Туризм Великобританії

Содержание:І. ВСТУП. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 3 ІІ. ТУРИЗМ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ 6 а) повна назва країни, географічне положення, територія та кордони 6 б) коротка історична довідка 6 в) сучасний державний устрій та форма правління 10 г) адміністративно-територіальний поділ 14 2.2. Природно-рекреаційні ресурси країни 19 а) рельєф 19 б) клімат 20 в) рослинний та тваринний світ 22 2.3. Соціально-економічні умови та ресурси 24 а) транспортна доступність території 24 б) структура населення 26 2.4. а) рекламно-інформаційне забезпечення розвитку туризму 27 2.5. Туристичне районування території країни, її характеристики 29 а) Англія 29 б) Лондон 30 в) Південно-східна Англія 39 г) Східна Англія 42 д) долина Темзи 47 е) Західна Англія 54 ж) Північна Англія 55 з) Шотландія 58 і) Уельс 61 к) Північна Ірландія 67 ІІІ. ВИСНОВОК 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 72

Вступление:Туризм – продукт тривалого історичного розвитку. Перед¬умови його появи сягають далекої давнини. Розвиток обміну і торгових зв'язків вимагав достовірної й докладної інформації про країни, їх населення та звичаї. Фактично першими мандрівниками були купці. Поїздки давніх греків і римлян до Єгипту в VI ст. до нашої ери не були поодинокими випадками. В Єгипті їх приваблювала незвичайна природа, давня історія, культура, велич єгипетських споруд. Істотний внесок у розвиток подорожей зробило палом¬ництво. Прочани різних конфесій, маючи за мету поширювати свою релігію, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі, як на ті часи, подорожі. Досить згадати масове паломництво, актуальне й сьогодні, прихильників ісламу до Мекки або християн до Гробу Господнього в Єрусалимі, відвідування інших святих місць у релігійні свята тощо. Масове пересування людей у середньовічній Європі від¬бувалося в часи хрестових походів, які розпочали європейські лицарі та купці, що пливли за ними, щоб захопити чужі багатства і території. Слідом за ними рухалися на Схід священики і прочани в супроводі незліченної юрби бурлаків та знедолених. Однак, незважаючи на різні цілі походів і подорожей, усі вони об'єктивно розширювали географічні знання людини. Докладні описи рік, морів, материків і країн залишили Марко Поло, Васко да Гама, Христофор Колумб та ін. До початку XIX ст. завершився процес відкриття населених континентів. Було пройдено і досліджено цілком чи у більшій частині своєї течії усі великі ріки, нанесено на карти великі озера встановлено найважливіші ознаки рельєфів населених територій У багатьох людей з'явилася природна потреба побачити нові райони та країни, ознайомитися з життям звичаями інших народів. Це зумовило виникнення особливо форми подорожей – туризму. Із появою регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення відпало багато елементів ризику і труднощів, які сторіччями були пов'язані з подорожами. Наприкінці XVIII ст. представників заможних класів європейських держав, які відвідували зарубіжні країни з цікавості та для розваги, називали "туристами". До початку XIX ст. переважно це була аристократія і буржуазія. Початок XX ст. пов'язаний з виникненням і розвитком національного (етнічного) туризму. З'явився також новий, принципово відмінний від інших вид транспорту - автомо¬більний. Особливо великим поштовхом до розвитку туристичних подорожей стала поява автобусів. Однак до Першої світової війни більша частина туристів та мандрівників користувалась за¬лізничним або морським транспортом. Перша світова війна вкрай негативно вплинула на розвиток міжнародних туристичних зв'язків. Можна навіть сказати, що тоді туризм призупинив свою діяльність. Закінчення війни стало початком нового етапу розвитку міжнародного туризму. Це було пов'язано передусім із зростанням ролі США на світовій арені та активізацією американського капіталу в Європі. Досить швидко обсяг міжнародного туризму і подорожей досягнув передвоєнного періоду, а за три-чотири роки перевищив його у більшості держав. Серйозним чинником, що вплинув на розвиток туризму в 20-30-х роках XX ст., став бурхливий розвиток нових видів транспорту - автомобільного та авіаційного. Однак цей період характеризується і низкою негативних чинників, що вплинули на міжнародний туризм і дещо затримали його розвиток. Це насамперед світова економічна криза 1929-1933 рр., загострення політичної ситуації в Європі у зв'язку з приходом до влади в Німеччині нацистської партії Гітлера і підготовки Німеччини до війни. З початком Другої світової війни різко скоротився обсяг міжнародного туризму. Практично уся Європа лежала в руїнах. Потрібно було відновлювати зруйновані дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо. У перші післявоєнні роки гостро відчувалась нестача паливно-енер¬гетичних ресурсів, кваліфікованих кадрів. Слід також зазначити такий впливовий чинник, як різке загострення зовнішньо¬політичної ситуації в Європі та світі в другій половині 40-х років XX ст. Тільки за декілька років після Другої світової війни міжнародний туризм в Європі почав відроджуватись. До 1950 р. загальна кількість іноземних туристів, зареєстрованих в усьому світі, перевищувала довоєнний рівень і досягла 25 млн. осіб.

