Це проект «Один за всіх» на телеканалі «СТБ», шоу «Говорить Україна» на телеканалі «Україна» та «Стосується кожного» на каналі «Інтер». Предметом дослідження є контент ток-шоу соціального спрямування в Україні. Окремо розглянуто роль ведучих вищеозначених соціальних ток-шоу: Дмитра Карпачова, Андрія Данилевича та Олексія Суханова. Для аналізу обрано програми, що вийшли в ефір протягом останнім трьох років (2015 – 2017). Метою дослідження є дослідження особливостей соціальних ток-шоу на українському телебаченні. Така мета зумовила виконання наступних завдань: 1) окреслити теоретичні засади дослідження та функціонування соціальних ток-шоу; 2) проаналізувати особливості телевізійного формату соціальних ток шоу; 3) визначити особливості контенту в телевізійних соціальних ток-шоу «Стосується кожного» («Інтер»), «Говорить Україна» («Україна»), «Один за всіх» («СТБ»); 4) дослідити структурні компоненти соціального ток-шоу; 5) визначити етичні норми діяльності тележурналіста та інструменти їх реалізації; 6) проаналізувати випадки порушень морально-етичних норм в ефірі соціальних ток-шоу та їх наслідки; 7) визначити практичні рекомендації щодо уникнення конфліктних ситуацій під час підготовки та зйомок ток-шоу соціального типу. В процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та філософські методи дослідження. Наукова розвідка базується на описі доступних для спостереження ознак і характеристик соціальних телевізійних ток-шоу. Застосовані наступні методи: описовий, класифікація, історичний, біографічний, аналіз документів, аналіз, синтез, наукова індукція. Вони сприяли дослідженню сутності популярних соціальних ток-шоу («Один за всіх», «Говорить Україна» та «Стосується кожного»). Зокрема, на основі методу класифікації було структуровано програми у відповідності до тематики. Історичний метод сприяв розгляду аспекту еволюції жанру ток-шоу в світі та Україні зокрема. Біографічний метод сприяв аналізу особистостей телеведучих соціальних ток-шоу Дмитра Карпачова, Андрія Данилевича, Олексія Суханова. Метод аналізу документів був спрямований на вивчення власне самого контенту соціальних ток-шоу (тематичної спрямованості). Дослідження завершується інтерпретацією теоретичних припущень стосовно зв’язку обраного контенту із реальними рейтингами. Визначено, що існують випадки порушень морально-етичних журналістських норм, визначено практичні методи та рекомендації для їх уникнення. Паралельно з інтерпретацією результатів розглянуто питання перспективи розвитку формату соціального ток-шоу в українському вимірі. Практичне значення виконаного дослідження полягає в тому, що результати аналізу контенту соціальних ток-шоу на українському телебаченні та його зв'язок з рейтингами може бути корисним для телевізійної індустрії; матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні курсів «Телевиробництво» та «Телевізійний менеджмент». Структурно робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, котрий нараховує 66 позицій. Апробація результатів дослідження. Участь у конференції «Шевченківська весна 2018» та публікація статті з теми дослідження у науковому журналі «Соціальний вимір».  

Выводы:Соціальне ток-шоу – це особливий формат телевізійного розмовного жанру, котрий покликаний висвітлити актуальну для суспільства проблему, дати відповіді на хвилюючі аудиторію запитання, обговорити гостру соціальну тему. З-поміж домінантних ознак жанру: наявність тристороннього зв’язку в студії та конфлікт. З-поміж другорядних: участь експертів в дискусії, участь глядачів в дискусії, спів, мікрофонні оператори, пульти для голосування, елементи додаткової візуалізації, служба безпеки. В рамках дослідження було проаналізовано три ток-шоу соціального спрямування на українському