Стратегії вирішення конфліктів

Содержание:Вступ 3 1. Способи розв’язання конфлікту 4 2. Оцінка результативності й ефективності дій із розв’язання конфлікту 10 3. Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів 11 4. Механізми і технологія переговорного процесу 16 Висновки 23 Список використаної літератури 25

Вступление:Розв’язання конфлікту — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення. Розв’язання конфлікту передбачає активність обох сторін щодо перетворення умов, у яких вони взаємодіють, щодо усунення причин конфлікту. Для розв’язання конфлікту необхідна зміна самих опонентів (чи хоча б одного з них), позицій, які вони відстоювали в конфлікті. Часто розв’язання конфлікту ґрунтується на зміні ставлення опонентів до його об’єкта чи один до одного. Необхідними умовами для розв’язання конфлікту є: 1) достатня зрілість конфлікту — усвідомлення протиборчими сторонами суперечностей, які об’єктивно існують між ними, а також розбіжностей і протидій, що вимагають оперативного втручання для їх налагодження; 2) потреба й зацікавленість кожного з учасників конфлікту в тому, щоб спільно перебороти суперечності, що виникли; 3) окремий чи спільний пошук і використання доступних сторонам методів, правил і способів розв’язання конфлікту, що відбувся між ними, тобто усунення його причин. На практиці розв’язання конфлікту можливе шляхом силового придушення однієї зі сторін чи шляхом переговорів (компроміс, співробітництво, а іноді й поступки). Метою даної роботи є дослідження різновидів стратегії розв’язання конфліктів.

Выводы:Серед керівних впливів на конфлікт центральне місце займає його розв’язання. Керівник повинен пам’ятати, що далеко не всім конфліктам можна запобігти. Тому дуже важливо вміти конструктивно виходити з конфлікту. Основними критеріями конструктивного розв’язання конфлікту варто вважати ступінь усунення суперечностей і перемогу в цьому опонента, який має рацію. Серед умов конструктивного розв’язання конфлікту необхідно обов’язково враховувати: припинення конфліктної взаємодії, пошук спільних цілей та інтересів, зниження негативних емоцій, зміну свого ставлення до опонента, зниження негативних емоцій опонента, об’єктивне обговорення проблеми, облік посадового положення один одного, вибір оптимальної стратегії розв’язання конфлікту. Результативність розв’язання конфлікту буде залежати від таких факторів: часу, третьої сторони, своєчасності, рівноваги сил, культури, єдності цінностей, досвіду (прикладів) і стосунків. Керівникові важливо засвоїти процедуру, послідовність процесу розв’язання конфлікту й нюанси її реалізації у виробничих умовах. Безпосереднє розв’язання конфлікту являє собою процес, що включає аналіз і оцінку ситуації, вибір способу розв’язання конфлікту, формування раціонального складу дій, реалізацію плану і (чи) його коригування, оцінку ефективності дій. Як основні стратегії розв’язання конфлікту варто приймати суперництво, компроміс, пристосування та відхід від розв’язання проблеми. Залежно від обраних стратегій можливе розв’язання конфлікту через силове втручання (поступка опонента) чи методом переговорів (компроміс чи співробітництво). Компромісу може бути досягнуто за допомогою техніки відкритої розмови, а співробітництва — за допомогою принципових переговорів. Для керівника важливішим є те, що логічно з’ясовано і зрозуміло, при виборі способу розв’язання конфлікту пріоритет віддавати способу переговорів. Переговори — спосіб розв’язання конфлікту, що полягає у використанні ненасильницьких засобів і прийомів розв’язання проблеми. Переговори ведуться з приводу продовження дії угод, нормалізації стосунків, перерозподілу, створення нових умов, подолання побічних ефектів. Серед функцій переговорів найзначніші: інформаційна, комунікативна, регуляції та координації дій, контролю, відволікання уваги, пропаганди, а також функція дротиків. Психологічними механізмами переговорного процесу є узгодження цілей та інтересів, прагнення до взаємної довіри, забезпечення балансу влади та взаємного контролю сторін. І лише за умови обґрунтування виробничої необхідності доцільне й можливе розв’язання конфлікту методом силового втручання.

Литература:1. Бандурка A M., Друзь В. А Конфликтология. — Харьков, 1997. 2. Баринов В.А., Баринов Н.В. Организационный подход к управлению конфликтом в кризисной ситуации // Менеджмент в России и за рубежом, №5 1999 3. Водолазский Б. Ф., Гутерман M. П. Конфликты и стрессы. — Омск, 1986. 4. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2001. 5. Нагаїв В.М., Конфліктологія. – К. 2004. 6. Пайке Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. СПб.: Изд-во «Питер», 2000. 7. Позняков В.П. Психологические отношения субъектов экономической деятельности. М.: Изд-во «Институт психологии РАН». 2000. 8. Савельєва В.С. Психологія управління. – К.2005.