Выводы:У Лондоні зберігся колишній дух, відсвіт потужності, яка спирається не стільки на силу зброї, скільки на авторитет і гроші. Англійські банки і біржі, страхові і інвестиційні компанії продовжують визначати температуру ділового миру. Вражає не те, що ці гроші помітні в пафосі міста: хмарочоси не гірше американських, блиск магазинів, пробки в районі Сіті... а те, що вони помітні не нахабно і навіть, мабуть, виховано, інакше немає чого було б відправлятися так далеко, ось поряд Москва з своїм купецьким розмахом. Дійсно, лондонські хмарочоси витончені і винахідливі, так що в силуеті міста не затуляють ні Біг-Бен, ні Тауерський замок. Бутіки Бонд-стріт або універмаг Харродс хоч і розраховані на золоті і платинові картки, але містять в собі все-таки зразки смаку, а не дорогезні дикунські ганчірки неповторного новоросійського стилю. І в пробках виділяються не джипи і навіть не «роллс-ройси», а дивовижні напівгоночні, напівретро «катерхеми» и «моргани», від яких не відвести ока. Британія є живим прикладом не просто культури, а окультуреності, результат виховання і самовиховання, тобто свідомої і цілеспрямованої роботи нації над собою. Це помітно і у вражаюче доглянутому пейзажі, і в не менш відшліфованому національному характері. Могутність повалилася на Англію як би ненароком, мимоволі. Морська держава першою усвідомила свою унікальну роль і в своїх зусиллях стала робити опір не на викачування ресурсів з колоній (хоча не без того), а на комунікації. Інакше кажучи, саме ця країна стала передвісником сучасного типу економіки з пріоритетом не виробництва, а розподілу. Увічнене в неофіційному гімні гасло «Прав, Британія, морями!» означав всього лише здатність, як тепер виражаються, «сісти на потоки» — грошей, товарів, послуг, ідей. Інше питання, як розпорядитися необмеженими можливостями. Англійська аристократія скористалася щедрою рентою для вироблення особливого творчого продукту, тобто еталонного національного типу — джентльмена. Достатньо уважно почитати Шекспіра, щоб переконатися: типові англійці кінця XVI сторіччя не могли похвалитися ні стриманістю, ні витонченими манерами і в цьому відрізнялися зовсім не в кращу сторону від французів, своїх вічних суперників в цивілізаційному змаганні. А далі за покоління, здавалося б, даремних нероб відливали і шліфували зовнішню форму поведінки: що допустимо, а що ні. Горезвісний вирок "vulgar", тобто «простонародний», тримав в страху новачків вищого суспільства, але він же працював як незвичайно ефективним соціальний ліфт. Джентльмен — той, хто вважає за необхідне самоконтроль, не-джентльмен — той, хто так не вважає. Він, звичайно, в своєму праві, але в компанію джентльменів його не запросять і взагалі намагатимуться ніяких справ з ним не мати. Саме у Британії знатність походження раніше за все припинила грати вирішальну роль при просуванні вгору, поступившись місцем хорошим манерам. Виховання людини означає визнання ним загальноприйнятих правил. Не виставляти напоказ своє багатство, владу, можливості, розум. Не носити туфлі з крокодилової шкіри. Не залишати двадцять фунтів на чай. Квінтесенція поведінки джентльмена (додамо: а також і леді) — знамените поняття "understatement", яке українською одним словом не перекладається. Це одночасно і умовчання, і нарочите заниження емоційної оцінки, звичка обходитися нейтральним дотепним зауваженням там, де інший би вибухнув гучними вигуками, уважним поглядом замість гарячих виявлень, рукостисканням замість обіймів. Це економія