телебаченні: «Говорить Україна» («Україна»), «Один за всіх» («СТБ»), «Стосується кожного» («Інтер»). В ході проведеного дослідження охарактеризовано особливості висвітлення специфічних аспектів соціальних ток-шоу з точки зору морально-етичних принципів. Історичний дискурс жанр сягає корінням США минулого століття. Бесіда в телевізійному ефірі, як основа телешоу була запозичена в аналогічних програмах на радіо, що було репрезентовано на початку 30-х років ХХ століття. Ток-шоу виникло на американському телебаченні в 60-х рр. ХХ ст. Його засновником вважають відомого журналіста – Філа Донахью. У 1980-х рр. жанр дійшов до країн Європи і навіть Радянського Союзу. Новий виток у розвитку та становленні ток-шоу в Україні розпочався після проголошення незалежності всередині країни, тобто після серпня 1991 року. При виборі формату для наслідування творці орієнтувалися тільки на два критерії: можливий успіх та перспективна економічна вигода. На перших порах ток-шоу з’являлися в українському телеефірі тільки у вечірній час, як це відбувалося й в США. Як в період з 1991 по 1993 роки, так і сьогодні, ток-шоу в Україні залишаються гібридними копіями західних оригіналів. На українському телебаченні ток-шоу залишається відносно молодим форматом, особливо в порівнянні із американськими шоу аналогічного типу. Структурно ток-шоу складається з трьох елементів: герої, глядачі та ведучий. Кожний із елементів має диференційні особливості, котрі впливають на успіх жанру в ефірі. В таких шоу гості студії, експерти та герої обговорюють конкретну тему, котру пропонує ведучий/модератор. Традиційне ток-шоу соціального типу будується за типом трикутника, в котрому є експерти, ведучий та глядачі. Кожний із присутніх виконує соціальну та сценічну роль, адже слідує заздалегідь написаному сценарію. Основною метою соціальних ток-шоу є проведення діалогу між модератором та гостями, в результаті котрого можливо отримати відповіді на запитання. Усі присутні в студії обговорюють конкретну тему соціального спрямування, а під час публічного диспуту вимальовуються основні тези, план подальших дій, суспільне ставлення до проблеми і так далі. Ток-шоу може бути успішним тільки в тому випадку, якщо вдалося створити конфлікт, котрий можливо реалізувати тільки в умовах сценічного трикутника. Сценарій соціального ток-шоу регламентує конвенціональність між аудиторією, ведучим та гостями. Ток-шоу соціального типу покликане виконувати такі функції, як розважально-виховна, соціалізаційно-особистісна, ініціююча. На створення соціального ток-шоу впливають такі фактори, як соціальні потреби людей, мультифакторне життя, соціальна інтеграція та розвиток, соціальні патології, соціальна значущість медіа діяльності. У відповідності до технологічних та формоутворюючих ролей, можна виокремити наступні в рамках соціального ток-шоу: профілактичні (запобіжні), соціальні ток-шоу для допомоги людині при набутті ознак проблемного, соціальні ток-шоу допомоги людині при подоланні проблемного стану, соціальні ток-шоу боротьби з причинами соціальних епідемій та катастроф. Соціальні ток-шоу покликані реалізовувати й інші завдання, серед котрих: пропедевтичний рівень ознайомлення із державними соціальними програмами; систематично надавати інформацію про перебіг та реалізацію цих соціальних програм; розширювати контакти соціального навчання; обговорювати найбільш гострі соціальні проблеми на конкретних прикладах; роз’яснювати людині/людям (диференціація) наміри, особливості соціальної роботи, соціального служіння, соціально відповідального бізнесу; проводити процес корегування ситуацій індивідів у конфліктних та критичних ситуацій; створювати можливість для висловлювання нових поглядів, пропонування сценаріїв поведінки та оцінок в