емоцій, тобто не розмін їх на дрібну монету щосекундного захоплення або роздратування по всякому приводу, тобто додання емоціям їх справжньої цінності. Що ніяк не означає, що британці всі як один манірні, сухі, розмовляють крізь зуби — це примітивний штамп. Навпаки, в масі своєю вони усмішливі, життєрадісні, співчутливі. Просто вираз емоцій у них адекватно самим емоціям, без рознесення. Типове звернення дорослого до неслухняної дитини: «Візьми себе в руки». Постійно тримати себе в руках, напевно, обтяжливо, тому британці і вигадали ситуації, де виплеск відчуттів не піддається остракізму, а, навпаки, передбачається. У XIX столітті вони придумали спорт (не тільки футбол і крикет, але також досить жорстокий бокс, а ще недавно розважалися собачими і півнячими боями), в XX — неприборкані молодіжні рухи; з погляду музичної культури панк, напевно, не є вершина складності, та зате на рок-концерті можна уволю побіситися. Вони ж винайшли незвичайно вдалу кватирку: ексцентричність. Рідкісне хобі, дивні манери, чудовий прикид — не демонстрація соціальної непокірності, а, навпаки, легкий вивих, нарочито нешкідливий і безпечний.

Литература:1. Алхазова Н.Д. Кройтреску Я.І. У Королевстві, де говорять английською: звичаї, традиції, свята. – Кишинев: Штитница, 1989. 2. Британський музей, Лондон, http://www.thebritishmuseum.ac.uk 3. Британська Рада, http://www.britishcouncil.org 4. Васильева Л. Альбион и тайна времени. М.: Современник, 1983. 5. Велика Радянська Енциклопедія. – М., 1971 6. Великий енциклопедичний словник образотворчого мистецтва. СПб.: Лита, 2000. 7. Великобритания и Россия: 450 лет отношений, www.uk450.ru 8. Великобританія. Драматургія та театр: Довідник. – М., 1992. 9. Великобританія: інформація про країну, http://www.dsbw.ru 10. Великобританія: інформація про країну, http://www.2uk.ru 11. Великобританія: інформація про країну, http://sodis.ru 12. Галерея «Тейт», Лондон, http://tate.org.uk 13. Енциклопедія «Кругосвет»; http://www.krugosvet.ru 14. Історичний куточок, http://history-ugolok.ru 15. Істория закордонної музики, http://yanko.lib.ru/books 16. История мирового искусства. М., 1998. 17. Контора Кука: музеї, тури, готелі Великобританії, www.kontorakulca.ru 18. Которн К., Найджел М. Інтимне життя англійських королів и королев. М.: ACT, 1999. 20. Кудрявцев Б. В. Художні музеї Лондона. М., 1994. 21. Келлі К. Королівська родина Англії. М., 1999. 22. Лондон: загальні відомості, тури, музеї, http://www.london.ru 23. Мапол Э., Мистед Д. Эти странные англичане: Пер. с англ. М.: Эгмонт Россия Лтд, 2001 24. Матвєєв В. А. Британія вчора і сьогодні. М.: Междунар. отношения, 1989. 25. Світ вражень: відомості про Великобританію, http://www.impression.ru/Great-Bri-tan/ 26. Музеї Великобританії, http://www.museums.co.uk 27. Національна галерея, Лондон, http://www.nationalgallery.org.uk 28. Національна портретна галерея, Лондон, http://www.npg.org.uk 29. Ніконенко С. Англійська філософія XX століття. СПб.: Наука, 2003. 30. Овчинников В. Корни дуба // Ветка сакуры. Корни дуба. Горячий пепел. М.: Советский писатель, 1988. 31. Осипов В. Д. Британія очима росіянина. М.: АПН, 1976. 32. Польских Н. М. Великобританія. М.: Мысль, 1986. 34. Путеводитель по английской литературе: Пер. с англ. М.: Радуга, 2003. 35. Britain, an Official Handbook, HMSO, annual addition 36. Encyclopoedia Britanica 37. Randle J. Understanding Britain. Basil Blackwell, Oxford, 1998. 38. Room A. Dictionary of Britain. Oxford University Press, 1997.