умовах вирішення соціальних питань; вести соціальний діалог, підтримувати баланс інтересів, представляючи позиції різних людей або груп людей, знімати соціальну на пругу, сприяти досягненню порозуміння на рівних з людьми; брати участь у формуванні та реалізації соціальної політики (загальної, регіональної, місцевої); стимулювати створення та діяльність груп самодопомоги, взаємодопомоги, шкіл або клубів соціальних знань; захищати права людей. Для аналізу контенту українських ток-шоу соціального формату ми звернули увагу на три найбільш популярних в телеефірі: «Говорить Україна», «Стосується кожного», «Один за всіх». Вибірку склали 150 сюжетів. Кожне ток-шоу проаналізовано з точки зору росту рейтингу в період з 2015 по 2017 роки, а також прослідковано динаміку зміни тематики сюжетів. Виявлено, що статичну роль грає шоу «Один за всіх» на телеканалі «СТБ». Впродовж досліджуваного періоду домінує тематика сексуального насилля та соціальних проблем всередині малих референтних груп та сімей. Це єдине шоу, в котрому з героями проводиться робота з боку юридичних та психологічних організацій. Найбільш строкатий контент у шоу «Стосується кожного» на телеканалі «Інтер». Глядачам пропонують обговорювати найбільш актуальні суспільні теми, пропонуються рекомендації від експертів. Рейтинг шоу потенційно зменшився з 2015 року та займає наразі другу позицію після «Говорить Україна». Відповідно рейтинг телеканалу також знизився, що викликано суспільними чинниками та політичним кліматом в країні. Лідируючу позицію в рейтингу 2017 року займає шоу «Говорить Україна» на телеканалі «Україна». В порівнянні з 2015 роком проект змінювався, однак тематика залишалася статичною. Переважно, експерти та герої студії обговорюють проблеми, пов’язані з функціональними обмеженнями, котрі впливають на виникнення тих чи інших соціальних конфліктів. Шоу час від часу змінює експертний склад гостей в студії, чим приваблює глядачів. Інший фактор, котрий впливає на високі рейтинги проекту – вихід в ефір у прайм-таймі, тоді як шоу «Один за всіх», для порівняння, транслюють о 23:00. Для того аби соціальне ток-шоу було професійним та емоційно зваженим, потрібно дотримуватися загальноприйнятих морально-етичних норм, котрі потрібно адаптувати до відповідного формату. Однак, зважаючи на расову приналежність героїв котроїсь програми, їх сексуальну орієнтацію, схильність до насилля, релігійну приналежність, соціальний статус і так далі, потрібно вміти дотримуватися балансу висвітлення соціальних тем. Тому ведучий т кожний журналіст їх редакційного колективу повинен слідкувати за балансом думок, котрі представлені в рамках ток-шоу соціального типу. Відповідальність ведучого – уникати навмисного добору тем, котрі можуть бути негативними чи незручними для соціуму. Картинки та відео, котрі можуть шокувати чи неприємно вразити глядача також повинні використовуватися мінімально. Центром будь-якого ток-шоу соціального типу є герой. В конкретних ситуаціях їх може бути декілька. Ведучий ток-шоу є не просто пасивним спостерігачем, але й головним модератором, основною ціллю котрого є направлення бесіди чи дискусії в студії в потрібному напрямку. Ведучий є своєрідним козирем шоу, редакція робить ставку на його зовнішність, ім’я, досвід роботи в інших шоу. Суб’єктна характеристика ведучого зводиться до того, що йому не рекомендується висловлювати власну позицію з обговорюваного питання в судії, а лише слідувати підготовленому сценарію. Під його егідою експерти, психологічний клімат в студії, драматизм ситуації і так далі. Під час соціального ток-шоу ведучий має сценарій, котрому повинен слідувати, аби досягти поставленої мети та бути максимально ефективним. Ведучий – актор, котрий повинен говорити те, що заплановано редакторами, проводити правильний алгоритм. Таким чином можливо мінімізувати можливість в ній гри, непередбачуваності питання і виявлення несподіваною інформації для компетентної людини, відбувається лише актуалізація вже існуючої в надрах аудиторії інформації. Ведучий в студії повинен відповідати певним характеристикам, за диференційними рисами котрих можливо визначити його професійність та унікальність. Серед них виокремлюються наступні: соціально-демографічні, вікові, професійні, візуальні, особистісні, емоційні, комунікативні. При створенні соціального ток-шоу важливі не лише професійні здібності ведучого, але й його вміння контактувати із аудиторією, швидко реагувати жартами чи аргументами, а головне – вміння контролювати комунікативний потік в межах студії, правильно спрямовувати його, вести комуні катів до спільного морально-етичного висновку. Професійна мораль журналістської діяльності передбачає принципи гуманістичної та демократичної концепції. Серед них можна виокремити демократичну повагу, соціальну відповідальність, правдивість, порядність, свободу та об’єктивність. Такі принципи потрібно реалізувати в журналістській діяльності та дотримуватися під час робочого процесу. Зважаючи на етичні цінності, представник ЗМК може обрати певну суспільну та соціальну позицію, висловити власну думку або дати морально-соціальну оцінку конкретній ситуації. Керуючись моральними цінностями журналіст самостійно обирає мотив власної поведінки. Наразі в суспільстві панує концепція верховенства світу цінностей над світом технічних та економічних вартостей. Вони вплинули на журналіста, його можливість впливати на події, які висвітлюють у суспільстві. В рамках соціальної відповідальності журналіст покликаний забезпечувати громадянське право на інформацію та особисто бути відповідальним за зміст повідомлень, корі пропонує реципієнтам, їх достовірність, своєчасність, повноту та правдивість. Окреслюючи формат застосування принципів правдивості та об’єктивності, журналіст зобов’язаний правдиво передавати реципієнтам конкретну інформацію, а також адекватно представляти соціальні проблеми та процеси в суспільстві. Порушення морально-етичних правил при створенні соціальних ток-шоу пов’язані, як правило, із дітьми, тому регулюванню цього питання присвячено найбільшу кількість часу та робіт експертів. В розглянутих шоу головним порушником є ведучий, котрий покликаний модерувати дискусію в студії, але не викликати різні позиції у аудиторії. Саме поведінка ведучого є взірцем того, як саме потрібно поводити себе аудиторії та визначає міру дозволеності гостей і героїв. Експертна думка повинна бути продуманою сценарієм. В рамках створення соціального ток-шоу журналіст покликаний не просто демонструвати суспільству наявну проблему, але пояснювати передумови її виникнення, вказувати на прагнення суспільства залагодити ситуацію, демонструвати правовий та юридичний аспекти правильного сценарію можливого розвитку подій. В ефірі соціального ток-шоу потрібно не просто вказати на проблему, але на процеси, які передували виникненню проблеми. В результаті соціального шоу розмовного типу за допомогою журналістів потрібно балансувати відповідальність стосовно захисту дітей, молоді, соціально незахищених верств населення, жертв насильства, людей з обмеженими функціональними можливостями і так далі, від належного інформаційного наповнення з їхнім правом на свободу вираження і одержання інформації.  

Литература:1. «Говорить Україна» в день своего 5-летия будет исполнять мечты Електронний ресурс // Медианяня. – 20.04.2017. – Режим доступа : https://mediananny.com/novosti/2321397/ 2. «Інтер» не врахував права 12-річної породіллі при показі шоу «Стосується кожного» – Незалежна медійна рада Електронний ресурс // Деіс.інфо. – 23.10.2017. – Режим доступу : http://dyvys.info/2017/10/23/inter-ne-vrahuvav-prava-12-richnoyi-porodilli-pry-pokazi-shou-stosuyetsya-kozhnogo-nezalezhna-medijna-rada/ 3. «Телестыд. Самое худшее реалити-шоу», – The Sun о программе «Интера» о 12-летней девочке-роженице Електронний ресурс // Цензор.нет. – 25.10.2017. – Режим доступа : https://censor.net.ua/news/460369/ telestyd_samoe_hudshee_realitishou_the_sun_o_programme_intera_o_12letneyi_devochkerojenitse 4. Богачев М. Методы воздействия на аудиторию в прогамме Андрея Малахова «Пусть говорят» / М. Богачев // Медиа. Информация. Коммуникация. – 2013. – №6. – Режим доступа: http://mic.org.ru/index.php/new/211-metody-vozdejstviya-na-auditoriyu-v-programme-andreya-malakhova-pust-govoryat 5. Бондаренко І. Проблема журналістської етики в контексті освітніх та соціально-професійних трансформацій Електронний ресурс / І. Бондаренко // Наукові записки Інституту журналістики. – 2013. – Т. 52. – С. 239 – 242. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2013_52_47 6. Вакуленко О. Засоби масової інформації як особливий чинник формування здорового способу життя особистості / О. Вакуленко // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 11.Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – Випуск 3. – С. 88-99. 7. Виходець О. Роль журналістів у формуванні культури соціальних комунікацій ЗМІ Електронний ресурс / О. Виходець // Держава та регіони. Соціальні комунікації. – 2013. – №1. – С. 54 – 58. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2013_1_13 8. Голубенко Т. Алгоритм діяльності соціального журналіста на українському телебаченні Електронний ресурс / Т. Голубенко // Молодий вчений. – 2016. – № 4. – С. 490-493. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2016_4_120 9. Гриценко О. Українські мас-медіа в системі багатомірності політичних процесів / О. Гриценко // Електронна бібліотека Інституту журналістики. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1202 10. Грубич К. Комунікаційні телевізійні технології шоу-програм / К. Грубич. – Режим доступу: http://nz.uad.lviv.ua/static/media/2-51/33.pdf 11. Гурчіані Х. Трансформація висвітлення соціальної сфери у процесі еволюції журналістики Електронний ресурс / Х. Гурчіані // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Соціальні комунікації. – 2014. – Т. 22, Вип. 14. – С. 39-42. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdnusc_2014_22_14_8 12. Демченко С. Еволюція соціальної функції журналіста та журналістики в Інтернеті Електронний ресурс / С. Демченко // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – 2009. – Вип. 1. – С. 340-346. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZPNDZP_2009_1_25 13. Дзялошинский И. Как нами манипулируют? / И. Дзялошинский //Право знать: история, теория, практика. 2004. № 3–4 . – С. 86 – 90. 14. Діти на телебаченні: на межі свободи й відповідальності // Mediasapiens. – 22.12.2015. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/kids/diti_na_telebachenni_na_mezhi_svobodi_y_vidpovidalnosti/ 15. Доманська М. Новаторські та традиційні риси у форматі ток-шоу як комунікаційного жанру / М. Доманська Електронний ресурс. – Режим доступу: http://inf.oa.edu.ua/dopovid/domanska.pdf 16. Дорош М., Щевич М. Права дітей і телебачення: як захищати, а не порушувати / М. Дорош, М. Щевич // Mediasapiens. – 28.12.2015. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/kids/prava_ditey_i_ telebachennya_yak_zakhischati_a_ne_porushuvati/ 17. Етика в редакційному повсякденні. – К. : Академія Української преси, Центр Вільної преси, 2010 – 228 с. 18. Желіховська Н. Соціальна відповідальність журналіста як предмет публіцистичного дискурсу Електронний ресурс / Н. Желіховська // Держава та регіони. Серія : Соціальні комунікації. – 2015. – № 1. – С. 76-81. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2015_1_18 19. Журналістика в системі соціальних комунікацій: колект. моногр. / Валевська А. та ін. ; наук. ред.: Зикун Н. І., Холод О. М.; Київ. міжнар. ун-т, Ін-т журналістики. – К. : КиМУ, 2012. – 701 с. 20. Закон України про інформацію Текст; Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів / Верховна Рада України; . – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2009. – 37 с 21. Закони України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналісті" Текст; "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" / Верховна Рада України; . – Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 40 с. – 22. Закусило М. Нацрада оголосила «Інтеру» попередження за випуски «Стосується кожного» про «маму-дитину» / М. Закусило // Детектор Медіа. – 09.11.2017. – Режим доступу: http://detector.media/rinok/article/131761/2017-11-09-natsrada-ogolosila-interu-poperedzhennya-za-vipuski-stosuetsya-kozhnogo-pro-mamu-ditinu/ 23. Закусило М. Нацрада проти СТБ: правова та морально-етична оцінка прецеденту / М. Закусило // Mediasapiens. – 07 грудня 2015. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/tv_radio/1411981046/natsrada_proti_stb_ pravova_ta_moralnoetichna_otsinka_pretsedentu/ 24. Ісаєва Н. Рецептивність, емотивність та конвекціональність у драматургії політичного ток-шоу / Н. Ісаєва // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Соціальні комунікації». – 2015. – Вип. 15. – С. 63 – 67. 25. Какие категории зрителей являются основной аудиторией телевизионных ток-шоу?// СРЕДА. – Режим доступа: http://www.sreda-mag.ru/konsultacii_ekspertov/upravlenie_kontentom_na_tv/kakie_kategorii_zritelei_yavlyayutsya_osnovnoi_auditoriei_televizionnyh_tokshou 26. Кано И. Креативные и рецептивные аспекты жанра ток-шоу на современном российском телевидении Електронний ресурс / И. Кано. – Режим доступу: http:// cheloveknauka.com/kreativnye-i-retseptivnye-aspekty-zhanra-tok-shou-na-sovremennomrossiyskom-televidenii 27. Катасонова Д. Новое ток-шоу «Говорит Украина!»: кому, о чем и зачем? / Д. Катасонова // Телекритика. – Режим доступа: http://ru.telekritika.ua/dusia-archive/17708 28. Катасонова Д. Шок! Участник шоу «Один за всех»покончил жизнь самоубийством / Д. Катасонова // Телекритика. – Режим доступа: http://ru.telekritika.ua/dusia-archive/22850 29. Кацун Ю. Ведущий ток-шоу «Говорить Україна» Алексей Суханов: «В России меня сделали предателем» / Ю. Кацун // Комсомольская правда в Украине. – Режим доступа: https://kp.ua/culture/572817-veduschyi-tok-shou-hovoryt-ukraina-aleksei-sukhanov-v-rossyy-menia-sdelaly-predatelem 30. Комісія з журналістської етики висловила зауваження редакції ток-шоу «Говорить Україна». – 29.04.2014. – Режим доступу: http://tv.zt.ua/index.php/ru/127-dajdzhest-novostej-tv-rynka-1-16-marta-113 31. Комітет свободи слова та ГО «Телекритика» напрацювали рекомендації для ЗМІ з питань дотримання прав дитини. – 23.12.2015. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/kids/komitet_ svobodi_slova_ta_go_telekritika_napratsyuvali_rekomendatsii_dlya_zmi_z_pitan_dotrimannya_prav_ditini/ 32. Костюченко О. Журналістська творчість як один із важливих елементів формування соціальної перцепції майбутніх фахівців масових комунікацій Електронний ресурс / О. Костюченко // Наукові записки Національного університету «Острозька академія» Сер.: Культура і соціальні комунікації. – 2010. – Вип. 2. – С. 194 – 400. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaksk_2010_2_25 33. Кузин С. Человек медийный. Технологи безупречного выступления в прессе, на радио и телевидении / С. Кузин, О. Ильин. – К. : Альпина Паблишер, 2016. – 320 с. 34. Ларина Е. Ток-шоу как жанр телевизионного дискурса и его конститутивные признаки / Е. Ларина // Лингвистика и международная коммуникация: материалы региональной научной конференции Поволжья и Северо-Кавказского региона. – 19 – 21 апреля 2004. – С. 55–58. 35. Мелещенко О. Актуальні питання журналістики: зб. наук. ст. і виступів офіц. опонента на захистах докт. і канд. дис. зі спец. 10.01.08 – журналістика (до 2007 р.) і 27.00.01 – теорія та історія соціальних комунікацій, 27.00.04 – теорія та історія журналістики, 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи і редагування, 27.00.06 – прикладні соціально-комунікаційні технології / О. К. Мелещенко; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К.: Паливода А. В., 2012. – 111 с. 36. Мінсоцполітики і Нацрада закликали мовників обережно висвітлювати скандали з дітьми // Mediasapiens. – 20.10.2015. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/kids/minsotspolitiki_i_ natsrada_zaklikali_movnikiv_oberezhno_visvitlyuvati_skandalni_zhittevi_istorii_ditey_na_tb/ 37. Мітчук О. Ток-шоу в українському ефірі як конфліктогенне середовище Електронний ресурс / О. Мітчук. – Режим доступу : http://old.journ.lnu.edu.ua/vypusk7/n12/tv12-60.pdf 38. Могилевская Э. Ток-шоу как жанр ТВ: происхождение, разновидности, приемы манипулирования Електронний ресурс / Э. Могилевская // Научно-культурно-логический журнал. – 2006. – №15. – Режим доступа : http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu-www.woa/wa/Main?textid=1114&level1=main&level2=articles 39. Москаленко А. Теорія журналістики : Навчальний посібник / А. Москаленко. – К. : Експрес-об'ява, 1998. – 336 с. 40. Наталья Франчук: «Каждый выпуск «Один за всех» отслеживает СБУ и милиция» // Медианяня. – 09.10.2015. – Режим доступа: https://mediananny.com/intervju/2312726/ 41. Недопитанський М. Телевізійне ток-шоу: секрети популярності та виробництва Електронний ресурс / М. Недопитанський. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1363 42. Олешко В. Социальная журналистика: какой она должна быть в информационную эпоху? Электронный ресурс / В. Олешко // Вестник Челябинского гос. ун-та. – 2012. – № 5. – С. 113–117. – Режим доступа : http://www.lib.csu.ru/vch/259 /vcsu12_05.pdf#page=111 43. Паримський Ф. Динамізм творчості сучасного українського журналіста: соціально-політичні та стилістичні аспекти Електронний ресурс / І. Паримський // Стиль і текст. – 2012. – Вип. 13. – С. 225 – 229. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sit_2012_13_31 44. Порпуліт О. О. Візуальні характеристики іміджу жінки-телеведучої каналу „Інтер” // Реклама та PR у масовоінформаційному просторі: монографія / Т. Ю. Ковалевська, Н. В. Кондратенко, Н. В. Кутуза та ін.; за заг. ред. О. В. Александрова; відп. ред. Т. Ю. Ковалевська, Н. В. Кутуза. / Олена Олександрівна Порпуліт. – Одеса: Астропринт, 2009. – С. 66-77. 45. Потятиник Б. В. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика / Борис Володимирович Потятиник. – Л. : ПАІС, 2004. – 312 с. 46. Принципи журналістської етики та контроль за їх дотриманням Електронний ресурс // Телекритика. – Режим доступу: http://ru.telekritika.ua/profesija/print/2110 47. Приступенко Т. Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації : навч. посіб. / Т. Приступенко. – К. : Знання. – 2011. – 351 с. 48. Проблематика ЗМІ : навч. посіб.: у 2 т. / ред. і упоряд. О. Холод. – К. : Київ. міжнар. ун-т, 2011. 49. Семенець О. Проблеми ідентичності журналіста і аудиторії в сучасних соціальних комунікаціях Електронний ресурс / О. Семенець // Вісник Львівського університету. Серія : Журналістика. – 2014. – Вип. 39(1). – С. 109-114. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_ Jur_2014_39(1)__18. 50. Соколова К. Концепт співучасті у соціальній журналістиці. Журналістика співучасті Електронний ресурс / К. Соколова // Інформаційне суспільство. – 2015. – Вип. 21. – С. 31-35. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/is_2015_21_7 51. Соколова К. Поняття "соціального" у сучасній журналістиці: соціальна журналістика Електронний ресурс / К. О. Соколова // Наукові записки Інституту журналістики. – 2016. – Т. 3. – С. 80-86. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2016_3_14 52. СТБ відновлює вихід «Один за всех» – ток-шоу виходитиме у праймі неділі Електронний ресурс // Детектор медіа. – 22.03.2013. – Режим доступу: http://detector.media/kritika/article/80175/2013-03-22-stb-vidnovlyue-vikhid-odin-za-vsikh-tok-shou-vikhoditime-u-praimi-nedili/. 53. Стеблина Н. Етика у сфері соціальних комунікацій: професійні стандарти у журналістиці, рекламі та PR: навч.-метод. посіб. / Н. Стеблина. – Львів: ПАІС, 2014. – 227 с. 54. Супруненко О. Спільні соціальні смисли як основа ефективної комунікації української нації / О. Супруненко // Віче. – К., 2008, № 20. – С. 29-31. 55. Телеканали ставлять власні комерційні інтереси вище, ніж права дитини – експерти Електронний ресурс // Mediasapiens. – 19.12.2015. – Режим доступу : http://osvita.mediasapiens.ua/go_telekrytyka/diyalnist/ zvity/telekanali_stavlyat_vlasni_komertsiyni_interesi_vische_nizh_prava_ditini_eksperti/ 56. Ток-шоу «Стосується кожного» на «Інтері» встановило рекорд року Електронний ресурс // Телекритика. – 22.08.2017. – Режим доступу: http://ua.telekritika.ua/business/tokshou-stosu%D1%94tsya-kozhnogo-na-%D1%96nter%D1%96-vstanovilo-rekord-roku-675972 57. Томак М. «Барьер» для ток-шоу. Особенности украинской адаптации американских форматов Електронний ресурс / М. Томак. – Режим доступу : www.day.kiev.ua/ru/article/media/barer-dlya-tok-shou 58. Учасник популярного шоу «Один за всех» покончил жизнь самоубивством Електронний ресурс // Телеграф. – 11.10.2013. – Режим доступа: https://telegraf.com.ua/zhizn/zhurnal/816604-uchastnik-populyarnogo-shou-odin-za-vseh-pokonchil-zhizn-samoubiystvom.html 59. Федорова А. Особисті розмови ведучого з гостем у політичному ток-шоу Електронний ресурс / А. Федорова // Політологія. Психологія. Комунікація. – 2012. – №3. – Режим доступу: http://social-science.com.ua/article/872 60. Фролова Т. Социальная журналистика и ее роль в общественном диалоге: учеб. пособие / Т. Фролова. – М. : Пульс, 2003. – 44 с. 61. Чернявська Л. Соціопросторові концепти мас-медійного дискурсу / Л. Чернявська // Держава та регіони. – Серія: Соціальні комунікації. – 2014. – №1. – С. 150-153. 62. Шендеровський К. Інституалізація соціальної журналістики в Україні Електронний ресурс / К. Шендеровський // Наукові записки Інституту журналістики. – 2-14. Т. 57. – С. 88 – 96. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2014_57_19 63. Шутяк Л. Діалог як іманентна властивість ток-шоу Електронний ресурс / Л. Шутяк // Медіакритика. – 18.02.2010. – Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/ohlyady-analityka/dialoh-yak-imanentna-vlastyvist-tok-shou.html 64. Як висвітлювати сексуальне насильство над дітьми Електронний ресурс // Mediasapiens. – 16.12.2015. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/kids/yak_visvitlyuvati_seksualne_nasilstvo_nad_ditmi/ 65. Яковенко О. Концепція інформаційної безпеки України в контексті становлення соціально відповідальної журналістики Електронний ресурс / О. О. Яковенко // Наукові записки Інституту журналістики. – 2016. – Т. 63. – С. 36-42. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2016_63_9 66. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика : підручник / А. В. Яковець. – К. : «Вид. дім «Києво-Могилян. акад.», 2007. – 268 с.